ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/10006/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" про стягнення 156 579,75 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Енерджі" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (далі - Компанія) 256 579,75 грн, з яких: 200 000,00 грн - основна заборгованість, 5 108,20 грн - три проценти річних, 27 498,15 грн - пеня, 23 973,40 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 19 березня 2024 року № 190324 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10006/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення
Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 18 серпня 2025 року (21 година 18 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 18 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).
Однак, Компанія в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
17 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від вказаної дати про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем 13 серпня 2025 року суми основної заборгованості в розмірі 100 000,00 грн, просив суд стягнути на його користь з Компанії 156 579,75 грн, з яких: 100 000,00 грн - основна заборгованість, 5 108,20 грн - три проценти річних, 27 498,15 грн - пеня, 23 973,40 грн - інфляційні втрати. Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року вказану заяву Товариства прийнято до розгляду судом.
Інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19 березня 2024 року між Компанією та Товариством було укладено договір поставки № 190324, за умовами якого останнє зобов'язалось у порядку й строки, встановлені цим правочином, передати товар у власність відповідача (у певній кількості, що відповідає якості і за погодженою ціною), виконати роботи з його монтажу та введення в експлуатацію на об'єкті за адресою: місто Вишневе, вулиця Остапа Вишні, будинок 1, а Компанія - прийняти й оплатити товар і виконані роботи на умовах цієї угоди.
Даний правочин підписаний уповноваженими представникам сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору асортимент товару, строки й умови його поставки, ціни, обумовлюються сторонами в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору складається із загальної вартості товару, поставка якого визначається відповідно до специфікації, виконання робіт з його монтажу та введення в експлуатацію.
Умови поставки товару визначаються сторонами в специфікації. Постачальник здійснює поставку товару протягом терміну, який передбачається в специфікації, після погодженої сторонами необхідної технічної документації, одержання попередньої оплати, передбаченої пунктом 3.2. договору, заявки покупця на відвантаження партії товару. Право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від постачальника до покупця з моменту складання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту прийому-передачі товару. Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчує видаткова накладна, підписана вповноваженими представниками сторін, або актом прийому-передачі й необхідних документів, визначених цим правочином (пункти 2.1.-2.4. договору).
За пунктами 3.1.-3.6. вказаної угоди ціна товару, що поставляється покупцю за відповідною специфікацією, є договірною та визначається у гривні на дату укладання такої специфікації. Покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з дати виписки рахунку за умовами, обумовленими в специфікації. Ціна та вартість товару визначається постачальником й узгоджується сторонами. Враховуючи те, що обладнання, яке постачається, містить значну кількість імпортованих комплектуючих та у повній мірі залежить від курсу валют, сторони домовилися про те, що у разі суттєвого зміни курсу євро (більше ніж 3%) на дату здійснення будь-якої частини оплати чи на дату відвантаження обладнання, ціна на останнє може бути скорегована відповідно до змін курсу євро підписання додаткових угод про зміну ціни та загальної вартості договору. Для визначення курсу сторони домовилися використовувати офіційний курс гривні щодо іноземних валют, встановлених комерційним банком постачальника. Сторони погодили, що коригуванню не підлягає оплачена частина обладнання.
Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6. Приймання товару по якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (пункти 7.1., 7.2. договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє по 31 грудня 2024 року. При відсутності повідомлень про розірвання від обох сторін до 20 грудня поточного року, цей договір пролонгується на той же термін (до кінця наступного року) автоматично (пункт 9.1. вказаного правочину).
У специфікації (додаткова угода № 1) до договору сторони погодили вартість обладнання, умови його оплати та поставки, зокрема: загальна вартість комплекту бетонної трансформаторної підстанції блочно-модульного виконання, напругою 10/0,4 кВ з кабельними вводами та виводами обладнання - 2 500 000,00 грн з ПДВ. Оплата здійснюється у три етапи: аванс у розмірі 1 000 000,00 грн - на умовах передоплати протягом 5 -ти календарних днів з дати підписання договору та виставлення рахунку-фактури; проміжний платіж у розмірі 500 000,00 грн - протягом 3-х календарних днів з моменту письмового повідомлення від постачальника про готовність відвантаження обладнання покупцю; кінцевий розрахунок - 1 000 000,00 грн. Строк виробництва комплекту - 90 календарних днів з моменту отримання передоплати від покупця, з правом дострокової поставки. Постачальник своїми власними силами здійснює поставку комплекту обладнання за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Бориса Гмирі, 7, 7-А "Житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями дошкільного закладу короткочасного утримання дітей на 30 місць та будівництвом підземного паркінгу на 170 паркомісць Романенко О.О.". Покупець повинен своїми силами та власними коштами підготувати котлован під фундаментну плиту та збудувати фундаментну плиту для встановлення обладнання згідно технічного завдання, яке визначене в додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Замовлення та оплату послуг спеціальної техніка (розвантажувального крану) - виконує покупець, доставку обладнання на об'єкт - постачальник, за участю повноважних представників покупця.
На виконання умов вказаного правочину Товариство виставило Компанії 19 березня 2024 року рахунок на оплату від вказаної дати № 8 на загальну суму 2 500 000,00 грн (копія вказаного рахунку міститься в матеріалах справи), на підставі якого відповідач перерахував на рахунок позивача аванс на суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заключної виписки по рахунку Товариства в АТ КБ "ПриватБанк" за 20 березня 2024 року та платіжної інструкції від 20 березня 2024 року № 794 на вищевказану суму з призначенням платежу: "плата за трансформаторну пiдстанцiю зг. рах.№8 вiд 19,03,2024 в т. ч. ПДВ 20% 166666.67 грн.".
З матеріалів справи вбачається, що листом від 2 липня 2024 року вих. № 16/07/24 Товариство повідомило відповідача про готовність до відвантаження обумовленого товару та про необхідність на підставі пунктів 6.1. та 6.2. специфікації (додаткової угоди № 1 до договору) забезпечити належні умови для прийняття та розвантаження відповідного обладнання. Цим же листом позивач запропонував відповідачу підтвердити готовність прийняття обладнання на 9 липня 2024 року та необхідність оплатити передбачений додатковою угодою № 1 платіж у розмірі 500 000,00 грн протягом 3-х календарних днів з моменту цього повідомлення. Копія вказаного листа наявна в матеріалах даної справи. Однак, відповідач в установленому договором порядку відповіді на зазначений лист та підтвердження про готовність до прийняття обумовленого товару не надав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
26 липня 2024 року відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн в якості плати за обумовлений договором товар. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заключної виписки по рахунку Товариства в АТ КБ "ПриватБанк" за 26 липня 2024 року та платіжної інструкції від вказаної дати № 1513 на суму 50 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за трансформаторну пiдстанцiю зг. рах.№8 вiд 19,03,2024 в т. ч. ПДВ 20% 8333.33 грн.".
Як зазначав позивач у своєму позові, після усного підтвердження відповідачем готовності до прийняття та розвантаження обумовленого обладнання відповідно до умов договору та додаткової угоди № 1 Товариство 2 вересня 2024 року поставило, а Компанія - без жодних заперечень і зауважень прийняла зазначений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткової накладної від 2 вересня 2024 року № 24, товарно-транспортної накладної від 2 вересня 2024 року № 0209. Ці документи підписані повноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Судом також встановлено, що вищенаведені документи не містять жодних заперечень Компанії щодо кількості, асортименту та якості переданого позивачем товару.
13 вересня 2024 року відповідач перерахував на рахунок позивача 1 000 000,00 грн плати за поставлене останнім обладнання. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заключної виписки по рахунку Товариства в АТ КБ "ПриватБанк" за 13 вересня 2024 року та платіжної інструкції від вказаної дати № 1715 на суму 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за трансформаторну пiдстанцiю зг. рах.№8 вiд 19,03,2024 в т. ч. ПДВ 20% 166666.67 грн.".
У подальшому Товариство зверталося до відповідача з листами (претензіями): від 24 вересня 2024 року вих. № 29/09/24, від 2 жовтня 2024 року вих. № 34/10/24, від 20 листопада 2024 року вих. № 43/11/24, від 27 січня 2025 року вих. № 02/01/25 та від 13 березня 2025 року та вих. № 07/03/25 (копії вказаних листів наявні в матеріалах справи), - у яких позивач просив Компанію здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар та погасити спірну заборгованість.
Також судом встановлено, що 13 серпня 2025 року відповідач сплатив позивачу 100 000,00 грн основної заборгованості, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 13 серпня 2025 року № 3942 та копією банківської виписки від вказаної дати.
Однак, відповідач, у порушення умов договору та додаткової угоди № 1, вартість обладнання на суму 100 000,00 грн (з урахування заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2025 року) не оплатив. Докази протилежного на час вирішення даного спору судом у матеріалах справи відсутні й сторонами подані не були.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 100 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач також просив суд стягнути з Компанії 23 973,40 грн інфляційних втрат та 5 108,20 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 1 жовтня 2024 року по 7 серпня 2025 року на суму боргу в розмірі 200 000,00 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищує розрахованих судом сум вказаних компенсаційних виплат, позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначених сум підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 27 498,15 грн, що нарахована за період з 1 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 на суму боргу в розмірі 200 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати поставленого товару, визначених цим правочином та специфікацією, останній зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховану судом суму вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2025 року) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 848,70 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 12 серпня 2025 року № 2738 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 16-А, офіс 99; ідентифікаційний код 41996387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Енерджі" (02132, місто Київ, вулиця Трускавецька, будинок 8, квартира 0203; ідентифікаційний код 45149048) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 5 108 (п'ять тисяч сто вісім) грн 20 коп. трьох процентів річних, 27 498 (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 15 коп. пені, 23 973 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн 40 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко