24.06.2025
Справа № 331/3424/24
Провадження № 2/331/269/2025
24 червня 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року у розмірі 79239 грн. 12 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що 21.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3718294 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. За умовами договору про споживчий кредит № 3718294, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 12000 грн. 00 коп. строком на 20 днів, тобто до 10.09.2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
29.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1
10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відступило право вимоги до боржників новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», в тому числі за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.05.2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 79239 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11400 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 67839 грн. 12 коп. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором про споживчий кредитне виконав.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року у розмірі 79239 грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн. 00 коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 червня 2024 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання (а.с.43).
02.08.2024 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Приладишевою Н.Г., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1041601 від 01.08.2024 року (а.с.62), було направлено на адресу суду засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 05.08.2024 року. У відзиві сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами достовірність редакції договору про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року, яка нібито була укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , та яку долучено позивачем до позову. Також представник відповідача звертає увагу на те, що у спірному договорі було обумовлено строк кредитування з 21.08.2021 року по 10.09.2021 року. Таким чином, саме протягом вказаного періоду кредитодавець міг нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Також, представник відповідача вважає суму витрат з надання правової допомоги у розмірі 17000 грн. 00 коп., понесених позивачем, завищеною. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.55-64).
13.08.2024 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. подано до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Приладишевої Н.Г., в якій представник позивача надає додаткові пояснення та просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.66-73).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30.04.2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Проте, представник позивача - адвокат Александров О.О., який діє на підставі довіреності від 06.01.2025 року (а.с.116), надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с.115).
Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Приладишева Н.Г.у судове засідання також не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, представник відповідача Приладишева Н.Г.надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача. У задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі. Також, представник відповідача зазначила, що відповідач вживав заходи щодо мирного врегулювання спору, шляхом направлення 24.06.2025 року на електронну адресу позивача з цього приводу пропозицію. Однак, пропозицію відповідача не було розглянуто.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 21.08.2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав та направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» анкету-заяву на кредит № 3718294, в якій він зазначив про намір отримати кредит у сумі 12000,00 грн. строком на 20 днів з 21.08.2021 року по 10.09.2021 року (а.с.12).
21.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3718294, згідно з яким, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором надати відповідачеві грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі в установлені строки (а.с.6-10).
Згідно з договором про споживчий кредит, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн. (п.п.1.2); кредит надається строком на 20 днів з 21.08.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 10.09.2021 року (п.п. 1.3, 1.4).
Відповідно до п.п. 1.5. договору про споживчий кредит, загальні витрати відповідача за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 24,00 гривень в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка).
Як зазначено у п.п. 1.5.2, 1.6. договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом - 24,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п.п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються відповідачеві шляхом переказу на картковий рахунок.
Порядок сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначений п.п. 2.2.1. 2.2.2. договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.2 Розділу 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Відповідно до п.п. 2.4.1. договору про споживчий кредит, відповідач зобов'язаний повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Згідно п.п. 6.1. договору про споживчий кредит, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системи Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п.п. 6.2. договору про споживчий кредит, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Як зазначено у п.п. 7.1. договору про споживчий кредит, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1. цього договору.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір № 3718294 від 21.08.2021 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): U61383 від 21.08.2021 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 (а.с.13).
На виконання умов укладеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»перерахувало грошові кошти на рахунок відповідача ОСОБА_1 у розмірі 12000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 54322452 від 21.08.2021 року, де зазначено отримувача - ОСОБА_1 , та призначення платежу - кошти згідно договору № 3718294 (з.б.а.с.13).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».Так, пунктом 5) частини 1 статті 3 даного Закону визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 даного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вищевстановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування договору про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року. Зазначений договір не визнано недійсним.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.18-20).
Відповідно до п. 2.1. договору факторингу, клієнт - первісний кредитор відступив за плату право грошової вимоги, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняв право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту і став новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками.
За змістом п. 2.3. договору факторингу, клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року (Додаток № 3) та витягу з Додатку № 3 до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» набуло право вимоги за договором № 3718294, укладеним 21.08.2021 року з ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 29649,12 грн. (а.с.21-22, 23).
При цьому, слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору у даній справі.
10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відступило право вимоги до боржників новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», у тому числі за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.24-27).
Відповідно до п. 2.1. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» набуло право вимоги за договором № 3718294, укладеним 21.08.2021 року з ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 79239,12 грн. (з.б.а.с.27-30).
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Факт отримання грошових коштів за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21.08.2021 року та неповернення отриманих коштів, відповідачем не оспорюється. Згідно із розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 79239 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11400 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 67839 грн. 12 коп. Правильність наданого розрахунку розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідачем не спростована і не оспорена, контррозрахунку суду не надано. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відображає заборгованість за простроченими відсотками, не містить нарахувань заборгованості по пені, комісії, індексу інфляції та річних, і не дає підстав ставити його під сумнів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судових витрат за заявленими позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 17000 грн. 00 коп., суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат, у даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» і Адвокатським Об'єднанням «Лігал Ассістанс» 02.01.2023 року було укладено Договір про надання правової допомоги № 02-01/2023, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.34-35).
Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, надано наступні документи: прайс-лист Адвокатського Об'єднання «Лігал Ассістанс» (з.б.а.с.35, а.с.36); копію платіжної інструкції № 0433380000 від 10.05.2024 року про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь Адвокатського Об'єднання «Лігал ассістанс» 68000 грн. за надання правової допомоги, згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 року (з.б.а.с.36); заявку на надання юридичної допомоги № 877 від 26.04.2024 року (а.с.37); витяг з Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 року за надані послуги на загальну суму 17000 грн. (а.с.38).
Згідно частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.07.2020 року у справі № 915/1654/19.
Дослідивши докази на підтвердження витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних Адвокатським Об'єднанням «Лігал Ассістанс», складність справи, яка є малозначною (сума заборгованості складає 79239 грн. 12 коп.), розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи також співмірність розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних Адвокатським Об'єднанням «Лігал Ассістанс» робіт, приймаючи до уваги заперечення представника відповідача Приладишевої Н.Г. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000, 00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, а отже, відсутні підстави для відшкодування витрат у розмірі, який зазначений у позовній заяві у розрахунку вартості юридичних послуг та наданих, на підтвердження цього, документах (з.б.а.с.4, 35-38).
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із засад об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає достатньою компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 3000, 00 грн. Підстав для стягнення з відповідача ще додатково 14000, 00 грн. суд не вбачає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн., виходячи з наступного.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем були понесені і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у сумі 3028, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0436770033 від 27.05.2024 року (а.с.1), копія якого міститься у матеріалах справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3718294 від 21 серпня 2021 року у розмірі 79239 (сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс № 306, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926;
представник позивача: Адвокатське Об'єднання «Лігал Ассістанс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Сурикова, будинок № 3, корпус 8Б, кабінет № 316;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
представник відповідача: Приладишева Наталія Геннадіївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Яцун