14.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5327/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 (повне рішення складено 13.05.2025, суддя Скриннікова Н.С.) у справі № 904/5327/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД», м. Кам'янське
про стягнення заборгованості за договором оренди майна в сумі 35 048, 94 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД» суму у розмірі 35 048, 94 грн. та нарахувати 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 до моменту виконання рішення суду.
Позов мотивований тим, що позивач придбав на аукціоні право вимоги дебіторської заборгованості відповідача на суму 15 000, 00 грн. за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021, яка виникла через неналежне виконання відповідачем умов цього договору, а тому має бути сплачена на користь позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/5327/24 відмовлено в позові повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач не надав суду докази наявного у позивача права вимоги до відповідача та доказів переходу до позивача як до нового кредитора прав у зобов'язанні за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи Електронний суд, з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5327/24 від 13 травня 2025 року повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Витрати позивача по судовому збору покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, законодавству та наданим документам з наступних причин:
-суд помилково встановив, що Акт не підписаний замовником аукціону. Акт підписано продавцем в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича та покупцем. Так, ч. 4 ст. 68 КУзПБ чітко визначає, що замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті оператора, Протокол про результати аукціону №BRD001-UA-20240212-49022 (посилання на сторінку торгів з супровідною документацією міститься в Акті - https://sale.uub.com.ua/auction/BRD001-UA-20240212-49022) замовником аукціону є арбітражний керуючий Ткаченко Денис Володимирович;
- Акт підписано Ткаченком Денисом Володимировичем, який діяв у якості замовника та ліквідатора - арбітражного керуючого Приватного акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія», що підтверджується постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1530/23 від 13.06.2023 в чіткій відповідності до приписів ч.2 ст. 88 КУзПБ;
- суд помилково встановив, що позивач не надав суду докази, що йому було продане (відступлене) як новому кредитору право вимоги за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021. Частина 1 статті 87 КУзПБ закріплює, що придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні. Згідно з ч. 2 ст. 88 КУзПБ вказано, що акт про придбання майна на аукціоні складається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Такий акт підписується замовником аукціону та покупцем не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни;
- Акт про придбання майна на аукціоні від 06.03.2024 був складений та підписаний лише після повної сплати переможцем (ТОВ “Альфа-Метал») запропонованої ним ціни, підтвердження чого також міститься у документах до аукціону, що є у відкритому доступі (посилання міститься в Акті: https://sale.uub.com.ua/auction/BRD001-UA-20240212-49022). Крім того, в п. 6 Акту сторони підтверджують, що покупцем повністю сплачено ціну за придбання майна на аукціоні, а згідно п.7 Акту Сторони підтверджують, що продавець передав, а покупець прийняв майно, придбане за результатами електронного аукціону;
- суд помилково встановив, що позивач не надав суду Протокол про результати аукціону та докази видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до ч.3 ст. 87 КУзПБ протокол про результати аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством;
- позов про стягнення заборгованості за договором оренди майна не є спором про нерухоме майно, тому не потребує доказів видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно;
-23 лютого 2024 року проведено аукціон BRD001-UA-20240212-49022, на якому АТ “УГМК», у зв'язку зі справою про банкрутство (неплатоспроможність) № 904/1530/23, здійснювало продаж майна (активів). Відповідно до електронного аукціону BRD001-UA-20240212-49022, № лоту: 25412086-1 має назву “Перший повторний аукціон з продажу майна (активів) банкрута АТ «УГМК», код ЄДРПОУ 25412086, (Лот №1): виявлене та проінвентаризоване майно, дебіторська заборгованість, нерухомість та інше», тому як Лот №1, так і Лот № 25412086-1, вказує на одне і те ж майно, що підлягає продажу;
- щодо згадки “Лот № 3» в п. 4.1. Акту, то це технічна помилка, так як ТОВ “Альфа Метал» придбало на аукціоні з продажу майна (активів) банкрута АТ «УГМК», код ЄДРПОУ 25412086, ще й Лот №3, про що складено і підписано інший Акт про придбання майна на аукціоні;
-дебіторська заборгованість ТОВ “ВР Інкорпорейтед» за договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 зазначена у проведеній інвентаризації, на підставі якої було складено Протокол інвентаризації та інвентаризаційні відомості від 14.10.2023 за підписом ліквідатора АТ “УГМК» Ткаченка Д.В. Згідно з проведеної інвентаризації, виявлене майно було включено до ліквідаційної маси та реалізоване;
- факт проведення інвентаризації та включення дебіторської заборгованості ТОВ “ВР Інкорпорейтед» за договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 підтверджується Постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1530/23 від 13.06.2023;
- відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Посилаючись на ці норми, а також керуючись законодавством України, яке застосовується в процедурі банкрутства, між АТ “УГМК» та ТОВ “Альфа-Метал» підписано Акт про придбання майна на аукціоні від 06.03.2024, у якому зазначена дебіторська заборгованість ТОВ “ВР Інкорпорейтед» за Договором оренди № 001/21- А.н. від 09.06.2021 (всі супровідні документи розміщені на веб сторінці оператора аукціону), а згодом передано документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме документи за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ “ВР Інкорпорейтед»;
- у зв'язку з тим, що боржник (відповідач), через помилку був неналежно письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки вимогу про сплату заборгованості направлено не за місцезнаходженням відповідача, а на іншу адресу (так місцезнаходження відповідача м. Кам'янське, Прохідний тупик, 10, а вимогу направлено на адресу м. Кам'янське, Прохідний тупик, 14), ТОВ “Альфа-Метал» 25.02.2025 надіслано позовну заяву, з усіма доданими до неї документами, за правильною адресою місцезнаходження відповідача;
- ТОВ “Альфа-Метал» надано суду всі документи і у тому вигляді, що передані ліквідатором АТ “УГМК» в результаті проведеного аукціону. Відсутність Додатку №1, судячи з тексту Договору, а саме пп. 1.1. “В порядку та на умовах визначених даним Договором, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в платне, строкове користування наступне майно, а саме частину відкритого майданчику площею 500 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1г, що розташований біля баштового крану і позначений у Додатку 1 до цього Договору (надалі іменоване - «Об'єкт оренди»)», жодним чином не впливає на підтвердження чи спростування наявності заборгованості за договором, тому що не є документом, який засвідчує права, що передаються, так само як і Акт приймання-передачі майна в оренду від 09.06.2021, у якому не зазначений номер Договору оренди до якого цей акт було підписано;
- Приватним акціонерним товариством “Українська гірничо-металургійна компанія» не передано ТОВ “Альфа Метал» дані Реалізації товарів і послуг у зв'язку з тим, що відповідач їх не підписав: Реалізація товарів і послуг ЦО000000013 від 31.01.2022 на суму 7 500, 00 грн; - Реалізація товарів і послуг ЦО000000057 від 28.02.2022 на суму 7 500, 00 грн.
- Приватне акціонерне товариство “Українська гірничо металургійна компанія» ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області “Про затвердження звіту ліквідатора, закриття провадження у справі про банкрутство» у справі №904/1530/23 від 17.04.2024 - ліквідоване.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/5327/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/5327/24 - залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити доплату судового збору в сумі 726,72 грн., докази чого надати суду.
26.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №855 від 26.06.2025 про сплату судового збору в сумі 726,72 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/5327/24. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
09.06.2021 між Приватним акціонерним товариством “Українська гірничо-металургійна компанія», як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД», як Орендарем укладено Договір оренди №001/21-А.н.
Пункти Договору оренди (витяги):
1.1.В порядку та на умовах визначених даним Договором Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в платне, строкове користування наступне майно, а саме частину відкритого майданчику площею 500 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1г, що розташований біля баштового крану і позначений у Додатку 1 до цього Договору.
1.2. Орендодавець є власником об'єкту оренди.
3.1. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. Орендар починає користуватись об'єктом оренди з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна.
5.1. Даний договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками і діє до 31.12.2022.
6.1. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцеві плату за користування об'єктом оренди на умовах і в порядку, встановлених даним договором у розмірі погодженому сторонами, а саме 7 500, 00 грн. з урахуванням ПДВ за кожен місяць оренди.
Відповідно до п.п. 6.2 п.6 Договору оренди №001/21-А.н. плата за оренду перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісячно до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця оренди за кожен наступний, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.
Згідно з п.п. 10.3 п. 10 Договору оренди у випадку прострочення обов'язків по оплаті платежів, встановлених Договором - Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У п.п. 10.4 п. 10 Договору оренди передбачено, що у випадку прострочення обов'язків по оплаті платежів, встановлених даним Договором, більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Орендар додатково сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10 (десять) % від розміру місячної орендної плати.
За даними акту приймання-передачі майна в оренду до договору оренди майна від 09.06.2021 без зазначення номеру договору Орендодавець передав, а Оренда прийняв в платне, строкове користування наступне майна. а саме: частину відкритого майданчика площею 500 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1г, що розташований біля баштового крану і позначений у Додатку 1 до цього договору.
Позивач вказує, що АТ «УГМК» виставлено рахунки ТОВ “ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД» відповідно до реалізацій товарів і послуг, а саме:
1) Реалізація товарів і послуг ЦО000000013 від 31.01.2022 на суму 7 500, 00 грн;
2) Реалізація товарів і послуг ЦО000000057 від 28.02.2022 на суму 7 500, 00 грн.
13.06.2023 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1530/23 боржника Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія», код ЄДРПОУ 25412086 визнано банкрутом.
06.03.2024 між позивачем, як Покупцем та ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», код ЄДРПОУ 25412086, як Продавцем підписано акт придбання майна на аукціоні за даними пункту 1 якого, зокрема, визначено, що даний акт складено та оформлено Сторонами у відповідності до вимог приписів статей 87 і 88 Кодексу України з питань банкрутства та на підставі Протоколу про результати електронного аукціону BRD001-UA-20240212-49022 від 23.02.2024 з продажу майна Продавця - ЛОТ №1, а саме: виявлене та проінвентаризоване майно (активи) Банкрута (майно в загальній кількості 30), у тому числі, «Договір оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД».
Згідно з пунктом 4.1. Акту відомості про майно, придбане на аукціоні (лот № 3), а саме виявлене та проінвенвентаризоване майно (активи) Банкрута у тому числі «Договір оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД».
Пункт 7 Акту: Підписанням Акту Сторони підтверджують, що Продавець передав, а Покупець прийняв майно придбане за результатами аукціону BRD001-UA-20240212-49022 включене до лоту № 254112086-1, відомості про яке зазначено в пункті 4.1 цього Акту.
Акт підписаний Продавцем ПрАТ «УГМК» та Покупцем ТОВ «Альфа-метал».
Відповідно до вимоги № 10 від 09.05.2024, яка направлена ТОВ «ВР Інкорпорейтед» на адресу 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Прохідний тупик, 14, позивач зазначив, що придбав на аукціоні право вимоги дебіторської заборгованості відповідача на суму 15 000, 00 грн. за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 та вимагає здійснити погашення заборгованості (трек номер 0101306510747).
Оскільки відповідь на Вимогу щодо сплати заборгованості не надійшла та кошти на поточний рахунок не отримано, ТОВ “Альфа-Метал» 5 вересня 2024 року надіслано Претензію про сплату заборгованості та штрафних санкцій №27 від 26.08.2024, що підтверджується Накладною №0101300014837 та Описом вкладенням до цінного листа.
Відповідач у строк не виконав зобов'язання за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 35 048, 94 грн (що включає у себе: основний борг - 15 000 грн; пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення - 11 750, 96 грн; штраф у розмірі 10 (десять) % від розміру місячної орендної плати - 1 500 грн; інфляційні втрати - 5 565 грн; 3% річних - 1 232, 98 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення 09.06.2021 Договору оренди №001/21-А.н. між Приватним акціонерним товариством “Українська гірничо-металургійна компанія», як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД», як Орендарем згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
13.06.2023 постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1530/23 Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія», код ЄДРПОУ 25412086 визнано банкрутом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 лютого 2024 року проведено аукціон №BRD001-UA-20240212-49022, на якому Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія», у зв'язку зі справою про банкрутство (неплатоспроможність) № 904/1530/23, здійснювало продаж майна (активів), у тому числі дебіторської заборгованості за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно з ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства (стаття 650 Цивільного кодексу України).
Порядок продажу майна у справі про банкрутство визначено статтями 68-88 Розділу V Кодексу України з процедур банкрутства.
За приписами частини 1 статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.
Відповідно до частин 1, 4 статті 68 Кодексу України з процедур банкрутства продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України. Замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з статтею 87 Кодексу України з процедур банкрутства придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
Відповідно до статті 88 Кодексу України з процедур банкрутства в акті про придбання майна на аукціоні зазначаються: ім'я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також оператора авторизованого електронного майданчика; відомості про майно, придбане на аукціоні, та його ціна; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; інформація про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні. Акт про придбання майна на аукціоні складається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Такий акт підписується продавцем та покупцем не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни.
Порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) затверджено постановою кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 865 (далі - Порядок № 865).
Розділом VІІІ Порядку № 865 унормовано питання оформлення результатів аукціону. Зокрема передбачено таке: інформація про результати аукціону негайно після завершення аукціону оприлюднюється в системі у вигляді протоколу про проведення аукціону та відображається на веб-сайтах, у сформованому протоколі про проведення аукціону (пункти 81, 82). Протокол про проведення аукціону формується системою та надсилається всім учасникам та замовнику аукціону (пункт 83). Передача майна, майнових прав та відступлення права вимоги, а також складення акта про придбання майна на аукціоні здійснюються відповідно до статей 87 і 88 Кодексу (пункт 93). Після підписання замовником та переможцем аукціону акта про придбання майна на аукціоні замовник аукціону не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з дня підписання акта опубліковує його у системі та натискає електронну кнопку в інтерфейсі особистого кабінету, за результатом чого аукціону автоматично присвоюється статус "Аукціон завершено"(пункт 94).
Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно банкрута, до покупця - учасника аукціону.
З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах (аукціонах) є різновидом договору купівлі-продажу.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.03.2024 між позивачем як Покупцем, та ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», код ЄДРПОУ 25412086, як Продавцем підписано акт придбання майна на аукціоні, за даними пункту 1 якого, зокрема, визначено, що даний акт складено та оформлено Сторонами у відповідності до вимог приписів статей 87 і 88 Кодексу України з питань банкрутства та на підставі Протоколу про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20240212-49022 від 23.02.2024 з продажу майна Продавця - ЛОТ №1, а саме: виявлене та проінвентаризоване майно (активи) Банкрута (майно в загальній кількості 30), та дебіторська заборгованість за 22 правочинами в розмірі 14 753 736,87 грн., у тому числі за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД.
За змістом пунктів 6-7 Акту про придбання майна на аукціоні від 06.03.2024 сторони підтвердили, що Покупцем повністю сплачено ціну за придбання майна на аукціоні. Продавець передав, а Покупець прийняв майно придбане за результатами аукціону BRD001-UA-20240212-49022 включене до лоту № 254112086-1, відомості про яке зазначено в пункті 4.1 цього Акту.
Згідно з п. 4.1. цього Акту відомості про майно, придбане на аукціоні: (лот № 3), а саме: виявлене та проінвентаризоване майно (активи) Банкрута (майно в загальній кількості 30), та дебіторська заборгованість за 22 правочинами в розмірі 14 753 736,87 грн., у тому числі за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 з ТОВ «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД.
З матеріалів справи та наданих апелянтом посилань на офіційний аукціон BRD001-UA-20240212-49022 в електронній системі онлайн-аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро.продажі» встановлено, що № лоту: 25412086-1 має назву “Перший повторний аукціон з продажу майна (активів) банкрута АТ «УГМК», код ЄДРПОУ 25412086, (Лот №1): виявлене та проінвентаризоване майно, дебіторська заборгованість, нерухомість та інше».
Відомості про майно, придбане на аукціоні, зазначені у пункті 4.1 Акта, повністю відповідають відомостям лоту № 1, реалізованого на цьому аукціоні.
Зазначені технічні розбіжності у нумерації не впливають на ідентифікацію предмета продажу та не свідчать про невизначеність придбаного майна, тому висновок суду першої інстанції про відсутність доказів щодо придбаного лоту є необґрунтованим.
Отже, як Лот №1, так і Лот 3 та Лот № 25412086-1, вказує на одне і те ж майно, у тому числі, дебіторську заборгованість, що підлягали продажу.
Акт підписаний Продавцем - ПрАТ «УГМК» та Покупцем - ТОВ «Альфа-метал».
Результати аукціону № BRD001-UA-20240212-49022 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, у визначеному законом порядку права вимоги Приватного акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія» на дебіторську заборгованість (лот № 1) були передані позивачу, як переможцю аукціону №BRD001-UA-20240212-49022.
Відповідно, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Метал» виникнуло право вимоги, зокрема, до ТОВ “ВР Інкорпорейтед» за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021.
При цьому колегія суддів зауважує, що протокол про проведення аукціону №BRD001-UA-20240212-49022 від 23.02.2024 (розміщений в електронній системі онлайн-аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро.продажі») та акт про придбання майна на аукціоні є достатньою правовою підставою для набуття цих прав. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа ані Кодексом України з процедур банкрутства, ані Порядком не передбачене.
Отже, купівля-продаж прав вимоги з урахуванням викладених в акті про придбання майна на аукціоні від 06.03.2024 умов за своїми ознаками є правочином, за яким Орендодавець у зобов'язанні за Договором оренди № 001/21-А.н. від 09.06.2021 змінений на Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-Метал» як новий кредитор.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
У разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. При цьому, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 09.07.2019 у справі №903/849/17.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 15 000,00 грн.
Отже, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту набуття позивачем права вимоги є передчасними, не відповідають матеріалам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача за період з 25.02.2022 по 05.12.2024 пені у розмірі подвійної ставки НБУ у сумі 5 933,01 грн, штрафу у розмірі 10 (десять) % від розміру місячної орендної плати у розмірі 750,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 007,50 грн, 3% річних у розмірі 625,12 грн. та за період з 25.03.2022 по 05.12.2024 пені у розмірі подвійної ставки НБУ у сумі 5 817,95 грн, штрафу у розмірі 10 (десять) % від розміру місячної орендної плати у розмірі - 750,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 557,50 грн, 3% річних у розмірі 607,86 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 6.2 п. 6 Договору оренди №001/21-А.н. від 09.06.2021 орендна плата сплачується до 25 числа поточного місяця за наступний місяць оренди, отже, обов'язок орендаря сплатити орендну плату за січень 2022 року настав до 25.01.2022, а за лютий - до 25.02.2022. Відповідно, прострочення виконання грошового зобов'язання настало з 26.01.2022 та 26.02.2022 відповідно.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи зазначені вище положення законодавства, саме з цих дат можуть обчислюватися інфляційні втрати та 3 % річних.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 1 231,74 грн. (за період з 26.02.2022 по 05.12.2024 у сумі 624,50 грн. та за період з 26.03.2022 по 05.12.2024 у сумі 607,24 грн.).
За здійсненим апеляційним судом розрахунком загальний розмір інфляційних втрат становить розмірі 5 951,68 грн. (за період з 26.02.2022 по 05.12.2024 у сумі 3 206,36 грн. та за період з 26.03.2022 по 05.12.2024 у сумі 2 745,32 грн.).
Однак, враховуючи межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі визначеному позивачем - 5 565,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо правомірності нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення з 26.01.2022 по 05.12.2024.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що нарахування штрафних санкцій (у тому числі пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, навіть за умови наявності прострочення, кредитор має право нарахувати пеню лише за період не більше шести місяців, якщо договором не передбачено інше.
Посилання апелянта на можливість нарахування пені понад шестимісячний строк з огляду на дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими.
Вказаним законом було продовжено строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 ГК України, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, який тривав до 30.06.2023.
Таким чином, право на нарахування пені могло бути реалізовано з урахуванням цього продовженого строку, але лише в межах шестимісячного періоду нарахування після закінчення карантину - тобто з 01.07.2023 по 31.12.2023, якщо інше не передбачено договором.
Апелянтом не доведено, що умовами договору оренди передбачено інший порядок або триваліший строк нарахування пені.
Крім того, з урахуванням положень статті 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік, яка спливає не пізніше 01.07.2024, з урахуванням зупинення її перебігу на час дії карантину.
Отже, вимога скаржника про стягнення пені, нарахованої за період понад шість місяців від моменту порушення зобов'язання, а також за межами однорічного строку позовної давності, є безпідставною та необґрунтованою.
Також, передбачений пп. 10.4 п. 10 Договору оренди штраф у розмірі 10 % від місячної орендної плати у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання має характер неустойки у розумінні статті 549 ЦК України, а відтак підпадає під дію спеціального строку позовної давності, визначеного статтею 258 ЦК України, який становить один рік.
Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 від 01.06.2021 не спростовує вказаного висновку, оскільки наведена позиція стосується можливості одночасного застосування штрафу та пені в межах одного виду відповідальності, але не скасовує обмеження строків їх нарахування, встановлених статтею 232 ГК України та статтею 258 ЦК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача в частині нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу відповідно до пп. 10.4 п. 10 договору оренди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин у справі стягненню з відповідача підлягає заборгованість у загальній сумі 21 796,74 грн, з якої: 15 000,00 грн основного боргу, 5 565, 00 грн інфляційних втрат та 1 231,74 грн трьох відсотків річних.
Крім цього, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд нарахувати 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 року до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що “Законодавець, формулюючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) правову норму - правило поведінки для суду, використав такий розділовий сполучник, як “або», що вживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне.
120. Визначаючи прийоми законодавчої техніки з метою з'ясування дійсного змісту сформульованої правової норми у тексті ГПК України та ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що стаття 238 ГПК України та стаття 265 ЦПК України є нормами процесуального права, які врегульовують винятково питання змісту судового рішення. У процесуальних Кодексах законодавець неодноразово застосовує конструкцію сполучників “та/або», зокрема в статтях 6, 9, 20, 30, 32, 42, 60, 81, 120, 122, 137, 197, 222, 233, 252, 327, а також у пунктах 17, 19 розділу ХІ “Перехідні положення» ГПК України. Тобто законодавець, якщо надає можливість неальтернативного вибору, чітко зазначив про це, використовуючи для цього сполучники “та/або», що дає судові право обрати один із запропонованих варіантів поведінки або усі їх разом одночасно.
121. Використовуючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) сполучник “або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
122. Якщо допустити протилежне, а саме можливість одночасного стягнення відсотків та пені після ухвалення судового рішення та до моменту його виконання, то це було б продовженням стягнення, присудженого судом на майбутнє, шляхом застосування відразу двох видів відповідальності, що з високою ймовірністю може створити кабальні умови для боржника, які в кінцевому випадку призведуть до неможливості виконання судового рішення. Такий підхід спотворював би дійсний зміст частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
123. Зазначення в абзаці другому частини десятої статті 238 ГПК України (частині одинадцятій статті 265 ЦПК України) терміна “пеня» у дужках після “відсотків» не дозволяє стверджувати, що ці відсотки та пеня можуть стягуватися як окремо, незалежно один від одного, так і разом, тобто одночасно, оскільки регуляторний вплив цього абзацу спрямований не на суд, а на виконавця судового рішення.
124. Тож потрібно враховувати, що в абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України (частині одинадцятій статті 265 ЦПК України) містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абзацу першого частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої статті 265 ЦПК України). Саме абзац перший частини десятої статті 238 ГПК України та частина десята статті 265 ЦПК України визначають певне правило поведінки, обов'язкове для суду, і до того ж формулюють його із використанням сполучника “або», а саме: “Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення».
125. Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
126. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.
127. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
128. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим і таким, що не відповідає приписам частини десятої статті 238 ГПК України, зазначення судом першої інстанції в рішенні суду про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду.
129. До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як “суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України.
130. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).».
З огляду на викладене, позивач неправомірно просить суд про одночасне розрахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення.
Можливість нарахування інфляційних взагалі не передбачена ст. 238 ГПК України.
Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає за можливе зазначити у рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн. з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 до моменту виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, який стягнуто рішенням суду у даній справі № 904/5327/24, існуючого на час здійснення розрахунку; 3 - розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, в якому нараховуються відсотки.
Отже, в частині позовних вимог про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 до моменту виконання рішення, враховуючи імперативні приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (або відсотки, або пеня), апеляційний суд відмовляє.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення
У відповідності до п. 3 ч. ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/5327/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
Судові витрати.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275-277, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/5327/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/5327/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, Прохідний тупик, 10 ЄДРПОУ 43889537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" (01013, місто Київ, вул. Баренбойма, будинок 1,ЄДРПОУ 32847201) суму у розмірі 21 796,74 грн, з якої 15 000,00 грн основного боргу, 5 565, 00 грн інфляційних втрат, 1 231,74 грн трьох відсотків річних, та 1506 грн 48 коп. судового збору за подання позовної заяви, про що видати наказ.
Органу (особі), що проводитиме примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №904/5327/24 здійснювати нарахування трьох відсотків річних на суму несплаченого основного боргу, яка підлягає стягненню, з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 до моменту виконання рішення суду за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, який стягнуто рішенням суду у даній справі, існуючого на час здійснення розрахунку; 3 - розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, в якому нараховуються відсотки.
У стягненні 11 750,96 грн пені у розмірі подвійної ставки НБУ, 1,24 грн трьох відсотків річних, 1500,00 грн. штрафу та в нарахуванні інфляційних втрат на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.2024 до моменту виконання рішення - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ІНКОРПОРЕЙТЕД» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, Прохідний тупик, 10 ЄДРПОУ 43889537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" (01013, місто Київ, вул. Баренбойма, будинок 1, ЄДРПОУ 32847201) - 2 259,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв