Справа № 127/8860/25
Провадження № 2/127/1607/25
09 жовтня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката - Тетевої - Родюк Ірини Олександрівни,
представника третьої особи Служби у справах дітей Стрижавської селищної
ради Войтюк Наталії Станіславівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дітей з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своїх дітей,
У березні 2025 із заявою до суду звернувся ОСОБА_1 , який просив визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мотивував заявлені вимоги тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого народилися діти ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірвано у грудні 2024 року. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із батьком. Позивач повністю забезпечує дітей фінансово, готує їжу, має стабільний заробіток, має тісний емоційний зв'язок з дітьми та довірливі відносини. Діти бажають проживати з батьком. Тому позивач бажає визначити місце проживання дітей із собою, та встановити факт самостійного виховання та утримання дітей ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні сторона позивача заявлені вимоги підтримала, та просила позов задовольнити із підстав наведених у позовній заяві.
ОСОБА_5 суду пояснив, що він з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. З часом відносини у подружжя погіршилося. Відповідачка обрала інший шлях, зокрема подорожувати, знайти краще життя. З початком повномасштабного вторгнення відповідачка з дітьми виїхала з країни. Проте діти закордоном не змогли жити, тому повернулися додому та стали проживати із позивачем. Наразі відповідачка повністю самоусунулася від виховання дітей, телефонує їм один раз на одну - дві неділі, здебільшого перебуває закордоном. ОСОБА_1 повністю забезпечує дітей, піклується про їх розвиток фізичний, духовний стан. Позивач забезпечив дітей усім необхідним, будинок повністю оснащений під потреби дітей.
Відповідачка у судові засідання жодного разу не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, суду надала заяву в якій позовні вимоги визнала.
Представник Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце належно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він проживає із батьком, та перебуває на повному його утриманні. Наразі він навчається у Вінницькому технічному фаховому коледжі, проживає у с-щі Стрижавка. Батько піклується про нього, дає кошти, купує продукти, одяг, готує, завозить на навчання. У разі виникнення проблем, батько допомагає. Він бажає і надалі проживати із батьком.
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він проживає із батьком, та перебуває на повному його утриманні. Наразі він навчається в КЗ «Вінницький ліцей №4». Батько піклується про нього, дає кошти, купує продукти, одяг, готує, завозить на навчання. У разі виникнення проблем, батько допомагає. Він бажає і надалі проживати із батьком.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є колегою позивача. Вона працює разом із позивачем, тому часто буває у нього вдома. Знає, що позивач проживає з дітьми, відповідачка перебуває часто закордоном. ОСОБА_1 піклується про дітей, готує їжу, купує продукти, речі для дітей, піклується про їх розвиток, займається їх вихованням. Знає, що ОСОБА_2 ніде не працює.
Свідок ОСОБА_7 знає, що діти мешкають із позивачем. ОСОБА_1 повністю забезпечує дітей фінансово, займається їх вихованням, одягає. Бачила відповідачку рідко. Знає, що вона подорожує по різних Європейських країнах.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 24.11.2001 по 26.12.2024 перебували у шлюбі, в період якого народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час розірвання шлюбу не було офіційно визначено місце проживання дітей (свідоцтва а.с. 15-17, рішення про розірвання шлюбу а.с. 14).
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та на дату винесення рішення стала повнолітньою.
ОСОБА_1 та діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 (витяги та довідки а.с. 18, 21, 22, 23, 24).
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_2 (відповідь а.с. 39 звор. стор.).
Згідно актів обстеження умов проживання діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 проживають по АДРЕСА_1 . Будинок з усіма комунікаціями, прибудинкова територія доглянута. З висновку слідує, що батько створив належні умови для комфортного проживання, розвитку та виховання дітей. Мати в сім'ї не проживає (акти а.с. 26, 27).
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1288 га., у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок загальною площею 380,7 кв. м.
ОСОБА_3 наразі навчається в КЗ «Вінницький ліцей №4». Згідно характеристики хлопчик веселий, комунікабельний, має здібності до навчання. Батько приділяє увагу сину, цікавиться його життям, успішністю в школі. Мати ОСОБА_2 батьківські збори не відвідувала, у школі не з'являлася.
ОСОБА_4 є студентом Вінницького технічного фахового коледжу, навчається в коледжі з 01.09.2023 року за спеціальністю «Комп'ютерна інженерія». За період навчання ОСОБА_8 зарекомендував себе з позитивної сторони, ініціативний, порядний, вихований. Батько активний учасник батьківських зборів, та процесу виховання. Мати на батьківські збори не з'являлася, на повідомлення у батьківському чаті стосовно навчання сина не реагує (характеристика а.с. 33).
ОСОБА_1 на обліку в психіатра не перебуває, є фізичною особою - підприємцем, має стабільний заробіток.
Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради в ході вивчення обставин встановила, що діти проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей, ОСОБА_2 , зі слів ОСОБА_9 , тривалий час перебуває за межами України та участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей не бере. У ході відвідування сім?ї було зафіксовано належні умови для проживання та розвитку дітей. Сім?я проживає в будинку зі всіма комунікаціями та зручностями. Батько забезпечує харчування, одяг, медичне обслуговування, навчання та загальний догляд за дітьми. Діти виявляють емоційну прив?язаність до батька, у сім?ї панує сприятлива атмосфера (а.с. 75).
Згідно відомостей наданих Державною прикордонною службою України ОСОБА_2 в період з 10.12.2024 по 10.12.2024, з 10.12.2024 по 23.12.2024 з 28.02.2025 по 08.04.2025 з 22.05.2025 по 31.05.2025 перебувала закордоном.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.4, ст. 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав на те, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини1 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до частини 1статті 12 Закону України «Про охорону дитинства'на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Частиною 1 статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У цій постанові суд касаційної інстанції, стверджуючи про можливість встановлення факту самостійного виховання дитини у порядку позовного провадження, зазначив, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Відповідні висновки є цілком обґрунтованими, з огляду на важливість принципу дотримання найкращих інтересів дитини, важливість якого підкреслена й міжнародними документами. Так, пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
В уже згаданій вище постанові Верховний Суд вказав, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги у справі, суд вважає, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено факт одноосібного утримання та виховання дітей. Так, зі змісту наявних у матеріалах справи документів, а також із показань свідків, дітей прослідковується, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, не здійснює їх фінансове забезпечення, не цікавиться їх життям, досягненнями, не слідкує за фізичним розвитком дітей.
З огляду на це суд задовольняє позовні вимоги проте частково. Вимоги в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 та встановлення факту самостійного виховання та утримання її позивачем слід відмовити з огляду на те, що на дату винесення рішення суду дочка набула повноліття, та повної цивільної дієздатності. В решти заявлених вимог суд задовольняє позовні вимоги, та вважає, що рішення суду сприятиме захисту найкращих інтересів дітей.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Про те апозивач просив судові витрати залишити за ним.
На підставі викладеного, керуючись ста. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.12, 15, 152, 155, 141, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 141, 209, 258, 263- 268 ЦПК Україгни,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дітей неповнолітньог оОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнго ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в Вінницькому апеляційному суді протягом 30 днів з моменту винесення поданням апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні проголошено лише всупну та резолютивну частини рішення - строк оскарження починається з моменту винесення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради, 40-річчя перемоги, 7, с-ще Стрижавка, Вінницький район.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 13.10.2025.
Суддя: