79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.09.2025 Справа № 914/2886/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом Франківської окружної прокуратури, м. Львова,
в інтересах держави в особі Львівської міської ради,
до відповідача-1 Приватного підприємства «Ярина Плюс»,
до відповідача-2 Приватного підприємства «Княжий дар плюс»,
про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи,
представники сторін:
від прокуратури: Германович Ю.А. ;
від позивача: Полійчук С.Р.;
від відповідача-1: не з?явився;
від відповідача-2: не з?явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Франківської окружної прокуратури м. Львова, в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача-1 Приватного підприємства «Ярина Плюс», до відповідача-2 Приватного підприємства «Княжий дар плюс» про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
09.06.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 26.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція прокуратури
Прокурор з підстав викладених в позовній заяві просить звільнити земельну ділянку площею 0,0120 га за адресою: місто Львів, вул. Виговського, 47 шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м. та скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» (ідентифікаційний код: 36462378) і Приватного підприємства «Княжий дар плюс» (ідентифікаційний код: 34857541) на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47 (реєстраційний номер майна: 23827365), із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Позиція позивача
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В подальшому подав клопотання про застосування позовної давності, в якому серед іншого просив відмовити в позові.
Ухвалою Львівської міської ради № 2701 від 20.10.2005 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» вирішено передати приватному підприємцю Михайліву Роману Євгеновичу у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 120 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові без зміни цільового призначення для встановлення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйону) (пункт 24 додатку до ухвали).
04.12.2006 між Львівською міською радою (далі - Орендодавець, Позивач) та ПП Михайлівим Р.Є. (далі - Орендар) укладено договір оренди землі № 3-525 (далі - Договір).
За умовами цього Договору, Орендодавець, на підставі діючого положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради № 2701 від 20.10.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Виговського, 47 з кадастровим номером: 4610136300:04:007:0038 площею 0,0120 га для обслуговування павільйону.
Також, відповідно до умов Договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна, інших об'єктів інфраструктури, а також на ній відсутні будинки, будівлі, споруди та інші об'єкти.
Цільове призначення вказаної земельної ділянки згідно умов Договору - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі комерційного використання, а умовою збереження стану об'єкта оренди визначено заборону самовільної забудови земельної ділянки.
Вказаний Договір укладено строком на 5 років до 20.10.2010.
Під час дії Договору, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 у справі № 19/33 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Михайліва Романа Євгеновича до Львівської міської ради, за участю третьої особи: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення, зокрема, площею 64,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47.
Вказане рішення суду залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2008.
При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 у вказаній справі скасовано рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року у справі №19/33, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2010 у справі № 9/88 (19/33) позовну заяву СПД - ФОП Михайліва Р.Є. залишено без розгляду.
Згідно з інформацією у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Приватному підприємству «Ярина плюс» (далі - Відповідач) на момент звернення з позовною заявою належить право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у Львові на підставі договору купівлі-продажу № 1901, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т. Л.
З даних земельного кадастру України за вищевказаною адресою не виявлено сформованих земельних ділянок, які передано у власність чи користування фізичним чи юридичним особам.
Відповідно до інформації наданої Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (далі - Управління земельних ресурсів) земельна ділянка на вул. Виговського, 47 у м. Львові площею 0,0120 га належить до земель комунальної власності Львівської міської ради.
Прокуратура стверджує, що відсутні будь - які дані щодо прийняття Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м на вул. Виговського, 47 у м. Львові відсутня. Також, в Управлінні земельних ресурсів відсутня інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м на вул. Виговського, 47 у м. Львові.
Станом на 24.10.2024 Львівською міською радою будь-які ухвали про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки по вул. Виговського, 47 у м. Львові (окрім вищевказаної ухвали ЛМР № 2701 від 20.10.2005) не приймались, за вказаним у договорі оренди землі № 3-525 від 04.12.2006 кадастровим номером 4610136300:04:007:0038 відомості про земельну ділянку на Публічній кадастровій карті не знайдено.
Відтак, з огляду на вказане, слід виходити з містобудівної документації на місцевому рівні, згідно якої відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Залізничного району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657 та від 25.01.2018 № 2914 будівля по вул. Виговського, 47 у м. Львові розміщена в зоні ТР-1 - зона транспортної інфраструктури (об'єкти зовнішнього транспорту) та згідно генплану м. Львова - магістральні вулиці загальноміського значення в червоних лініях, автодороги.
Згідно з листом Департаменту архітектури та урбаністики Львівської міської ради № 3902-вих-150650 від 22.10.2024, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво будівлі площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові не надавались.
Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 0006-вих-138111 від 27.09.2024 у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою відсутня.
У відповідності до інформації Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради жодних рішень про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові не приймалось.
Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно по вул. Виговського, 47 у м. Львові зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м.
Вказаний об'єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.
Одночасно встановлено, що відповідач 23.09.2009 набув право власності на вищевказане майно внаслідок його відчуження попереднім власником - ПП «Княжий дар плюс», який 22.10.2008 отримав його у власність від СПД - фізичної особи Михайліва Р.Є., який первинно зареєстрував право власності на нього на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008, яке 04.02.2009 скасовано постановою Вищого господарського суду України.
До винесення Вищим господарським судом України постанови від 04.02.2009, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 за Михайлівим Р.Є. 02.07.2008 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові.
В подальшому, Михайлів Р.Є. 10.10.2008 відчужив вказане нежитлове приміщення на користь Приватного підприємства «Княжий дар плюс» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Л.В., який зареєстровано у реєстрі за № 2082.
22.10.2008 за ПП «Княжий дар плюс» державним реєстратором зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 10.10.2008 № 2082.
21.08.2009 ПП «Княжий дар плюс» відчужило вказане нежитлове приміщення на користь Приватного підприємства «Ярина плюс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л., який зареєстровано у реєстрі за № 1901.
23.09.2008 за ПП Ярина плюс» державним реєстратором зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 21.08.2009 № 1901.
На даний момент у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявна актуальна інформація про проведену 23.09.2009 державну реєстрацію права власності ПП «Ярина плюс» на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові (реєстраційний номер майна: 23827365).
Матеріали справи не містять доказів того, що за наслідками укладення вказаних договорів купівлі-продажу власник цього об'єкта - ПП «Ярина плюс» не зверталось до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування/власності на земельну ділянку на якій розміщено об'єкт, що був предметом купівлі-продажу.
Водночас, первинну реєстрацію виникнення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47, було проведено 02.07.2008 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 у справі № 19/33, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 по цій справі.
Так, на підставі ухвали Львівської міської ради від 06.12.2022 № 2679 «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв'язку із введенням військового стану», на виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 92 від 05.04.2023 здійснено обстеження тимчасової споруди по вул. Виговського, 47 у м. Львові, про що складено акт № 14 від 19.04.2023.
За результатами обстеження вказаної споруди встановлено, що ПП «Ярина плюс» є власником споруди за вищевказаною адресою, яка розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Виговського, 47 у м. Львові підтверджується листами Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради №2403-вих-148538 від 17.10.2024 та № 2403-вих-152187 від 24.10.2024.
Згідно ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Так, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності чи права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка реалізує право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Так, згідно із інформацією у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Приватному підприємству «Ярина плюс» (далі - Відповідач) на даний час належить право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у Львові на підставі договору купівлі-продажу № 1901, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л.
Водночас, опрацюванням відкритих даних земельного кадастру України за вищевказаною адресою не виявлено сформованих земельних ділянок, які передано у власність чи користування фізичним чи юридичним особам.
Так, відповідно до інформації наданої Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (далі - Управління земельних ресурсів) земельна ділянка на вул. Виговського, 47 у м. Львові площею 0,0120 га належить до земель комунальної власності Львівської міської ради.
Інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м на вул. Виговського, 47 у м. Львові в Управлінні земельних ресурсів відсутня.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Водночас, за вказаним у договорі оренди землі № З-525 від 04.12.2006 кадастровим номером 4610136300:04:007:0038 відомості про земельну ділянку на Публічній кадастровій карті не знайдено.
Відтак, з огляду на вказане, слід виходити з містобудівної документації на місцевому рівні, згідно якої відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Залізничного району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657 та від 25.01.2018 № 2914 будівля по вул. Виговського, 47 у м. Львові розміщена в зоні ТР-1 - зона транспортної інфраструктури (об'єкти зовнішнього транспорту) та згідно генплану м. Львова - магістральні вулиці загальноміського значення в червоних лініях, автодороги.
За змістом частини першої статті 375 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з листом Департаменту архітектури та урбаністики Львівської міської ради № 3902-вих-150650 від 22.10.2024, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво будівлі площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові не надавались.
Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 0006-вих-138111 від 27.09.2024у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою відсутня.
Також, у відповідності до інформації Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради та Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради жодних рішень про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові не приймалось.
Водночас, згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно по вул. Виговського, 47 у м. Львові зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7кв.м.
Вказаний об'єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.
Одночасно встановлено, що відповідач 23.09.2009 набув право власності на вищевказане майно внаслідок його відчуження попереднім власником - ПП «Княжий дар плюс», який 22.10.2008 отримав його у власність від СПД- фізичної особи Михайліва Р.Є., який первинно зареєстрував право власності на нього на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008, яке 04.02.2009 скасовано постановою Вищого господарського суду України.
Одночасно слід зазначити, що до винесення Вищим господарським судом України постанови від 04.02.2009, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 за Михайлівим Р.Є. 02.07.2008 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові.
В подальшому, Михайлів Р.Є. 10.10.2008 відчужив вказане нежитлове приміщення на користь Приватного підприємства «Княжий дар плюс» на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Л.В., який зареєстровано у реєстрі за №2082.
22.10.2008 за ПП «Княжий дар плюс» державним реєстратором зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові на підставі вищевказаного договору купівлі - продажу від 10.10.2008 № 2082.
Після державної реєстрації права власності, 21.08.2009 ПП «Княжий дар плюс» відчужило вказане нежитлове приміщення на користь Приватного підприємства «Ярина плюс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л., який зареєстровано у реєстрі за № 1901.
Після цього, 23.09.2008 за ПП Ярина плюс» державним реєстратором зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. по вул. Виговського, 47 у м. Львові на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 21.08.2009 № 1901.
На даний момент у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявна актуальна інформація про проведену 23.09.2009 державну реєстрацію права власності ПП «Ярина плюс» на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові (реєстраційний номер майна: 23827365).
Одночасно слід зазначити, що за наслідками укладення вказаних договорів купівлі- продажу власник цього об'єкта - ПП «Ярина плюс'не зверталось до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування/власності на земельну ділянку на якій розміщено об'єкт, що був предметом купівлі-продажу.
Водночас, первинну реєстрацію виникнення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47, було проведено 02.07.2008 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 у справі №19/33, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 по цій справі.
З наведених вище обставин, що підтверджуються належними доказами вбачається, що відповідач використовує спірну земельну ділянку Львівської міської ради без установлених законом підстав, а договір оренди земельної ділянки від 04.12.2006, укладений з приватним підприємцем Михайлівим Р.Є. строком дії на 5 років і терміном до 20.10.2010, не поновлено, такий не переукладався і він втратив свою дію.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц сформулювала правовий висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11. 2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).
Враховуючи вищенаведені обставини про те, що нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м., що знаходяться на вул. Виговського, 47 у м. Львові, є тимчасовою спорудою, які не відносяться до нерухомого майна, відповідач використовує спірну земельну ділянку позивача без установлених законом підстав, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України.
При цьому слід зауважити, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Вимога про зобов'язання ПП «Ярина Плюс» звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення, що знаходяться на вул. Виговського, 47 у м. Львові, не є нерозривно пов'язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі ПП «Ярина Плюс» (але за рахунок його коштів) шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання у разі його невиконання ПП «Ярина Плюс» у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що рішення суду щодо демонтажу зазначеного нежилого приміщення має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі ПП «Ярина плюс», але його коштом), враховуючи мету цього позову, доцільним є заявлення наступної позовної вимоги: ПП «Ярина Плюс» звільнити земельну ділянку площею 0,0120 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м., що знаходиться на вул. Виговського, 47 у м. Львові.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду сформульованій у постанові від 18.09.2024 по справі № 914/1785/22 (провадження № 12-31гс24).
У постанові від 02.06.2021 року в справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна.
Таким чином, ПП «Ярина плюс» є належним відповідачем у даній судовій справі, а відтак саме до нього потрібно заявляти вимогу звільнити земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,0120 га за адресою: місто Львів, вул. Виговського, 47 шляхом демонтажу (знесення) розташованого на ній нежитлового приміщення площею 64,7 кв.м.
Тому доводи представника ПП «Ярина плюс» про обрання прокурором неефективного способу захисту не відповідають обставинам справи та діючому законодавству та не спростовують позовні вимоги.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред'явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.
Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
У вказаному висновку колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і за цим доводи касаційної скарги про помилковість висновків суддів попередніх інстанцій щодо незастосування до спірних правовідносин позовної давності визнає необґрунтованими.
Що ж до аргументів відповідача про те, що суди попередніх інстанцій не визначили, яке право Міськради у спірних правовідносинах порушено, не врахували обставин того, що саме помилки та бездіяльність органу місцевого самоврядування призвели до виникнення спору у цій справі, а також передчасно втрутилися у право власності Відповідача на мирне володіння своїм майном, не з'ясувавши обставин можливості його перебудови, отримання відповідних дозволів, суд касаційної інстанції зазначає таке.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувано, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (див. постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).
Звідси доводи ПП "Ярина-Плюс" про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах визнаються судом безпідставними.
Так само безпідставними вважає суд аргументи скаржника про те, що саме помилки та бездіяльність органу місцевого самоврядування призвели до виникнення спору у цій справі, а також, що до втручання у право власності Відповідача на мирне володіння своїм майном, адже Міськрадою не вчинено будь-яких дій щодо надання комунальної земельної ділянки під самочинним будівництвом в користування чи надання дозволів на забудову комунальної землі, а по-друге, як вже зазначалося, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а тому і правомочністю розпорядження таким майном як об'єктом нерухомості не наділена.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
З аналізу ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» випливає, що надавши прокурору повноваження представництва, законодавче визначив можливість органів прокуратури захищати державні інтереси, якщо уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.
До того ж, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, листом № 14.51/04-14-7229вих-24 від 02.10.2024 на адресу Львівської міської ради Франківська окружна прокуратура м. Львова повідомила про порушення інтересів територіальної громади м. Львова внаслідок використання ПП «Ярина плюс» земельної ділянки по вул. Виговського, 47 у м. Львові без правовстановлюючих документів.
За результатом розгляду вказаного листа Юридичним департаментом Львівської міської ради у листі № 2901-вих-156555 від 31.10.2024 повідомлено, що ЛМР не вживались заходи шляхом звернення до суду із позовом усунення перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою.
В даному контексті слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Отже, у вищевказаному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й замовника будівництва, та стягненні коштів за договором про пайову участь до бюджету, оскільки уповноваженим органом самостійно не здійснюється захист інтересів територіальної громади.
Тому, наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави в особі позивача - Львівської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене та доводи сторін у справі, суд дійшов висновку, що надані прокуратурою докази підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з ПП "Ярина-Плюс" та ПП «Княжий дар плюс» на користь прокуратури.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Приватному підприємству «Ярина Плюс» (79049, м. Львів, вул. Коломийська, 16, ідентифікаційний код: 36462378) звільнити земельну ділянку площею 0,0120 га за адресою: місто Львів, вул. Виговського, 47 шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м.
3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» (ідентифікаційний код: 36462378) та Приватного підприємства «Княжий дар плюс» (ідентифікаційний код: 34857541) на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47 (реєстраційний номер майна: 23827365), із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Ярина Плюс» (79049, м. Львів, вул. Коломийська, 16, ідентифікаційний код 36462378) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка будинок 17/19, ЄДРПОУ: 02910031) судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Княжий дар плюс» (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7, ідентифікаційний код 34857541) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка будинок 17/19, ЄДРПОУ: 02910031) судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.