133/3398/25
1-кс/133/608/25
Іменем України
13.10.25 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 25.09.2025 р. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025020230000189 від 07.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
10.10.2025 року до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке обґрунтовано наступним. У провадженні слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020230000189 від 07.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, посягаючи на встановлені чинним законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», а також в порушення ст. ст. 2, 7, 12, 17, 20, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, відповідно до яких регулюється діяльність з обігу особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, включених до Таблиці №1 списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» та діяльність з обігу наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, включених до Таблиці № 2 Списку № 1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, реалізовуючи умисел, направлений на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, наркотичних засобів з метою особистого збагачення, у невстановленому досудовим слідством точному місці, даті та часу, за допомогою мессенджерів всесвітньої мережі Інтернет та додатку «Telegram» за допомогою час-боту «VENOM BOSS» домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо здійснення спільної незаконної діяльності щодо розповсюдження наркотичних засобів.
09.10.2025 в період часу з 10 годин 05 хвилин по 10 годину 15 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в приміщенні Поштового відділення № 1 м. Козятин за адресою: вул. Винниченка, 19а, м. Козятин, Хмільницького району Вінницької області, яке перебуває у користуванні (володінні) Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА», ЄДРПОУ: 31316718, юридична адреса: Україна, 03026, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1 проведено обшук в ході чого виявлено та вилучено:
1. пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, яке поміщено до спец. пакету Національна поліція України PSP 2382939;
2. прозорий зіп-пакет з вмістом речовини невідомого походження, який знаходився в середині поштового відправлення ТТН № 20451255201852, який поміщено до спец. пакету Національна поліція України NPU 5121409.
09 жовтня 2025 року вищеописані вилучені об'єкти на підставі ст. ст. 98, 110 КПК України в рамках вказаного кримінального провадження визнані в якості речового доказу, а тому, на думку слідчого, виникла необхідність у накладанні на нього арешту.
Необхідність накладення арешту обґрунтовує тим, що арешт зазначених речових доказів, які вже вилучені, необхідний для попередження зміни чи знищення їх властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ними значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні.
Просить слідчого суддю накласти арешт на:
- пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, яке поміщено до спец. пакету Національна поліція України PSP 2382939;
- прозорий зіп-пакет з вмістом речовини невідомого походження, який знаходився в середині поштового відправлення ТТН № 20451255201852, який поміщено до спец. пакету Національна поліція України NPU 5121409 з метою забезпечення заборони права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Після проведення всіх необхідних слідчих дій та експертних досліджень вищеописані речі здати на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області
Прокурор, слідчий, підозрюваний (власник майна), захисник, в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним про дату, час, місце розгляду клопотання. Прокурор та слідчий надав заяву, згідно якої підтримуюь доводи клопотання, просять провести розгляд справи без його участі. Інші учасники заперечень за клопотанням не висловили. Слідчий суддя вважає можливим розгляд справи за відсутністю вказаних осіб, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України та, враховуючи, що у слідчого судді є достатні дані вважати, що суб'єкт подачі клопотання підтримує його доводи.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, встановив наступне.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
09.10.2025 в період часу з 10 годин 05 хвилин по 10 годину 15 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в приміщенні Поштового відділення № 1 м. Козятин за адресою: вул. Винниченка, 19а, м. Козятин, Хмільницького району Вінницької області, яке перебуває у користуванні (володінні) Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА», ЄДРПОУ: 31316718, юридична адреса: Україна, 03026, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1 проведено обшук в ході чого виявлено та вилучено:
1. пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, яке поміщено до спец. пакету Національна поліція України PSP 2382939;
2. прозорий зіп-пакет з вмістом речовини невідомого походження, який знаходився в середині поштового відправлення ТТН № 20451255201852, який поміщено до спец. пакету Національна поліція України NPU 5121409.
09 жовтня 2025 року вищеописані вилучені об'єкти на підставі ст. ст. 98, 110 КПК України в рамках вказаного кримінального провадження визнані в якості речового доказу постановою слідчого ОСОБА_3 .
Слідчим суддею перевірені повноваження слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженню, відповідні постанови долучені до матеріалів справи.
Слідчим суддею ОСОБА_1 постановлено ухвалу від 29.09.2025 р. про дозвіл на проведення обшуку приміщення Поштового відділення № 1 м. Козятин за адресою: вул. Винниченка, 19а, м. Козятин, Хмільницького району Вінницької області(1-кс/133/576/25).
25.09.2025 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (провадження 1-кс/133/578/25).
Щодо зазначеного у клопотанні слідчого майна, а саме пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, слідчим належним чином розкрито, яке відношення зазначене майно має саме до цього кримінального провадження, у зв'язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна, а саме транспортного засобу, як речового доказу є визначеним відповідно до вимог ст.98 КПК України, оскільки постановою слідчого його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
У разі надання можливості власникам майна розпоряджатися, відчужувати та користуватися вказаним майном (або лише користуватися), вказане майно, з огляду на те, що вказане пакування, може бути знищено, зіпсовано або перетворено. Отже, слідчим доведено ризики, визначені у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України щодо пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна, вказаного у клопотанні.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадженняю
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Вказаний висновок слідчого судді співвідноситься з обставинами кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню частково. Суд визначає способ арешту майна з урахуванням обставин провадження, що буде достатнім для забезпечення збереження речових доказів по вказаному провадженню. Отже, необхідно накласти арешт на пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, позбавивши власників права на відчуження, розпорядження вказаним майном до скасування у встановленому КПК України порядку.
Частиною 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правові підстави для застосування положень ч. 7 ст. 100 КПК України у даному провадженні, з огляду на зміст клопотання слідчого не вбачаються.
Таким чином, до компетенції слідчого судді не відноситься вирішення питання про порядок зберігання майна, зазначеного в клопотанні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому в частині вимог клопотання визначення місця на зберігання арештованого майна слід відмовити.
Щодо майна, вказаного в клопотанні, а саме прозорого зіп-пакету з вмістом речовини невідомого походження, який знаходився всередині поштового відправлення ТТН № 20451255201852, який поміщено до спец. пакету Національна поліція України NPU 5121409, слідчий суддя зазначає наступне.
У клопотанні ставиться питання про накладення арешту на речовину рослинного походження, яка була вилучена слідчим під час обшуку приміщення «Нова Пошта». Вказане стало підставою для порушення кримінального провадження за ч. 3 ст. 307 КК України (додатковий епізод підозри), тобто в клопотанні йдеться про накладення арешту на наркотичні засоби, тобто предмети, які вилучені з обігу, та які не підлягають поверненню особі, у якої їх вилучено.
Так, відповідно до положень ч. 7 ст. 237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Законодавцем також визначено подальшу долю тимчасово вилученого майна наступним чином.
Згідно положень ч. 1 ст. 169 КПК України припинення тимчасового вилучення майна, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 3 ст. 172 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Як передбачено положеннями п. 2 «б» Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі Інструкція), у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання).
Частиною 4 вказаної інструкції визначено, що до вилучених з обігу належать:
- предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;
- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;
- документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.
Щодо зберігання даних речових доказів.
Згідно п. 20 Інструкції при розслідуванні кримінальних справ підлягають вилученню наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають у незаконному обігу, а також обладнання, яке застосовується для їх незаконного виготовлення. Зберігання вилученого забезпечує орган, який провадить розслідування.
Як передбачено п. 21 Інструкції, під час провадження дізнання або досудового слідства (до винесення постанови про закриття справи) і до набрання законної сили вироку суду, а також під час перевірки до винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вилучені наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори в опечатаному вигляді зберігаються у приміщенні для зберігання речових доказів органу, який провадить дізнання або досудове слідство. В оперативних частинах установ виконання покарань вилучені наркотичні засоби зберігаються за межами житлової і виробничої зон.
Враховуючи наведене, аналізуючи дані норми у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені речовини рослинного походження є речовими доказами, в розумінні положень ст. 98 КПК України, проте, вказане майно не має та не може мати статусу тимчасово вилученого майна, про що прямо вказано у положеннях ч. 7 ст. 237 КПК України. Додатково вказане узгоджується з тим, що не може таке майно не може бути повернуто власнику, в той час, як тимчасово вилучене майно підлягає поверненню за певних обставин, визначених у положеннях КПК України. Норми Інструкції детально регламентують порядок вилучення та зберігання майна, вилученого з обігу, зокрема і наркотичних засобів та передбачають особливий порядок його зберігання. Отже, завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вже вирішено положеннями Інструкції та додатковому правовому закріпленню у виді накладення слідчим суддею арешту на майно не підлягають. Таким чином, відсутні достатні дані про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна в разі зберігання у відповідному приміщенні відповідальною службовою особою.
Відповідно до ч. 1ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим не доведено необхідності арешту прозорого зіп-пакету з вмістом речовини невідомого походження, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому підстави для застосування арешту на речовий доказ, а саме речовину невідомого походження, вилучену в ході проведення обшуку 09.10.2025 року, відсутні.
Отже, у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 369, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_4 25.09.2025 р. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025020230000189 від 07.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 09.10.2025 р., а саме пакування поштового відправлення ТТН № 20451255201852, яке поміщено до спец. пакету Національна поліція України PSP 2382939.
У задоволенні клопотання у іншій частині відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_3 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1