8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
07 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2956/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши заяву (вх. № 22009 від 23.09.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по матеріалам справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ", с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл.
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків
про стягнення 4 466 743,20 грн
за участю представників:
позивача (заявника) - не з'явився
відповідача - Кітченко М.Ю., -
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 по даній справі позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Львівська , будинок 3, офіс 46; код ЄДРПОУ 40121960) заборгованість за договором про закупівлю робіт №802 від 13.10.2021 в сумі 4 466 743,20 грн.
23 вересня 2025 року на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. № 22009) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 гривень. В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що справа не є малозначною, потребувала опрацювання значної кількості документів, вчинення ряду процесуальних дій, які є неминучими, справа не є типовою, по справі призначена значна кількість судових засідань, відповідач по справі активно заперечував проти задоволення позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2025 прийнято заяву (вх. № 22009 від 23.09.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - до розгляду; призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 07.10.2025.
Як встановлено судом, учасники справи мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 244 ГПК України, суд направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду від 25.09.2025.
07.10.2025 (вх. № 23243) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в порядку ст. 42, 126, 169 ГПК України, в якому відповідач посилається на те, що доказів наявності договірних відносин між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та адвокатом Годуновим В.С. матеріали справи не містять. Відповідач також зазначає, що в договорі відсутній фіксований розмір гонорару, отже, у детальному описі робіт повинен бути розрахунок кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин, помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката. З огляду на викладене, просив суд відмовити в задоволенні заяви представника позивача адвоката Годунова В.С. щодо стягнення з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн; у разі задоволення судом заяви, зменшити розмір таких витрат з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності розподілу.
В призначене 07.10.2025 судове засідання з'явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав та мотивів, наведених в письмових поясненнях. Позивач явку свого представника в призначене судове засідання не направив, заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просив розглядати за відсутності представника. Вислухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, суд ухвалив додаткове судове рішення за результатом розгляду заяви позивача.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.
В силу статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надані наступні документи: договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, укладений між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ", як виконавцем, та ТОВ "МІШЕМ", як клієнтом; акт про надану правову допомогу від 23.09.2025 № 8 до Договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, за яким АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" були надані, а ТОВ "МІШЕМ" прийняті послуги на загальну суму 30 000,00 грн.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, виданий адвокатом Годуновим В.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
У постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22, було зазначено, щодо фіксованого розміру гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі, як у фіксованому розмірі так і у погодинній оплаті.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За приписами частини п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено судом, у позовній заяві ТОВ "МІШЕМ" зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після розгляду спору по суті.
Розгляд справи проводився в порядку (за правилами) загального позовного провадження.
До закінчення судових дебатів у справі позивачем було зазначено, що відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, докази на підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі № 922/2956/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту на користь ТОВ "МІШЕМ" заборгованість за договором про закупівлю робіт №802 від 13.10.2021 в сумі 4 466 743,20 грн.
23 вересня 2025 року на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. № 22009) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 гривень. В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що справа не є малозначною, потребувала опрацювання значної кількості документів, вчинення ряду процесуальних дій, які є неминучими, справа не є типовою, по справі призначена значна кількість судових засідань, відповідач по справі активно заперечував проти задоволення позову.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 №29/03, укладений між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" як виконавцем та ТОВ "МІШЕМ" як клієнтом;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ №1208812, виданий адвокатом Годуновим В.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 №29/03;
- акт про надану правову допомогу від 23.09.2025 № 8 до Договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, за яким АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" були надані, а ТОВ "МІШЕМ" прийняті послуги на загальну суму 30 000,00 грн.
Суд зазначає, що представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" під час розгляду даної справи здійснювалося адвокатом Годуновим В.С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ №1208812.
Зі змісту вказаного ордеру вбачається, що ордер був виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 №29/03 адвокатом Годуновим В.С., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 №29/03 був укладений саме між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та ТОВ "МІШЕМ".
Зі змісту договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 №29/03, укладеного між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та ТОВ "МІШЕМ", а саме пункту 3.1 вбачається, що відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", виконавець може залучати до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, в тому числі адвоката Годунова В.С.
Проте, матеріали справи не містять, а позивачем відповідно не додано до матеріалів справи доказів наявності договірних відносин між АО "БОГОМОЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" та адвокатом Годуновим В.С., який здійснював представництво інтересів ТОВ "МІШЕМ" у справі №922/2956/24.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що надані позивачем докази є такими, що підтверджують його витрати у розмірі 30 000, 00 грн на професійну правничу допомогу.
Щодо доводів відповідача, що відсутній деталізований опис робіт, розрахунок годин, суд зазначає, що в акті приймання-передачі наданих послуг містяться усі відомості щодо наданих адвокатом послуг.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
За своїм змістом акт про надану правову допомогу від 23.09.2025 № 8 до Договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03 фактично є детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Правомірне очікування стороною, позовні вимоги якої були задоволені судом, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Тобто, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання (частина 5). Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах (частина 6).
Частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Зі змісту положень статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вбачається, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (статті 400-1 Кримінального кодексу України).
Отже, ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Позивачем під час розгляду цієї справи було отримано правову допомогу від Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери" за договором про надання правової (правничої) допомоги №29/03 від 29.03.2024.
Відповідно до пункту 2.3. вказаного договору остаточна вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. В Актах вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги і її вартість.
23.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" та АО "Богомолов та партнери" склало акт про надану правову допомогу №8 до договору про надання правової допомоги №29/03.
Відповідно до вказаного акту виконавець надав (в тому числі із залученням на договірних засадах адвоката Годунова Віталія Сергійовича відповідно до пункту 3.1. Договору), а клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги №29/03 від 29.03.2024 в межах судової справи №922/2956/24 в суді першої інстанції на загальну суму 30000,00 гривень, а саме:
- надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень;
- аналіз документів, підготовка позову, в тому числі вивчення доказів, аналіз норм законодавства та судової практики,
- підготовка та подання до суду, направлення відповідачу відповіді на відзив;
- подання додаткових заяв, клопотань, заперечень;
- участь в судових засіданнях;
- підготовка заяви про розподіл судових витрат та подання її до суду.
Отже, договором про надання правової допомоги №29/03 від 29.03.2024 та актом про надану правову допомогу №8 до договору про надання правової допомоги №29/03 встановлені ставки гонорару Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери".
Договором передбачено можливість залучення адвоката Годунова В.С.; в акті також зазначено про залучення адвоката Годунова В.С. до справи з метою представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ".
Відсутність у матеріалах справи доказів наявності договірних відносин між АО "Богомолов та партнери" та адвокатом Годуновим В.С. жодним чином не спростовують факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" правової допомоги АО "Богомолов та партнери" із залученням адвоката Годунова В.С.; договірні відносини адвокатського об'єднання та адвоката не входять до предмету доказування при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі № 922/1834/24 за участю позивача та відповідача.
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в межах даної справи, визначені як фактично надані послуги на підготовку для подання до суду відповідних заяв та документів.
Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат є співмірним до предмета спору, відповідає фактичному обсягу наданих послуг, підтверджений належними доказами та не є завищеним, у зв'язку з чим підлягає повному відшкодуванню за рахунок відповідача.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (п. 1 ч. 2 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати заявника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.
Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок встановлений у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об'єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх. № 22009 від 23.09.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» адвоката Годунова В.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Львівська , будинок 3, офіс 46; код ЄДРПОУ 40121960) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30.000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 13 жовтня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін