вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4935/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 12/03/24 від 12.03.2024 у розмірі 72 125 грн. 55 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу № 12/03/24 від 12.03.2024 у розмірі 72 125 грн. 55 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 12/03/24 від 12.03.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 72 125 грн. 55 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Ухвалою суду від 03.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 03.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 03.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 03.09.2025 о 20:12 (а.с.38).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 03.09.2025 вважається врученою відповідачу 04.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.38).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 03.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129925763) надіслано судом 03.09.2025, зареєстровано в реєстрі 03.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 04.09.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від м, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (04.09.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 19.09.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 13.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 04.10.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 03.11.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленій до стягнення сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 12.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 12/03/24 (далі - договір, а.с. 6-7), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця гранітно-щебеневу продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах, визначених договором.
У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024, та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору вид (найменування), одиниці виміру, ціна та кількість товару, що підлягає передачі за договором, визначаються сторонами та відображаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних.
У розділі 3 договору сторонами були погоджені умови щодо ціни товару та загальної суми договору, а саме:
- ціна кожної партії товару визначається в рахунку на оплату та узгоджується попередньо з покупцем в кількості та в асортименті та за ціною, вказаною у прайс-листі або комерційній пропозиції (за попередньою домовленістю) (пункт 3.1. договору);
- ціна товару може змінюватись протягом строку дії договору (пункт 3.2. договору);
- сума договору становить: 250 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Сума договору складається із сумарної вартості партій товару, що були продані покупцю протягом строку дії договору (пункт 3.3. договору);
- при наявності передоплати, ціна товару є незмінною (пункт 3.4. договору).
У відповідності до вказаних умов позивачем та відповідачем були підписані:
- Специфікація № 1 від 12.03.2024 до договору, в якій сторонами були узгоджені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна (а.с.7 на звороті);
- Специфікація № 2 від 25.03.2024 до договору, в якій сторонами були узгоджені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна (а.с. 8).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
У пункті 5.2. договору сторони визначили, що датою продажу товару вважається дата виписки видаткової накладної на партію товару.
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом, на виконання умов договору у період з 15.03.2024 по 29.06.2024 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 373 098 грн. 55 коп. Вказаний товар був оплачений відповідачем лише частково - на суму 301 000 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 72 125 грн. 55 коп. (373 098, 55 - 301 000, 00 = 72 125, 55).
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 12/03/24 від 12.03.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 72 125 грн. 55 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконання умов договору у період з 15.03.2024 по 29.06.2024 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 373 098 грн. 55 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані відповідні видаткові наявні, а саме:
- видаткова накладна № 265 від 15.03.2024 на суму 45 365 грн. 40 коп. (а.с.9);
- видаткова накладна № 283 від 18.03.2024 на суму 38 685 грн. 60 коп. (а.с.9 на звороті);
- видаткова накладна № 312 від 21.03.2024 на суму 13 834 грн. 80 коп. (а.с.10);
- видаткова накладна № 316 від 22.03.2024 на суму 26 352 грн. 00 коп. (а.с.10 на звороті);
- видаткова накладна № 334 від 25.03.2024 на суму 39 420 грн. 00 коп. (а.с.11);
- видаткова накладна № 345 від 26.03.2024 на суму 38 874 грн. 60 коп. (а.с.11 на звороті);
- видаткова накладна № 506 від 11.04.2024 на суму 13 824 грн. 00 коп. (а.с.12);
- видаткова накладна № 550 від 16.04.2024 на суму 13 640 грн. 40 коп. (а.с.12 на звороті);
- видаткова накладна № 600 від 22.04.2024 на суму 6 544 грн. 80 коп. (а.с.13);
- видаткова накладна № 616 від 23.04.2024 на суму 13 759 грн. 20 коп. (а.с.13 на звороті);
- видаткова накладна № 633 від 24.04.2024 на суму 13 370 грн. 40 коп. (а.с.14);
- видаткова накладна № 671 від 29.04.2024 на суму 7 322 грн. 40 коп. (а.с.14 на звороті);
- видаткова накладна № 808 від 10.05.2024 на суму 7 376 грн. 40 коп. (а.с.15);
- видаткова накладна № 892 від 17.05.2024 на суму 7 252 грн. 20 коп. (а.с.14 на звороті);
- видаткова накладна № 1098 від 04.06.2024 на суму 8 463 грн. 55 коп. (а.с.16);
- видаткова накладна № 1270 від 21.06.2024 на суму 14 374 грн. 80 коп. (а.с.16 на звороті);
- видаткова накладна № 1281 від 22.06.2024 на суму 14 553 грн. 00 коп. (а.с.17);
- видаткова накладна № 1320 від 25.06.2024 на суму 14 180 грн. 40 коп. (а.с.17 на звороті);
- видаткова накладна № 1341 від 26.06.2024 на суму 7 333 грн. 20 коп. (а.с.18);
- видаткова накладна № 1357 від 27.06.2024 на суму 14 418 грн. 00 коп. (а.с.18 на звороті);
- видаткова накладна № 1370 від 28.06.2024 на суму 7 106 грн. 40 коп. (а.с.19);
- видаткова накладна № 1383 від 29.06.2024 на суму 7 074 грн. 00 коп. (а.с.19 на звороті).
Товар, зазначений у перелічених видаткових накладних, був прийнятий у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.
Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікаціями № 1 та № 2 до договору), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з видатковими накладними за період з 15.03.2024 по 29.06.2024, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару за видатковими накладними в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 на загальну суму 373 098 грн. 55 коп. відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, у розділі 4 договору сторонами був визначений порядок розрахунків за договором, зокрема:
- покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах 100% попередньої оплати (пункт 4.1. договору);
- у випадку продажу товару без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити продавцю за проданий товар протягом 7 (семи) днів з дати продажу (пункт 4.2. договору).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи визначені у пункті 4.2. договору порядок та строк оплати поставленого в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 на загальну суму 373 098 грн. 55 коп. товару, строк його оплати є таким, що настав.
В той же час, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати поставленого в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товару на суму 301 000 грн. 00 коп., а саме:
- 28.03.2024 відповідач оплатив 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.20);
- 09.04.2024 відповідач оплатив 56 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.22-24);
- 22.05.2024 відповідач оплатив 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.25-26);
- 26.08.2024 відповідач оплатив 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.27-28);
- 25.09.2024 відповідач оплатив 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.29-30).
Доказів оплати поставленого в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товару на залишкову суму 72 125 грн. 55 коп. (373 098, 55 - 301 000, 00 = 72 125, 55) матеріали справи не містять.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем в період з 15.03.2024 по 29.06.2024 товару на залишкову суму 72 125 грн. 55 коп. (373 098, 55 - 301 000, 00 = 72 125, 55) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 72 125 грн. 55 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 12/03/24 від 12.03.2024 у розмірі 72 125 грн. 55 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (вулиця Миколи Руденка, будинок 6, м. Дніпро, 49101; ідентифікаційний код 43106568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (вулиця Загорська, будинок 15, м. Запоріжжя, 69013; ідентифікаційний код 25477298) - 72 125 грн. 55 коп. основного боргу та 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 13.10.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко