65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3480/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Публічного акціонерного товариства “МТБ БАНК»
про стягнення 109708,39грн
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Публічного акціонерного товариства “МТБ БАНК» про стягнення 109708,39грн, з яких - 103498,48грн пені та 6209,91грн 3% річних за період з 10.02.2023 по 16.02.2023, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за банківською гарантією № OGO222138/К від 25.02.2022.
Ухвалою від 01.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 01.09.2025 о 21год 57хв, що підтверджується довідкою.
16.09.2025 у встановлений строк відповідач подав відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись зокрема на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/4275/22 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі Енергетичні Послуги" про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "МТБ Банк" вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії №0GO222138/К від 25.02.2022 на суму 40810000,00 (сорок мільйонів вісімсот десять тисяч гривень 00 копійок) на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до набрання чинності судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі Енергетичні Послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про припинення дій, що порушують право.
Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2022 року скасувати, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» про забезпечення позову відмовлено.
Відповідач посилається на те, що отримав постанову Верховного Суду поштою 17.02.2023 і здійснив оплату 17.02.2023.
Позивач 22.09.2025 подав відповідь на відзив.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» 20 жовтня 2021 року було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП (далі - Рамковий договір).
Пунктом 1.1. Рамкового договору сторони передбачили, що цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що наділі іменується- «Індивідуальний Договір». Форма Індивідуального Договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору).
Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього Договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід'ємну частину цього Договору (пункт 1.2. Рамкового договору).
Відповідно до пункту 1.3. Рамкового договору умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим Договором.
У разі, якщо інше не передбачено умовами Індивідуального Договору, застосовуються положення цього Рамкового договору.
За умовами пункту 1.4. Рамкового договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим договором.
Продавець передає Покупцеві природний газ в порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором (пункту 3.1. Рамкового договору).
Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Індивідуального Договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3. Рамкового договору).
Відповідно до пунктів 3.9. та 3.10. Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє його на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця.
У Комерційному акті зазначаються Договірна ціна, фактичний обсяг газу, що був переданий протягом Періоду поставки згідно з торговими сповіщеннями, підтвердженими Оператором ГТС в інформаційній платформі Оператора ГТС, та вартість природного газу, яка визначається шляхом множення фактичного обсягу природного газу на Договірну ціну, у двох примірниках (по дному - для кожної із Сторін). Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) та повертає один примірник Комерційного акту Продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки.
Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального Договору (пункт 4.2. Рамкового договору).
Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.
Згідно пункту 6.3. Рамкового договору за порушення Покупцем строків оплати, визначених Рамковим договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченої заборгованості за відповідний період поставки згідно з Індивідуальним Договором.
20 жовтня 2021 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22- ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 (далі - Індивідуальний договір).
Загальний період поставки з 01.11.2021 до 30.04.2022 (пункт 1. Індивідуального договору). Плановий договірний обсяг газу за Загальний період поставки складає 37 300,00 тис. куб.м. (пункт 3 Індивідуального договору).
Протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання Продавцем Заявки, Сторони укладають відповідну Додаткову угоду до Індивідуального Договору, в якій визначають Договірний обсяг природного газу на Період поставки, відповідно до поданої Заявки та його Договірну вартість (пункт 7 Індивідуального договору).
Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховуються як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.
Договірна ціна природного газу, який буде придбаний Покупцем на умовах цього Індивідуального Договору, за Загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. (пункт 10 Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП).
Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору, оплата Договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
За умовами пункту 14 Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП Покупець зобов'язується надати Продавцю за 2 банківські дні до початку періоду поставки: Жовтень 2021, Листопад 2021; Грудень 2021; Січень 2022; Лютий 2022; Березень 2022; Квітень 2022, один з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором:
14.1 у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% Договірної вартості газу за відповідний період поставки, визначеної Сторонами у Додатковій угоді до Індивідуального Договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 Індивідуального Договору, та закінчення строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього Індивідуального договору.
Банківська гарантія має бути складена Банком-гарантом за формою та відповідати вимогам, що наведені у Додатку 2 до цього Індивідуального Договору.
Усі витрати, пов'язані із банківською гарантією, здійснюється за рахунок Покупця.
16 лютого 2022 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду №03-БГр-ДЕП (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022) до Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, за змістом якої сторони домовились, що обсяг природного газу, який буде прийнято Покупцем від Продавця у березні 2022 року складає 3 945,000 тис.куб.м.
Договірна ціна природного газу за Загальний період поставки за 1000 куб.м, розрахована відповідно до п. 10 Індивідуального договору, становить 7 420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.
Сторони домовились, на виконання п. 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період постави «березень 2022» складає 24 393 250,00 грн, крім того ПДВ 4 878 650,00 грн, разом 29 271 900,00 грн.
На виконання умов Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 Продавець передав у власність Покупця природний газ в обсязі 3 945,000 тис.куб.м. загальною вартістю 29 271 900,00 грн про що складено комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_03-БГр-ДЕП від 31 березня 2022 підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками Сторін.
На виконання умов Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 р. до Рамкового Договору купівлі-продажу газу № 2рд_БГр-ДЕП від « 20» жовтня 2021 р. та додаткових угод, Позивач передав у власність ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕГРЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» природний газ на загальну суму 165 903 780,00 грн., що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу, зокрема:
- Комерційний акт примання-передачі природного газу № 1_11-БГр-ДЕП від 30 листопада 2021 р., обсяг переданого газу: 3 515,000 тис.куб.м, вартістю: 26 081 300,00 грн.;
- Комерційний акт примання-передачі природного газу № 1_12-БГр-ДЕП від 31 грудня 2021 р., обсяг переданого газу: 4 809,000 тис.куб.м, вартістю: 35 682 780,00 грн.;
- Комерційний акт примання-передачі природного газу № 1_01-БГр-ДЕП від 31 січня 2022 р., обсяг переданого газу: 5 715,000 тис.куб.м, вартістю: 42 405 300,00 грн.;
- Комерційний акт примання-передачі природного газу № 1_02-БГр-ДЕП від 28 лютого 2022 р., обсяг переданого газу: 4 375,000 тис.куб.м, вартістю: 32 462 500,00 грн.;
- Комерційний акт примання-передачі природного газу № 1_03-БГр-ДЕП від 31 березня 2022 р., обсяг переданого газу: 3 945,000 тис.куб.м, вартістю: 29 271 900,00 грн.
Оплату за переданий газ ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕГРЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» своєчасно не здійснило та виконало зобов'язання з порушенням строків оплати, чим порушило умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 4.4 Рамкового договору №2рд_БГр-ДЕП та пункту 12. Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП.
Основний борг за переданий газ на даний момент сплачено, але з порушенням строків, визначений Рамковим та Індивідуальним договорами.
Факт оплати ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕГРЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» отриманого природного газу підтверджується наступними доказами, які додані до даної позовної заяви:
1. копією балансової одиниці по підприємству Покупця;
2. копією листа АБ «УКРГАЗБАНК» з інформацією про надходження грошових коштів на рахунки Позивача;
3. копією заяви Позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.07.2022 №125/7-2958.
Виконання зобов'язань з оплати за отриманий ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» в період поставки «березень 2022» природний газ було забезпечено банківською гарантією Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» від 25.02.2022 № 0GO222138/K.
На виконання п.14 Індивідуального Договору Покупець надав банківську гарантію від 25.02.2022 № 0GO222138/K.
За банківською гарантією від 25.02.2022 № 0GO222138/K Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Бенефіціар) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов'язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 40 810 000,00 грн, протягом п'яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.
Гарантія забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (Принципал) платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 до Рамкового Договору купівлі-продажу газу № 2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 та додаткової угоди до нього № 03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (період поставки «березень 2022»).
Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, визначений у вимозі. Ця гарантія набуває чинності з дати надання її Банком-гарантом. Строк дії гарантії - до 17 червня 2022 року включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати.
Суд зауважує, що на час звернення позивача до суду 27.08.2025 був чинний Господарський кодекс України.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору, відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь- якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436- IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Через невиконання зобов'язань ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 та додаткової угоди до нього 03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022) та несплати договірної вартості газу в сумі 29 271 900,00 грн, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою платежу від 20.05.2022 №125/14-1750 за банківською гарантією від 25.02.2022 № 0GO222138/K (надалі - Вимога).
Публічним акціонерним товариством «МТВ БАНК» було отримано Вимогу 02.06.2022, що підтверджується листом Відповідача від 09.06.2022 № 00/1335-0/50 (а.с. 34).
Таким чином, позивач звернувся до Банка-гаранта з вимогою за безумовною, безвідкличною банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022 на суму 29 271 900,00 грн
Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, Верховний Суд зазначає, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І «Загальні положення» якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з пунктом 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
За пунктом 37 вказаного Положення банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення. Підстави припинення зобов'язання визначено статтею 598 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом із тим, 09.06.2022 від Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» надійшла відповідь №00/1335-0/50 про неможливість виконання Вимоги платежу Позивача з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/4275/22 було забезпечено позов ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» до ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про зобов'язання припинити дії, що порушують права ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» шляхом встановлення заборони Публічному акціонерному товариству «МТБ БАНК» до набрання рішенням у справі № 910/4275/22 законної сили вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022.
У подальшому постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі, а також ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про забезпечення позову.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» частково перерахували позивачу кошти в сумі 10000000грн 07.06.2022 платіжним дорученням № 2539272 та 8478487,18грн 13.07.2022 було зараховано відповідно до заяви про зарахування зустрічних вимог позивача від 19.07.2022 (а.с. 16).
Отже, решта боргу становить 29271900-10000000-8478487,18=10793412,82грн.
Приймаючи до уваги, що заходи забезпечення позову по справі № 910/4275/22 було скасовано, позивач вважає, що Відповідач мав здійснити сплату решту грошових коштів в сумі 10793412,82грн за Вимогою за банківською гарантією в строк до 09.02.2023.
Однак сплата решти грошових коштів за Вимогою від 20.05.2022 № 125/14-1750 в сумі 10793412,82грн була здійснена відповідачем лише 17.02.2023 відповідно до платіжної інструкції № 4720353.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з умовами Банківської гарантії № OGO222138/К від 25.02.2022 передбачено наслідки порушення Банком - гарантом зобов'язання за банківською гарантією. Так, у разі порушення Банком гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання Банко-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою вимогою Бенефіціара, Банк-гарант сплачує Бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань Банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожен день прострочення.
Ураховуючи, що оплата за банківською гарантією OGO222138/К від 25.02.2022 Відповідачем не була здійснена своєчасно, Позивач звернувся з позовними вимогами щодо стягнення 103498,48грн пені та 6209,91грн 3% річних за період з 10.02.2023 по 16.02.2023.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як зазначено вище, позивач вважає, що зобов'язання мало бути виконано відповідачем до 09.02.2023, оскільки постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 про забезпечення позову.
Позивач вважає, що відповідач як учасник справи № 910/4275/22 мав постійно моніторити результати розгляду справи Верховним Судом, зокрема і в Єдиному реєстрі судових рішень.
Суд враховує, що касаційна скарга у справі № 910/4275/22 розглядалась в письмовому провадженні, тобто засідання не призначались відповідно до ухвали Верховного Суду від 10.01.2023.
Верховний Суд ухвалив 09.02.2023 постанову у справі № 910/4275/22, якою скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 про забезпечення позову і відмовив у вжиття таких заходів. Постанова Верховного Суду набирає законної сили того ж дня, тобто 09.02.2023.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечено надання загального доступу до зазначеної постанови Верховного Суду 10.02.2023.
При цьому, суд враховує, що станом на 09.02.2023 у юридичних осіб, зокрема і відповідача, ще не було обов'язку мати електронний кабінет, тому днем вручення судового рішення відповідно до ст. 242 ГПК України було отримання ним рішення особисто під розписку або поштою.
Доказів отримання відповідачем зазначеної постанови Верховного Суду особисто під розписку суду не надано.
Відповідно до відбитка поштового штемпеля на конверті, в якому постанова надійшла до відповідача, датою її отримання є 17.02.2023.
В цей же день відповідач перерахував позивачу решту боргу за Вимогою від 20.05.2022 № 125/14-1750 в сумі 10793412,82грн відповідно до платіжної інструкції № 4720353.
Як було зазначено вище, відповідно до умов Банківської гарантії, Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, визначений у вимозі протягом 5 банківських днів з дати одержання вимоги.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд зауважує, що на час видачі банківської гарантії № OGO222138/К від 25.02.2022 в Україні було поняття «банківський день».
Так, відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320 банківський день - це позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими платіжними інструкціями, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.
Однак, з 01.04.2023 зазначена Інструкція втратила чинність, поняття «банківський день» в Україні не використовується у зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 № 93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України».
Отже, з 1 квітня 2023 року в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає, що здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.
При цьому суд враховує, що в даній праві відповідач - це банк, тобто надавач платіжних послуг в розумінні Закону України «Про платіжні послуги».
Згідно з п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» операційний день - день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій.
З огляду на викладене, банк здійснює свою діяльність в робочі дні. Тобто здійснити оплату за банківською гарантією № OGO222138/К від 25.02.2022 банк мав можливість в робочі дні.
Таким чином, відповідач, отримавши 17.02.2023 (робочий день) постанову Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/4275/22, тобто, дізнавшись про усунення обставин, які забороняли йому виконувати банківську гарантію, в той же день 17.02.2023 перерахував кошти позивачу.
З огляду на викладене, відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов'язання за банківською гарантією № OGO222138/К від 25.02.2022, тому суд відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова