13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4887/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 (суддя Перова О. В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025
(головуюча - Мороз В. Ф., судді: Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
про стягнення 1 011 412,61 грн.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 1 011 412,61 грн, з яких: пеня - 747 362,22 грн, 3 % річних - 84 232,10 грн та інфляційні втрати - 179 818,29 грн.
2. 05.02.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025, яким позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 37 368,11 грн, 3 % річних у розмірі 84 232,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 179 818, 29 грн та судовий збір у розмірі 10 328,44грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовив.
3. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, встановив що такий розрахунок здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору, тому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції у заявленому до стягнення розмірі. Натомість, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, врахувавши зазначені відповідачем причини несвоєчасного виконання зобов'язання за спірним договором у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені з 747 362,22 грн до 37 368,11 грн, зменшивши розмір пені до 5 %.
4. 07.10.2025 позивач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 709 994,11 грн й прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 709 994,11 грн.
5. Скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди порушили норми статей 236 та 238 ГПК України, неправильно застосували пункт 6 статті 3, частину третю статті 509, статті 549-552, 627, 629 ЦК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру неустойки, яке порушує принцип балансу інтересів сторін, а також не враховано умови договору, не проаналізовано належним чином причини неналежного виконання зобов'язання та можливості вчасно виконати зобов'язання, а зазначені судом підстави для зменшення неустойки не можуть бути ризиками для іншої сторони, тому суди порушили норми статей 74, 76-79, 80, 86, 99, 269 ГПК України, частини першу - п'яту статті 236 ГПК України.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 011 412,61 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
14. Позивач у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
15. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
17. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
18. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4887/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко