іменем України
Справа № 126/1079/25
Провадження № 2/126/784/2025
"14" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О.Г.
секретар Кучанська В.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частину у праві власності на земельну ділянку площею 1.7863 га, цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована Вінницька область. Бершадський район. Шляхівська сільська рада, кадастровий номер 0520487500:04:001:0106 та 1/6 частину у праві власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Позов обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 . Усе його майно за заповітом успадкував він, його син.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Шляхова Бершадського району Вінницької області померла його мама ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яка зокрема складається з 1/6 частини земельної ділянки площею 1.7863 га, цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована Вінницька область, Бершадський район, Шляхівська сільська рада, кадастровий номер 0520487500:04:001:0106. Вказане майно раніше належало її чоловікові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка прийняла обов'язкову частку у спадщині, але не встигла її оформити.
Позивач прийняв спадщину після смерті матері подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В.. Разом з позивачем заяву про прийняття спадщини після смерті матері подав брат позивача ОСОБА_5 . Проте ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер.
15 квітня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Цього ж дня нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Осикою Л.М. заведена спадкова справа № 128/2021. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є відповідач у справі, яка не бажає приймати спадщину, що є предметом спору цій справі.
Окрім не бажання приймати спадщину відповідач не має на неї права в силу статті 1276 ЦК України, оскільки право на обов'язкову частку у спадщині в порядку спадкової трансмісії не передається.
З огляду на викладене позивач має право на спадкове майно, як після смерті батька, так і після смерті матері.
А тому для захисту своїх спадкових прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Бершадського районного суду від 19.05.2025 року провадження у зазначеній справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, надала заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тому позивач, має право, гарантоване Конституцією України та іншими нормативними актами, на звернення до суду із відповідною позовною заявою за захистом своїх невизнаних чи оспорюваних прав та законних інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вивчивши представлені в матеріалах справи докази, давши їм оцінку в сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 .
Усе його майно за заповітом успадкував син померлого - позивач у справі ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом видані 22.09.2018, 15.04.2025 року на 5/6 частин земельної ділянки кадастровий номер 0520487500:04:001:0106 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Шляхова Бершадського району Вінницької області померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка зокрема складається з 1/6 частини земельної ділянки площею 1.7863 га, цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована: Вінницька область, Бершадський район, Шляхівська сільська рада, кадастровий номер 0520487500:04:001:0106.
Вказане майно раніше належало чоловікові ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_3 прийняла обов'язкову частку у спадщині, але не встигла її оформити.
Позивач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В., що підтверджується матеріалами спадкової справи № 78/2017 заведену 31.10.2017. Разом з позивачем заяву про прийняття спадщини після смерті матері подав брат позивача ОСОБА_5 ..
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
15 квітня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Цього ж дня нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії постановою № 02-31/87 з тих підстав, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Осикою Л.М. заведена спадкова справа № 128/2021. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є відповідач у справі ОСОБА_2 , яка не бажає приймати спадщину, що є предметом спору цій справі.
Окрім не бажання приймати спадщину відповідач не має на неї права в силу статті 1276 ЦК України, оскільки право на обов'язкову частку у спадщині в порядку спадкової трансмісії не передається.
Право власності первісного спадкодавця ОСОБА_4 на спірне майно підтверджується - на земельну ділянку державним актом на право власності на земельну ділянку ВН № 200358 оригінал якого зберігається в матеріалах спадкової справи № 77/2017; на житловий будинок по АДРЕСА_1 - довідкою Джулинської сільської ради № 400 від 13.06.2024 року.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).
Згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За загальним правилом, виписаним в ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Статтею 396 ЦК України передбачено, що в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за № 19-32/319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
З огляду на викладене позивач має право на спадкове майно, як після смерті батька, так і після смерті матері.
Суд, дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 1258, 1261, 1268, 1269, ЦК України, керуючись 247, 258,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частину у праві власності на земельну ділянку площею 1,7863 га, цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Вінницька область, Бершадський район, Шляхівська сільська рада, кадастровий номер 0520487500:04:001:0106 та 1/6 частину у праві власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 47,8 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м позначений літ. "А" з відповідною часткою господарських будівель та споруд: вхідний майданчик літ. «а», літня кухня літ. «Б», погріб літ. «Б під», навіс літ. «б», гараж літ. «Г», 1-3 огорожа, 4- криниця по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Рудь