65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2334/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2334/25
за позовом: Фермерського господарства “Шевченкове-Л» (20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Соборна, буд. 128, код ЄДРПОУ 34043712)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “Південь Зернотрейд» (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, офіс 9, код ЄДРПОУ 44945932)
про стягнення 169354,31 грн., -
Суть спору: Фермерське господарство “Шевченкове-Л» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “Південь Зернотрейд» про стягнення 169354,31 грн. заборгованості.
Позовні вимоги Фермерського господарства “Шевченкове-Л» обгрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань з оплати отриманого товару за договором поставки №2805/24-1 від 28.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2334/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз?яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; зобов?язано позивача надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду).
16.07.2025 за вх.№22481/25 до суду від позивача надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів, які оглянуто судом.
19.06.2025 на адресу відповідача по справі судом було направлено копію ухвали суду від 16.06.2025 про відкриття провадження у справі. 24.06.2025 до суду надійшло поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 23.06.2025. Окрім того судом, з метою додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи №916/2334/25, було направлено копію ухвали суду від 16.06.2025 про відкриття провадження на електронну адресу відповідача, яка міститься в матеріалах справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом було надано час для забезпечення відповідачу процесуальних прав на подання позиції у справі, заяв, клопотань. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів, заяв/клопотань до суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2334/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
28.05.2024 між Фермерським господарством “Шевченкове-Л» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “Південь Зернотрейд» було укладено договір поставки №2805/24-1. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в кількості, якості та асортименті, визначеному цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору. Пунктами 1.2-1.3 договору передбачено, що товар, який підлягає поставці за цим договором, є зерном сільськогосподарської культури: кукурудза, українського походження; кількість (вага) товару 260,00 (двісті шістдесят) тонн +/-10%. Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 договору вартість товару встановлюється в гривнях та становить 1976000,99 грн. з ПДВ; сума може змінитись в залежності від показника допустимого відхилення, який складає +/- 10%.
Відповідно до п.п. 3.1-3.2, 3.5 договору строк поставки товару зазначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору; покупець залишає за собою право змінити умови (базис) поставки товару, попередньо повідомивши про це постачальника за 10 (десять) календарних днів до кінцевого строку поставки; товар може поставлятись покупцеві окремими партіями, що зазначається у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору; постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки продукції, якою він вчасно поставив якісну продукцію з усією супроводжувальною документацією, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, визначеним сторонами у специфікації, та умовам даного договору.
Відповідно до розділу 5 договору оплата товару здійснюється покупцем з урахуванням умов договору, в безготівковій формі, в національній валюті України на поточний рахунок постачальника; оплата, здійснюється покупцем у вигляді 100% передоплати вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника; спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури; датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного банківського рахунку покупця.
У випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством (пункт 7.1 договору). Відповідно до п.9.1 договору зміни і доповнення до договору діють лише за умов, якщо вони оформлені в письмовому виді та підписані уповноваженими на це особами.
В подальшому, сторонами було підписано наступні специфікації:
- Специфікацію №1 від 28.05.2024 щодо поставки 260 тон товару (+/-10%) на загальну суму з ПДВ 1976000,99 грн.;
- Специфікацію №1/1 від 31.05.2024 щодо поставки 125 тон товару (+/-10%) на загальну суму з ПДВ 950000,48 грн.;
- Специфікацію №2 від 13.06.2024 щодо поставки 290 тон товару (+/-10%) на загальну суму з ПДВ 2146000,64 грн.;
- Специфікацію №3 від 20.06.2024 щодо поставки 500 тон товару (+/-10%) на загальну суму з ПДВ 3700001,10 грн.
На підтвердження факту поставки товару позивачем надано до суду наступні видаткові накладні, які підписані обома сторонами:
- видаткову накладну №36 від 29.05.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 300 тон товару на загальну суму з ПДВ 2280001,14 грн.;
- видаткову накладну №39 від 3105.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 80,52 тон товару на загальну суму з ПДВ 611952,31 грн.;
- видаткову накладну №41 від 03.06.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 55,80 тон товару на загальну суму з ПДВ 424080,22 грн.;
- видаткову накладну №45 від 14.06.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 307,76 тон товару на загальну суму з ПДВ 2277424 грн.;
- видаткову накладну №47 від 20.06.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 267,24 тон товару на загальну суму з ПДВ 1977576,59 грн.;
- видаткову накладну №48 від 25.06.2025 за договором №2805/24-1 від 28.05.2024 щодо поставки 237,11 тон товару на загальну суму з ПДВ 1754614,53 грн.
В матеріалах справи містяться наступні платіжні інструкції щодо сплати ТОВ “ТК“ ПІВДЕНЬ ЗЕРНОТРЕЙД» на рахунок ФГ “ШЕВЧЕНКОВЕ-Л» за поставлений товар:
- платіжна інструкція №323 від 29.05.2024 на суму 485550 грн. згідно рахунку №36 від 29.05.2024;
- платіжна інструкція №324 від 29.05.2024 на суму 593200 грн. згідно рахунку №36 від 29.05.2024;
- платіжна інструкція №325 від 29.05.2024 на суму 504360 грн. згідно рахунку №36 від 29.05.2024;
- платіжна інструкція №98 від 29.05.2024 на суму 703550 грн. згідно рахунку №36 від 29.05.2024;
- платіжна інструкція №100 від 31.05.2024 на суму 950000,48 грн. згідно рахунку №38 від 31.05.2024;
- платіжна інструкція №101 від 31.05.2024 на суму 79000 грн. згідно рахунку №38 від 31.05.2024;
- платіжна інструкція №113 від 13.06.2024 на суму 912500 грн. згідно рахунку №45 від 13.06.2024;
- платіжна інструкція №114 від 14.06.2024 на суму 322550 грн. згідно рахунку №45 від 13.06.2024;
- платіжна інструкція №376 від 14.06.2024 на суму 1042374 грн. згідно рахунку №45 від 13.06.2024;
- платіжна інструкція №398 від 21.06.2024 на суму 602350 грн. згідно рахунку №47 від 20.06.2024;
- платіжна інструкція №399 від 21.06.2024 на суму 875300 грн. згідно рахунку №47 від 20.06.2024;
- платіжна інструкція №401 від 22.06.2024 на суму 785560 грн. згідно рахунку №47 від 20.06.2024;
- платіжна інструкція №138 від 24.06.2024 на суму 300000 грн. згідно рахунку №47 від 20.06.2024;
- платіжна інструкція №143 від 25.06.2024 на суму 1000000 грн. згідно рахунку №47 від 20.06.2024.
17.03.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про добровільне врегулювання спору за вих.№21 від 17.03.2025, в якій позивач повідомив відповідача про наявну у нього заборгованість за договором поставки №2805/24-1 від 25.05.2024 в розмірі 169354,31 грн. та просив її погасити. Разом з листом-вимогою відповідачу також було направлено акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.05.2024 - 30.06.2024 між Фермерським господарством “Шевченкове-Л» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “Південь Зернотрейд», який підписаний з боку позивача.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов?язань з повної оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку; зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов?язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За ч.ч. 1,2 ст. 662 ЦК України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов?язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов?язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарським судом за наявними у справі матеріалами встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини, за якими позивач зобов?язався поставити відповідачу певний товар, а відповідач в свою чергу зобов?язався прийняти і оплатити його. Відтак, з обставин, встановлених судом, вбачається належне виконання позивачем взятих на себе зобов?язань з поставки товару, що підтверджується належними первинними документами. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заперечень щодо якості, кількості поставленого товару, який прийнятий відповідачем, тому відповідач зобов?язаний оплатити повну вартість поставленого позивачем товару.
Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 9325648,79 грн. (з ПДВ); відповідачем було сплачено на рахунок позивача 9156294,48 грн. Отже, станом на 15.07.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за договором договором поставки №2805/24-1 становить 169354,31 грн.
Будь-яких доказів повної оплати поставленого товару відповідачем до суду не надано і матеріали справи не містять.
З урахуванням норм чинного законодавства, засад справедливості, добросовісності та розумності, оцінюючи дії обох сторін у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що матеріали справи не містять наданих відповідачем у встановлений строк обґрунтованих заперечень, належних та допустимих доказів на спростування обставин, які доводить суду позивач, а також з урахуванням поставки позивачем визначеного товару та часткової сплати відповідачем за нього, господарський суд вважає доведеними та підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 169354,31 грн. основного боргу.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фермерського господарства “Шевченкове-Л» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “Південь Зернотрейд» (65039, Одеська обл., м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, офіс 9, код ЄДРПОУ 44945932) на користь Фермерського господарства “Шевченкове-Л» (20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Соборна, буд. 128, код ЄДРПОУ 34043712) 169354 /сто шістдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири/ грн. 31 коп. заборгованості та 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля