Єдиний унікальний номер 335/4759/25
Провадження № 2/317/1353/2025
(заочне)
10 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Качана А.В.
за участі:
секретаря судового засідання Герман В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Запорізького районного суду Запорізької області з Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю надійшов позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.
17.08.2021 підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501350199 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
17.08.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501350199 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Позивач зазначає, що таким чином, 17.08.2021 між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501350199, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501350199, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 66232,18 грн; процентна ставка - 16,99 % річних, тип ставки - фіксована; комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту - 1,90% від суми кредиту; строк кредиту - 36 місяців; дата повернення кредиту - 17.08.2024 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 17 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3619,44 грн, загальна кількість платежів 36; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.
Позивач зазначає, що відповідач отримав кредит у зазначеній сумі, проте не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.
Загальна заборгованість згідно з угодою № 501350199 від 17.08.2021 року становить 131890,21 грн, з яких: за кредитом: 57384,39 грн, по відсотках: 29203,06 грн, по комісії 45302,76 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 131890,21 грн. та судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. та 10953,38 грн витрат на професійну правничу допомогу.
30.06.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Підготовче засідання призначено на 22.07.2025 о15 год. 00 хв.
14.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, також у заяві представник позивача просила закрити підготовче провадження та призначити справу досудового розгляду по суті.
22.07.2025 проведення підготовчого судового засідання відкладено, з урахуванням періоду перебування судді у відпустці, на 05.09.2025 у зв'язку з неявкою до суду відповідача.
05.09.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025 о 15 год. 00 хв.
25.09.2025 у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 10.10.2025 о 09 год. 00 хв.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
17.08.2025 відповідач ОСОБА_1 підписав в АТ «Альфа-Банк» оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501350199, зазначивши наступні умови укладення угоди: тип кредиту: кредит готівкою, сума кредиту 66232,18 грн., процентна ставка - 16,99 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 36 місяців. Кредит просив надати строком до 17.08.2025, для повернення заборгованості за кредитним договором у сумі 5218,16 грн. (спосіб видачі - переказ коштів на рахунок: НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк») та для власних потреб у розмірі 54558,18 грн. (спосіб видачі - переказ коштів на рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Альфа-Банк») (а.с.16-17).
17.08.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501350199 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 18 зворотня сторона - 19 зворотня сторона).
17.08.2021 відповідачем ОСОБА_1 також був підписаний Паспорт споживчого кредиту в якому, зокрема, визначені: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти (а.с. 20-21).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Матеріали справи містять витяг зі статуту АТ «Сенс-Банк», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022. Пунктом 1.2 статуту визначено, що банк створений у формі акціонерного товаристві та є правонаступником усіх прав і зобов'язань АТ «Альфа-Банк» (а.с. 8-10).
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що договір споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, він не визнавався судом недійсним.
З наявних в матеріалах справи копій меморіального ордеру № 479088493 від 17.08.2021, виписок по рахункам № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1 вбачається, що банк свої зобов'язання по договору споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 виконав та надав відповідачу кредит у сумі 66232,18 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок відповідача (а.с. 26-50).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із виписок по рахункам № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1 (а.с.27-50) вбачається, що відповідач, скориставшись кредитними коштами, не виконав своїх зобов'язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.
Згідно розрахунку наданого позивачем станом на 18.02.2025 заборгованість відповідача за договором споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 становить 131890,21 грн., з яких: 57384,39 грн. - тіло кредиту; 29203,06 грн. - відсотки за користування кредитом, 45302,76 грн. - заборгованість по комісії .
Відомостей про повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Оскільки відповідач в повному обсязі не сплатив заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57384,39 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 29203,06 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати цієї заборгованості, не спростував обставин на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Отже суд приходить до висновку про те, що позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57384,39 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 29203,06 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на час укладання кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит (у редакції на час укладання кредитного договору), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Відповідно до редакції п. 5 Правил про споживчий кредит, яка діє наразі, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Згідно додатку 1 до Правил про споживчий кредит (у редакції на час укладання кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
За змістом редакції додатку 1 до Правил про споживчий кредит, яка діє наразі, загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець зацікавлений у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування банком кредитної заборгованості передбачено в кредитному договорі. Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування банком кредитної заборгованості та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, у договорі не зазначено.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (касаційне провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків Верховний Суд доходив і раніше, наприклад в постановах № 363/1834/17 від 13.07.2022, № 496/3134/19 від 13.07.2022 тощо.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 51) позивач за договором споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 нараховує відповідачу заборгованість за комісією у розмірі 45302,76 грн.
При цьому ні в кредитному договорі, ні в інших документах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, вимога про стягнення заборгованості за комісією у сумі 45302,76 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, про те що позов підлягає частковому задоволенню.
Загальна сума заборгованості за договором споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 86587 грн. 45 коп. з яких: 57384,39 грн. - тіло кредиту та 29203,06 грн. - відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.52).
Таким чином з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1590 грн. 33 коп. (2422,40 грн. х 86587,45 грн. / 131890,21 грн. = 1590,33 грн.)
Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено судом, в матеріалах справи наявна копія договору про надання послуг від 28.01.2025 № 1006 укладеного між Адвокатським бюро «СмартЛекс» та АТ «Сенс банк».
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника. які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорі позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі:
- за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн.,
- за отримання рішення суду - 225,00 грн,
- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 відсотків.
Згідно попереднього розрахунку позивача у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу складають 10953,38 грн. (375,00 грн. + 225,00 грн. + 131890,21 грн. х 7,85%).
Проте, суд звертає увагу на те, що крім вказаного договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, позивачем не надано жодних інших належних доказів на підтвердження отримання таких послуг саме у вказаній цивільній справі, а зі змісту договору не можливо встановити щодо яких саме боржників стосується вказана угода. Крім того, сам зміст договору (п. 3.3.4,3.3.5 договору), передбачає підписання актів прийому - передачі наданих послуг, які є підставою для проведення розрахунків за договором.
Таким чином, судом не встановлено, що позивачу надавалася професійна правнича допомога саме за вказаним договором № 1006 від 28.01.2025 та саме в такому розмірі.
Крім того, як вбачається з позову, він підписаний адвокатом Полетаєвою Т.Ю., яка діяла на підставі довіреності від 03.02.2025. Позов подано до суду через електронний кабінет Електронного суду адвоката Полетаєвої Т.Ю. До позовної заяви не долучено доказів того, що адвокат Полетаєва Т.Ю. має відношення до АО «СмартЛекс», з яким позивачем було укладено договір про надання послуг № 1006 та які б вказували на те, що дії адвоката були спрямовані саме на виконання договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.
За вказаних обставин судові витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними, отже стягненню з відповідача на користь позивач не підлягають.
Керуючись ст.ст., 512, 514, 525, 526, 610, 611, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код у ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) заборгованість за договором споживчого кредиту № 501350199 від 17.08.2021 у розмірі 86587 грн. 45 коп. (вісімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 45 копійок), з яких: 57384,39 грн. - тіло кредиту та 29203,06 грн. - відсотки за користування кредитом.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код у ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1590 грн. 33 коп. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто гривень 33 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код у ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Качан