Справа №127/31966/25
Провадження №1-кс/127/12552/25
09 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування, в межах кримінального провадження №1202502002000783 від 06 жовтня 2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №1202502002000783 від 06 жовтня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України від 14.07.2025, затвердженого Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025 на 90 діб до 05.11.2025, 05 жовтня 2025 року близько 09:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території будівництва підстанції ПС 110/20КВ «Тяжилівська», розташованої по вул. Немирівське шосе, б/н, у м. Вінниці, вирішили викрасти майно, яке зберігалось у будівельних вагончиках, для чого вступили між собою у попередню змову.
Реалізовуючи свій спільний кримінально-протиправний умисел на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у приміщенні будівельного вагончика № 1, діючи умисно, таємно, спільно, з корисливими мотивом та метою, розуміючи протиправність своїх дій та настання небезпечних наслідків, керуючись жагою легкої наживи та незаконного збагачення, взяли у ньому належне ОСОБА_8 майно, а саме: зварювальний апарат торгової марки «Дніпро-М»; 6 балонів монтажної піни торгової марки «Maunter»; 70 кругів до болгарки торгової марки «Ataman» розміром 230 мм; 50 кругів до болгарки торгової марки «Ataman» розміром 125 мм; 20 пар рукавиць торгової марки «Werk», після чого, склали речі в пакет і поїхали з ними з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , об'єднані спільним кримінально- протиправним умислом, спрямованим на незаконне збагачення чужим майном, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, 05.10.2025 близько 13:00 год повернулися на територію будівництва підстанції ПС 110/20КВ «Тяжилівська» по вул. Немирівське шосе, б/н, у м. Вінниці, де шляхом вільного доступу проникли до приміщення будівельного вагончику № 2 та, перебуваючи у ньому, взяли належні ОСОБА_8 перфоратор торгової марки «Дніпро-М» та болгарку торгової марки «Дніпро-М», після чого, склавши викрадені речі в пакет вийшли з будівельного вагончика.
Продовжуючи реалізацію спільного кримінально-протиправного умислу на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 за допомогою болгарки зрізав замок на вхідних дверях до будівельного вагончику № 3, розташованого на території будівництва підстанції ПС 110/20КВ «Тяжилівська» по вул. Немирівське шосе, б/н, у м. Вінниці та разом з ОСОБА_7 проникли всередину.
Перебуваючи у приміщенні будівельного вагончику №3, діючи спільно, умисно, таємно, з корисливими мотивом та метою, розуміючи протиправність своїх дій та настання небезпечних наслідків, керуючись жагою легкої наживи та незаконного збагачення, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , будучи упевненими в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, заволоділи належними ОСОБА_8 перфоратором торгової марки «Паро» та трьома упаковками електродів торгової маки «Моноліт». Склавши викрадені речі в пакет ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вийшли з приміщення зазначеного будівельного вагончику.
Надалі, разом з викраденим майном ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з території будівництва підстанції ПС 110/20КВ «Тяжилівська» зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Спільними кримінально-протиправними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 100 000 грн. 00 коп.
08.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Гармаки, Жмеринського району, Вінницької обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше судимому 27.09.2023 Барським районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. 13.11.2023 поставлений на облік в Барском ФДУ «Центр пробації» Вінницької області, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколами огляду місця події; протоколами визнання речовими доказами; протоколами допитів свідків; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
При цьому, у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи той факт, що в разі визнання винним в інкримінованих діяннях йому може бути призначена реальна міра покарання (п. 1);
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме можливість незаконного впливу на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування (п. 3);
- з метою особистого збагачення ОСОБА_5 може вчиняти нові майнові злочини, оскільки не працює та не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, з 13.11.2023 перебуває на обліку в Барському ФДУ «Центр пробації» Вінницької області. (п. 5).
Також, слідчий в клопотанні звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення, як виключну міру.
На думку сторони обвинувачення застосування до підозрюваного ОСОБА_5 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання;
2) особиста порука не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;
3) домашній арешт не може бути застосований, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини у своїй сукупності на думку сторони обвинувачення свідчать про те, що застосування іншого, більш м'якого, запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти вказаним наявним ризикам.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, тому з урахуванням викладеного слідчий звернувся до суду з даним клопотання та просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , з можливістю внесення застави в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 242 240 гривень.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та вказала, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має батьків та сестру, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає. Додатково зазначив, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні, оскільки іншим підозрюваним шкоду відшкодовано, з огляду на зазначене просив застосувати до підозрюваного мінімальний розмір застави який передбачений для тяжкого злочину або застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що раніше судимий, не одружений, не працює, не навчається, заощаджень не має, у власності будь-якого майна теж не має.
Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
У відповідності з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, раніше судимий, не одружений, не працює, не навчається, заощаджень не має, у власності будь-якого майна теж не має.
Оцінивши в сукупності вищевказані характеризуючі особу підозрюваного обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки та достатні стримуючі фактори.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Так, прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_5 може намагатись переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати у кримінальному провадженні на свідків та інших осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_5 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
Тому при вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, у тому числі домашній арешт, про застосування якого просила сторона захисту, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. На думку слідчого судді більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором та не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680,00 грн., як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 15:00 год. 07.10.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 15:00 год. 06.12.2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
-прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Якщо ОСОБА_5 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_5 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя