61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
06.10.2025р. Справа №905/724/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4 Д; код ЄДРПОУ: 42086719);
до відповідача: Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" (84182, Донецька область, Слов'янський р-н, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, буд. 22; код ЄДРПОУ: 36209174);
про стягнення заборгованості в сумі 3 628 270,72 грн., з яких 3 622 316,23 грн. - заборгованість, 5 954,49 грн. - 3% річних, -
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 3 628 270,72 грн., з яких 3 622 316,23 грн. - заборгованість, 5 954,49 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №3302, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3 622 316,23 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних у розмірі 5 954,49 грн.
Ухвалою суду від 01.08.2025 призначено справу №905/724/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 відкладено підготовче засідання по справі №905/724/25 на 06.10.2025 о 14:30 год.
Представник позивача в підготовче засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій не заперечував проти ухвалення судом рішення у підготовчому засіданні у зв'язку з визнанням позову відповідачем та просив повернути судовий збір, сплачений при поданні вказаної позовної заяви.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі, а також заяву, в якій не заперечував проти ухвалення судом рішення у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Керуючись ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладання мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи суть спору, викладені позиції сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення суду за результатами підготовчого засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - Позивач, Постачальник), яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Згідно ч.4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до абзацу 5 п. 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
09.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» (відповідач, споживач) укладено договір №3302 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) відповідно до пункту 2.1 якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору).
Згідно п. 2.3 договору найменування товару: Електрична енергія, код ДК 021:2015 - 09310000-5- Електрична енергія. Кількість товару: 990 000 кВт*год.
Початок постачання електричної енергії з 01 жовтня 2024 (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору строк (термін) поставки електричної енергії до 31.12 2024 року.
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна 1 кВт*год електричної енергії на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 6,78470 грн. (шість гривень, 78470 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
- ціна електричної енергії - 5,65392 грн.;
- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 1,13078 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.
Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 6 716 856,96 грн. (шість мільйонів сімсот шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень 96 копійок), в тому числі ПДВ 1 119 476,16 грн. (п. 5.2 договору).
Згідно п. 5.3 договору спосіб визначення цін електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (додаток 2 до договору).
Відповідно до п. 5.4 оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за фактично поставлений товар, на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін відповідного акту про прийняття-передавання товарної продукції постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.
За наявності заборгованості споживача за поставлену постачальником електричну енергію постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача в погашення заборгованості за минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.8 договору).
Згідно п. 5.9 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи. Оплата послуг з передачі електричної енергії для споживача, об'єкти (електроустановки) якого приєднані до мереж ОСР, здійснюється через постачальника.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.10 договору).
Пунктом 5.1 Комерційної пропозиції «Особлива без РК» на умовах якої укладено Договір, визначено, що споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт прийняття-передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового періоду.
В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.
Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».
Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Згідно п. 5.2 Комерційної пропозиції у випадку не отримання споживачем акту прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акту прийняття-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (пп.1 п. 7.1 договору).
Згідно п. 16.1 договору він набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31 грудня 2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
Вищезазначений договір, додаткова угода та комерційна пропозиція до нього підписані представниками сторін без зауважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені відповідачу акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії), відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав електричну енергію:
від 30.11.2024, в обсязі 234059 кВт/год, вартістю 1 721 479,61 грн. з ПДВ;
від 31.12.2024, в обсязі 242693 кВт/год, вартістю 1 900 836,62 грн з ПДВ;
Крім того, позивачем були виставлені відповідні рахунки за спожиту електроенергію.
В підтвердження направлення цих документів відповідачу позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 18.04.2025 про їх направлення на електронну поштову скриньку відповідача - kp_ske@ukr.net.
Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено заборгованість за надані послуги з передачі електричної енергії за період з листопада 2024 по грудень 2024 на загальну суму 3 622 316,23 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 3 622 316,23 грн. та позивачем було нараховано 3% річних в сумі 5954,49 грн.
20.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №24/1933 з вимогою оплатити заборгованість. Зазначена претензія відповідачем залишена без задоволення.
Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Законом України "Про ринок електричної енергії" та умовами укладеного між ними договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем було поставлено електричну енергію відповідачу за Договором на загальну суму 3 622 316,23 грн., що підтверджується інформацією про обсяги, яка надана оператором системи розподілу та відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції за листопад-грудень 2024р.
Факт отримання від позивача електричної енергії за вищевказаним договором та наявність заборгованості перед позивачем в сумі 3 622 316,23 грн. визнається відповідачем в повному обсязі про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
Сплату заборгованості у передбачений договором строк боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем суду також не надано.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 3 622 316,23 грн. підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних на суму боргу за загальний період з 12.05.2025 по 31.05.2025 в сумі 5 954,49 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично та методологічно вірним, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зазначене питання про повернення позивачу 50 відсотків судового збору буде вирішено в окремій ухвалі суду.
Як встановлено, позивачем сплачено 43 539,25 грн судового збору.
З урахуванням вищевикладеного, 50% сплаченого судового збору відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 185, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 3 628 270,72 грн., з яких 3 622 316,23 грн. - заборгованість, 5 954,49 грн. - 3% річних, задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" (84182, Донецька область, Слов'янський р-н, м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, буд. 22; код ЄДРПОУ: 36209174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4 Д; код ЄДРПОУ: 42086719) 3 628 270,72 грн., з яких 3 622 316,23 грн. - заборгованість, 5 954,49 грн. - 3% річних, судовий збір в сумі 21 769,63 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 06.10.2025 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.С. Зельман