вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/757/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-Довге», с. Довге Хустського району Закарпатської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича, с. Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 14 358,06 грн
За участю представників:
позивача - Логойда В.М., адвокат, довіреність від 26.08.2023;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Стаф-Довге» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича про стягнення 14 358,06 грн збитків заподіяних порушенням обов'язку зареєструвати податкову накладну з податку на додану вартість. Позов заявлено з підстав неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства в частині належної та своєчасної реєстрації податкової накладної з ПДВ внаслідок отримання передоплати за паливні дрова, що поставлені в рамках виконання умов договору купівлі-продажу від 17.01.2023 №01, внаслідок чого ТОВ «Стаф-Довге» завдано збитків у розмірі суми податку на додану вартість, яку Товариство через неправомірні дії відповідача не може включити до складу свого податкового кредиту за такою господарською операцією.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/757/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Надалі, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 15 вересня 2025 року призначив справу №907/757/25 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 14 жовтня 2025 року. Крім того, означеною ухвалою від 15.09.2025 суд, з огляду на наявність сумніву щодо добросовісного виконання сторонами процесуальних обов'язків щодо подання доказів у справі в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України зобов'язав позивача надати суду в строк до 01 жовтня 2025 року включно рахунок №07 від 12.04.2023, на підставі якого Товариством здійснювалася сплата грошових коштів в розмірі 86 148,36 грн, докази отримання від відповідача товару (паливних дров), які були оплачені платіжною інструкцією №4367 від 13.04.2023 та запропонував позивачу в строк до 01 жовтня 2025 року надати суду письмові пояснення із зазначенням підстав неможливості включення спірної суми до складу податкового кредиту.
На виконання вимог ухвали від 15.09.2025 від позивача 26.09.2025 через «Електронний суд» надійшли витребувані судом документи та письмові пояснення щодо зазначеного в ухвалі від 15.09.2025 питання.
Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2025 позовні вимоги підтримав з визначених у позовній заяві та письмових поясненнях підстав.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.07.2025 та ухвала від 15.09.2025 про призначення справи до розгляду з повідомленням учасників справи надсилалися судом на встановлену юридичну адресу місцезнаходження відповідача - 89411, с. Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області, вул. Миру, буд. 8, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, поштові конверти з зазначеними ухвалами суду повернуті до суду відділенням поштового зв'язку без вручення відповідачу з проставлення відмітки про причини не вручення - «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номерами 0601170451892, 0601192579256 та вбачається відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 0601170451892, 0601192579256.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи та встановленню змісту спірних правовідносин між сторонами.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 14.10.2025 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем вимог податкового законодавства під час виконання умов договору купівлі-продажу № 01 від 17.01.2023 щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за отриманою 13.04.2023 передоплатою, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитків на суму 14 358,06 грн, яка складається з суми податку на додану вартість, яку Товариство через неправомірні дії відповідача не може включити до складу свого податкового кредиту за такою господарською операцією.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
17 січня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Бланяр Петром Михайловичем, як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Cтаф-Довге», як Покупцем укладено договір купівлі-продажу № 01 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передавати у власність дрова паливні колоті (породи бук) в дерев'яних палетах на умовах франко-склад Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар, згідно специфікацій або товарних (видаткових) накладних і оплатити його на умовах даного договору.
Ціна і артикул товару вказуються в специфікаціях або в товарних (видаткових) накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору загальна ціна і перелік товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість товару складається з розрахунку 100,00 євро з ПДВ за курсом Національного банку, еквівалент в гривні на день оплати.
Відповідно до п. 2.2. Договору ціни в накладних/специфікаціях та/або рахунках - фактурах вказуються в національній валюті України. Ціна товару не включає вартість упаковки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну на товар, про що має заздалегідь письмово повідомити покупця: за 10 діб до запланованої дати зміни ціни щодо певних товарних позицій. В разі прийняття представником покупця товару по новій ціні, вказаній в товарній (видатковій) накладній, презюмується фактична згода покупця на придбання товар по новій ціні.
Кожна партія товару оплачується безготівково, шляхом попереднього перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у строк не більше п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку. Момент поставки визначається сторонами базисом згідно з Інкотермс 2010, обраним сторонами. У разі невиконання Покупцем зобов'язань з оплати товару у строки, встановлені договором, Постачальник має право призупинити постачання товару до повної оплати раніше поставлених партій (п. 2.4. Договору).
Розділом 4 договору сторони погодили порядок прийому-передачі товару, зокрема, відповідно до п. 4.2. Договору не пізніше ніж за 2 доби до передачі товару Продавець повідомляє Покупця про дату та місце поставки. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата видаткової накладної (п. 4.3. Договору).
Пунктами 7.1., 7.2. Договору визначено, що всі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Покупцем відповідно до платіжної інструкції від 13.04.2023 за №4367 здійснено передоплату за паливні дрова на підставі рахунку №07 від 12.04.2023 в розмірі 86 148,36 грн, в тому числі ПДВ на суму 14 358,06 грн.
В матеріалах справи відсутні докази постачання відповідачем паливних дров, які були оплачені позивачем відповідно до платіжної інструкції від 13.04.2023 за №4367 та на підставі виставленого Фізичною особою-підприємцем Бланяром Петром Михайловичем рахунку №07 від 12.04.2023, а згідно з наданими представником позивача поясненнями відповідна поставка дров на час розгляду справи підприємцем не здійснена.
При цьому, долучені позивачем до матеріалів справи докази свідчать, що відповідачем всупереч вимог приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в установленому законом порядку податкова накладна за фактом отримання від позивача передоплати не складалася та не подавалася на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а реєстрація сформованої 04.06.2024 Фізичною особою-підприємцем Бланяром Петром Михайловичем податкової накладної № 1 була зупинена в порядку п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з перевищенням обсягу постачання величини залишку.
Означена обставина підтверджується наданою позивачем квитанцією про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 18.06.2024 року.
Як стверджує позивач, відсутність факту реєстрації платником податку товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на підтвердження чого суду надано податкові декларації з ПДВ за квітень 2023 року (час виникнення у відповідача зобов'язання з реєстрації податкової накладної) та червень 2024 року (час формування відповідачем податкової накладної №1 від 04.06.2024, реєстрація якої була зупинена контролюючим органом).
Позатим, вказані обставини за позицією позивача не звільняють продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, а неналежне виконання такого обов'язку Фізичною особою-підприємцем Бланяром Петром Михайловичем спричинило виникнення збитків для позивача на суму 14 358,06 грн, з вимогами про стягнення яких подано цей позов до Господарського суду.
У зв'язку з наведеним, 06.06.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 13 від 04.06.2025 (поштовий конверт, фіскальний чек від 06.06.2025) про відшкодування збитків на суму 14358,06 грн, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Також, позивач 20.06.2025 звертався до ГУ ДПС у Закарпатській області з заявою від 18.06.2025 за №14 (фіскальний чек від 20.06.2025) про вжиття заходів реагування щодо належного оформлення документації з податку на додану вартість контрагентом позивача та встановлення факту порушення відповідачем податкового законодавства. Означене звернення як пояснив у судовому засіданні 14.10.2025 представник позивача залишене податковим органом без відповіді та реагування.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 визначила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21) звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Водночас за приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Судом враховується, що чинне законодавство не передбачає коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг під час реєстрації податкової накладної/розрахунку. Тому, з огляду на положення статті 201 ПК України, саме на відповідача як постачальника за договором покладено обов'язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання позивача (покупця) на те, що в установлені терміни зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано відповідачем (продавцем), оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 12.03.2019 у справі №925/17/18, від 13.08.2019 у справі № 927/720/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21, від 02.05.2024 у справі № 910/155/23, від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала, зокрема, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Отже, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
У розвиток наведеної правової позиції об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 виснувала, що в контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 зауважив, що як обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором.
При цьому, за встановленими судом обставинами, відповідачем всупереч вимог приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в установленому законом порядку податкова накладна за фактом отримання від позивача передоплати (платіжна інструкція №4367 від 13.04.2023) не складалася та не подавалася на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а реєстрація сформованої 04.06.2024 Фізичною особою-підприємцем Бланяром Петром Михайловичем податкової накладної № 1 була зупинена в порядку п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з перевищенням обсягу постачання величини залишку.
Означена обставина підтверджується наданою позивачем квитанцією про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 18.06.2024 року та не заперечується відповідачем у справі, яким, в свою чергу, не подано суду доказів надання у встановленому законом порядку пояснень, спрямованих на усунення підстав для зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 04.06.2024 року.
Суд, при цьому, враховує, що відповідно до абз. 7 п. 198.6. ст. 198 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року за №520 (надалі - Порядок №520).
Відповідно до п. 2 Порядку №520 рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Згідно з п.п. 4, 5 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.
При цьому, положеннями п. 6 Порядку №520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що відповідач не реалізував своє право на подання письмових пояснень та копій документів, спрямованих на реєстрацію податкової накладної №1 від 04.06.2024 у визначений в п. 6 Порядку №520 365-денний строк, втративши, таким чином, нормативно визначену можливість вчинити дії, спрямовані на реєстрацію такої податкової накладної, а відтак, суд доходить переконливого висновку, що у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У частині 1 статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому судом враховується те, що наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, у спірних правовідносинах - шляхом надання доказів подання у встановленому порядку письмових пояснень та підтверджуючих документів до контролюючого органу та/або оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді. Суд враховує, що у такому разі відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстру податкових накладних на виконання такого рішення суду.
Таким чином, встановленими судом обставинами справи підтверджується наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а тому суд вважає, що діями (бездіяльністю) відповідача завдано збитків позивачу на суму 14 358,06 грн, що складається із суми ПДВ, включеною в передоплату позивача за паливні дрова, що здійснена відповідно до платіжної інструкції від 13.04.2023 за №4367 та на підставі виставленого відповідачем рахунку №07 від 12.04.2023 року, а відтак, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, незаперечені відповідачем підлягають до задоволення судом.
При цьому, суд приймає до уваги, що сам факт непостачання відповідачем оплаченого позивачем відповідно до платіжної інструкції від 13.04.2023 за №4367 товару станом на час розгляду справи в суді не впливає на підставність висновків суду щодо факту заподіяння Товариству-позивача збитків у зв'язку з нереєстрацією відповідачем податкової накладної у встановленому законом порядку, а порушене в цій частині право позивача може бути захищено шляхом звернення до суду з позовною вимогою про повернення суми попередньої оплати за товар відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, за виключенням включеного в таку суму передоплати ПДВ у розмірі 14 358,06 грн, що є предметом судового розгляду у цій справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-Довге» (90154, с. Довге Хустського району Закарпатської області, вул. Перемоги, буд. 72, код ЄДРПОУ 42643629) 14 358,06 грн (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 06 копійок) збитків та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.