ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/1061/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 44156 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 44156 грн. відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування. При цьому, ДТП мала місце 06.05.2023, відтак позивачем порушено встановлений законом річний строк на звернення з позовом до суду.
У відповіді на відзив позивач указав, що строк позовної давності є продовженим у період дії в Україні воєнного стану. Також, позивач долучив докази направлення вимоги до відповідача.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосив, що позивачем не обґрунтовано неможливість подання доказів у встановлений строк. До того ж, сам факт дії воєнного стану не зупиняє встановлених законом строків на звернення до суду.
Розглянувши відповідні заперечення відповідача проти долучення позивачем до відповіді на відзив додаткових доказів, суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 3 статті 166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, позивач має право на додання доказів до відповіді на відзив згідно з вимогами пункту 1 частини 6 статті 165, частини 3 статті 166 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.06.2022 між позивачем, як страховиком, та ТОВ «Україна», як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № АМ.994234442.2011, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 .
06.05.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у пункті 14 якого водій ОСОБА_2 транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , визнав свою вину.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , визначена на підставі рахунку ТОВ «Інтер Авто Центр» від 08.05.2023 № СИХ-С-000056 на суму 44156 грн.
Відповідно до страхового акту № 28048/1 позивач визначив розмір страхового відшкодування в сумі 44156 грн.
Дана сума страхового відшкодування сплачена позивачем на рахунок ТОВ «Інтер Авто Центр», що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2023 № 00095381.
Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП водія ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № АР003050829, що станом на дату ДТП 06.05.2023 був діючим.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку суброгації від 06.10.2023 № 14465/р на суму 44156 грн.
До відповіді на відзив позивачем долучено копію фіскального чеку від 06.10.2023 на підтвердження відправлення відповідачу вимоги.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Станом на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, застраховано відповідачем на підставі полісу № АР003050829 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону в разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11 серпня 2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1 вказаної вище Інструкції повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) - це письмове повідомлення встановленого МТСБУ зразка, яке надається страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з пунктом 2 Інструкції Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.
Пунктом 4 Інструкції визначено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов'язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.
Відповідно до пункту 5 Інструкції у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов'язку інформувати працівників державних правоохоронних органів про її настання.
Порядок заповнення Повідомлення чітко регламентований пунктом 7 Інструкції.
Як встановлено судом, спірна дорожньо-транспортна пригода оформлена водіями шляхом складання спрощеного повідомлення без виклику працівників Національної поліції України, зауважень щодо оформлення повідомлення відповідачем не надавалося.
У графі 14 європротоколу водій транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав свою вину в скоєнні ДТП.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Приймаючи до уваги визначену вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з рахунком ТОВ «Інтер Авто Центр» від 08.05.2023 № СИХ-С-000056 на суму 44156 грн., позивачем обґрунтовано визначено розмір заподіяної шкоди в сумі 44156 грн.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України «Про страхування».
Відповідно до даних полісу № АР003050829 розмір франшизи становить 0 грн.
Судом ураховані зауваження відповідача про те, що позивач звернувся із даним позовом до суду після встановленого законом річного строку з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
За положенням п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до пп. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зазначений у пп. 37.1.4 п. 37 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає, а отже, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15.
Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові у справі № 465/4621/16-к зауважила, що "у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права".
Отже, за наведеним висновком Великої Палати Верховного Суду, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених пунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строків є підставою для відмови у відшкодуванні у випадку, коли впродовж цих строків потерпілий (або інша особа, яка має право на отримання відшкодування) взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено, що аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст. 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку суброгації від 06.10.2023 № 14465/р на суму 44156 грн., тобто в межах річного строку з дня настання ДТП 06.05.2023 року.
Оскільки відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не надав, позивач звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на продовження строку позовної давності у зв'язку з введенням воєнного стану на території України.
Згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Разом із цим, відповідач із заявою про застосування строку позовної давності до суду не звертався, оскільки заперечення відповідача стосувалися застосування пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, прим. 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код 20782312) 44156 (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. відшкодування шкоди, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова