29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"14" жовтня 2025 р. Справа № 924/1052/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпідряд" м. Хмельницький
про стягнення 636822,34 грн
10.10.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпідряд" м. Хмельницький про стягнення 636822,34 грн, з яких 404450,00 грн основного боргу, 102830,00 пені, 96535,86 грн інфляційних втрат за період з 28.12.2022 пол 03.09.2025, 33006,48 грн 3% річних за період з 28.12.2022 по 03.09.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.
Частиною 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
За результатами аналізу поданої позовної заяви, судом не встановлено наявності підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, зважаючи на усунення недоліків позовної заяви у визначений судом строк, позовну заяву належить прийняти до розгляду, відкрити провадження та призначити засідання у справі. Проаналізувавши матеріали позову та зміст позовних вимог, суд дійшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Крім того, позивачем подано заяву (вх.№05-08/3050/25 від 13.10.2025) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпідряд" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Техпідряд" у межах розміру 636822,34 грн
В обгрунтування заяви посилається на необгрунтоване, безпідставне та невмотивоване невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору про надання послуг по експлуатації будівельних машин №17/09/20 від 29.09.2020 в розмірі 636822,34 грн
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 137 ГПК України одним із способів забезпечення позову є заборона відповідачу вчиняти певні дії. Пунктом 4 цієї ж статті ГПК України передбачений такий спосіб забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи надані заявником докази та запропоновані заходи забезпечення позову, суд виходить з того, що заходи до забезпечення позову застосовуються, як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають вказаним вище ознакам.
Із змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.
На думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.
В той же час, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Касаційний господарський суд у Постанові КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20 звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення повинна випливати з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що позивач позбавлений можливості використовувати належні йому грошові кошти та безпідставне утримання відповідачем належних позивачу 636822,34 грн
При вирішенні заяви суд виходить з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до приписів ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, не містить доказів на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо необхідності забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника на занепокоєння щодо загрози настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому судом враховується, що предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі 636822,34 грн Будь-яких доказів на підтвердження відсутності у відповідача коштів матеріали поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову не містять, з урахуванням чого суд вважає, що заявником не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Суд позбавлений можливості оцінити співмірність вимог, зазначених у заяві про забезпечення позову вимогам позивача, заявленим у заяві та надати оцінку відповідності права чи законного інтересу заявника, за захистом якого він звертається до суду майновим наслідкам накладення арешту на зазначену суму.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст.136, 137, 140, ч.2 ст.232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" (вх.№05-08/3050/25 від 13.10.2025) про забезпечення позову відмовити.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Призначити підготовче засідання на 11:00 год. "12" листопада 2025 року.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 27 жовтня 2025 року, копії яких та доданих документів надіслати позивачу відповідно до ст. 178 ГПК України.
Явку представників учасників справи у підготовче засідання визначити обов'язковою. При направленні у судове засідання уповноважених представників останнім мати при собі відповідно до ст. 60 ГПК України документи на підтвердження повноважень представників.
Роз'яснити учасникам справи можливість застосування судом положень ст. 202 ГПК України у випадку неявки в засідання без поважних причин чи без повідомлення причин такої неявки.
Роз'яснити учасникам справи, що:
- докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подала, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї;
- копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи; суд не бере до уваги докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними;
- докази, які раніше не додані до позовної заяви чи відзиву на неї, якщо інше не передбачено ГПК України, подаються через канцелярію суду або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи;
- клопотання про витребування доказів судом надається у строки, визначені в ч. ч. 2, 3 ст. 80, ст. 81 ГПК України;
- письмові докази відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії;
- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 14.10.2025р. та може бути оскаржена в порядку та строк встановлені ст. cт. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Грамчук
Ухвалу надіслати:
сторонам до електронного кабінету