про забезпечення позову
Справа № 126/1537/23
Провадження № 2/126/39/2025
"07" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О.Г.
секретар Кучанська В.М.,
за участю представника первісного позивача адвоката Рябоконя Р.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника первісного відповідача адвоката Шлапака В.С.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Лелюк В.І.,
розглянувши заяву представника первісного позивача - адвоката Рябоконя Руслана Павловича про забезпечення позову,-
29.09.2025 до суду надійшла заява адвоката Рябоконя Р.П. про забезпечення позову. Представник позивача обґрунтовує свою заяву тим, що малолітній ОСОБА_3 , який, на період судового розгляду, проживає з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , не відвідує навчальний заклад з 01.09.2025 по 16.09.2025 без поважних причин. Дані обставини були висвітлені директором Красносільського опорного закладу загальної середньої освіти Олександром Надворним у відповідному зверненні до відділу освіти та спорту Бершадської міської ради. З'ясовуючи у батька обставини, за яких малолітній не отримує визначену законом освіту, 18.09.2025 ОСОБА_2 подав заяву про відрахування його сина з навчального закладу та переходом на навчання до ТОВ «Центр освіти «Оптима», яке розташоване у м. Києві.
Комісійне відвідування службою у справах дітей Бершадської міської ради місця проживання дитини та спілкування з сусідами дає підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 умисно переховує дитину, можливо змінив її місце проживання. При цьому, ОСОБА_2 не повідомляв суд про зміну місця свого проживання чи роботи, а відповідно і місця проживання дитини.
Комісійно служба у справах дітей Бершадської міської ради здійснювала дослідження обставин проживання та виховання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , а не у місті Києві. Будь-яких відомостей про те, що малолітній ОСОБА_3 здобуває освіту немає, що свідчить про самоусунення батька від належного виконання своїх батьківських обов'язків. ОСОБА_2 шляхом відображення обставин так званого переїзду на нове місце проживання намагається затягувати судовий розгляд справи та перешкоджати матері у побаченнях з дитиною, в порушення рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради № 204 від 31.10.2023, яким такий час побачень матері та дитини було встановлено.
Фактично, ухиляючись будь якими способами від мобілізації, ОСОБА_2 переслідує власні мотиви, не маючи на меті повертати дитину матері, навіть у випадку задоволення позову.
Оскільки предметом спору є відібрання дитини у батька та визначення її місця проживання з матір'ю, факт умисного переміщення відповідачем дитини за новою невідомою для учасників справи та суду адресою зробить неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позову, адже відповідач своєю поведінкою показує ставлення не лише до інтересів дитини, яка не отримує освіту та зазнає негативного психологічного впливу, а й до виконання ним власних процесуальних обов'язків перед судом, які зобов'язують повідомляти про переїзд за новим місце проживання тощо.
Ефективний захист прав позивачки, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких сторона позивача звернулася є можливим, шляхом вжиття заходів забезпечення позову щодо тих обставин та дії відповідача, які виникли в ході розгляду справи. Тобто, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, необхідно буде докласти істотно більших зусиль, які не співмірні з тими заходами забезпечення позову, про які йдеться в прохальній частині позовної заяви або взагалі такі заходи не дадуть жодного результату.
В даній конкретній ситуації належним заходом забезпечення позову є встановлення для ОСОБА_2 заборони змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , а також зобов'язання ОСОБА_2 повернути малолітнього ОСОБА_3 за попереднім місцем проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
В судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рябоконь Р.П. підтримали заяву про забезпечення позову, просили її задовольнити з підстав зазначених у заяві.
Первісний відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шлапак В.С., заперечували щодо задоволення заяви про забезпечення позову, зазначили, що не ознайомлені з її змістом.
Представник третьої особи Лелюк В.І., при вирішенні заяви про забезпечення позову поклалася на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
За правилом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства убачається, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому ураховується, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів справи вбачається, що на розгляді в Бершадському районному суді Вінницької області перебуває цивільна справа № 126/1537/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини.
Так, від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час син ОСОБА_3 проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 та є учнем Красносільського опорного закладу загальної середньої освіти.
Відповідно до приписів статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У статтях 141, 153 СК України зазначено, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Під час судового розгляду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 з 01.09.2025 року по даний час не відвідує навчальний заклад - Красносільський опорний заклад ЗСО. Зі слів первісного відповідача ОСОБА_2 дитина ОСОБА_3 навчається у навчальному центрі «Оптіма» та проживає у м. Києві.
У даній справі між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості добровільно вирішити питання з ким саме буде проживати їхній син на час вирішення спору щодо визначення місця його проживання в судовому порядку.
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у забороні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду у справі № 126/1537/23 законної сили, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з матір'ю на час вирішення по суті спору щодо місця його проживання.
Вказаний представником позивача захід забезпечення позову, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення майбутнього позову про визначення місця проживання дитини.
Зважаючи на вищевикладене, дослідивши надані до заяви про забезпечення позову докази та наявні в матеріалах справи відомості, з метою постановлення законного, об'єктивного рішення суду та з метою недопущення можливості невиконання рішення суду, суд дійшов до висновку за необхідне задовольнити заяву первісного позивача - адвоката Рябоконя Р.П. про забезпечення позову.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 81, 149-153, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву первісного позивача - адвоката Рябоконя Руслана Павловича про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду у справі №126/1537/23 законної сили.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути останнього за попереднім місцем проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у справі № 126/1537/23 законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання (складення).
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя О. Г. Рудь