308/14425/25
13.10.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю особи відносно якої складено протокол по адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла із УПП в Закарпатській області ДПП за матеріалами протоколу складеного інспектором взводу №2 роти ТОР УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Зейкан Василем Івановичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ст.185 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №570923 від 28.09.2025 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, умисно відмовився їх надати, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушення не визнавав, подав письмові заперечення.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши адміністративні матеріали приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 278 КУпАПпід час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи.
Відповідно до положеньст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цьогоКодексу.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
За змістом ст. ст. 254 і 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі. До складання протоколу та його змісту пред'являють спеціальні вимоги. Зокрема такий у ньому має містись: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» роз'яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
З системного аналізу положень КУпАП з урахуванням позиці Верховного Суду України, висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2КУпАП) випливає, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
За змістом ст. ст. 254 і 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі. До складання протоколу та його змісту пред'являють спеціальні вимоги. Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, зокрема, викладення суті адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту протоколу серії ВАД №570923 від 28.09.2025 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, умисно відмовився їх надати, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення не містить пояснень свідків, очевидців вказаного правопорушення. У відповідній графі «Свідки» містяться прочерки, однак відомостей про те що такі не залучалися не зазначено. Протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації і щодо потерпілих.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, умисно відмовився їх надати, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення не вказані прізвища працівників поліції, вимоги яких ОСОБА_1 , нібито не виконував, окрім того не вказано, що вимога працівників поліції була наполегливою та неодноразово повтореною.
Необхідність з'ясування суті розпорядження працівника поліції, з метою надання оцінки його законності, випливає, зокрема, з Постанови Верховного Суду України від 03 березня 2014 року у справі № 5-49к13, прийнятої внаслідок постановлення рішення Європейського суду з прав людини по справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (набуло статусу остаточного 11 липня 2013 року).
У даному випадку протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки з нього неможливо встановити, який саме поліцейський висував вимоги, у зв'язку з чим суд позбавлений змоги перевірити факт того, чи є вони законними.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Положеннями ст. 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити, у тому числі й питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення (п. 2), а в разі неправильного складання такого протоколу, у тому числі і про адміністративно-карне хуліганство, повернути матеріали адміністративної справи органу внутрішніх справ для належного (додаткового) оформлення (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»).
Таким чином, при складенні протоколу щодо ОСОБА_1 , вищезазначені вимоги КУпАП не дотримані. У складеному протоколі, в порушення вимог ст.256 КУпАП, не викладено об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У звязку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікацію діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ також встановив порушення ч.3 ст.6 Конвенції, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення уточнив в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у даній ситуації вище встановлена судом невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП може призвести до позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості належної підготовки до захисту, а уточнення фабули викладеного у протоколі правопорушенні під час розгляду справи по суті призведе до порушення аналогічного характеру.
За таких умов, на думку суду, на даному етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 , за ст. 185 КУпАП є сумнівною. Даний факт є неприйнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25); позбавляє суд змоги встановити на виконання положень ст. 283 КУпАП самі обставини скоєння правопорушення, а саме його, час, місце та інші обставини, призводить до ігнорування прав особи, яку притягають до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер і причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту (враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення імовірного діяння) гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 визнана правильною практика суддів, які мотивованими постановами повертають протоколи про адміністративне правопорушення, складені не уповноваженою на те особою, або без додержання вимог ст.256 КУпАП.
У зв'язку з вищевикладеним суд позбавлений можливості неупередженого та об'єктивного розгляду зазначеного адміністративного матеріалу.
З огляду на те, що складання протоколу та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано не належним чином, а зазначені вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, вважаю за необхідне матеріали справи про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , за ст. 185 КУпАП повернути до УПП в Закарпатській області ДПП, для належного оформлення
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 247, 283, 284, 287 КУпАП, суд
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ст.185 КУпАП, повернути до УПП в Закарпатській області ДПП, для належного оформлення.
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року в справі №2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош