36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.10.2025 Справа № 917/1509/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» (ЄДРПОУ 05492261,Адреса місця реєстрації: 08296, Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Європейська, 4Д; Адреса для листування: 04106, Київ, вул. Загорівська 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» (ЄДРПОУ 25392923, Адреса місця реєстрації: Україна, 37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, ШЛЯХ КИЇВ-ХАРКІВ, корпус 134КМ)
про стягнення 102 535 гривень 22 коп.,
без виклику представників сторін,
Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» про стягнення заборгованості Договору від 08.05.2024 №150 у розмірі 102 535 гривень 22 коп., з яких вартість непоставленого товару - 96 046 грн. 40 коп., 4 996,81 грн. - інфляційні нарахування; 1 492,01 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет та на поштову адресу відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 14.08.25. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала дославчена відповідачу 25.08.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Відповідач 26.08.25 подав відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечив повністю. Крім того, у відзиві відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про забезпечення можливості представнику ТОВ «Гарант Ойл Групп» приймати участь у всіх судових засіданнях по справі №917/1509/25 в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Предметом розгляду даної справи є стягнення грошової суми (102 535 гривень 22 коп.), яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, які сторони не позбавлені можливості подати через відділ діловодства суду у письмовій формі.
Розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін провадження призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи.
Суд також враховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) з приводу відсутності публічних слухань у судах.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 756/5081/14-ц.
Судом створені належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ГПК України.
Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а залежить від конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, розумні строки розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено переконливих доказів необхідності реалізації права на публічний, відкритий судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та з метою мінімізації ризиків, задля захисту життя та здоров'я учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду №911/3411/14 від 22.09.2020, Верховного суду № 910/13550/20 від 21.05.2021, №904/8456/21 від 01.08.2022, №910/11504/21 від 06.10.2022.
Судом враховано, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не позбавляє права сторін на подання доказів та пояснень. У зв"язку із наведеним суд відмовляє у задоволенні клопотання про забезпечення можливості представнику ТОВ «Гарант Ойл Групп» приймати участь у всіх судових засіданнях по справі №917/1509/25 в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1509/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради »«Київський обласний онкологічний диспансер» (надалі - Покупець, КНПКОРКООД, Позивач) та ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (надалі - Постачальник, Відповідач) за результатом проведеної публічної закупівлі було укладено договір від 08.05.2024 №150 з Додатком 1 до нього у вигляді Специфікації та Додатком № 2 у вигляді перелізу АЗС (надалі - Договір та/ або Договір № 150 від 08.05.2024 року).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується протягом строку поставки та відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити Покупцю Товар - дизельне паливо, код згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти, а Покупець зобов'язується приймати у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) і в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки дозволу) на отримання Товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р. (п.1.2. Договору).
Згідно п. 1.4. Договору кількість товару та вартість одиниці товару визначено сторонами в Специфікації, що надана в Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до п.2.2 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання Товару згідно умов Договору.
Згідно п. 3.1. Договору ціна Договору становить: 487 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 81 193,33 грн.
Згідно п. 4.2. Оплата Товару (талонів) здійснюється після отримання видаткової накладної протягом 10 робочих днів в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Згідно п. 5.1. Договору Постачальник постачає Покупцю талони/скретч-картки з терміном дії не менше 6 місяців з дня фактичної передачі. Передача талонів/скретч- карт здійснюється протягом 24 годин після отримання заявки з наданням оригіналів відповідних документів (видаткових накладних). Постачальник зобов'язується за власний рахунок здійснити передачу талонів/скретч-карт та належним чином оформленої видаткової накладної Покупцю та/або уповноваженому ним Користувачу.
Відповідно до п. 5.2. Договору строк поставки Товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (талону/скретч- картки).
Відповідно до п. 5.3.1. Договору передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону/скретч-картки.
Відповідно до п. 5.3.2. Договору талон/скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки , сторін по погашених талонах/скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж І зазначено в талоні/скретч-картці.
Місце поставки (передачі) Товару: АЗС, перелік яких надано в Додатку 2 до цього Договору (п.5.3. Договору).
Відповідно до п.5.4. Договору право власності на Товар, переходить до Покупця в день фактичної передачі талонів/скретч-карт Постачальником. Постачальник гарантує одержання Покупцем та/або уповноваженим ним Користувачем товару за номіналом талона/скретч-карти на АЗС Постачальника без будь-яких обмежень.
Передача талонів/скретч-карт та перехід права власності на відповідну кількість Товару посвідчується видатковими документами (видатковими накладними), що передбачено п. 5.6. Договору.
Відповідно до п. 5.7. Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Товар та до моменту його фактичного отримання - на АЗС і Постачальника, Товар перебуває на зберіганні Постачальника. Вартість зберігання включено в ціну Товару.
Постачальник відповідно до п. 6.2. Договору зобов'язаний забезпечити поставку Товарів належної якості та у строки та якістю, встановлені цим Договором.
Згідно п. 11.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до специфікації № 1 до Договору, яка є Додатком № 1 до Договору № 150 І від 08.05.2024 поставці підлягає дизельне пальне (за талонами) в кількості 9500 літрів, загальною вартістю 487 160 грн. (враховуючи ПДВ). Ціна за одиницю Товару (літр пального) складає 51,28 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 8,547 грн.).
Місцем поставки Товару (його фактичної передачі) визначено АЗС Постачальника, перелік яких надано в Додатку №2 до Договору.
Доданими до Позову доказами та сторонами підтверджується, що:
- згідно видаткової накладної №Рн240513/001 від 13.05.2024 р., Постачальником поставлено Покупцю дизельне пальне по талонам у кількості 3000 літрів, на загальну вартість 153 840 грн. 00 коп (з ПДВ). Покупцем сплачено вартість поставлених талонів на дизельне паливо в повному ] обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 3803 від 14.05.2024 р. Товар за талонами отримано на АЗС Постачальника, обов'язки сторін по погашеним талонам/скретч-карткам виконані, претензії сторін Договору за даною поставкою відсутні.
- згідно видаткової накладної №Рн240520/002 від 20.05.2024 р., Постачальником поставлено Покупцю дизельне пальне по талонам у кількості 2500 літрів, і на загальну вартість 128 200 грн. 00 коп (з ПДВ). Покупцем сплачено вартість поставлених талонів на дизельне паливо в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 3852 від 27.05.2024 р. Товар за талонами отримано на АЗС Постачальника, обов'язки сторін по погашеним талонам/скретч-карткам виконані, претензії сторін Договору за даною поставкою відсутні.
- відповідно до видаткової накладної № Рн241101/009 від 01.11.2024 р., Постачальником поставлено Покупцю дизельне пальне по талонам у кількості 2000 літрів, на загальну вартість 102 560 грн. 00 коп (з ПДВ). Відповідно до специфікації № 241101/009- С до видаткової накладної №Рн241101/009. Покупцю передано талон/картку на дизельне пальне номіналом 10 л, у кількості 80 шт., (початковий номер 8811024500006461, кінцевий номер 8811024500006540); талон картку на дизельне пальне номіналом 20 л, у кількості 60 шт., (початковий номер 8821024500003536, кінцевий номер 8821024500003620). Покупцем сплачено вартість поставлених талонів на дизельне паливо в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 4873 від 01.11.2024 р.
- згідно видаткової накладної № Рн241104/002 від 04.11.2024 р., Постачальником поставлено Покупцю дизельне пальне по талонам у кількості 2000 літрів, на загальну вартість 102 560 грн. 00 коп (з ПДВ). Покупцем сплачено вартість поставлених талонів на дизельне паливо в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 4891 від 05.11.2024 р.
- постачальником за видатковими накладними Рн241101/009 від 01.11.2024 р. та Рн241104/002 від 04.11.2024 р було передано Покупцю талони-скретч карти номіналом 10 і 20 літрів на дизельне паливо марки «Авіас», строк дії талонів - безстроковий.
Позивач стверджує, що постачальником виконано свої обов'язки за Договором №150 від 08.05.2024 лише частково, станом на 21.02.2025 р. кількість неотоварених талонів та непереданого пального складала 1880літрів на загальну вартість 96 046 грн. 40коп. (1880 літрів х 51,26 грн. (ціна І за одиницю товару, з ПДВ, відповідно до Додатку №1 до Договору).
В обгрунтування цього позивач послався на таке:
- він як покупець протягом листопада 2024 р. - січня 2025 р. неоднаразово намагався отримати оплачене та належне йому пальне марки «ABIC» на заправках Постачальника за адресами, вказаними у Додатку №2 за Договором, проте Постачальник в порушення умов п.5.4. Договору не забезпечив наявність Товару на своїх АЗС.
- 21.01.2025 р. ним на адресу Постачальника було надіслано лист за вих. № 69 з вимогою забезпечити можливість отримання Товару на АЗС Постачальника або замінити талони на марку іншого бренду (БРСМ). Станом на 21.01.2025 р. кількість неотоварених талонів та непереданого пального складала 2380 л. на загальну вартість 122 046 грн. 40 коп.
- 21.02.2025 р. ним було повторно надіслано на адресу Постачальника лист за вих. №172 з вимогою замінити талони на марку іншого бренду або повернути сплачені за товар коштів.
- обидві претензії Покупця залишено Відповідачем без відповіді, Постачальником не вжито належних заходів щодо забезпечення можливості одержання Покупцем належного йому на праві власності Товару.
- станом на 21.02.2025 р. кількість неотоварених талонів та непереданого пального ' складала 1880літрів на загальну вартість 96 046 грн. 40коп. (1880 літрів х 51,26 грн. (ціна І за одиницю товару, з ПДВ, відповідно до Додатку №1 до Договору).
- за матеріалів профільних ЗМІ вбачається, що починаючи з кінця 2024 заправки мереж АВІС та АNР припинили свою роботу, на відповідних АЗС по всій Україні відсутній персонал, пальне на даних АЗС відсутнє. Офіційний сайт мережі ABIC https://avias.ua/karta-azs/ не працює, інформація про , наявність пального на автозаправках мережі відсутня. Мобільний додаток «JET» мережі ABIC не працює та видає повідомлення про відсутність пального на АЗС мережі.
- неможливість отримати пальне на АЗС Постачальника додатково підтверджується і актами Покупця, складеними за результатом виїзду на АЗС Постачальника.
Відповідач стверджує, що повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед КНП КОР «КООД» та поставив йому товар у передбачений Договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку Позивача жодних претензій щодо отриманого за вищевказаними видатковими накладними товару не було, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідач у відзиві вказує, що:
- позивач стверджує, що додані до Позову копії талонів мережі АЗС бренду «АВІАС» на 1880 літрів були отримані ним від Відповідача і по Договору № 150 від 08.05.2024 року та за Видатковими накладними №Рн241101/009 від 01.11.2024 року та №Рн241104/002 від 04.11.2024 року, проте не надає жодних доказів на підтвердження таких тверджень;
- до Позову КНП КОР «КООД» додані не ті талони, які поставлялися на умовах Договору №150 від 08.05.2024 року за Видатковими накладними №Рн241101/009 від 01.11.2024 року та №Рн241104/002 від 04.11.2024 року свідчить ще й наступне:
Так, сторонами була складена та підписана Специфікація № 241101/009-C до Видаткової накладної №Рн241101/009 від 01.11.2024 року (надалі - Специфікація до ВН) із зазначенням номерів талонів, які передавались по такій Видатковій накладній.
Проте додані КНП КОР «КООД» до Позову копії талонів мають інші номери ніж вказано у Специфікації до ВН, і їх номери складаються з 12 цифр, тоді як згідно Специфікації до ВН номери талонів, що передавались, складались з 16 цифр, отже це були талони іншого бренду АЗС, а саме «БРСМ-НАФТА».
- складені представниками Позивача Акти №1 від 24.01.2025 року,№ 2 від 25.01.2025 року, № 3 від 26.01.2025 року, № 4 від 19.05.2025 року, № 5 від 19.05.2025 року, № 6 від 20.05.2025 року, № 7 від 19.06.2025 року, № 9 від 23.06.2025 року (надалі разом - Акти) не є належними доказами відсутності палива на АЗС, оскільки Відповідач ставить під сумнів і дати складання цих Актів, місце їх складання і зазначені у них обставини.
- позивачем не надано жодного належного/допустимого доказу відмови йому в отриманні палива по талонах при відповідних зверненнях (не залежно від того хто саме був постачальником таких талонів), а також не надано доказів відсутності палива на більшості АЗС такої мережі.
- ТОВ «Гарант Ойл Групп» повністю заперечую проти нарахування вищевказаних 3% річних та інфляційних збитків, оскільки жодних порушень умов Договору №150 від 08.05.2024 року не відбулось.
Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно аидаткових накладних № Рн240513/001 від 13.05.2024 року, №Рн240520/002 від 20.05.2024 року, №Рн241101/009 від 01.11.2024 року, №Рн241104/002 від 04.11.2024 року ТОВ «Гарант Ойл Групп» передало, а уповноважений представник КНП КОР «КООД» отримав Дизельне паливо (по талонам) у кількості 9500 літрів загальною вартістю 487 160,00 грн. з ПДВ., що відповідає ціні Договору № 150 від 08.05.2024 року та номенклатурі і кількості вказаній у Специфікації до цього Договору. Отриманий по Видаткових накладних № Рн240513/001 від 13.05.2024 року, №Рн240520/002 від 20.05.2024 року, №Рн241101/009 від 01.11.2024 року, №Рн241104/002 від 04.11.2024 року товар був оплачений Замовником Платіжними інструкціями № 3803 від 14.05.2024 року на суму 153 840,00 грн., № 3852 від 27.05.2024 року на суму 128 200,00 грн., № 4873 від 01.11.2024 року на суму 102 560,00 грн., № 4891 від 05.11.2024 року на суму 102 560,00 грн., що разом склало 487 160,00 грн.
Так, у цій справі, товаром, що постачався за Договором є нафта і дистиляти (Бензин А-95,), відпуск якого здійснюється на визначених АЗС та на підставі пред'явлених замовником талонів, які надаються постачальником за видатковою накладною.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
В свою чергу єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (надалі - Інструкція).
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (п. 1 Інструкції).
Відповідно до Інструкції, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО (реєстратор розрахункових операцій) про, що свідчить аналіз положень Інструкції, оскільки дані РРО використовуються операторами АЗС при прийманні-передачі зміни операторів АЗС (п. 2, п. 10.4.2. Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як передбачено п.5.4. Договору право власності на Товар, переходить до І Покупця в день фактичної передачі талонів/скретч-карт Постачальником. Постачальник гарантує одержання Покупцем та/або уповноваженим ним Користувачем товару за номіналом талона/скретч-карти на АЗС Постачальника без будь-яких обмежень. Передача талонів/скретч-карт та перехід права власності на відповідну кількість Товару посвідчується видатковими документами (видатковими накладними), що передбачено п. 5.6. Договору. Відповідно до п. 5.7. Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Товар та до моменту його фактичного отримання - на АЗС у Постачальника, Товар перебуває на зберіганні Постачальника. Вартість зберігання включено в ціну Товару. Згідно п. 5.3.2. Договору талон/скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки, сторін по погашених талонах/скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні/скретч-картці.
Отже, за результатом пред'явлення такого талону, здійснюється відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, талон на пальне залишається у оператора АЗС, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання замовником товару відповідного асортименту та кількості.
Такі операції мають здійснюватися не тільки задля забезпечення покупця розрахунковими документами, а й задля реалізації обліку палива відповідачем.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що талон хоча підтверджує право власності на куплене пальне, проте підписання сторонами видаткової накладної не є достатнім і належним доказом, на підставі якого у цій справі суд може надати ствердну відповідь про те, що відповідач передав товар за Договором належним чином та в повному обсязі, оскільки з моменту переходу до Покупця права власності на Товар та до моменту його фактичного отримання - на АЗС у Постачальника, Товар перебуває на зберіганні Постачальника. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і підтверджується чеком, який надає АЗС при оплаті пального талоном.
За наведених висновків, твердження відповідача про те, що ним виконано умови Договору суд відхиляє.
Як зазначає позивач, він протягом листопада 2024 р. - січня 2025 р. неоднаразово намагався отримати оплачене та належне йому пальне марки «ABIC» на заправках Постачальника за адресами, вказаними у Додатку №2 за Договором, проте Постачальник в порушення умов п.5.4. Договору не забезпечив наявність Товару на своїх АЗС. Про даний факт, працівниками позивача було складено акти Акти №1 від 24.01.2025 року,№ 2 від 25.01.2025 року, № 3 від 26.01.2025 року, № 4 від 19.05.2025 року, № 5 від 19.05.2025 року, № 6 від 20.05.2025 року, № 7 від 19.06.2025 року, № 9 від 23.06.2025 року. Фактично станом на дату звернення до суду з позовом позивач не зміг отримати товар загалом 1880 літрів.
Суд зазначає, що сторонами в Договорі не погоджено порядку складання відповідних актів про відсутність палива, відтак не залучення позивачем представників відповідача чи працівників мережі АЗС «АВІАС», «ANP» до складання цих актів не свідчить про недопустимість останніх в якості доказів.
У свою чергу, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях «АВІАС», «ANP» відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС «АВІАС» відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на 1880 літрів на автозаправних станціях «АВІАС», «ANP».
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні"набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору від 08.05.2024 №150, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останньою обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
При цьому, суд зауважує, що відповідач доказів на спростування обставин наведених у позові, зокрема, щодо не використання позивачем талонів за Договором у повному чи іншому обсязі не надав, проте, з урахуванням положень Інструкції, зокрема ведення обліку та звіту відпуску товару за талонами такі докази, вочевидь для суду, маються бути у наявності у відповідача.
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованими.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач вказує, що 21.01.2025 р. ним на адресу Постачальника було надіслано лист за вих. № 69 з вимогою забезпечити можливість отримання Товару на АЗС Постачальника або замінити талони на марку іншого бренду (БРСМ). 21.02.2025 р. Покупцем було повторно надіслано на адресу Постачальника лист за вих. №172 з вимогою замінити талони на марку іншого бренду або повернути сплачені за товар коштів. Обидві претензії Покупця залишено Відповідачем без відповіді, Постачальником не вжито належних заходів щодо забезпечення можливості одержання Покупцем належного йому на праві власності Товару.
Крім того, позивач у матеріали справи надав претензію вих. № 521 від 11.06.2025, з тексту якої вбачається про вимогу забезпечити можливість отримання товару на АЗС чи повернути кошти.
Суд зауважує, що належними доказами підтверджено факт направлення на адресу відповідача лише претензії за вих. № 521 від 11.06.2025 (опис вкладення, фіскальний чек та накладна "Укрпошти"). При цьому, докази передачі позивачу відповідачем товару на АЗС чи повернення коштів матеріали справи містять.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В свою чергу, згідно пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується ще на римській максимі ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Такий аналіз наведено у Постанові КЦС ВС від 04.09.2020, справа № 311/2145/19.
Так з обґрунтувань наданих сторонами вбачається, що відповідач, в супереч тим обставинам, що інформація про відсутність Бензину на АЗС мережі «АВІАС» була відкритою та загальнодоступною, враховуючи те, що позивач має право на забезпечення його Бензином, не запропонував позивачу інший спосіб отримання товару. Натомість відповідач зосередився на формалізованому підході в частині виконання своїх обов'язків за Договором, оцінюючи свої обов'язки за Договором, як повністю та належним чином виконані, не дивлячись на те, що за видатковою накладною позивачу були передані лише талони, а не товар за Договором.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 96 046 грн. 40коп.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 96 046 грн. 40коп., у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимог в частині стягнення 4 996,81 грн. - інфляційні нарахування; 1 492,01 грн. - 3% річних, нарахованих за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За твердженнями позивача, 21.01.2025 р. ним на адресу Постачальника було надіслано лист за вих. № 69 з вимогою забезпечити можливість отримання Товару на АЗС Постачальника або замінити талони на марку іншого бренду (БРСМ). 21.02.2025 р. Покупцем було повторно надіслано на адресу Постачальника лист за вих. №172 з вимогою замінити талони на марку іншого бренду або повернути сплачені за товар коштів. Обидві претензії Покупця залишено Відповідачем без відповіді, Постачальником не вжито належних заходів щодо забезпечення можливості одержання Покупцем належного йому на праві власності Товару. З огляду на вказане початок нарахування інфляційних втрат позивач починає з лютого 2025 року, а 3 % річних - з 21.01.2025, а саме з дати надіслання листа за вих. № 69.
Суд, визначений позивачем початок нарахування інфляційних втрат та 3 % річних вважає необґрунтованим з огляду на відсутність належних доказів у підтвердження надіслання саме листа за вих. № 69, який, зокрема, містить вимогу про повернення коштів.
Поряд з цим, як встановлено судом вище, позивач у матеріали справи надав претензію вих. № 521 від 11.06.2025, з тексту якої вбачається про вимогу забезпечити можливість отримання товару на АЗС чи повернути кошти, направлення на адресу відповідача якої підтверджено належними доказами (опис вкладення, фіскальний чек та накладна "Укрпошти", номер відправлення 0410600604418). При відстеженні поштового відправлення АТ «Укрпошта» №0410600604418 суд з"ясував, що статус відправлення 26.06.25 "Повернення. Вручено Одержувачу". Також, претензія вих. № 521 від 11.06.2025 була направлена позивачем на адресу, що визначена у договорі для листування (номер відправлення 0410600658305) та отримана представником відповідача за довіреністю 30.06.25 (відстеження поштового відправлення на сайті АТ «Укрпошта»).
Суд зазначає, що направивши зазначену претензію позивачем таким чином вчинено дії щодо доведення до відома відповідача неможливість отримання палива та висунуто вимогу щодо повернення коштів. При цьому суд враховує, що з огляду на визначену у договорі адресу відповідача для листування, датою вручення претензії є 30.06.25. Відповідно, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у семиденний строк - до 07.07.2025 (включно). Відтак, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 96 046 грн. 40коп. почалося з 08.07.2025. Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних (в межах заявлених позовних вимог), суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 165,78 грн 3% річних за період з 08.07.2025 до 28.07.2025. В іншій частині стягнення 3% річних та в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, суд відмовляє.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 96046,40 грн., 165,78 грн 3% річних, у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню, в іншій частині вимог суд у задоволенні позову відмовляє.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в 2841,36 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» (ЄДРПОУ 05492261,Адреса місця реєстрації: 08296, Київська область, Бучанський район, смт. Ворзель, вул. Європейська, 4Д; Адреса для листування: 04106, Київ, вул. Загорівська 1) 96046,40 грн. заборгованості, 165,78 грн 3% річних, 2841,36 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.