вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Cправа № 902/773/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Каратун Є.Є. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від Боржника : Редька М.Г. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/773/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі № 902/773/25. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 21.07.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Каратуна Є.Є..
При цьому, 28.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
08.08.2025 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-36/988/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 25 606,00 грн у справі № 902/773/25.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Лабунській Т.І..
Ухвалою суду від 19.08.2025 справу № 902/773/25 в частині розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.25 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до свого провадження суддею Лабунською Т.І.. Заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.25 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 25 606,00 грн залишено без руху.
21.08.2025 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" надійшла заява про усунення недоліків до заяви про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалою суду від 22.08.2025 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.25 про визнання грошових вимог до боржника призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.25 о 11:30 год..
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
08.09.2025 року на підставі заяви судді Лабунської Т.І., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 09.09.2025 року, зокрема, заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.25 (вх. № 01-36/988/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/773/25, прийнято до свого провадження. Призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.25 (вх. № 01-36/988/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/773/25 до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2025 р. о 10:30 год..
Також, ухвалою суду від 16.09.2025 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Каратуна Є.Є., зокрема, у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/773/25, яке призначено на 09.10.2025 р. о 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явилися представник Боржника та арбітражний керуючий Каратун Є.Є..
При цьому, судом встановлено, що 30.09.2025 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшло заперечення б/н від 30.09.2025 року на заяву про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 902/773/25.
08.10.2025 року до суду від арбітражного керуючого Каратуна Є.Є через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 08.10.2025 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі № 902/773/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності інших представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні, керуючий реструктуризацією повідомив, що грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Процент" не визнані ним в повному обсязі.
Представник Боржника просив суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" про визнання грошових вимог до боржника у справі.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.2025 року, відповідно до укладеного кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 (далі - кредитний договір) між ТОВ "ФК "Процент" (далі по тексту - Кредитор) та Боржником, останнім отримано кредит у розмірі 5 900,00 грн строком на 730 днів, шляхом переказу на електронний платіжний засіб НОМЕР_3, що належить Позичальникові, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Кредитний договір був укладений в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", шляхом реєстрації Позичальника в ІКС, та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Позичальника з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила кредитування, затвердженими наказом директора ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua
Водночас, одноразовий ідентифікатор 735102 направлявся Боржнику шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 07.09.2024 о 09:05:20, який вказувався при реєстрації.
В подальшому, кредитний договір був підписаний Боржником 07.09.2024 09:05:30 шляхом введення одноразового ідентифікатора 735102 в особистому кабінеті в ІКС Кредитора на сайті https://procent.com.ua.
При цьому, суму кредиту у розмірі 5 900,00 грн переказано на електронний платіжний засіб НОМЕР_3, що підтверджується довідкою платіжної установи (додається).
Таким чином, Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме 07.09.2024 року надав Боржнику кредит у розмірі 5 900,00 грн, шляхом перерахування на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 .
Однак, в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Боржник зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Отже, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором Боржник має заборгованість перед Кредитором у розмірі 25 606,00 грн, яка складається з: 5 900,00 грн - заборгованість за кредитом; 19 706,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 07.09.2024 року по 07.08.2025 року.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора ТОВ "ФК "Процент" до Боржника - ОСОБА_1 , а саме заборгованість за кредитним договором № 18625 від 07.09.2024 в загальному розмірі 25606,00 грн, а також в розмірі 4 844,80 грн сплаченого судового збору; включити відповідні грошові вимоги ТОВ "ФК "Процент" до реєстру вимог кредиторів.
Згідно заперечення представника Боржника б/н від 30.09.2025 року на заяву про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 902/773/25, на підтвердження укладення кредитного договору між Кредитором та Боржником, Кредитором подано до суду копію договору про споживче кредитування, копія Паспорту споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, доказ видачі кредиту.
Договір нібито укладених дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора, шляхом надсилання кредитором на телефонний номер Боржника одноразового ідентифікатора для підписання даних документів та нібито підписано введенням Боржником електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
При цьому, Кредитором не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії вищезазначених документів створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та, що вони підписувалися електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Отже, наявна в матеріалах справи копія кредитного договору не може вважатись електронними документами (копією електронного документа), оскільки, не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", та не є належними доказами укладення кредитного договору між Боржником та Кредитором.
Крім того, Кредитором до заяви не додано ані укладеного між сторонами договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, ані оригінального примірника кредитного договору, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою позначкою часу.
На підставі вищевикладеного, Кредитором не доведено факту укладання та підписання кредитного договору, уповноваженою особою Кредитора, а отже відповідно до ст. 207 ЦК України, відсутні підстави вважати укладеними кредитний договір.
Окрім того, факт існування заборгованості Боржника перед Кредитором жодним чином не підтверджений.
Кредитор не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту у розмірі 5 900,00 грн за кредитним договором, їх погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше).
Кредитор не надав доказів того, що на момент подання заяви у нього існувало право вимоги до Боржника саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в заяві.
В додатках до заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання Боржником від кредитора кредитних коштів у розмірі 5 900,00 грн за кредитним договором.
Разом з цим, до заяви додано скріншот квитанції ТОВ "ПрофітГід" про виплату нібито як докази перерахування коштів, однак, така квитанція є неналежним доказам, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки, вона не містить даних щодо власника банківської картки, на яку нібито були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу кредитних коштів на картковий рахунок, який належить саме Боржнику.
Таким чином, Боржник не визнає грошові вимоги у зв'язку із недоведеністю наявності заборгованості наданими до заяви додатками.
З огляду на викладене, представник Боржника просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" у задоволенні грошових вимог в повному обсязі.
Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Каратуна Є.Є б/н від 08.10.2025 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі № 902/773/25, до заяви в якості доказу перерахування грошових коштів та нарахування заборгованості додані тільки електронна копія квитанції № 42573-2335702294 від 07.09.2025 ТОВ "ПрофітГід" та розрахунок заборгованості за кредитним договором, які не є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким би підтверджувалась господарська операція з перерахування грошових коштів за кредитним договором та нарахування процентів (відсотків), тощо.
Враховуючи вищевикладене, Кредитором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження господарської операції з надання або перерахування коштів за кредитним договором на користь Боржника та на підтвердження розміру заборгованості.
Також, як зазначається у заяві та підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, нарахування процентів за користування кредитом відбувалось за період з 07.09.2024 року по 07.08.2025 року.
Проте, провадження справі № 902/773/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито 21.07.2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Отже, Кредитором безпідставно здійснено нарахування процентів за користування кредитом у період з 21.07.2025 року по 07.08.2025 року.
На підставі вищевикладеного, арбітражний керуючий повідомляє, що грошові вимоги ТОВ "ФК "Процент" у розмірі 25 606,00 гривень не визнаються керуючим реструктуризацією Боржника та підлягають відхиленню, у зв'язку з недоведеністю в частині розміру заборгованості та необґрунтованістю в частині нарахування процентів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 28.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/773/25, надійшла до суду 08.08.2025 року за вх. № 01-36/988/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 08.08.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.09.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 18625 від 07.09.2024, зокрема, на таких умовах :
На умовах встановленим цим Договором, Товариство зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 5 900 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором (п. 1.1.).
Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1,0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору (п. 1.2.).
Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3.).
Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом (п. 1.6.).
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п. 1.6. Договору (п. 1.14.).
Сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1 (п. 4.1.).
Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом (п. 4.2.).
Даний Договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" (п. 6.1.).
З метою отримання Кредиту, Позичальник проходить реєстрацію в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІКС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС, Позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані (п. 6.2.).
Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІКС Товариства, Позичальник в Особистому кабінеті в ІКС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму Кредиту. Верифікація електронного платіжного засобу проводиться відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем в залежності від умов договору між Товариством та платіжним сервісом (фінансовою установою/установою що має сертифікат, який відповідає стандартам PCI DSS). Позичальник може додавати необмежену кількість електронних платіжних засобів в Особистому кабінеті (у разі якщо дозволяють функціональні можливо сті ІКС), за умови проходження процедури верифікації електронного платіжного засобу. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Товариством своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.3.).
Для отримання Кредиту та укладення Договору, Позичальник в Особистому кабінеті в ІКС заповнює необхідну інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення в ІКС усіх граф відповідної форми, в якій вказує суму Кредиту та строк періодичності платежів сплати процентів за користування Кредитом (далі по тексту - Заявка на кредит). Позичальник підтверджує заявку на кредит шляхом введення у відповідне поле ІКС одноразового ідентифікатора, який надсилається Товариством шляхом відправки повідомлення на телефонний номер Позичальника зазначений в п. 9 Договору. У разі якщо Позичальник має зареєстрований Особистий кабінет, він підтверджує персональні дані та заповнює Заявку на кредит (п. 6.4.).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором у випадках визначених чинним законодавством або електронний підпис (п. 6.5.).
У разі схвалення Заявки на кредит, ІКС Товариства генерується Паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, Договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті. Товариство надсилає Позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер Позичальника, що вказаний в Особистому кабінеті (п. 6.8.).
Позичальник ознайомлюється в ІКС з Паспортом споживчого кредиту та підписує його шляхом введення в спеціальному полі електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, ознайомлюється даним Договором, підписує його шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме: шляхом введення у спеціальному полі, електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, який відповідає вимогам абзацу 3 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" та натиснення іконки "Підписати договір". Позичальник не може підписати даний Договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з Паспортом споживчого кредиту, Правилами. Вказана іконка "Підписати договір" може стати активною лише після введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Зазначений електронний підпис з одноразовим ідентифікатором генерується Товариством в ІКС та надсилається Товариством Позичальнику в повідомлені на підтверджений телефонний номер вказаний Позичальником (п. 6.9.).
Після підпису Позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором цього Договору, повідомлення надходить в ІКС Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) даний Договір. Після зазначених дій, даний Договір підписується з сторони Товариства шляхом накладення електронного підпису із електронною позначкою часу та/або електронною печаткою з електронною позначкою часу уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства (п. 6.10.).
Часом укладення цього Договору є значення електронної позначки часу для електронного підпису уповноваженого представника Товариства (п. 6.11.).
Цей Договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано Позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства. Договір створений та збережений в ІКС Товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму (п.8.1.).
Також, Заявником долучені до заяви, зокрема, копії таких документів : Додаток № 1 до кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року (підписано ОСОБА_1. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 735102); Додаток № 2 до кредитного договору №18625 від 07.09.2024 року (інформаційне повідомлення) (підписано ОСОБА_1. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 735102); Додаток № 3 до кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року (підписано ОСОБА_1. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 735102); Паспорт споживчого кредиту (підписано ОСОБА_1. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 158337 07.09.2025 21:05:13).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Як вбачається із змісту вказаного вище кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року, у розділі 9 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" договір підписано електронним підписом - директор Чужова Тетяна Євгенівна, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 735102 (одноразовий ідентифікатор: 735102, відправлено 07.09.2024 21:05:20, введено 07.09.2024 21:05:30), що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, Заявником долучено до заяви протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 08.08.2025 року (час 14:37:15), з якого вбачається, що кредитний договір № 18625 від 07.09.2024 підписано Чужовою Тетяною Євгенівною (директор ТОВ "Фінансова компанія "Процент") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 21:05:34 07.09.2024 року.
Також, згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 08.08.2025 року (час 14:37:40), паспорт споживчого кредиту підписано Чужовою Тетяною Євгенівною (директор ТОВ "Фінансова компанія "Процент") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 21:05:16 07.09.2024 року.
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище кредитному договору № 18625 від 07.09.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
Разом з тим, у кредиторській заяві, Заявником стверджується, що сума кредиту у розмірі 5 900,00 грн була переказана на електронний платіжний засіб НОМЕР_3, що підтверджується довідкою платіжної установи.
Так, судом встановлено, що Заявником на підтвердження перерахування Боржнику кредиту у сумі 5 900,00 грн згідно кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року, долучено до заяви копію довідки платіжної установи про переказ суми кредиту (квитанція про виплату ТОВ "ПрофітГід" № 42573-23357-02294 від 07.09.2025).
У цій довідці ТОВ "ПрофітГід" вказано, що Платником - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" перераховано кошти за договором № 18625 від 07.09.2024 року в сумі 5 900,00 грн на платіжну картку НОМЕР_3 .
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Згідно п. 53, п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача; платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги", переказ до фінансових платіжних послуг належать такі послуги послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
За змістом ч. 2, ч. 3, ч. 8 ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги", надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників.
Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Порядок визначення залишку коштів на рахунку платника встановлюється Національним банком України.
Надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 49-1 Закону України "Про платіжні послуги", надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Виконання миттєвого кредитового переказу у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з дотриманням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника.
Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Суд зважає на те, що Заявником не надано суду жодного розрахункового документа (платіжної інструкції, банківської виписки), яким би підтверджувалось здійснення ТОВ "Фінансова компанія "Процент" грошового переказу Боржнику в сумі 5 900,00 грн в якості надання кредиту згідно кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року та надходження відповідних грошових коштів саме на банківську картку (картковий рахунок) Боржника.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що надана інформаційна довідка ТОВ "ПрофітГід" (квитанція № 42573-23357-02294 від 07.09.2025) про здійснення транзакції на суму 5 900,00 грн складена у довільній формі, не відноситься до розрахункових документів чи первинних бухгалтерських документів і не може бути підтвердженням факту отримання коштів саме Боржником - ОСОБА_1 ..
Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Поряд з цим, ідентифікувати Боржника як власника банківської картки № НОМЕР_3 та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо, оскільки, відповідна інформаційна довідка не містять даних щодо власника цієї банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ "Фінансова компанія "Процент" коштів в сумі 5900,00 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1..
Водночас, інших документів, які б підтверджували отримання Боржником грошових коштів від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" на умовах кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року, Заявником не надано.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що ТОВ "ПрофітГід" не являється стороною зазначеного вище кредитного договору і не уповноважене здійснювати переказ коштів за умовами цього кредитного договору, оскільки, Заявником не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу коштів.
Так, згідно п. 1.6. зазначеного договору Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.
У даному кредитному договорі під "Товариством" виступає ТОВ "Фінансова компанія "Процент", однак платіжна інструкція на переказ коштів саме від вказаного товариства, в матеріалах справи відсутня.
Отже, зі змісту цього кредитного договору вбачається, що домовленості про будь-які посередницькі послуги з перерахування ТОВ "Фінансова компанія "Процент" суми кредиту Боржнику за сприяння ТОВ "ПрофітГід", між цими Товариствами не досягалися.
Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б уповноважували ТОВ "ПрофітГід" на здійснення переказу коштів від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" в межах кредитного договору № 18625 від 07.09.2024 року (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Заявником не доведено обставин щодо отримання Боржником від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" кредитних коштів в сумі 5 900 грн за кредитним договором № 18625 від 07.09.2024 року, а тому заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 5 900,00 грн - заборгованість за кредитом, визнанню не підлягають.
Поряд цим, судом встановлено, що згідно наявного у справі детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 18625 від 07.09.2024 року, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 07.09.2024 року по 07.08.2025 року складає в сумі 19 706,00 грн.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що даний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим Заявником, а тому за відсутності первинних документів, самостійно не може бути належним та допустимим доказом існування заборгованості Боржника перед ТОВ "Фінансова компанія "Процент", оскільки, інформація у такому розрахунку повністю залежить від волевиявлення Заявника.
Також, як вказувалося вище, ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/773/25. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 21.07.2025 року.
Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника : пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором №18625 від 07.09.2024 року, Заявником нараховані та заявлені до визнання 19 706,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 07.09.2024 року по 07.08.2025 року, тобто за 18 днів з моменту відкриття провадження у справі № 902/773/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а саме з 21.07.2025 р. по 07.08.2025 р., що суперечить наведеним вище нормам КУзПБ.
Водночас, оскільки, Заявником не доведено належними доказами надання Боржнику кредиту в сумі 5 900,00 грн за кредитним договором № 18625 від 07.09.2024 року, суд позбавлений можливості перевірити та надати оцінку правомірності нарахування 19 706,00 грн - процентів за користування кредитом на відповідну суму кредиту.
Отже, заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 19706,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, також визнанню не підлягають.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 року у справі № 914/3740/21, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки, за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
З огляду на вказані положення законодавства та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-36/988/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/773/25, з мотивів наведених вище.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-36/988/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/773/25.
2. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Редьці М.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Каратуну Є.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ "Універсал Банк" - contact@universalbank.com.ua; представнику АТ "Універсал Банк" Македону О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.