ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
25 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/693/25
За позовом Фізичної особи - підприємця Ахременка Валерія Юрійовича, м. Дніпро Дніпропетровської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 78 950,51 грн, у тому числі 75 873,40 грн заборгованості за надані послуги, 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Нікулочкіна О.В.
представники:
Позивача - без виклику
Відповідача - без виклику
Фізична особа - підприємець Ахременко Валерій Юрійович, м. Дніпро Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 78 950,51 грн, у тому числі 75 873,40 грн заборгованості за надані послуги, 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2025 відкрито провадження у справі №907/693/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк - письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Позивачу встановлено строк на подання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 04.08.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 розгляд справи №907/693/25 відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду.
Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 03.07.2025 про відкриття провадження у справі №907/769325, ухвала суду від 09.09.2025) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "закінчення встановленого терміну зберігання".
У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.
Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.
Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23.
Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22.
Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з технічної підтримки та веб-розробки №29092023/1 від 29.09.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед ФОП Ахременком В.Ю. у розмірі 75 873,40 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 03.07.2025 про відкриття провадження у справі №907/693/25, ухвала суду від 09.09.2025 були надіслані на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Фізичною особою - підприємцем Ахременком Валерієм Юрійовичем (виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа" (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з технічної підтримки та веб-розробки №29092023/1 від 29.09.2023 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з технічної підтримки системи замовник та послуг з веб-розробки, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Метою надання виконавцем послуг з технічної підтримки системи, відповідно до п. 2.2. Договору, є: робота системи відповідно до її функціонального призначення, визначеного дійсними поточними технічними вимогами; стабільна робота системи в межах її функціонального призначення; перевірка функціональності та тестування роботи системи як у цілому (у складі межах компонентів, визначених п.1.1. цього Договору), так і окремих її компонентів, визначених п.1.1. цього Договору; фіксування та усунення інцидентів; забезпечення можливості використання замовником системи у процесах та процедурах закупівель, відповідно до рівнів акредитації електронного майданчика замовника; забезпечення можливості кінцевих користувачів здійснювати за допомогою системи створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією та документами в електронному вигляді; забезпечення здатності системи отримувати доступ до функціоналу ЦБД та модуля електронного аукціону, відповідно до рівнів акредитації електронного майданчика замовника.
За приписами п. 3.1., 3.2. Договору, надання виконавцем послуг з технічної підтримки за цим Договором, якщо інше прямо не зазначено/не узгоджено сторонами, здійснюється з розміщенням системи на хостинговому майданчика/сервері (основному та резервному) замовника. Виконавець та замовник взаємодіють між собою в межах цього Договору у порядку і формі, визначеними Правилами взаємодії (Додаток 2 до цього Договору).
Згідно із п. 4.1. Договору, ціна Договору складається з суми вартості за усіма актами приймання-передачі наданих послуг, погодженими та підписаними сторонами. Вартість послуг в розрахунковому періоді (місяці) визначається відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, який після підписання уповноваженими представниками сторін стає невід'ємною частиною договору.
Пунктами 4.4., 4.5. Договору визначено, що вартість послуг розраховується з розрахунку вартості однієї робочої години фахівця виконавця, що становить: - послуги тестувальника - 548,4 (п'ятсот сорок вісім гривень, сорок копійок, що в еквіваленті становить 15 (п'ятнадцять) доларів США по курсу на дату підписання Договору; - послуги розробника - 1096,8 (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять гривень, шістдесят копійок) що в еквіваленті становить 30 (тридцять) доларів США по курсу на дату підписання Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України, за курсом продажу валюти на Міжбанку на день складання акту постачання ПП. При цьому, сторони погодили, що джерелом, яким будуть керуватися сторони буде джерело http://kurs.com.ua/ua/mejbank. Курс гривні по відношенню до долара, фіксується постачальником у акті постачання ПП. Сторони узгодили, що винагорода, передбачена розділом 4 цього Договору, включає у себе й податок на додану вартість, якщо його нарахування передбачено податковим законодавством України. Якщо нарахування податку на додану вартість на винагороду, передбачену розділом 4 цього Договору не передбачено, то розмір винагороди не зменшується.
За змістом п. 4.6.-4.11. Договору, замовник здійснює оплату за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом перших 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Надання виконавцем послуг належним чином та прийняття таких послуг засвідчується шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець протягом 5 робочих днів після закінчення звітного (розрахункового) місяця готує та передає (засобами поштового зв'язку або засобами сервісу електронного документообігу "Вчасно") на погодження замовнику два примірники акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду виконавець не отримає підписаний замовником примірник акта або обґрунтованої відмови або заперечень, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином. У випадку наявності зауважень або заперечень замовника щодо наданих послуг, сторони в строк не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати одержання зауважень замовника підписують протокол, який містить перелік істотних недоліків щодо послуг і строки їх усунення. Виконавець зобов'язаний за власний рахунок усунути такі недоліки у вказаний у протоколі строк. У такому разі прийняття послуг замовником здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів після усунення всіх недоліків.
На підставі підп. 5.1.4. п. 5.1., підп. 5.4.1. п. 5.4. Договору, замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги у розмірі та в строки, передбачені цим Договором, а виконавець має право вимагати оплати наданих послуг відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 8.1., 8.2. Договору, цей Договір набуває чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік та тих же умовах крім випадку, коли одна із сторін в термін не менше ніж за 2 (два) календарні місяці повідомить іншу сторону про намір розірвати цей Договір.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з технічної підтримки та веб-розробки на загальну суму 75 873,40 грн, свідченням чого є підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису лише позивача, у сервісі електронного документообігу "Вчасно", акти прийому-передачі виконаних послуг №16 від 01.09.2024 на суму 41 324,20 грн та №17 від 01.12.2024 на суму 34 549,20 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з технічної підтримки та веб-розробки №29092023/1 від 29.09.2023 у частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 75 873,40 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи предмет укладеного між сторонами Договору про надання послуг з технічної підтримки та веб-розробки №29092023/1 від 29.09.2023 та зміст договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що вказаний Договір є договором надання послуг у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, оскільки не містить конкретного уречевленого результату їх виконання.
За положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за надані йому послуги з технічної підтримки та веб-розробки, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 75 873,40 грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.
За положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
На підставі ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Що ж стосується наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі виконаних послуг №16 від 01.09.2024 на суму 41 324,20 грн та №17 від 01.12.2024 на суму 34 549,20 грн, які із боку відповідача не підписані, слід зауважити, що згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.08.2023 у справі №914/11/22, від 06.02.2024 у справі №921/515/20, від 03.07.2024 у справі №906/764/20 та від 14.01.2025 у справі №917/1300/23, передання і прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт (послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Так, умовами п. 4.8., 4.9. Договору визначено, що виконавець протягом 5 робочих днів після закінчення звітного (розрахункового) місяця готує та передає (засобами поштового зв'язку або засобами сервісу електронного документообігу "Вчасно") на погодження замовнику два примірники акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду виконавець не отримає підписаний замовником примірник акта або обґрунтованої відмови або заперечень, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.
Таким чином, сторонами Договору чітко визначено порядок їхніх дій щодо засвідчення факту надання послуг та претензій (зауважень) щодо належності їх надання.
У зв'язку з наведеним, ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачем обґрунтованих зауважень до якості наданих позивачем послуг у встановленому Договором порядку, послуги вважаються такими, що прийняті відповідачем за принципом мовчазної згоди та, відповідно, підлягають оплаті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 75 873,40 грн заборгованості за надані послуги є законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними й допустимими доказами не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню.
Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Як вбачається із викладеного в позовній заяві розрахунку позивача, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу суму 2297,59 грн інфляційних нарахувань та 779,52 грн трьох процентів річних за період з 06.02.2025 по 10.06.2025 виходячи із загальної суми заборгованості у розмірі 75 873,40 грн.
Водночас як встановлено судом попередньо, положеннями п. 4.6. Договору визначено, що замовник здійснює оплату за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом перших 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, беручи до уваги те, що отриманням відповідачем акту прийому-передачі виконаних послуг №17 від 01.12.2024 на суму 34 549,20 грн є дата 10.01.2025, а акту прийому-передачі виконаних послуг №16 від 01.09.2024 на суму 41 324,20 - 17.02.2025, то строк нарахування інфляційних нарахувань та трьох процентів річних в розумінні приписів п. 4.6. Договору, повинен обчислюватися із 25.01.2025, та з 04.03.2025 відповідно (тобто після 10 банківського дня, з наступного дня).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних в межах відповідних боргових періодів (з 25.01.2025 по 03.03.2025 на суму 34 549,20 грн та з 04.03.2025 по 10.06.2025 на суму 75 873,40 грн), суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування інфляційних нарахувань у розмірі 1953,57 грн та трьох процентів річних у сумі 725,29 грн, які підлягають стягненню з відповідача. У стягненні решти заявлених до стягнення суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 78 552,26 грн, у тому числі 75 873,40 грн заборгованості за надані послуги, 1953,57 грн інфляційних нарахувань та 725,29 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Водночас представник позивача просить на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних до моменту виконання такого рішення відповідачем.
Із даного приводу суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача - один із видів відповідальності.
Водночас приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України не містять імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.
Із огляду на вищенаведене, суд не вбачає доцільності застосовувати при ухваленні рішення в даній справі положення ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Разом з тим, у разі невиконання рішення у даній справі, позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3012,73 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", вул. Собранецька, будинок 60, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 32996161) на користь Фізичної особи - підприємця Ахременка Валерія Юрійовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 78 552,26 грн (Сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 26 коп.), у тому числі 75 873,40 грн (Сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят три гривні 40 коп.) заборгованості за надані послуги, 1953,57 грн (Одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три гривні 57 коп.) інфляційних нарахувань та 725,29 грн (Сімсот двадцять п'ять гривень 29 коп.) трьох процентів річних, а також 3012,73 грн (Три тисячі дванадцять гривень 73 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 14.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара