13.10.2025 Справа№914/597/23(914/1531/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши на новому розгляді
заяву:Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (65003, м. Одеса, вул. Головатого отамана, буд. 67/69,),
про:забезпечення позову.
У справі за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (65003, м. Одеса, вул. Головатого отамана, буд. 67/69,),
до відповідача:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15,),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Державне підприємство « «Одеський морський торговельний порт» (65082, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1),
про:визнання недійсними правочинів, оформлених повідомленнями про односторонню відмову від договорів.
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
1. В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/597/23 про банкрутство ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном боржника (ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023. Повноваження розпорядника майна ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» виконує арбітражний керуючий Абрамов Віталій Валерійович.
2. 19.05.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області від ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Абрамова В. В. надійшла позовна заява до РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання недійсними правочинів, оформлених повідомленнями від 20.02.2025 № № 11-06-00806, 11-06-00801, 11-06-00803, 11-06-00805, 11-06-00802, щодо односторонньої відмови від Договорів оренди нерухомого державного майна від 12.09.2003 № КД-4301, від 20.11.2018 № ДФ-431, від 01.09.2010 № ДФ-269, від 20.11.2018 № ДФ-430, від 06.01.2011 № ДФ-290, укладених між РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях та ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд».
3. Одночасно із позовом надійшла вказана заява про забезпечення позову.
4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд».
Вищевказаною ухвалою також, заяву ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: заборони ТзОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (ідентифікаційний код 19349403) вчиняти дії щодо передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (ідентифікаційний код 43015722) та Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125666), а Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (ідентифікаційний код 43015722) та Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125666) - щодо вилучення в або прийнятті від Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (ідентифікаційний код 19349403) наступного нерухомого майна:
- загальною площею 50140,3 кв. м, а саме: відкритий вантажний склад (інв. №061544), площею 5673,0 кв.м; склад тиловий (інв. №061533), площею 9153,0 кв.м; тилові вантажні площадки (інв. №061530), площею 11337,0 кв.м; відкритий вантажний склад №11 (інв. №061538), площею 15615,0 кв.м; нежитлові приміщення будівлі складу №8 (інв. №061500), площею 5752,8 кв.м; частина площі складу навіс №13 (інв. №066571), площею 1158,8 кв.м; будівля допоміжна в тилу причалу №7 (інв. № 069502), площею 66,0 кв.м; будівля санвузлу літ. «П» (інв. №072508), площею 39,7 кв.м; нежитлові приміщення будівлі для побуту на Деволанівській, літ. «А» (інв. №072500), площею 967,0 кв.м; будівля служб двоповерхова, літ. «Н» (інв. №061700), площею 197,8 кв.м; нежитлові приміщення будівлі побутових приміщень, літ. «К 1» (інв. №072501), площею 180,2 кв.м;
- загальною площею 53,00 кв.м, а саме: нежитлові приміщення будівлі санвузла (інв. №072508, реєстровий № 01125666.1.АААИГА251) в тилу причалу №7, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд. 1/2;
- загальною площею 849,70 кв.м (реєстрові №№01125666.1.АААИГА140, 01125666.1.АААИГА504, 01125666.1.АААИГВО83), а саме нежитлові приміщення у будівлі побутових приміщень (інв. №072501), площею 198,00 кв.м; будівля ремонтно - механічного цеху (інв. №069503), площею 81,20 кв.м; нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Митна, 1/1;
- нежитлові приміщення підвалу, які розташовані в будівлі (інв. 066562), загальною площею 37,30 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд.1/1;
- площі в торці Червоних пакгаузів (інв. №060025) площею 2573,00 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/2;
Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43015722) та Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01125666) вчиняти дії щодо передачі будь-кому, крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19349403), в користування чи на зберігання наступного нерухомого майна, а також дії, спрямовані на виникнення, зокрема, але не виключно, на підставі договору послуг публічного зберігання, прав використання вище вказаного майна будь-ким, крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД».
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 у справі №914/597/23(914/1531/25) в частині вжиття заходів забезпечення позову (п. 9, 10, п.п. 10.1 - 10.2 ухвали) - залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду від 23.09.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 (в частині вжиття заходів забезпечення позову) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) скасовано. Справу № 914/597/23(914/1531/25) у скасованій частині направлено до Господарського суду Львівської області на новий розгляд.
7. Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу від 09.10.2025 вказану справу в скасованій частині розподілено для розгляду судді Трускавецькому В. П.
8. Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
9. З урахуванням вихідних, судом розглянуто вказану заяву 13.10.2025 про, що постановлено цю ухвалу.
АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА.
10. Позов обґрунтований тим, що ні укладеними договорами, ні законодавством не передбачено права орендодавця на розірвання договорів оренди в односторонньому порядку без звернення до суду. Статтею 782 ЦК України, на яку посилається Відповідач, відповідно до постанови Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24, прийнятій за тотожних правовідносин, не застосовується до договорів оренди державного майна.
11. Розпорядник майна вважає, що наразі існує серйозний ризик того, що в результаті дій Відповідача та балансоутримувача ДП «Одеський морський торговельний порт» ефективний захист поновлення порушених прав Позивача буде істотно ускладнений, оскільки Відповідач та Балансоутримувач ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняють дії щодо (1) повернення майна з оренди та (2) передачі його іншим суб'єктам господарювання.
12. Так, як було зазначено в позовній заяві, у порушенні умов договорів та законодавства України орендодавець - Відповідач повідомленнями від 20.02.2025 повідомив Позивача про відмову від договорів оренди нерухомого майна, що належать до державної власності, та обов'язок Позивача здійснити повернення орендованого майна протягом 3 робочих днів (строк визначений п. 10.09, п. 10.10 Договорів КД-4301, ДФ-431, ДФ-269, ДФ-430, ДФ-290). Також листом від 26.02.2025 №140/411/73 Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», як балансоутримувач нерухомого майна, яке було предметом договорів оренди, повідомило Позивача про необхідність повернення орендованого майна та запросило представника Відповідача для присутності під час повернення майна з оренди та підписання актів повернення.
13. При цьому оскільки Відповідач та Балансоутримувач вважають, що договори оренди державного нерухомого майна розірвані в односторонньому порядку, відповідно, ними вчиняються дії щодо передачі такого майна в оренду іншим суб'єктам господарювання.
14. Наведене підтверджується тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як орендодавцем та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» через аукціон (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20250421-43419/, № лоту:53285, ID:LLE001-UA-20250421-43419 | 6805edf6c0a6131a4fa16720, дата проведення 23.05.2025) вчиняються дії щодо передання в оренду приміщення другого поверху будівлі «службове приміщення 1 р-ну» (інв. №066562), загальною площею 175,8 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1.
15. Зазначене приміщення є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.09.2010 №ДФ-269 (обліковий номер 209840910180), на підставі якого Позивач отримав в оренду, зокрема нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м.
16. Отже, невжиття заходів забезпечення позову в цій справі призведе до того, що орендоване майно буде передане в оренду іншим суб'єктам господарювання, що зумовить спір між ними та Позивачем за право користування, таким чином унеможлививши вирішення спору в межах одного судового провадження.
17. Окрім того, Позивач також зауважує, що втрата права користування орендованим майном може спричинити суттєве погіршення його платоспроможності, адже, щодо нього відкрито провадження у справі про банкрутство. Втрата Боржником переліченого вище майна призведе до того, що останній не зможе здійснювати свою основну господарську діяльність як об'єкт портової інфраструктури і, відповідно, втратить дохід, який міг наповнити ліквідаційну масу, у результаті чого постраждають як Боржник, так і кредитори.
18. Додатково, заявник зазначає про існуючу практику ДП «Одеський морський торговельний порт» зберігати чуже майно на території об'єктів нерухомості, щодо чинності договорів оренди яких триває спір.
19. 09 жовтня 2025 року розпорядником майна подано до суду письмові пояснення до заяви про забезпечення позову, яка передана на новий розгляд. АК вважає, що відсутні перешкоди щодо вжиття заходів забезпечення позову щодо усього майна та будь-яких його частин, окрім приміщення другого поверху будівлі «службове приміщення 1 р-ну» (інв. №066562), загальною площею 175,8 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1.
20. Також зазначає, що 02.06.2025 Відповідач звертався з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, у якому визнав факт того, що ним було укладено договори публічного зберігання, згідно з якими на території орендованого позивачем майна може зберігатись майно третіх осіб (копії договорів додано до матеріалів апеляційної скарги на ухвалу від 21.05.2025 про забезпечення позову).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
21. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, як зазначалось вище, позивач стверджував, що Відділенням ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняються дії щодо повернення майна з оренди та передачі такого майна в оренду іншим особам, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі та призведе до порушення прав позивача.
22. Надаючи оцінку необхідності забезпечення позову у цій справі з наведених позивачем мотивів, суди попередніх інстанцій встановили, що вчинення відповідачем та третьою особою відповідних дій щодо передачі нерухомого майна в оренду іншим особам підтверджується розміщенням на інтернет ресурсі «prozorro.продажі» оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна, зокрема: «службове приміщення 1 р-ну (інв. № 066562), загальною площею 175,8 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1» (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20250421-43419/, номер лоту: 53285, ID:LLE001-UA-20250421-43419 | 6805edf6c0a6131a4fa16720); дата проведення аукціону: 23.05.2025.
23. При цьому суди з'ясували, що зазначене приміщення є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.09.2010 №ДФ-269 (обліковий номер 209840910180), на підставі якого позивач отримав в оренду, зокрема, нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м.
24. Зважаючи на встановлені обставини, попередні судові інстанції дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі призведе до того, що орендоване майно буде передане в оренду іншим суб'єктам господарювання, що зумовить спір між третіми особами та позивачем за право користування, а відтак унеможлививши вирішення спору в межах одного судового провадження.
25. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що втрата права користування орендованим майном може спричинити суттєве погіршення платоспроможності позивача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, адже така втрата призведе до того, що боржник не зможе здійснювати свою основну господарську діяльність, у результаті чого постраждають майнові права та інтереси як позивача-боржника, так і його кредиторів.
26. За наведених обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
27. Разом з тим, Верховний Суд вважає висновок попередніх судових інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову в цілому передчасним.
28. Так, встановивши, що право оренди на службове приміщення 1 р-ну (інв. №066562) (яке, за з'ясованих судами обставин, одночасно є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.09.2010 №ДФ-269) було виставлено на продаж на умовах проведення відповідного аукціону, суди попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо вилучення орендованого нерухомого майна, у тому числі зазначеного службового приміщення, залишили поза увагою імперативні приписи частини дванадцятої статті 137 ГПК України.
29. З аналізу наведеної норми та встановлених судами обставин слідує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо передачі вищезазначеного державного нерухомого майна (службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562)) в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі і переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру проведення аукціону, що прямо суперечить нормі частини дванадцятої статті 137 ГПК України.
30. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову в цій частині є протиправним.
31. Таким чином, допустивши порушення зазначених приписів процесуального закону, суди попередніх інстанцій дійшли в цілому передчасного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо вилучення/передачі й іншого нерухомого майна, окрім службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562).
32. Наведене пояснюється тим, що згідно мотивів оскаржуваних судових рішень в основу висновку про наявність підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову судами покладено твердження про існування реальної загрози передачі орендованого позивачем майна в оренду іншим суб'єктам господарювання, однак таке твердження обґрунтоване виключно обставиною розміщення на інтернет ресурсі «prozorro.продажі» оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562).
33. Тобто інших обставин та доказів, які б підтверджували існування обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, судами попередніх інстанцій не перевірено та в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено.
34. У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
35. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
36. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
37. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
38. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
39. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).
40. Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
41. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
42. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
43. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
44. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
45. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
46. Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
47. З матеріалів цієї справи встановлено, що предметом позову, який заявлений в межах справи про банкрутство та заяви про забезпечення позову, яку просить задовольнити позивач шляхом заборони вчинення певних дій з орендованим нерухомим майном, є немайнова вимога про визнання недійсними правочинів щодо односторонньої відмови від договорів оренди нерухомого державного майна.
48. Отже, такий спір за своєю сутністю є спором щодо права позивача на користування нерухомим майном, переданим йому в оренду за договорами оренди, від яких відповідач відмовився в односторонньому порядку.
49. Розпорядник майна вважає, що наразі існує серйозний ризик того, що в результаті дій Відповідача та Балансоутримувача ефективний захист поновлення порушених прав Позивача буде істотно ускладнений, оскільки Відповідач та Балансоутримувач вчиняють дії щодо (1) повернення майна з оренди та (2) передачі його іншим суб'єктам господарювання.
50. На підтвердження першого (1) обґрунтування, Заявник вказує, що Відповідач повідомленнями від 20.02.2025 повідомив Позивача про відмову від договорів оренди нерухомого майна та обов'язок останнього здійснити повернення орендованого майна протягом 3 робочих днів. Також листом від 26.02.2025 № 140/411/73 ДП «Одеський морський торговельний порт», як балансоутримувач нерухомого майна, яке було предметом договорів оренди, повідомило Позивача про необхідність повернення орендованого майна та запросило представника Відповідача для присутності під час повернення майна з оренди та підписання актів повернення.
51. Також, як з'ясовано з наявних матеріалів та не досліджувалось при первісному розгляді заяви, Балансоутримувачем укладено договори про надання послуг публічного зберігання № КД-22421 від 10.03.2025, № КД-22422 від 10.03.2025 та Додаткову угоду № 3 від 10.03.2025 до договору про надання послуг публічного зберігання № КД - 22228 від 30.04.2024. предметами цих договорів є: Виконавець зобов'язується за письмовими заявками Замовника, надати послуги з публічного зберігання вантажів на вільних відкритих та закритих складських територіях Виконавця, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, відповідно до чинних тарифів Виконавця.
52. Згідно з вищевказаними договорами, зберігання вантажів проводиться на таких складських площах: інв № № 061544, 061533, 061538, 068550, 061530, 061500, 066571, 060025.
53. Разом з тим, судом встановлено, що Позивач згідно з укладеними з Відповідачем договорами оренди набув у користування наступне державне майно: інв. № № 061544, 061533, 061530, 061538, 061500, 066571, 069502, 072508, 072500, 061700, 072501, 072508, 072501, 069503, 066562, 066562, 060025.
54. Так, суд констатує, що з 17 об'єктів, які були передані Позивачу та щодо яких існує спір у даній справі, щодо 6 об'єктів інв № № 061544, 061533, 061538, 061530, 061500, 066571 - Балансоутримувачем укладено договори про надання послуг публічного зберігання від 10.03.2025.
55. Здійснюючи оцінку обґрунтованості поданої заяви, з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі та в подібних правовідносинах, суд зазначає таке.
56. Щодо обґрунтованості заявлених підстав Заявник вказує, що відповідач та Третя особа здійснюють дії з повернення майна з оренди та передачі його іншим суб'єктам господарювання. Разом з тим, з урахуванням принципу змагальності та диспозитивності, розпорядником майна станом на дату подання відповідної заяви до суду не надано жодних доказів, окрім доказів виставлення одного об'єкта на аукціон. Вподальшому, з моменту апеляційного оскарження розпоряднику майна було відомо про існування договорів про надання послуг публічного зберігання від 10.03.2025. Інших доказів, які б свідчили про порушення/оспорення/невизнання прав Заявника щодо інших об'єктів ні станом на дату подання заяви до суду, ні станом на дату нового розгляду до суду Позивачем не подано.
57. Щодо забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Як зазначив Балансоутримувач в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, у Позивача наявний борг перед ним на суму більше 5 млн грн, з яких 933 тис. грн - визнані кредиторські вимоги та 4,4 млн поточний борг станом на 15.05.2025. Водночас, згідно з укладеними Договорами про надання послуг публічного зберігання Балансоутримувач щомісяця одержував 1,9 млн грн доходу в дохід державного підприємства.
58. Щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Позивач не надав суду доказів та не навів письмових доводів, імовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку задоволення позову. Водночас, суд враховує, що станом на дату розгляду заяви при новому розгляді відсутні докази передачі іншої частини об'єктів, щодо яких існує спір. Окрім того, варто зазначити, що після звернення Позивача до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову, Заявник не надав доказів, що Відповідач та Третя особа не утримуються від вчинення будь-яких дій щодо спірного майна, окрім того, яке було предметом аукціону.
59. Також суд звертає увагу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.06.2025 у цій справі, яка набрала законної сили. ДП «Одеський морський торгівельний порт» просив роз'яснити ухвалу суду від 21.05.2025 у цій справі в частині розповсюдження заходів забезпечення позову на вже існуючі правовідносини між ДП «Одеський морський торгівельний порт» та контрагентами за договорами про надання послуг публічного зберігання, укладеними до постановлення такої ухвали.
Судом роз'яснено ДП «Одеський морський торговельний порт», що ухвала Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) в частині вжиття заходів забезпечення позову не має зворотної сили та не розповсюджується на правочини, вчиненні до вжиття заходів забезпечення позову.
60. На підтвердження другого (2) обґрунтування, Товариство зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як орендодавцем та ДП «Одеський морський торговельний порт» через аукціон (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20250421-43419/, № лоту:53285, ID:LLE001-UA-20250421-43419 | 6805edf6c0a6131a4fa16720, дата проведення 23.05.2025) вчиняються дії щодо передання в оренду приміщення другого поверху будівлі «службове приміщення 1 р-ну» (інв. №066562), загальною площею 175,8 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1.
61. Частиною дванадцятою статті 137 ГПК України закріплено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
62. З аналізу наведеної норми та встановлених судами обставин слідує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо передачі вищезазначеного державного нерухомого майна (службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562)) в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі і переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру проведення аукціону, що прямо суперечить нормі частини дванадцятої статті 137 ГПК України (постанова Верховного Суду від 23.09.2025 у цій справі, яка є обов'язковою і повністю надала відповідь у контексті вказаного аргументу позивача).
63. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
64. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
66. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
67. У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
68. З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
69. Отже, за встановлених обставин справи, оцінивши у сукупності докази, наявні у матеріалах справи, суд розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з вищевказаних підстав.
70. Також суд зазначає заявнику, що останній не обмежений право на повторне звернення з відповідною заявою про забезпечення позову, у якій обґрунтувати свої вимоги з наданням належних, законних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Трускавецький В.П.