29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"14" жовтня 2025 р. Справа № 924/775/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши в залі судового засідання № 206 справу
за позовом Хмельницького обласного центру зайнятості, м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни, м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ
про стягнення 250000,00 грн коштів мікрогранту, 35871,25 грн інфляційних втрат, 8106,11 грн 3 % річних,
Представники сторін:
від позивача: Монастирський В.В.
від відповідача: Трубай І.С.
від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні 14.10.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі № 924/775/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 924/775/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Хмельницький обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни 250000,00 грн коштів мікрогранту, 35871,25 грн інфляційних втрат, 8106,11 грн 3 % річних на підставі договору про надання мікрогранту (заява про приєднання до договору про надання мікрогранту від 27.11.2023). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання вказаного вище договору, укладеного між сторонами спору, кошти в сумі 250000,00 грн були зараховані банком на розрахунковий рахунок відповідача. Згідно з абзацом 6 пункту 19 розділу V Порядку надання мікрогрантів обов'язковою умовою договору гранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача робочих місць залежно від розміру гранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на повну тривалість робочого дня із встановленням заробітної плати таким особам у розмірі, не меншому встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати, на строк не менш як на 24 місяці протягом 36-місячного періоду.
На виконання вимог Порядку надання мікрогрантів відповідальними особами Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості здійснено перевірку дотримання умов договору мікрогранту за період з 28.12.2023 по 18.07.2024 (акт перевірки від 18.07.2024 № 144) та, зокрема, встановлено, що відповідачка порушила умови абзацу 3 пункт 20 Порядку надання мікрогранту, а саме не здійснено створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок (28.12.2023) двох робочих місць та непрацевлаштування на них двох осіб на строк не менше як 24 місяці.
13.08.2024 Хмельницьким обласним центром зайнятості прийнято рішення (наказ) № 334 про повернення коштів мікрогранту ФОП Москалюк Н.І. в сумі 250000 грн, а 22.08.2024 листом-претензією позивачем запропоновано добровільно в місячний термін повернути отримані кошти мікрогранту в сумі 250000 грн до уповноваженого банку (АТ "Ощадбанк"). Однак, станом на дату звернення до суду кошти відповідачем не повернуто.
У відповіді на відзив від 10.09.2025 позивач відзначив, що відповідачем на підставі наказу від 27.06.2024 № 01 прийнято на роботу Єфіменко А.Г. на посаду перукаря з 01.07.2024, а наказом від 27.06.2024 № 02 прийнято на роботу з 01.07.2024 Відуліну О.В. також на посаду перукаря. Про прийняття даних осіб на створені нові робочі місця саме з 01.07.2024 року свідчать також результати обміну з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Прийняття вказаних працівників саме з 01.07.2024 року підтверджено і актом виїзного контролю дотримання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу від 18.07.2024 № 144 та наданими поясненнями від 18.07.2024 представника відповідача. Отже, виходячи з викладеного вище, за твердженням позивача відповідачем не дотримано вимоги абзацу 3 пункту 20 Порядку надання мікрогрантів, не створено протягом шести місяців (з 29.12.2023 по 29.06.2024) з дня зарахування коштів (28.12.2023) на рахунок отримувача в уповноваженому банку двох робочих місць та не працевлаштовано на них працівників на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Крім того, заперечуючи доводи відповідача стосовно необхідності закінчення податкового кварталу, щоб перейти на ІІ групу оподаткування вже з 01 липня 2024 року, позивач відмітив, що з огляду на те, що Москалюк Н.І. погодилась з умовами договору мікрогранту, підписавши заяву про приєднання 27.11.2023, немає сумніву у тому, що вона була обізнана про існування таких умов договору як працевлаштування двох осіб, а тому мала передбачити всі можливі перепони в реалізації цього обов'язку за договором. Навіть не беручи до уваги те, що Москалюк Н.І., подаючи заяву на отримання 26.09.2023, в своєму бізнес плані описала створення двох робочих місць та знала про умови Порядку ще до отримання позитивного рішення про надання мікрогранту, фактично у неї було дві можливості подати завчасно заяву про зміну групи платника єдиного податку, якими вона не скористалась.
13.10.2025 представником позивача подано до суду письмові пояснення щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на користь позивача. Як стверджує позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо підставності нарахування відповідачу штрафних санкцій, відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку надання мікрогрантів у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Положення про Хмельницький обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 02.11.2023 року № 183 визначено, що Хмельницький обласний центр зайнятості є юридичною особою публічного права. Згідно з підпунктом 4.8. пункту 4 Положення Хмельницький обласний центр зайнятості має право в установленому законодавством порядку учиняти правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'язки, здійснювати претензійну роботу, бути відповідачем або позивачем у судах України та інших держав.
Таким чином, оскільки позивачем (стягувачем) в даній справі виступає Хмельницький обласний центр зайнятості (регіональний центр зайнятості) стягнення інфляційних втрат в розмірі 35871,25 грн та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних у сумі 8106,11 грн, що нараховані у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язкової умови Договору про надання мікрогранту від 27.11.2023, слід здійснити на користь Хмельницького обласного центру зайнятості.
Представником відповідача подано до суду відзив від 25.08.2025, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що відповідачем кошти мікрогранту отримані 28.12.2023, що підтверджується випискою з рахунку, тому, зважаючи на норми ст. 253-255 ЦК України, останній день шестимісячного строку для створення робочих місць мав закінчуватись 29.06.2024, оскільки його початок мав розпочатись з наступного дня після отримання коштів мікрогранту, тобто 29.06.2024. При цьому, як і зазначено в позовній заяві, відповідачем прийнято на роботу двох працівників, а саме Відуліну Олену Володимирівну та Єфіменко Аллу Григорівну на підставі наказів про прийняття на роботу № 01 та № 02, що також відображено в акті виїзного контролю від 18.07.2024. Крім того, як вбачається з відомостей Державної податкової служби України, відповідач подав повідомлення до податкового органу про прийняття на роботу двох найманих працівників Відуліну О.В. та Єфіменко А.Г.
Відповідач вважає, що повідомлення податкового органу про оформлення найманих працівників 01.07.2024 не вказує на відсутність між позивачем та Єфіменко А.Г. та Відуліною О.В. трудових відносин, а навпаки свідчить про створення нових робочих місць для вказаних працівників. У поясненнях від 18.07.2024 представник відповідача зазначив про те, що ФОП Москалюк Н.І. не могла подати 27 червня 2025 року відомості у податкову про найманих працівників, оскільки перебувала на І групі оподаткування та чекала закінчення податкового кварталу, щоб перейти на ІІ групу оподаткування вже з 01 липня 2024 року.
Згідно з пунктом 2 ст. 291.4. Податкового кодексу України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб. Крім цього, станом на сьогодні Єфіменко А.Г. та Відуліна О.В. продовжують працювати у ФОП Москалюк Н.І. та за них сплачуються податки та збори. Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено порушення відповідачем Порядку та умов договору щодо обов'язкової умови для створення двох нових робочих місць, у зв'язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.
Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" надано суду пояснення щодо позову від 13.08.2025, у яких зазначено, зокрема, що рішення щодо надання або відмови в наданні мікрогранту та рішення про повернення мікрогранту ухвалює виключно Державний центр зайнятості. Прийняття таких рішень належить до дискреційних повноважень Державного центу зайнятості. АТ "Ощадбанк", як уповноважений банк, лише проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки. Також третьою особою відмічено, що під час супроводу, моніторингу та контролю за додержанням умов договору, що здійснювались Хмельницьким обласним центром зайнятості, встановлено, що фізична особа-підприємець Москалюк Н.І. не виконано договірні зобов'язання, визначені у абз. 3 п. 20 Порядку № 738, а саме не створено два нових робочих місця протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок та не працевлаштовано на них осіб, відповідно до абз. 8 п. 20 Порядку № 738. Тобто, відповідачем порушено вимоги, що встановленні приписами Порядку № 738 та умовами договору мікрогранту, пов'язані з виконанням у встановлений строк реалізації проекту зобов'язань зі сприяння зайнятості, відповідно до пункту 20 Порядку № 738, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі пункту 8 розділу VII Договору мікрогранту та пункту 21 Порядку № 738.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у своїх заявах по суті спору.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
За допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія", з метою отримання коштів мікрогранту фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. було подано до уповноваженого банку заяву від 26.09.2023 № 647LYZ та проект бізнес плану щодо створення, розширення салону краси.
27.11.2023 фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. подано заяву по приєднання до договору про надання мікрогранту, укладення якого передбачає надання мікрогранту у розмірі 250000,00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту рішення № 20 від 14.11.2023. Обов'язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості двох робочих місць.
Відповідно до наказу Державного центру зайнятості від 14.11.2023 № 191 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" та додатку 10 до вказаного наказу за результатами перевірки відомостей вказаних в заяві, оцінки ділової репутації уповноваженим банком та проведеної співбесіди Державним центром зайнятості прийнято рішення про надання Москалюк Н.І. мікрогранту в розмірі 250000,00 грн.
Згідно з актом виїзного контролю дотримання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу від 18.07.2024 представником Хмельницького обласного центру зайнятості за участю представника фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни проведено виїзний контроль дотримання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу за адресою: м. Хмельницький, вул. і. Франка, 1, прим. 1. Під час виїзного контролю встановлено: не виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначену абзацом 3 п. 20 Порядку № 738, а саме: створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок (28.12.2023) грантоотримувача робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного п. 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як на 24 місяці. Грантоотримувачу необхідно було працевлаштувати два працівника до 28 червня 2024 року. Згідно наказів № 01 та № 02 від 27.06.2024 працівники (Єфименко А.Г. та Відуліна О.В.) прийняті на роботу з 01 липня 2024 року (пояснення роботодавця - додаток 1). Мікрогрант для бізнесу наданий в сумі 250000,00 грн, використаний згідно бізнес-плану. Інформація про сплату податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування грантоотримувачем надана (додаток 2).
Наказами від 27.06.2024 № 01, № 02 фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. прийнято на роботу Єфіменко А.Г. та Відуліну О.В. на посаду перукарів з 01.07.2024.
Відповідно до пояснень від 18.07.2024, наданих представником відповідача, 27.06.2024 умову про надання мікрогранту було виконано, створено та обладнано два робочих місця. Але приступити до виконання обов'язків працівники змогли з 01.07.2024, так як роботодавець знаходився на 1-й групі оподаткування, а перехід на 2-гу групу здійснюється лише щоквартально, тобто тільки з 01.07.2024.
Згідно з витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2024 по 18.07.2024 платником податків Москалюк Н.І. сплачено до бюджету / цільових фондів 11279,80 грн.
Протоколом комісії Хмельницького обласного центру зайнятості з питань опрацювання заяв та бізнес-планів на отримання мікрогрантів / грантів на створення або розвиток власного бізнесу від 06.08.2024 ухвалено таке: враховуючи те, що фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. не виконано договірні зобов'язання, визначені у абз. 3 п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", а саме не створено два нових робочих місяця протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок та не працевлаштна них осіб, відповідно до абз. 8 п. 20 Порядку рекомендувати директору Хмельницького обласного центру зайнятості прийняти рішення щодо повернення фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн.
Хмельницьким обласним центром зайнятості на виконання Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 № 738, видано наказ від 13.08.2024 № 334 про повернення фізичною особою підприємцем Москалюк Н.І. коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн уповноваженому банку (АТ "Державний ощадний банк України"), на рахунок з якого здійснено перерахування мікрогранту.
Хмельницький обласний центр зайнятості звернувся до фізичної особи-підприємця Москалюк Н.І. із листом від 22.08.2024, у якому пропонував у місячний строк з дня отримання цього листа повернути кошти мікрогранту в сумі 250000,00 грн до уповноваженого банку та надати до Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості копію платіжного документа, що підтверджує перерахування коштів.
У листі від 21.01.2025 № 22-08.3/207 Хмельницький обласний центр зайнятості повідомив фізичній особі-підприємцю Москалюк Н.І., що згідно статті 298.1.5 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (в редакції від 23.11.2023 року, яка діяла на момент підписання заяви про приєднання до договору мікрогранту) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. Форма відповідної заяви затверджена Наказом Міністерства фінансів України 16 липня 2019 року № 308. Таким чином, для переходу на єдиний податок або зміну групи ЄП заяву потрібно подати у такі терміни: з 1 січня - заяву потрібно подати до 16 грудня; з 1 квітня - до 16 березня; з 1 липня - до 15 червня; з 1 жовтня - до 15 вересня.
Крім того, згідно з абз. 13 статті 24 Кодексу законів про працю в Україні працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто виконати обов'язок з повідомлення органів ДПС про працевлаштування треба до початку роботи працівника згідно із постановою КМУ "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413. З огляду на це не можна робити висновок, що фактично створення робочого місця та працевлаштування особи відповідає моменту початку її роботи, якому обов'язково має передувати відповідне повідомлення ДПС про працевлаштування. Тому наказ про прийняття на роботу не може прирівнюватись до працевлаштування особи. Прийняття наказів про працевлаштування в контексті Кодексу законів про працю в Україні не є достатнім для факту працевлаштування, оскільки він має бути також зафіксований у відповідному повідомленні ДПС.
Відповідно до інформації про створене нове робоче місце роботодавцем за даними ДРЗДСС від 23.07.2025 датою працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є 01.07.2024
Крім того, в матеріалах справи наявні копії: форми договору про надання мікрогранту, затвердженої наказом Міністерства економіки України 06.07.2022 № 1969 (у редакції наказу Міністерства економіки України 24.05.2023 № 4021); заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту (додаток до договору про надання мікрогранту); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2025 (щодо Москалюк Н.І. )
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст укладених у даній справі заяви на отримання гранту на власну справу від 26.09.2023 № 647LYZ (разом із бізнес-планом) та заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту від 27.11.2023 дає підстави вважати їх договором приєднання.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (чч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Частинами 1-3 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)), відповідно до якого метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, міжнародних та благодійних організацій за їх згодою на договірній основі. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, а також з підприємствами, установами, організаціями, міжнародними та благодійними організаціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (п. 1 Порядку № 738).
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (п. 2 Порядку № 738).
Згідно з п. 4 Порядку № 738 розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:
75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;
150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;
250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.
Пунктом 5 Порядку № 738 визначено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:
придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);
послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);
орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);
використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацами сьомим та восьмим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1). Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2) (п. 6 Порядку № 738).
Відповідно до п. 20 Порядку № 738 для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Для виконання отримувачем обов'язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб'єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб'єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно
У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи. Суб'єкт господарювання протягом п'яти календарних днів після звільнення працівника, працевлаштованого на умовах цього Порядку, повідомляє відповідному центру зайнятості про наявність або відсутність наміру комплектування ним робочого місця особами з числа зареєстрованих безробітних. За наявності такого наміру у роботодавця та у разі відсутності протягом п'яти днів з дня отримання такого повідомлення у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на умовах цього Порядку, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Згідно з п. 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Судові витрати на проведення позовної роботи здійснюються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України або у бюджеті Фонду (для мікрогрантів, які фінансувалися за рахунок коштів Фонду). Державний центр зайнятості щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, подає Мінекономіки звіт щодо виконання отримувачами умов договору мікрогранту, який містить інформацію про кількість отримувачів, суми наданих відповідно до цього Порядку мікрогрантів, кількість найманих працівників, а також суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами, яким надано мікрогранти.
Для реалізації умов цього Порядку інформація:
щодо сум сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС;
про працевлаштування осіб на нові робочі місця подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії інформаційних систем та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;
про день зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку подається уповноваженим банком відповідно до договорів про взаємодію 1 та 2.
Як встановлено судом, фізична особа-підприємець Москалюк Н.І. звернулася до уповноваженого банку (Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (третя особа)) із заявою про отримання гранту на власну справу (створення та розширення салону краси). У заяві від 26.09.2023 № 647LYZ та бізнес-плані відповідачем зазначено, що ціллю використання мікрогранту є в т.ч. працевлаштування двох працівників. Крім того, у заяві про приєднання до договору про надання мікрогранту від 27.11.2023 вказано, що обов'язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення двох робочих місць.
Відповідно до наказу від 14.11.2023 № 191 Державний центр зайнятості за результатами розгляду інформації уповноваженого банку, а також співбесіди, проведеної регіональними центрами зайнятості з отримувачами, керуючись Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, прийняв рішення про надання фізичній особі-підприємцю Москалюк Н.І. мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250000,00 грн. Надання (зарахування) вказаних коштів уповноваженим банком та їх отримання відповідачем 28.12.2023 учасниками справи не оспорюється.
В подальшому, як стверджується матеріалами справи, на виконання п. 21 Порядку № 738 позивачем було здійснено моніторинг та контроль виконання відповідачем умов договору мікрогранту, зокрема шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності отримувача. Так, за результатами такого виїзного контролю представником Хмельницького обласного центру зайнятості складено акт від 18.07.2024 № 144, у якому встановлено, що відповідач не виконав обов'язкової умови договору мікрогранту, визначену абзацом 3 п. 20 Порядку № 738, а саме не створено протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок грантоотримувача робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного п. 4 Порядку. Відповідачу у строк до 29.06.2024 включно необхідно було працевлаштувати двох осіб, однак згідно наказів від 27.06.2024 фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. було працевлаштовано працівників Єфіменко А.Г. та Відуліну О.В. лише 01.07.2024.
Вимогу позивача, оформлену наказом від 13.08.2024 № 334 та листом від 22.08.2024, щодо повернення коштів мікрогранту в розмірі 250000,00 грн відповідач не виконав, добровільно спірні кошти відповідач станом на час розгляду цієї справи не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Частиною 1 ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами чч. 2, 3 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19.
Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку "від дня" чи "з часу", а не "від наступного дня". Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19.
Судом стверджується, що з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідача (28.12.2023) шестимісячний строк для створення двох робочих місць, передбачений абз. 3 п. 20 Порядку № 738, з огляду на положення ст. 251-254 ЦК України закінчився 29.06.2024.
Однак, наявним в матеріалах справи доказами, а саме актом виїзного контролю дотримання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу від 18.07.2024 № 144, поясненнями представника відповідача від 18.07.2024, наказами відповідача від 27.06.2024 № 01, № 02 та інформацією про створення нових робочих місць за даними ДРЗДСС від 23.07.2025 підтверджується, що фізичною особою-підприємцем Москалюк Н.І. працевлаштовано двох осіб лише 01.07.2024, чим порушено вимоги абз. 3 п. 20 Порядку № 738.
Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем положень абз. 3 п. 20 Порядку № 738, а саме невиконання відповідачем свого обов'язку щодо створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку двох робочих місць (як це було передбачено в т.ч. умовами заяви про приєднання до договору про надання мікрогранта) залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту, а також беручи до уваги невиконання відповідачем абз. 7 п. 20 Порядку 738, що визначає необхідність повернення отримувачем (відповідачем) на рахунок уповноваженого банку мікрогранту протягом одного місяця після закінчення шестимісячного періоду створення робочих місць з дня зарахування коштів на його рахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та доведеність їх наявними у матеріалах справи доказами.
Сам факт прийняття двох працівників на роботу згідно з наказами відповідача, що також відображено у відомостях Державної податкової служби, не звільняє відповідача від обов'язку вчасного працевлаштування таких працівників у строк, визначений абз. 3 п. 20 Порядку № 738, умовами якого сторони керувалися, уклавши договір про надання мікрогранту.
Отже, позовні вимоги про стягнення 250000,00 грн мікрогранту підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем на суму основного боргу нараховано 35871,25 грн інфляційних втрат за період липень 2024 року - червень 2025 року та 8106,11 грн 3 % річних за період з 01.07.2024 по 30.07.2025.
Відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку надання мікрогрантів у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було судом зазначено вище, кошти мікрогранту зараховані на рахунок відповідача 28.12.2023, при цьому шестимісячний строк створення робочих місць та працевлаштування двох працівників закінчився 28.06.2024.
Відповідно до п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відтак, сума отриманого мікрогранту повинна була бути повернута відповідачем до 28.07.2024.
З урахуванням неповернення отриманих коштів у визначений Порядком строк, з 29.07.2024 почалось прострочення виконання зобов'язань щодо повернення отриманих коштів мікрогранту.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, позивач нараховує 3 % річних, починаючи з 01.07.2024, що за висновком суду є неправомірним, оскільки прострочення почалось з 29.07.2024.
Отже, суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3 % річних, дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних в розмірі 7532,34 грн (за період з 29.07.2024 по 30.07.2025).
У задоволенні позову в частині стягнення 573,77 грн 3 % річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство" (у відповідності до розрахунку 3 % річних), згідно з яким вважає правомірною до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 35871,25 грн (за період серпень 2024 року - червень 2025 року).
Заперечення відповідача про неможливість останнім вчасно подати відомості до податкового органу про найманих працівників, так як відповідач перебував на І групі оподаткування та чекав закінчення податкового кварталу, щоб перейти на ІІ групу оподаткування вже з 01.07.2024, судом оцінюються критично, оскільки з огляду на приписи ст. 298.1.5. ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що платник єдиного податку може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу, фізична особа-підприємець Москалюк Н.І., враховуючи її обізнаність про необхідність працевлаштування двох працівників, з дня отримання мікрогранту мала можливість своєчасно до закінчення шестимісячного строку перейти на іншу групу оподаткування, однак означених дій не виконала.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 250000,00 грн коштів мікрогранту, 35871,25 грн інфляційних втрат, 7532,34 грн 3 % річних. У задоволенні позову в частині стягнення 573,77 грн 3 % річних суд відмовляє.
Також при прийнятті рішення взято до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Хмельницького обласного центру зайнятості, м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ про стягнення 250000,00 грн коштів мікрогранту, 35871,25 грн інфляційних втрат, 8106,11 грн 3 % річних, задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 250000,00 грн (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) коштів мікрогранту за наступними реквізитами: отримувач: АТ "Ощадбанк"; код отримувача: 00032129; рахунок отримувача: UA683004650000029093142000001.
Видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Москалюк Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Хмельницького обласного центру зайнятості (Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Шевченка, 10, ідентифікаційний код 03491381; р/р UA 358201720355489300700706139 в Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 35871,25 грн (тридцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 25 копійок) інфляційних втрат, 7532,34 грн (сім тисяч п'ятсот тридцять дві гривні 34 копійки) 3 % річних, 3520,84 грн (три тисячі п'ятсот двадцять гривень 84 копійки) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У задоволенні позову в частині стягнення 573,77 грн 3 % річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.10.2025.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук.: 1 примір.
1 - до справи;
Направити рішення позивачу, представнику відповідача та третій особі до електронного кабінету Електронного суду.