ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/11640/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Універсал Банк" про розгляд справи в закритому режимі у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Свірського Віталія Станіславовича до Акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення 529 474,80 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення збитків у розмірі 529 474,80 грн., з яких 309 474,80 грн. упущеної вигоди та 110 000,00 грн. реальних збитків на підставі статей 15, 16, 22, 1066, 1067 Цивільного кодексу України та статей 20, 180-187 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
08.10.2025 року відповідачем до суду подано заяву про розгляд справи в закритому режимі, в якій відповідач просив здійснювати розгляд справи у закритому режимі, у зв'язку з недопущення розкриття під час розгляду справи інформації, що становить банківську таємницю та таємницю фінансового моніторингу на підставі статей 60, 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 59 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а також статті 8 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про розгляд справи в закритому режимі, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом (частина 5 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Пунктом 3 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Закріплення в Конституції України засади гласності судового процесу, її конкретизація у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" та галузевому процесуальному законодавстві є свідченням безпосереднього втілення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у національному законодавстві.
Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Тобто, правосуддя не повинно здійснюватись в умовах секретності, сторони судового процесу повинні бути впевнені у тому, що всі події у залі суду знаходяться під контролем громадськості.
Європейський Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції. Публічний характер судового розгляду, на думку Суду, захищає його учасників від небезпеки відправлення правосуддя в умовах секретності, без будь-якого громадського спостереження; публічний характер судового розгляду є одним із засобів утвердження довіри до судів серед населення; здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети пункту 1 статті 6 Конвенції, а саме - справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шагін проти України, № 20437/05 від 10.12.2009 року, вказано, що існують винятки з вимоги забезпечення відкритості судового розгляду. Це випливає з тексту самого пункту 1 статті 6 Конвенції, який передбачає, що "преса і громадськість можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах... національної безпеки в демократичному суспільстві, ... або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя". Отже, за статтею 6 Конвенції іноді може виявитися необхідним обмежити відкритість і публічність процесу для того, щоб, наприклад, забезпечити безпеку свідків чи нерозголошення відомостей про них або сприяти вільному обміну інформацією та думками при здійсненні судочинства.
Виняткові обставини, що стосуються природи питань, які розглядає суд у відповідному провадженні, можуть виправдати відмову від публічного розгляду (рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05 від 05.02.2009 року).
Щодо вимоги про публічне проголошення рішень суд постановив, що у кожному випадку форма публічності, що надається "рішенню" згідно з національним законодавством держави-відповідача, повинна визначатися з огляду на особливості відповідного провадження, враховуючи його повноту, та згідно з предметом та метою пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Суду у справі Шмушкович проти України, № 3276/10 від 14.11.2013 року).
У статті 8 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип гласності судового процесу, одним із елементів якого є проведення розгляду справ у господарських судах усно і відкрито. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні.
Частиною 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Наведені норми законодавства зобов'язують суд здійснювати розгляд справи усно і відкрито, натомість здійснення розгляду справи в закритому судовому засіданні допускається у виключних випадках.
Приписами частини 8 статті 8 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (статті 20 Закону України "Про інформацію").
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
За визначенням частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 36 Господарського кодексу України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
Відповідач вказує, що в матеріалах справи міститься інформація, яка є банківською таємницею відповідно до статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Згідно з приписами статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності; 10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей; 11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави; 13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Натомість, правовідносини сторін у даній справі стосуються стягнення збитків у розмірі 529 474,80 грн. на підставі статей 15, 16, 22, 1066, 1067 Цивільного кодексу України та статей 20, 180-187 Господарського кодексу України та, відповідно, до предмету доказування у даній справі не входить вирішення судом питань (дослідження інформації), які становлять банківську таємницю в розумінні статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" про розгляд справи в закритому режимі.
Керуючись статтями 8, 9, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" про розгляд справи в закритому режимі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Чебикіна