номер провадження справи 5/47/25
06.10.2025 Справа № 908/674/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" (вул. Гавела Вацлава, буд.4, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 45320950)
До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 64 871,89 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Костишена В.Л. (в режимі відеоконференції) - довіреність №б/н від 02.01.2024;
Від відповідача: Носова П.І. (в залі суду) - ордер серії ЗП №042752 від 25.06.2025;
19.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" до ОСОБА_1 про стягнення 64 871,89 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025, справу №908/674/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 24.03.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. 172 ГПК України залишено без руху та надано ТОВ "Дебет" строк для усунення вищевказаних недоліків.
02.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від ТОВ "Дебет" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/674/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 06.05.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою суду від 06.06.2025 розгляд справи № 908/674/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрито провадження у справі № 908/674/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 23.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою суду від 26.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.08.2025 на 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Запропоновано відповідачу надати оригінали зразків інших документів не пов'язаних з розглядом цієї справи на яких міститься підпис ОСОБА_1 на 5-7 документах для залучення до матеріалів справи щодо можливого вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою від 20.08.2025 суд частково задовольнив клопотання ТОВ "Дебет" від 05.08.2025 про витребування доказів та витребував у ОСОБА_1 належним чином завірену копію договору поставки товару, укладеного між ТОВ "ЛВК-МІЛК" (код ЄДРПОУ 38010015) та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), та видаткові накладні, які були підписані на виконання вказаного договору; надати письмові пояснення щодо виконання умов договору поставки товару, укладеного між ТОВ "ЛВК-МІЛК" та ОСОБА_1 . Розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 04.09.2025 на 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 04.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 04.09.2025 об 10 год. 50 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. За наслідками судового засідання суд оголосив перерву до 06.10.2025 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 06.10.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.
З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебет" посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 заборгувала Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВК-МІЛК" грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. за поставку товару. Так як, відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 17.12.2024 року ТОВ "ЛВК-МІЛК" у особі ліквідатора Біленка Романа Івановича передав ТОВ "Дебет" право вимоги дебіторської заборгованості на суму 526 358,84 грн., в процедурі банкрутства ТОВ "ЛВК-МІЛК", новий кредитор став кредитором за Основним кредитором за всю суму заборгованості за Основним зобов'язанням, що підтверджується протоколом про проведення аукціону 19.11.2024 року, договором про відступлення права вимоги від 17.12.2024 року, актом про придбання майна на аукціоні, в результаті чого у ТОВ "Дебет", виникло право на стягнення з ФОП ОСОБА_1. заборгованості за поставку товару. Постачальник ТОВ "ЛВК-МІЛК" поставив Замовнику відповідачу ФОП ОСОБА_1 товар, який Замовник прийняв у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними підписаними з обох сторін, але натомість Замовник не сплатив за поставлений товар обумовленої сторонами грошової суми. На виконання усних домовленостей, Постачальник поставив Замовнику товар, який Замовник прийняв у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 40 000,00 грн. підтверджується видатковими накладними: - видаткова накладна №226/12 від 13 грудня 2021 року на суму 20 000,00 грн.; - видаткова накладна №579/12 від 20 грудня 2021 року на суму 20 000,00 грн. ТОВ "Дебет" направило ФОП ОСОБА_1. повідомлення про відступлення права вимоги від 07.01.2025 року, в якому зазначає про відступлення права вимоги ТОВ "ЛВК-МІЛК" та необхідність сплатити суму заборгованості на р/р ТОВ "Дебет". А також вимогу про сплату боргу від 13.02.2025. Проте, вказана вимога залишена ФОП ОСОБА_1. без відповіді та задоволення. Відтак, у зв'язку із невиконанням Відповідачем зобов'язань перед Позивачем щодо сплати коштів за отриманий товар, поставлений позивачем в сумі 40 000,00 грн., у відповідача перед позивачем існує заборгованість та нараховано відповідачу 3 900,82 грн. 3% річних та 20 971,07 грн. інфляційних втрат по кожній сумі видаткової накладної окремо ФОП ОСОБА_1. припинила свою господарську діяльність з 31 січня 2023 року, як зазначено у витязі з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 512-514, 516, 517, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 загальну суму 64 871,89 грн.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечила проти заявлених позовних вимог зазначивши, що відповідач не замовляв зазначений товар. Відповідач, або будь-яка інша, уповноважена Відповідачем, особа не приймала зазначений товар та не підписувала зазначені видаткові накладні. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та серед іншого, повинні мати такі обов'язкові реквізити - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Позивач обґрунтовує висновок про прийняття товару Відповідачем на первинному документі - видаткових накладних №226/12 від 13 грудня 2021 року на суму 20 000,00 грн. та №579/12 від 20 грудня 2021 року на суму 20 000,00 грн. наявний підпис невідомої особи без розшифровки підпису. Підпис на цих видаткових накладних не є підписом Відповідача або буд-якої іншої, вповноваженої Відповідачем, особи. Отже, такі документи не можуть бути підставою для виникнення цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань, не є первинними документами, оформленими відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та, не відповідають критеріям доказів згідно ст. 76-79 ГПК України. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив ТОВ "Дебет" вказав, що відповідачем було замовлено та прийнято певні товари відповідно до видаткових накладних № 226/12 від 13.12.2021 та № 579/12 від 20.12.2021 в яких наявні підписи ТОВ "ЛВК-МІЛК" та ФОП ОСОБА_1. про, що й зазначено в верхній частині видаткових накладних, а внизу підписи відповідних осіб. Однак, Відповідачем вищезазначені факти заперечуються, хоча даний факт підтверджується належними, допустимими та допустимими доказами на відміну від того, що зазначається Відповідачем та не підтверджується жодними доказам та/або не заявляється жодних клопотань для доведення своїх тез. Таким чином посилання Відповідача на той факт що ним не замовлялося жодного товару та не підписання нею видаткових накладних № 226/12 від 13.12.2021 та № 579/12 від 20.12.2021, а на видаткових накладних наявний підпис невідомої особи є не коректним та суперечить принципам доказування в господарському судочинстві. Посилання Відповідача на той факт, що видаткові накладні подані не в оригіналі або в належним чином завіреній копії не відповідає дійсності, оскільки видаткові накладні були подані через окрему підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та підписані представником ТОВ "Дебет" електронним підписом. Таким чином, посилання на те, що видаткові накладні подані не в оригіналі або затвердженій копії є некоректним. Позивач має відповідні оригінали видаткових накладних. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
У додаткових поясненнях у справі (запереченнях на відповідь на відзив) ОСОБА_1. вказує на те, що відповідач не замовляв зазначений товар. Відповідач, або будь-яка інша, уповноважена Відповідачем, особа не приймала зазначений товар та не підписувала зазначені видаткові накладні. З метою доведення відсутності на видаткових накладних № 226/12 від 13.12.2021 та № 579/12 від 20.12.2021 підпису Відповідача, до вказаних пояснень додані для прикладу видаткові накладні та акт виконаних робіт, що містять мій власноручний підпис ОСОБА_1 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях ТОВ "Дебет" № 12-05-4/2025 від 12.05.2025 позивач вказав, що надані Відповідачем документи не можуть вважатися допустимими доказами та не можуть прийматися судом до уваги з огляду на порушення вимог ст. 73, 76, 77 ГПК України. Таким чином, подані до суду Відповідачем сканкопії Акту про приймання-передачу товарів (послуг) та видаткових накладних не можуть підтвердити чи спростувати факт отримання 13.12.2021 року чи 20.12.2021 року ФОП ОСОБА_1. товару від ТОВ "ЛВК-МІЛК". Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 06.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 17.12.2024 року ТОВ «ЛВК-МІЛК» (Первісний кредитор) відступив Новому кредитору (ТОВ «Дебет») право вимоги дебіторської заборгованості на суму 526 358,84 грн., в процедурі банкрутства ТОВ «ЛВК-МІЛК».
Вказаний Договір укладено за наслідками аукціону згідно з протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20241108-15846 д 19.11.2024р., переможцем якого визнано ТОВ «Дебет».
До складу лоту (майна, запропонованого для продажу) увійшла заборгованість станом на 01.09.2024р., в т.ч. щодо ФОП ОСОБА_1. в сумі 39772,57 грн.
Відповідно до Акту про придбання майна на аукціоні ТОВ «ЛВК-МІЛК» у особі ліквідатора Біленка Романа Івановича передало Покупцю - ТОВ «Дебет» право вимоги дебіторської заборгованості на суму 526 358,84 грн. в процедурі банкрутства ТОВ «ЛВК-МІЛК».
07.01.2025р. ТОВ «Дебет» направило на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) Повідомлення про відступлення права вимоги за результатами аукціону на загальну суму 39772,57 грн., кредитором якої було ТОВ «ЛВК-МІЛК», яким вимагало сплатити борг на користь ТОВ «Дебет» як Нового кредитора відповідно до вимог ст. ст. 512, 514 ЦК України.
13.02.2025р. ТОВ «Дебет» направило на адресу ОСОБА_1 . Вимогу № 13-02-3/25 про сплату боргу, який виник на підставі видаткової накладної № 226/12 від 13.12.2021р. на загальну суму 20000,00 грн., та видаткової накладної № 579/12 від 20.12.2021р. на загальну суму 20000,00 грн., які були додані до вимоги. Просив сплатити заборгованість у розмірі 39772,57 грн. на відповідний рахунок ТОВ «Дебет», попередивши, що у разі несплати заборгованість буде стягнута в судовому порядку.
Дослідженням наданих Позивачем разом з позовною заявою видаткових накладних встановлено:
1. У видатковій накладній № 226/12 від 13.12.2021р. зазначено, що постачальник ТОВ «ЛВК-МІЛК» доставив покупцю «ОСОБА_1» на підставі «Основного договору» молочну продукцію (15 позицій) на суму 20000,00 грн. Від імені постачальника накладну підписану невідомою особою, посадове становище якої , прізвище та ініціали не зазначені, підпис якої скріплено печаткою ТОВ «ЛВК-МІЛК». З боку покупця накладна також підписана невідомою особою, прізвище та ініціали якої не зазначено, як і реквізитів довіреності на отримання товару.
2. У видатковій накладній № 579/12 від 20.12.2021р. зазначено, що постачальник ТОВ «ЛВК-МІЛК» доставив покупцю «ОСОБА_1» на підставі «Основного договору» молочну продукцію (15 позицій) на суму 20000,00 грн. Від імені постачальника накладну підписану невідомою особою, посадове становище якої , прізвище та ініціали не зазначені, підпис якої скріплено печаткою ТОВ «ЛВК-МІЛК». З боку покупця накладна також підписана невідомою особою, прізвище та ініціали якої не зазначено, як і реквізитів довіреності на отримання товару; підпис аналогічний підпису на накладній № 226/12.
При цьому суд констатує, що асортимент обох накладних є абсолютно ідентичним, в тому числі щодо найменування товарів, кількості щодо кожної позиції (навіть вагового товару з точністю до грамів: 10. Сир Адигейський 40% Дієт/10,36 кг/ на суму 1207,77 грн.; 13. Сир Любительський 40% Дієт/9,032 кг/ на суму 1054,03 грн.; 14. Сир Любительський з зеленню 40% Дієт/11,486 кг/ на суму 1366,84 грн.).
В накладних відсутні посилання на номер та дату Договору чи замовлення, а також будь-які ідентифікуючи ознаки Покупця (код ЄДРПОУ чи РНОКПП, адреса реєстрації, електронної пошти та інше).
Будь-які інші документи на підтвердження виникнення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ЛВК-МІЛК» у Позивача відсутні.
Разом з тим Відповідач пояснила у заявах по суті справи, що дійсно, як суб'єкт підприємництва (згідно ЄДРПОУ припинено підприємницьку діяльність 05.09.2022р.) у 2021 році мала господарські стосунки з ТОВ «ЛВК-МІЛК» на підставі Договору поставки б/н від 01 листопада 2021р. та надала його копію та оригінал, який було досліджено судом у судовому засіданні.
Зі змісту вказаного Договору вбачається, що за його умовами:
1.1. Постачальник (ТОВ «ЛВК-МІЛК») зобов'язується поставляти та передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_1.) товар, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.
1.4. Поставка Продукції здійснюється Постачальником окремими партіями відповідно до Замовлень Покупця на поставку Продукції. Замовлення на поставку продукції оформлюється на підставі даних Специфікації, яка є додатком до цього Договору.
2.1. Якість Продукції, що передається, повинна відповідати вимогам законодавства України. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для продукції, даного виду згідно з чинних правил торгівлі, санітарно - епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів. Всі необхідні документи, які підтверджують якість та відповідність продукції Постачальник зобов'язаний надати Покупцю, або його уповноваженій особі в момент поставки партії Продукції
3.1. Поставка Продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого Покупцем та схваленого Постачальником Замовлення на поставку Продукції. Покупець зобов'язується здійснювати кожне замовлення Продукції на суму не менш ніж 15000.00 (п'ятнадцять тисяч 00 копійок) гривень. У разі, якщо щомісячна сума замовлень буде менша, Постачальник має право розірвати цей договір, попередивши Покупця за 3 календарних дня шляхом направлення письмового повідомлення. На 4 календарний день з моменту відправлення письмового повідомлення про розірвання договір вважається розірваним, а строк виконання грошових зобов'язань таким, що настав.
3.2. Асортимент та кількість Продукції в кожній партії, Покупець вказує в Замовленні на поставку відповідної партії Продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою Покупця.
3.2.1. Замовлення на поставку відповідної партії Продукції оформлюється Покупцем у письмовій формі за формою, яка є додатком до цього Договору та передається факсимільним зв'язком або сканкопія Замовлення на поставку направляється електронною поштою з поштової скриньки lvk-milk@ukr.net із обов'язковим отриманням повідомлення про отримання Постачальником вказаного замовлення.
3.2.2. Постачальник у строк, який не перевищує одного робочого дня від дати одержання Замовлення Покупця на поставку відповідної партії Продукції, розглядає Замовлення ти погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії Продукції або відмовляється від Поставки.
3.2.3. Про підтвердження заявки або про її відхилення Постачальник сповіщає Покупця письмово-факсимільним зв'язком або/чи електронною поштою з обов'язковим підтвердженням від Покупця про таке отримання.
3.3. Покупець не має право відмовитись від поставки Продукції після подачі відповідної заявки та її узгодження Постачальником.
4.1. Поставка Продукції Покупцю здійснюється Постачальником власним та/або залученим транспортом. Адреса доставки зазначається Покупцем у Замовленні або узгоджується Сторонами у відповідному Додатку.
4.2. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою Продукції, здійснюється з рахунок Постачальника, якщо інше не буде узгоджено Сторонами у відповідному додатку до договору.
4.3. Одночасно з передачею кожної партії Продукції Постачальник передає Покупцеві наступні документи:
- один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару;
- один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію Продукції:
- документи, що підтверджує якість та відповідність Продукції, у разі необхідності надання таких документів відповідно до діючого законодавства.
5.1. Датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є: - дата підписання Покупцем товарно-транспортної накладної, що надається Постачальником;
5.2. Приймання-передача Продукції здійснюється представниками обох Сторін на складі доставки згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на Товар із підписанням відповідних накладних.
5.3. У разі здійснення приймання-передачі Продукції на складі Покупця - останній зобов'язаний забезпечити: - вільний під'їзд транспорту до місця розвантаження Продукції; - повне розвантаження Продукції протягом 2 годин з моменту прибуття транспорту Постачальника. Час прибуття транспорту Постачальника та час закінчення розвантаження фіксуються у товарно-транспортній накладній.
5.11. Підписанням цього Договору Покупець свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні, товарно-транспортні накладні про приймання Продукції від імені Покупця, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання Продукції в інтересах та на користь Покупця, що підтверджується відповідною довіреністю, яка надається представнику Поставщика представником Покупця.
6.4. Розрахунки за кожну поставлену партію Продукції здійснюється Покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях протягом семи днів з моменту поставки шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника. Усі витрати, пов'язані з переказом коштів, несе Покупець
6.6. При здійсненні кожного переказу Покупець вказує наступні реквізити для здійснення платежу: назва та номер цього Договору та/або номер накладних, по яких відбувається поставка Продукції з посиланням на виставлений Постачальником рахунок-фактуру.
6.7. Оплата за партію Продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання Замовлення Покупця, здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Продукції Покупцю.
12.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року
12.11. Жодна із Сторін не має право передавати свої права за договором третій Стороні без письмової згоди іншої Сторони.
12.12. У випадку реорганізації однієї зі Сторін, правонаступник Сторони Договору безпосередньо приймає на себе всі права та зобов'язання цього Договору, якщо Сторони додатково не вирішать інакше.
Цей Договір та кожна його окрема сторінка скріплені особистим підписом ОСОБА_1 , який візуально є абсолютно відмінним від підписів невідомої особи на спірних накладних № 226/12 від 13.12.2021р. та № 579/12 від 20.12.2021р. З боку постачальника Договір підписано на останній сторінці та скріплено печаткою.
Доказів існування будь-якого іншого договору між тими ж сторонами у спірному періоді грудня 2021 року учасниками спору суду не надано.
Також разом з цим Договором відповідачка надала суду копії первинних документів, які зазвичай супроводжували товар, отриманий від Постачальника, зокрема:
- Видаткова накладна № 297/11 від 24.11.2021р. на суму 1585,40 грн., на поставку 12 позицій молочної продукції, в якій зазначено, що постачальник ТОВ «ЛВК-МІЛК» доставив покупцю « ОСОБА_1 » на підставі «Основного договору» за адресою доставки: м. Дніпро молочну продукцію. Від імені постачальника накладну підписану невідомою особою, посадове становище якої , прізвище та ініціали не зазначені, підпис якої скріплено печаткою ТОВ «ЛВК-МІЛК». З боку покупця накладна також підписана особою на прізвище «Шевченко», посадове становище якої не вказано як і реквізитів довіреності на отримання товару.
- Товарно-транспортна накладна № Р23877 від 24.11.2024р., за якою здійснювалася вказана поставка на суму 1585,40 грн., в якій вказані супровідні документи на вантаж: видаткова накладна № 23877 від 24.11.2024р. та декларація про якість. Пункт навантаження: Біла Церква, пункт розвантаження: Дніпро Яворницький.
- Видаткова накладна № 413/11 від 29.11.2021р. на суму 1660,67 грн., на поставку 8 позицій молочної продукції, в якій зазначено, що постачальник ТОВ «ЛВК-МІЛК» доставив покупцю « ОСОБА_1 » на підставі «Основного договору» за адресою доставки: м. Дніпро молочну продукцію. Від імені постачальника накладну підписану невідомою особою, посадове становище якої , прізвище та ініціали не зазначені, підпис якої скріплено печаткою ТОВ «ЛВК-МІЛК». З боку покупця накладна також підписана особою на прізвище «Гусейнова», посадове становище якої не вказано як і реквізитів довіреності на отримання товару.
- Товарно-транспортна накладна №Р24031 від 29.11.2024р., за якою здійснювалася вказана поставка на суму 1660,67 грн., в якій вказані супровідні документи на вантаж: видаткова накладна № 24031 від 29.11.2024р. та декларація про якість. Пункт навантаження: Біла Церква, пункт розвантаження: Дніпро Парковий.
- Видаткова накладна № 414/11 від 29.11.2021р. на суму 3048,94 грн., на поставку 13 позицій молочної продукції, в якій зазначено, що постачальник ТОВ «ЛВК-МІЛК» доставив покупцю «ОСОБА_1» на підставі «Основного договору» за адресою доставки: м. Дніпро молочну продукцію. Від імені постачальника накладну підписану невідомою особою, посадове становище якої , прізвище та ініціали не зазначені, підпис якої скріплено печаткою ТОВ «ЛВК-МІЛК». З боку покупця накладна також підписана особою на прізвище «Садовниченко», посадове становище якої не вказано як і реквізитів довіреності на отримання товару.
- Товарно-транспортна накладна №Р24032 від 29.11.2024р., за якою здійснювалася вказана поставка на суму 3048,94 грн., в якій вказані супровідні документи на вантаж: видаткова накладна № 24032 від 29.11.2024р. та декларація про якість. Пункт навантаження: Біла Церква, пункт розвантаження: Дніпро Яворницький.
При цьому вона пояснила, що мала декілька точок реалізації продовольчих товарів у м. Дніпро, куди за вказаним Договором Постачальник власним автотранспортом здійснював поставку молочної продукції та обов'язково оформлював товарно-транспортні накладні на кожну поставку, окремі екземпляри яких у неї збереглися. Фактично адреси поставок зазначалися Покупцем усно під час подання Замовлення. При цьому, фактично замовлення на поставку партії товару подавалося Постачальнику усно, в телефонному режимі та погоджувались Постачальником аналогічно. В замовленні зазначалося найменування товару, його кількість та адреса доставки. Жодних специфікацій, додатків письмових замовлень тощо в період дії договору Сторонами не оформлювалося. За цим Договором були лише 2 (дві) адреси доставки товару: м. Дніпро, вул. Гулі Корольової, 9 (ТЦ «Парковий») та м. Дніпро, пр. Яворницького, 68. Приймання товару здійснювалося за видатковими та товарно-транспортними накладними уповноваженими представниками ФОП ОСОБА_1. В період дії вказаного Договору було здійснено лише кілька поставок. Всі поставки були здійснені за рахунок Постачальника на адресу Покупця, вказану в ТТН, та підтверджені видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками Покупця. Всі поставки здійснювались на невеликі, не круглі суми, в той час коли Позивачем пред'являються до стягнення 2 накладні на круглі абсолютно аналогічні суми.
При цьому ОСОБА_1. категорично заперечує сам факт отримання від ТОВ «ЛВК-МІЛК» товарів за спірними накладними та зазначає, що підпис Постачальника на всіх видаткових та товарно-транспортних накладних, що збереглися у Відповідача, є тотожнім та при цьому абсолютно відрізняється від підпису Постачальника на спірних видаткових накладних, а тому викликають у Відповідача обґрунтовані сумніви щодо їх реальності та дійсності. Відповідач не замовляв зазначений товар. Відповідач або будь-яка інша уповноважена ним особа не приймала цей товар та підписувала надані видаткові накладні.
Позивач на вказані доводи Відповідача не представив суду належних та допустимих додаткових доказів на підтвердження здійснення спірних поставок, як і клопотань про призначення експертиз у справі, наполягаючи на тому, що ФОП ОСОБА_1 отримала товар який зазначений в видаткових накладних № 226/12 від 13.12.2021 та № 579/12 від 20.12.2021 на загальну суму 40 000 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у Відповідача обов'язку щодо здійснення з Позивачем розрахунків за отриманий товар. Подані до суду Відповідачем сканкопії Акту про приймання-передачу товарів (послуг) та видаткових накладних не можуть підтвердити чи спростувати факт отримання 13.12.2021 року чи 20.12.2021 року ФОП ОСОБА_1. товару від ТОВ «ЛВК-МІЛК». Більш того подані ОСОБА_1. докази не стосуються даної справи. Спірна поставка відбулася в грудні 2021 року тобто під час дії договору та, що з великою вірогідністю свідчить про поставку товару Відповідачу. Подані видаткові накладні є ідентичними, а саме місце доставки товару м. Дніпро, договір - Основний договір, зазначення ідентичних реквізитів.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України та приймаючи рішення суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Судом встановлено, що Позивач у встановлений законом спосіб придбав права вимоги дебіторської заборгованості на суму 526 358,84 грн. в процедурі банкрутства ТОВ «ЛВК-МІЛК». Відповідач не заперечував проти переходу права вимоги за спірними накладними від ТОВ «ЛВК-МІЛК» до ТОВ «ДЕБЕТ» .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 610 - 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на спірних накладних міститься з боку покупця підпис невідомої особи, прізвище та посадове становище якої на них не вказані, та який очевидно візуально відрізняється від підпису ОСОБА_1 за розміром та графічним виконанням, який міститься як на договорі від 01.11.2023р. з ТОВ «ЛВК-МІЛК», так і на інших доданих Відповідачем на вимогу суду первинних документах: Акт приймання-передачі №08/МФ-05/21 від 31.08.2021р., видаткова накладна №34684 від 20.09.2021р., накладна №60664 від 23.09.2021р., на яких підписи ОСОБА_1 є ідентичними.
З огляду на очевидність відмінності підписів суд не вбачав підстав для призначення з власної ініціативи почеркознавчої експертизи, і сторони з відповідним клопотанням до суду також не звертались.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
При цьому суд враховує, що Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.11.2015 року у справі 905/49/15 зазначив, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2021 року у справі № 922/2115/19.
З огляду на викладене суд вважає, що за встановлених судом дефектів поданих Позивачем первинних документів - видаткових накладних № 226/12 від 13.12.2021р. та № 579/12 від 20.12.2021р. (наявність підпису невстановленої особи від імені покупця в графі «Отримав») та категоричного невизнання Відповідачем самого факту постачання спірного товару, Позивач не довів суду реального постачання товару іншими доказами (наприклад товарно-транспортними накладними, замовленнями Відповідача, довіреностями на отримання товару від імені ОСОБА_1., сертифікатами якості, податковим накладними ТОВ «ЛВК-МІЛК» з ПДВ, який був зобов'язаний їх зареєструвати за фактом поставки товару, заявами свідків, висновками експертиз або іншими засобами доказування). Наведені ним доводи ґрунтуються на припущеннях і не спростовують заперечень Відповідача проти факту отримання товарів.
Також Позивач не надав суду належних та допустимих доказів (замовлення ОСОБА_1 ) на спростування її доводів відносно повної ідентичності товарів за обома спірними накладними та однакових сум поставок, а також пояснень Відповідача, які підтверджені поданими ним видатковими накладними № 297/11 від 24.11.2021р.; №413/11 від 29.11.2021р.; № 414/11 від 29.11.2021р. та відповідними ТТН, про те, що вона ніколи не замовляла у ТОВ «ЛВК-МІЛК» товар на такі значні суми як 20000,00 грн., вказані у спірних накладних.
Крім цього суд враховує, що Позивач не надав до суду будь-якого іншого договору між ТОВ «ЛВК-МІЛК» та ФОП ОСОБА_1., який був би чинним станом на 13 та 20 грудня 2023 року, ніж той, який надано Відповідачем.
За умовами цього Договору від 01.11.2023р. оплата за партію Продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання Замовлення Покупця, здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Продукції Покупцю (п. 6.7).
Разом з тим суд зазначає, що обидві сторони Договору від 01.11.2023р. не дотримувались його умов щодо належного оформлення документів на замовлення та постачання товару. Так, окрім вказаних вище дефектів спірних видаткових накладних, обидві сторони не надали суду самих замовлень у письмовому вигляді (Розділ 3 Договору), на підставі яких мала відбуватися поставка товару.
В порушення п. 5.11 Договору повноваження осіб на підписання видаткових накладних від імені Покупця та приймання Продукції в інтересах та на користь Покупця не підтверджені відповідною довіреністю, яка мала надаватися представнику Постачальника представником Покупця, і її реквізити в спірних накладних не відображені.
Доказів того, що ТОВ «ЛВК-МІЛК» зверталося з претензією або будь-яким інших шляхом вимагало від ФОП ОСОБА_1. сплатити заборгованість за спірними накладними від 13 та 20 грудня 2023р. до укладення Договору про відступлення права вимоги від 17.12.2024р. з ТОВ «ДЕБЕТ», позивачем також не надано.
Вказане свідчить про те, що придбавши на аукціоні право вимоги заборгованості ТОВ «ЛВК-МІЛК», Позивач не пересвідчився у наявності у банкрута усіх підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1. та не перевірив їх достовірність.
Також суд відзначає, що отримавши право вимоги до Відповідача на суму 39772,57 грн., Позивач безпідставно просить стягнути 40000,00 грн., а отже його вимоги є очевидно безпідставними в розмірі 227,43 грн.
При цьому суд також враховує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України), та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст. 13).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". (Постанова Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2023 в справі № 902/567/21).
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що подані Відповідачем докази та пояснення на спростування факту здійснення поставки за спірними накладними суд вважає більш вірогідними, ніж подані Позивачем спірні накладні, які мають очевидні дефекти форми та які не підтвердженні іншими належними та допустимими доказами, як і твердження Позивача про замовлення та отримання товару за ними.
Інші доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного, оскільки не спростовують висновків суду.
Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 40 000,00 грн.,
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК України свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц зауважила, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Відтак, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022р. у справі №916/3626/20.
У зв'язку із невиконанням Відповідачем зобов'язань перед Позивачем щодо сплати коштів за отриманий товар, поставлений позивачем в сумі 40 000,00 грн., Позивач нарахував Відповідачу 3 900,82 грн. 3% річних та 20 971,07 грн. інфляційних втрат по кожній сумі видаткової накладної окремо. Також просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 40 000,00 грн., починаючи з 19.03.2025 до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
Враховуючи встановлену судом безпідставність позовних вимог щодо основної заборгованості, суд не вбачає підстав і для задоволення і вказаних вимог позивача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на Позивача.
Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.