Справа № 128/4056/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, а саме за те, що він 29.09.2025 о 15:00 год, знаходячись в громадському місці по АДРЕСА_2 , вчинив дрібне хуліганство, а саме: ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був завчасно повідомленим шляхом отримання СМС-повідомлення за номером телефону, вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотань про відкладення розгляду справи чи доказів щодо причин його відсутності на адресу суду не надходило.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За вказаних обставин, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 з наявністю відповідного судового провадження щодо нього, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними в наданих суду матеріалах доказами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.
Так, судоу було надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 747662 від 29.09.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.09.2025, яким було прийнято заяву від ОСОБА_2 , яка вказала, що ОСОБА_1 , 29.09.2025 о 15:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно неї дрібне хуліганство, а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, намагався затіяти бійку; письмові пояснення ОСОБА_2 від 29.09.2025, у яких вона вказала, що 29.09.2025 о 15:00 год вона перебувала у домогосподарстві за авресою: АДРЕСА_2 , в гостях у своїх знайомих, в той час у будинок прийшов інший знайомий ОСОБА_1 , який перебував в п'яному вигляді та своїми діями вчинив відносно неї дрібне хуліганство, а саме: в будинку виражався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, намагався затіяти бійку, після чого, вона залишила повідомлення на спец лінію 102 по даному факту; письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.09.2025 по даному факту, у яких він зазначив, що 29.09.2025 о 15:00 год він, знаходячись в АДРЕСА_2 , виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , конфлікт виник на побутовому рівні через те, що він вживав алкогольні напої.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, а не відносини між громадянами з приводу побутових конфліктів.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу, та полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. За відсутності такого мотиву, не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 173 КУпАП обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у вигляді порушення громадського порядку та спокою громадян та суб'єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство", при розгляді справ зазначеної категорії суди, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, та суду необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Тобто не будь-який конфлікт між громадянами є таким, що містить склад хуліганства.
Дії під час сварки або конфлікту утворюють дрібне хуліганство лише за умови наявності хуліганського мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи порушити не тільки громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремої особи без вагомих на те причин.
Однак ознак таких дій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не викладено взагалі, оскільки, відповідно до наданих матеріалів 29.09.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому грунті у зв'язку з вживанням ним алкогольних напоїв та будь-яких доказів щодо наявності в його діях хуліганського мотиву, тобто прояву явної зневаги до громадського порядку, матеріали справи не містять, доказів, що такий конфлікт відбувався в громадському місці, також не надано.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Так, в рішенні ЄСПЛ в справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ст. 173 КУпАП, при цьому, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини також не містять складу такого адміністративного правопорушення, оскільки обставин вчинення конфлікту в громадському місці або з хуліганських мотивів не зазначено та жодними доказами не доведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 173, п. 1 ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: