Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Чернігів справа № 927/790/25
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»,
код ЄДРПОУ 39508708, вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, 04053
Відповідач: Кладченко Анатолій Миколайович ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 39 232,46 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до суду з позовом до Кладченка Анатолія Миколайовича , у якому позивач просить стягнути з відповідача 39 232,46 грн, з яких 32 600,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5580,78 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1051,68 грн заборгованості за відсотками.
Процесуальні дії у справі.
За приписами ч. 6, 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1648472 від 07.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду Кладченко Анатолій Миколайович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2025, направлена на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 23.08.2025.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 11.08.2025 є 23.08.2025.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 08.09.2025.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/27792/307336 від 19.02.2016 (далі - Договір від 19.02.2016), укладеним з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32 600,00 грн за дозволеним овердрафтом, у розмірі 5580,78 грн за недозволеним овердрафтом та у розмірі 1051,68 грн зі сплати відсотків. На підставі договору №114/2-57-F від 20.12.2022 про відступлення права вимоги, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем, останній отримав право вимагати від відповідача виконання усіх зобов'язань за Договором від 19.02.2016.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
03.02.2016 Кладченко Анатолій Миколайович звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки (для фізичних осіб-підприємців в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців»).
19.02.2016 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк), ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» (далі - Страховик) та Фізична особа-підприємець Кладченко Анатолій Миколайович (далі - Клієнт/Страхувальник) уклали договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/27792/307336 (далі - Договір від 19.02.2016).
Відповідно п. 1.1 Договору від 19.02.2016 Банк протягом строку дії кредиту надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 32904 (далі - Рахунок), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 50 000,00 грн. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту. На дату укладання договору поточний ліміт Кредиту складає 7000,00 грн.
Строк дії Кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладання договору (далі - Дата початку кредитування) по 19.02.2018 включно (далі - Дата закінчення кредитування) (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору без укладання додаткових угод до Договору, Банк має право подовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження строку дії кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором;
- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору.
Використання Клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода Клієнта на продовження строку дії кредиту.
У п. 2.1 Договору встановлено, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених п. 2.2 Договору.
На умовах Договору, у разі ініціювання Клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Клієнта, Банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану Клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав Клієнту кредит на суму здійснених Банком платежів.
Відповідно до п. 5.2 Договору Клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) датою розрахунку процентній платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 % від залишку заборгованості за Кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банку. При цьому залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму Кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму невнесеного Клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
Підписанням договору Клієнт доручає Банку здійснювати погашення Кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, неустойки, погашення іншої заборгованості клієнта перед Банком за Договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за Кредитом, у т.ч. у розмірі сум страхового відшкодування, отриманих Клієнтом за договором страхування, укладеними відповідно до статті 4 договору, шляхом здійснення договірного списання коштів Клієнта у будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ «Райффайзен Банк Аваль», реквізити яких визначаються банком самостійно (п. 5.5 Договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено обов'язок Банка вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості і, на вимогу Клієнта, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості клієнта за Договором. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов'язань Клієнта перед Банком за Договором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Банку.
Відповідно до п. 13.2 Договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором.
14.07.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та Фізична особа - підприємець Кладченко Анатолій Миколайович (далі - Позичальник) уклали заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» №011/27792/307336/1 (далі - Заява), відповідно до умов якої з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (далі - Дата початку кредитування) Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку (далі - КР), надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту з КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта та сплата клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї Заяви, у зв'язку із чим до відносин Сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування».
Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 300 000,00 грн, в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту. Розмір Поточного ліміту на дату підписання Заяви 28000,00 грн (пункти 1.2, 1.3 Заяви).
Відповідно до п. 1.4, 1.5, 1.6 Кредитного договору строк Кредиту становить 24 місяці, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту. Проценти за користування Кредитом - процентна ставка фіксована, 36,9% річних. Проценти за користування Недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 49% річних.
Строк кредиту, встановлений пунктом 1.4. Заяви. Без укладення додаткових заяв (договорів) до Заяви Банк має право продовжити строк Кредиту на 48 місяців, за умови, що на останній робочий день строку кредиту Банк не отримав листа Клієнта про відмову від продовження строку Кредиту. Використання Клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку кредиту розглядається сторонами як згода Клієнта на продовження строку кредиту (п. 3.1 Заяви).
Проценти нараховуються та сплачуються Клієнтом в порядку визначеному підпунктами 2.5.2., 2.5.3. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил (п. 4.1 Заяви).
Згідно з п. 4.2 Заяви в порядку та умовах визначених підпунктами 2.5.5.-2.5.6. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил, Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п'ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму.
У п. 9.7 Заяви сторони дійшли згоди, що з моменту підписання цієї Заяви умови договору № 011/27792/307336 від 19.02.2016 та «Правил відкриття та ведення поточних рахунків фізичних осіб-підприємців, до яких встановлено ліміт кредитування та користування платіжними картками «Райффайзен Банк Аваль» припиняють застосовуватися до правовідносин Сторін в частині відкриття та ведення КР, а також надання Банком Кредиту. Розрахунково-касове обслуговування КР та надання Клієнту Кредиту здійснюється Банком із застосуванням умов Договору на умовах, передбачених Тарифами на ведення та обслуговування КР, до яких встановлений ліміт кредитування згідно з Тарифної моделі «Кредитна картка Fishback Business».
Банк надав відповідачу кредит шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, відкритий в АТ Райффайзен Банк, про що свідчить банківська виписка по його рахунку.
Відповідач користувався кредитним коштами, проте всупереч умов Кредитного договору відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості, не сплачував проценти за користування кредитом згідно з умовами Кредитного договору.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.09.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Кладченка Анатолія Миколайовича.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 22.12.2022 заборгованість відповідача становила 39 232,46 грн, з яких 32 600,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5580,78 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1051,68 грн заборгованості за відсотками.
20.12.2022 АТ «Райффайзен Банк» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - Новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги №114/2-57-F (далі - Договір відступлення), за умовами якого Первісний кредитор передав (відступив) Новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а Новий кредитор прийняв належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Згідно з п. 2.4 Договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості.
Відповідно до пункту 3.4 Договору відступлення Новий кредитор зобов'язується сплатити вказану у письмовому повідомленні згідно з п. 2.3.2 Договору Первісного кредитора загальну вартість сформованого портфеля заборгованості, шляхом безготівкового переказу на рахунок Первісного кредитора.
У повідомленні АТ «Райффайзен Банк» від 20.12.2022 №114/13-29 на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» вказано, що загальна вартість портфеля заборгованості дорівнює 4 084 268,81 грн та має бути сплачена у строк до 22.12.2022 на рахунок, визначений в п. 2.3.2 Договору відступлення.
Платіжною інструкцією №2296 від 21.12.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» перерахувало на користь АТ «Райффайзен Банк» загальну вартість портфеля заборгованості в розмірі 4 084 268,81 грн.
Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за Договором від 19.02.2016.
12.05.2023 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу від 08.05.2023 №1-86751, у якому повідомив останнього про укладення Договору відступлення та вимагав протягом 30 днів виконати взяті на себе зобов'язання за Договором від 19.02.2016 та сплатити заборгованість у загальному розмірі 39 232,46 грн.
Доказів сплати позивачу спірних коштів відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, відповідач користуватися кредитними коштами за Договором від 19.02.2016, проте у встановлені у Договорі строки отриманий кредит не повернув та не сплатив суму нарахованих відсотків.
Станом на 22.12.2022 заборгованість відповідача становила 39 232,46 грн, з яких 32 600,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5580,78 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1051,68 грн заборгованості за відсотками.
Надалі між АТ «Райффайзен Банк» та позивачем був укладений договір № 114/2-57-F про відступлення права вимоги від 20.12.2022, відповідно до якого останній отримав право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Договором від 19.02.2016.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Доказів сплати спірних коштів позивачу відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не повернув АТ «Райффайзен Банк» надані кредитні кошти та не сплатив відсотки у встановлений у Договорі від 19.02.2016 строк у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39 232,46 грн, право вимоги якої перейшло до позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 232,46 грн, з якої 32 600,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5580,78 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1051,68 грн заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що статтею 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч.1).
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18).
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 1400,00 грн.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач до позовної заяви додав: копію договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023, укладений з адвокатом Титаренком В. В. (далі - Договір від 14.06.2023); копію додатка до Договору від 14.06.2023; копію додаткової угоди №1 від 09.06.2025 до Договору від 14.0.2023; копію замовлення від 04.12.2023 №268; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2023; платіжну інструкцію №2206 від 06.12.2023 про сплату коштів у розмірі 1400,00 грн; копію ордеру на надання правничої допомоги АІ №1962978 від 31.07.2025.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 14.06.2023 Адвокат за дорученням Клієнта (позивача) зобов'язується в порядку та у спосіб, передбачений законом, надавати Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором про надання правничої допомоги відповідно до замовлень, які оформлюються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою.
Вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання Клієнту визначаються Сторонами в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього Договору та актами наданої правничої допомоги (п. 4.1 Договору від 14.06.2023).
У додатку №1 до Договору від 14.06.2023 сторони, зокрема, домовилися про вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим Договором, а саме: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника - аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год.
Відповідно до замовлення від 04.12.2023 №268 Клієнт передав Адвокату у роботу матеріали щодо боржника Кладченка А. М. за кредитним договором №011/27792/307336.
04.12.2023 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення №268 щодо надання правничої допомоги, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг на загальну суму 1400,00 грн, з яких: аналіз судової практики та законодавства - 400,00 грн (1 година); аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400,00 грн (1 година); підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600,00 грн (1 година).
Вказані послуги оплачені позивачем в повному обсязі.
Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 1400,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 4428,00 грн (3028,00 + 1400,00).
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кладченка Анатолія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, 04053) 32 600,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5580,78 грн заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1051,68 грн заборгованості за відсотками та 4428,00 грн судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун