61022, м. Харків, пр. Науки, 5,
іменем України
06.10.2025 Справа №905/492/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
секретар судового засідання (помічник судді за дорученням) Фурсов Я.О.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 43895975),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 89; код ЄДРПОУ44248155),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Київська, 286, м. Бровари, Київська обл., 07400; код ЄДРПОУ 44070187),
про стягнення 1 025 184,12 грн,
учасники справи (їх представники) у судове засідання не з'явились,
Державне підприємство “Добропіллявугілля-Видобуток» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» про стягнення 1 025 184,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було вчинено дій, направлених на здійснення реєстрації податкових накладних після виконання сторонами договорів №4-22 ШУД від 01.01.2022, №1578-21 ШУД від 24.12.2021, №1580-21 ШУД від 24.12.2021, №1582-21 ШУД від 24.12.2021, що завдало збитки позивачу.
Ухвалою суду від 14.05.2025 було відкрито провадження у справі №905/492/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву у 15 днів з моменту отримання ухвали суду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29.07.2025 було залучено Головне управління ДПС у Донецькій області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, зобов'язано третю особу надати письмові пояснення щодо процедури реєстрації податкових накладних за квитанціями №9031105514, №9031492599, №9031585969, №9031525888, №9031523411, №9031536339, №9032000538, причин зупинення їх реєстрації та заходів, які вчинялись відповідачем та/або позивачем для проведення реєстрації, якщо такі мали місце.
26.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, у яких третя особа зазначає, що реєстрацію спірних податкових накладних було зупинено у зв'язку з відповідністю платника податку, Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром», пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що було встановлено за результатами автоматизованого моніторингу. Платника було повідомлено про зупинення шляхом направлення до його електронного кабінету відповідних квитанцій, в яких також пропонувалося надати пояснення та копії документів для підтвердження операцій. Разом з тим, як стверджує третя особа, відповідач протягом встановленого законодавством 365-денного строку не скористався своїм правом та не надав на розгляд комісії контролюючого органу жодних пояснень чи підтверджуючих документів. Така бездіяльність платника унеможливила розгляд питання по суті комісією регіонального рівня, внаслідок чого рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації зазначених податкових накладних не приймалося.
Станом на день ухвалення даного рішення будь-яких заяв та/або клопотань з боку відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки місце реєстрації відповідача розташоване на тимчасово окупованій території і останній не має зареєстрованого кабінету у підсистемі "Електронний суд", направлення ухвали суду здійснювалось відповідно до ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області.
Крім того, з метою вжиття додаткових заходів щодо повідомлення, судом неодноразово направлялась поштова кореспонденція за адресою, зазначеною у договорах №4-22 ШУД від 01.01.2022, №1578-21 ШУД від 24.12.2021, №1580-21 ШУД від 24.12.2021.
Водночас, усі поштові відправлення були повернуті до суду із позначками поштової установи “адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Донецької області у справі №905/492/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які опубліковані та доступні до вільного перегляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи рішення в умовах відсутності позиції відповідача, суд зважає на те, що воєнний стан в Україні триває більше трьох років. В зазначених умовах, суд не може не врахувати, що пасивна поведінка відповідача не може бути перешкодою у захисті прав особи, чиї права порушені.
Таким чином, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд, а тому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Між Державним підприємством “Добропіллявугілля-Видобуток» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір №1578-21 ШУД від 24.12.2021, договір №1580-21 ШУД від 24.12.2021, договір №1582-21 ШУД від 24.12.2021, договір №04-22 ШУД від 10.01.2022 (надалі - договори).
Відповідно до п. 1.1. договорів в порядку і на умовах, передбачених цими договорами, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цих договорах і специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цих договорів.
Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цих договорів (п. 1.2. договорів).
Постачальник гарантує, що продукція, що поставляється за цими договорами, належить постачальникові на праві власності, і на дату набуття чинності договорів необтяжена правами третіх осіб, у тому числі: не продана, не заставлена, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, пройшла митне очищення і оформлення, а також вільна від інших обтяжень і не є предметом суперечки, і що постачальник має право розпоряджатися цією продукцією, зокрема поставити її покупцеві відповідно до умов цих договорів (п. 1.3. договорів).
Згідно з п. 4.1. договорів, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Відповідно до п. 4.3. договорів, постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок, якщо була попередня оплата за продукцію; видаткову накладну або акт прийому-передачі; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну/накладну поштового кур'єра); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (в разі, якщо отримання даного документа є обов'язковим згідно з нормами чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.4. цього договору; інші товаросупровідні документи, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору .
Пунктом 4.5. договору №04-22 ШУД та договору №1580-21 ШУД (що відповідає п. 4.7. у договорах №1578-21 ШУД та №1582-21 ШУД) встановлено, що датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Пунктом 4.6. договору №04-22 ШУД та договору №1580-21 ШУД (що відповідає п. 4.8. у договорах №1578-21 ШУД та №1582-21 ШУД) передбачено, що при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.
Згідно з п. 8.4.1. договорів істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.
На виконання умов укладених договорів сторонами було вчинено наступні господарські операції:
- за договором №1578-21 ШУД від 24.12.2021 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 3 111 203,99 грн (в т. ч. ПДВ - 518 534,00 грн). Факт поставки підтверджується видатковими накладними №19/01 від 19.01.2022 на суму 2 490 826,49 грн та №19/02 на суму 620 377,50 грн.
На виконання зобов'язань з оплати позивач здійснив часткову оплату на користь відповідача на загальну суму 788 701,62 грн, яка складається з платежів на суму 230 626,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №720 від 18.01.2022 , та на суму 558 075,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №719 від 18.01.2022, призначення якого було уточнено та зараховано в рахунок оплати за цим договором на підставі листа позивача №01-10/517 від 04.08.2022, направленого на адресу відповідача.
05.08.2022 між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Гезенкремпром") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД МАШ ТЕХ ГРУП" було укладено договір про відступлення права вимоги №01/2022, за яким було відступлено право вимоги до позивача на суму 2 655 278,27 грн .
Листом №10/10-1 від 10.10.2022 позивача було повідомлено про те, що 10.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД МАШ ТЕХ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТАР ГРАД ЛАЙТ" було укладено договір про відступлення права вимоги №10/10/2022, за яким право вимоги до позивача на суму 2 655 278,27 грн перейшло до нового кредитора.
Відтак, залишок заборгованості за цим договором був сплачений позивачем на користь кінцевого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТАР ГРАД ЛАЙТ", що підтверджується платіжною інструкцією №1577 від 15.11.2022 на суму 2 655 278,27 грн;
- за договором №1580-21 ШУД від 24.12.2021 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 684 750,00 грн (в т. ч. ПДВ - 114 125,00 грн), що підтверджується видатковою накладною №19/03 від 19.01.2022.
На виконання зобов'язань з оплати позивач здійснив часткову попередню оплату в розмірі 351 974,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №721 від 18.01.2022.
Залишок заборгованості за цим договором у сумі 332 775,90 грн увійшов до загальної суми боргу, право вимоги за яким було відступлено за договорами, зазначеними вище. Відтак, ця сума була погашена позивачем у складі загального платежу на користь кінцевого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТАР ГРАД ЛАЙТ", що підтверджується платіжною інструкцією №1577 від 15.11.2022;
- за договором №1582-21 ШУД від 24.12.2021 позивачем було здійснено попередню оплату товару у розмірі 558 075,00 грн (в т. ч. ПДВ - 93 012,50 грн), що підтверджується платіжною інструкцією № 719 від 18.01.2022.
В подальшому, як було зазначено вище, листом №01-10/517 від 04.08.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням вважати призначення цього платежу як передплату за договором №1578-21 ШУД;
- за договором №04-22 ШУД від 10.01.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 2 417 453,22 грн (в т. ч. ПДВ - 402 908,87 грн), що підтверджується видатковою накладною №17/05 від 17.01.2022 . Позивач, у свою чергу, здійснив оплату за поставлену продукцію, перерахувавши вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією №722 від 18.01.2022.
Таким чином, на виконання умов зазначених договорів відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято та сплачено продукцію на загальну суму 6 213 407,21 грн.
Судом встановлено, що на підставі вищевказаних господарських операцій, відповідачем було складено та 15.02.2022 року направлено на реєстрацію до ЄРПН наступні податкові накладні:
- №5 від 17.01.2022 на суму 2 417 453,22 грн (в т.ч. ПДВ - 402 908,87 грн), складена на підставі видаткової накладної №17/05 від 17.01.2022;
- №6 від 18.01.2022 на суму 230 626,62 грн (в т.ч. ПДВ - 38 437,77 грн), складена на підставі платіжної інструкції №720 від 18.01.2022;
- №7 від 18.01.2022 на суму 351 974,10 грн (в т.ч. ПДВ - 58 662,35 грн), складена на підставі платіжної інструкції №721 від 18.01.2022;
- №8 від 18.01.2022 на суму 558 075,00 грн (в т.ч. ПДВ - 93 012,50 грн), складена на підставі платіжної інструкції №719 від 18.01.2022;
- №9 від 19.01.2022 на суму 2 260 199,87 грн (в т.ч. ПДВ - 376 699,98 грн), складена на частину поставки за видатковою накладною №19/01 від 19.01.2022;
- №10 від 19.01.2022 на суму 332 775,90 грн (в т.ч. ПДВ - 55 462,65 грн), складена на частину поставки за видатковою накладною №19/03 від 19.01.2022;
- №11 від 19.01.2022 на суму 620 377,50 грн (в т.ч. ПДВ - 103 396,25 грн), складена на підставі видаткової накладної №19/02 від 19.01.2022.
Водночас, як зазначає позивач, відповідач не вчинив усіх необхідних дій для проведення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), що позбавило позивача права включити сплачені суми податку (ПДВ) до податкового кредиту, та, відповідно, зменшити податкове зобов'язання за звітний період.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.
Суд зазначає, що на момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинний Господарський кодекс України, який з 28.08.2025 втратив чинність відповідно до положень Закону України №4196-IX від 09.01.2025.
При цьому, згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України №4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, не містить положень, які пом'якшували б або скасовували відповідальність особи за заподіяні нею збитки.
Відтак, враховуючи характер правовідносин між учасниками договорів, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського, Податкового і Цивільного кодексів України у редакціях, чинних на момент виникнення відповідних зобов'язань.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Пунктом 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як встановлено судом, відповідач, на виконання приписів ст. 201 ПК України сформував та направив на реєстрацію податкові накладні №6, №7, №8, №9, №10, №11, водночас, реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена контролюючим органом у зв'язку з відповідністю платника податку (відповідача), п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку за результатами автоматизованого моніторингу.
Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, шо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Відповідно до п. 10 Порядку №1165 (у редакції, чинній на час реєстрації податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Законом України №1914 від 30.11.2021 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" було доповнено п. 198.6 ст. 198 ПК України положеннями, якими перебачено, що що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 11 Порядку №1165 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок №520).
Відповідно до п. 4 Порядку №520 (у редакції, чинній на час реєстрації податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, передбачені п. 5 Порядку № 520.
Згідно з п. 7 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Доказів подання відповідачем до контролюючого органу пояснень та копій документів щодо податкових накладних №6, №7, №8, №9, №10, №11 по статусу - реєстрація зупинена не надано.
При цьому, п. 6 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IХ внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, ст. 102 ПК України було доповнено новим п. 102.9.
Так, згідно з п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023, виключено норму п. 102.9 ст. 102 ПК України.
Тобто, починаючи з 01.08.2023, поновлено перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Водночас, перебіг строку, починаючи з 01.08.2023 продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на подання повідомлення, передбаченого Порядком № 520 станом на дату введення воєнного стану на території України.
Таким чином, починаючи з 01.08.2023, перебіг строку, передбаченого для подання платником податків повідомлення про надання пояснення у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, не зупиняється.
Приймаючи до уваги викладене, відлік строку для подання пояснень та копій документів щодо зупинення реєстрації податкових накладних, починався з 01.08.2023.
Тобто, письмові пояснення та документи для прийняття рішення щодо реєстрації або відмови у реєстрації вказаних податкових накладних можна було подати до 30.07.2024 включно.
Проте, на час звернення позивача з позовом у даній справі, враховуючи письмові пояснення третьої особи, встановлений за приписами п. 6 Порядку №520 строк (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування), протягом якого платник податку мав право подати до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, сплинув.
Враховуючи, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у позивача з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, з огляду на наведені вище норми, невиконання відповідачем зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкових накладних позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 1 128 580,37 грн до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум сплаченого податку (ПДВ) до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 по справі №910/3338/21, від 31.01.2023 по справі № 904/72/22).
В той же час, суд зазначає, що сума заявлених позивачем збитків (1 025 184,12 грн) є меншою за загальну суму ПДВ за всіма податковими накладними, реєстрацію яких було зупинено, що підтверджується наявними у справі квитанціями.
Так, ціна позову в розмірі 1 025 184,12 грн є арифметичною сумою ПДВ за шістьма податковими накладними (№5, №6, №7, №8, №9, №10).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем також було складено та подано на реєстрацію податкову накладну №11 від 19.01.2022 на суму 620 377,50 грн (в т.ч. ПДВ - 103 396,25 грн), реєстрацію якої також було зупинено.
Таким чином, загальна сума ПДВ за всіма сімома зупиненими податковими накладними, яка могла б бути заявлена як збитки, становить 1 128 580,37 грн (1 025 184,12 грн + 103 396,25 грн).
Однак, оскільки позивач не включив до розрахунку позовних вимог суму ПДВ за податковою накладною №11 від 19.01.2022, суд, відповідно до принципів диспозитивності та змагальності сторін, закріплених у ГПК України, розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України щодо збільшення розміру позовних вимог.
Відтак, сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 025 184,12 грн, як така, що заявлена позивачем в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, відповідачем не подано належних та достатніх доказів, які стали б підставою для відмови у задоволенні позову.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовна заява Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» про стягнення збитків у розмірі 1 025 184,12 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 13 542,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №797 від 11.02.2025.
Разом з тим, суд зазначає, що ціна позову у даній справі становить 1 025 184,12 грн. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі, сума судового збору, що підлягала сплаті за даними позовними вимогами, становить 12 302,21 грн (1 025 184,12 грн х 1,5% х 0,8).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору саме у розмірі, встановленому законом для даної ціни позову, тобто 12 302,21 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 14, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України , суд -
Позовну заяву Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» про стягнення 1 025 184,12 грн збитків - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» на користь Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток» 1 025 184,12 грн збитків, а також витрати на оплату судового збору в сумі 12 302,21 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 06.10.2025 було складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025.
Згідно з ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач: Державне підприємство “Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 43895975);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гезенкремпром» (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 89; код ЄДРПОУ44248155).
Суддя О.М. Сковородіна