01 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/856/23 (756/11612/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників:
від позивача - Головіна О.І. (в залі суду) за довіреністю серії ДП 24701/25-0297 від 06.05.2025,
від 1-го відповідача - Богомазов П.С. (поза межами приміщення суду) на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1599060,
від інших учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1674Х/2) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.№1679Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 (повна ухвала складена 14.07.2025, суддя Міньковський С.В.)
у справі №922/856/23 (756/11612/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,
до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область 2. Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, м. Київ, 3. ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", м. Київ,
про стягнення коштів та визнання відсутнім права вимоги,
В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
До господарського суду надійшла справа №756/11612/23 за підсудністю з Оболонського районного суду міста Києва за зустрічним позовом акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про врегулювання спору за участю судді (вх. №13173 від 03.06.2025) - відмовлено. В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі (вх. №15955 від 08.07.2025) - відмовлено. Провадження у справі № 922/856/23 (756/11612/23) за позовом АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору - закрито.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалою Господарського суду Харківської області та звернулось 24.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:
- поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23);
- ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) змінити, виключивши з мотивувальної частини наступні абзаци:
"Щодо посилання позивача в своєї позовній заяві на договір найму майнових прав від 20.11.2015 року, який був укладений між БП "Солідарність" у формі ТОВ (наймодавець) та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" (наймач), суд наголошує, що цей договір є нікчемним у силу приписів ст. 215 ЦК України.
Відтак, оскільки договір найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року, однієї зі сторін якого було БП "Солідарність" у формі ТОВ, є нікчемним у силу приписів закону, то й права і обов'язки за цим договором не виникли й не могли виникнути у його учасників, як наслідок право вимоги за таким нікчемним договором до інших сторін не перейшло та не переходило.
Крім того, суд наголошує, що позивач - банк є єдиним законним власником вищевказаної будівлі центру сімейного дозвілля з 2022, що була передана за вказаним договором відступлення права вимоги за № 01/300823 від 30.08.2023 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку "Азов" (колишня назва вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літ. А), загальною площею 7317 кв. м., про що свідчить ( витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №310595344 від 22.09.2022) та свідоцтва за №1255 від 22.09.2022.
Вказане вище встановлено та підтверджено мотивувальної частиною рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22), що набрало законної сили." та доповнити мотивувальну частину обґрунтуванням, викладеним в апеляційній скарзі;
- стягнути з АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги;
- судовий розгляд апеляційної скарги провести за участі сторін.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд не мав правових підстав застосовувати висновки із рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22), оскільки ОСОБА_1 не було залучено до розгляду вказаної справи, незважаючи на те, що АТ «Укрексімбанк» (позивач) знав про те, що договір найму майнових прав від 20.11.2015 стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .
Таким чином, апелянт з посиланням на частину другу статті 51 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що обставини, на які посилається суд в оскаржуваній ухвалі у справі № 922/856/23 (910/8719/22), не можуть бути застосовані та вважатися доведеними. В оскаржуваній ухвалі суд фактично надав оцінку юридичним наслідкам зазначеного рішення, покладаючи в основу відповідні висновки, протиправно встановивши, що таке рішення має преюдиціальне значення у справі. В свою чергу, рішення у справі № 922/856/23 (910/8719/22) набрало законної сили лише 05 вересня 2024 року після ухвалення постанови апеляційного суду, і не діяло на момент пред'явлення банком позову у цій справі.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" також не погодилось з ухвалою Господарського суду Харківської області та 23.07.2025 звернулось засобами поштового зв'язку до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить відкрити апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) в частині закриття провадження у справі за позовом АТ "Державний експортно-імпортний банк" до ОСОБА_1 , Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору скасувати; справу № 922/856/23 (756/11612/23) направити за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) - до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду в межах справи №922/856/23 про банкрутства Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю; в іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) залишити без змін.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що закриття провадження у даній справі є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки:
- з огляду на зміст предмету та підстав позову у даній справі необхідним є підтвердження факту нікчемності договору найму майнових прав від 20.11.2015, укладеного між ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" та боржником (банкрутом) в силу приписів ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 215 Цивільного кодексу України. Відтак вказує, що позов АТ "Укрсімбанк" до ОСОБА_1 , ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", БП "Солідарність" у формі ТОВ про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору, з огляду на норми ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягає розгляду в межах справи №922/856/23 про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ;
- правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є господарсько-правовими, оскільки стосуються спору щодо прав на об'єкт нерухомості, який перебуває у власності позивача, а до цього був предметом іпотеки, переданим в забезпечення виконання кредитних зобов'язань БП "Солідарність" у формі ТОВ; відповідачі в якості предмету неустойки передали його в забезпечення виконання основного зобов'язання, яке виникло на підставі правочину (договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, укладеного між юридичними особами - БП "Солідарність" у формі ТОВ та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій". Водночас зазначає, що у випадку, якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з наведеним твердженням скаржника, справа №922/856/23 (756/11612/23) має бути передана за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва, оскільки позовні вимоги АТ "Укрсімбанк" у даній справі стосуються прав, що пов'язані з нерухомим майном, розташованим в м. Києві;
- суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, приписів абзацу другого ч. 2 ст. 231 ГПК України, з огляду на що безпідставно закрив провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вказує, що Господарський суд Харківської області, закривши провадження у цій справі в порядку господарського судочинства, допустив порушення права на доступ до суду, створивши перешкоди у реалізації права на судовий захист.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2025, у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23); призначено справу до розгляду; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23); призначено справу до розгляду; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказаною ухвалою суду, зокрема, постановлено здійснити спільний розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23).
07.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Багатопрофільним підприємством "Солідарність" у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича подано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якому, з посиланням на ст. 263 ГПК України, арбітражний керуючий вказує про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23).
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що ухвала суду від 08.07.2025 є законна та обґрунтована, позов банку про визнання відсутнім права вимоги за договором про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 не підлягає розгляду у господарському суді в межах справи про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ, оскільки такий позов знаходиться за межами виключної, предметної та суб'єктної юрисдикції суду, що розглядає справу про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ відповідно до приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. На думку ліквідатора, позовні вимоги АТ "Укрексімбанк" у даній справі стосуються захисту прав, що пов'язані з нерухомим майном, розташованим в м. Києві, а тому справа № 922/856/23 (756/11612/23) підсудна Господарському суду м. Києва. Відтак, ліквідатор вказує, що розгляд спорів, що не підпадають під застосування ст. 7 КУзПБ, мають негативний вплив на ліквідаційну процедуру банкрута БП "Солідарність" та призводять до її затягування і додаткових витрат (судові витрати) ліквідаційної процедури, до додаткового навантаження на суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Крім того 08.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Багатопрофільним підприємством "Солідарність" у формі ТОВ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича подано відзив на апеляційну ОСОБА_1 (вх.№9587), в якому, вказує про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23), в тому числі мотивувальній частині.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що оскаржуваний договір відступлення права вимоги датований 30.08.2023, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22), яким підтверджені обставини нікчемності договору найму, за яким уступлено права. Тобто, оскаржуваний договір укладено після винесення судового рішення, яким встановлено нікчемність договору найму. Під час розгляду спору у справі № 922/856/23 (910/8719/22) ні суд, ні учасники справи не могли знати про уступку прав за оскаржуваним договором найму, оскільки відступлення відбулося після винесення рішення суду. На думку ліквідатора, посилання суду на обставини, що встановлені у справі № 922/856/23 (910/8719/22) щодо нікчемності договору найму від 20.11.2015, не складають основних аргументів ухвали суду та здійснені при дослідженні судом предмета договору про відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023.
11.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 9647), в якому просить апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) залишити без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/856/23 (910/8719/22), яким було підтверджений факт недійсності (нікчемності) договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, укладеного між ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" та БП "Солідарність" у формі ТОВ, було прийнято 08.08.2023. З огляду на таке, відсутні правові підстави для застосування до спірних відносин норм ст. 51 ГПК України, оскільки питання щодо прав (інтересів, обов'язків) ОСОБА_1 господарський суд не вирішував, мотивувальна та резолютивна частини рішення від 08.08.2023 не містять та об'єктивно не могли містити, адже, на момент розгляду справи в суді першої інстанції та прийняття Господарським судом Харківської області рішення від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) ОСОБА_1 не укладав спірного договору відступлення права вимоги. Твердження ОСОБА_1 щодо бездіяльності АТ "Укрексімбанк", який, на переконання скаржника, знав, що розгляд справи № 922/856/23 (910/8719/22) впливає на його права та інтереси, але не повідомив про це суд у вказаній справі, вважає безпідставними, є наслідком недобросовісних дій ОСОБА_1 та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", а також мають за мету в іншому суді здійснити перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінов О.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
20.08.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 подано клопотання (вх.№ 9954), в якому просить направити за підсудністю справу № 922/856/23 (756/11612/23) до Оболонського районного суду м. Києва.
02.09.2025 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано заперечення на клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю (вх.№ 10421), відповідно до яких вказує, що за наявності підстав, передбачених ст. 231 ГПК України, вирішувати питання про направлення справи до суду іншої юрисдикції правомочний саме той суд, яким було закрито провадження у даній справі, - це Господарський суд Харківської області. У разі встановлення порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), апеляційний господарський суд має право направити справу до належного суду саме господарської юрисдикції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, з викладених в ній підстав, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Представник ОСОБА_1 підтримував вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі; проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заперечував.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені (відповідні докази містяться в матеріалах справи).
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд апеляційної інстанції встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач фізична особа ОСОБА_1 в жовтні 2023 року звернувся до Оболонсього районного суду м. Київа з позовними вимогами до АТ "Державний експортно-імпортний банк України", треті особи: ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", ДП "Сетам", ТОВ "Фактор плюс", ТОВ "Драгон капітал інвестментс" про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно.
Ухвалою місцевого суду від 19.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено у справі загальне позовне провадження.
08.11.2023 ухвалою місцевого суду року прийнято зустрічну позовну заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору та об'єднано з первісним позовом.
Ухвалою місцевого суду від 25.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Державний експортно-імпортний банк України", треті особи: ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", ДП "Сетам", ТОВ "Фактор плюс", ТОВ "Драгон капітал інвестментс" про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акту приймання-передачі та визнання права власності на майно залишено без розгляду.
В подальшому від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 відкрито провадження у справі № 922/856/23 про банкрутство багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 у задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Головіної Оксани Іванівни про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області - відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільне підприємство "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору - закрито, роз'яснено право звернення в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі № 756/11612/23 апеляційну скаргу представника акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної Оксани Іванівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 задоволено частково; ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 скасовано в частині відмови у клопотанні про передачу справи до Господарського суду Харківської області; клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про передачу справи до Господарського суду Харківської області задоволено, матеріали справи №756/11612/23 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа №922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі ТОВ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 було прийнято матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору до розгляду та відкрито провадження з розгляду заяви за вх. №756/11612/23 у справі №922/856/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 03.06.2025, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
08.07.2025 постановлено оскаржувану ухвалу суду.
Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевірила законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та дійшла висновку про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" є висновок суду першої інстанції про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, відповідно до якого позов банку про визнання відсутнім права вимоги за договором про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023 не підлягає розгляду у господарському суді в межах справи про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ, оскільки спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за місцезнаходженням майна, що належить позивачу.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Положеннями частини 2 статті 124 Конституції України врегульовано, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Колегією суддів враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Територіальна юрисдикція (підсудність) - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №629/4590/17, від 23.06.2020 у справі № 689/1220/17 та від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 неодноразово наголошувала на тому, що під час визначення предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а).
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України (предметна та суб'єктна юрисдикція) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно з п.13 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність) визначено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), розглядає всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, з введенням в дію ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі №607/6254/15- ц, від 28.01.2020 по справі № 50/311-б).
В свою чергу, суд у справі про банкрутство відповідно до вимог статті 7 КУзПБ здійснює захист особи, права якої порушено, яка скористалась відповідним способом захисту свого права в межах справи про банкрутство, а також закріпленими законом матеріально-правовими заходами примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника (боржника, банкрута).
Таким чином, тлумачення приписів ст. 7 КУзПБ, свідчить про те, що спори за позовом особи (юридичної або фізичної) в межах справи про банкрутство розглядаються господарським судом виключно, якщо стороною за договором (правочином), що визнається недійсним, є боржник (банкрут); іншим критерієм, що надає правові підстави розгляду судом позовної заяви особи в межах справи про банкрутство, є предметний критерій, тобто наявність майнових активів (майна) у боржника (банкрута), що входять до складу конкурсної або ліквідаційної маси боржника (банкрута), відповідно до майна якого є вимоги іншої особи, у тому числі, визнання недійсним правочинів боржника у порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства або подання кредиторам заяви (позову) про субсидіарну або солідарну відповідальність керівних органів боржника (ч.6 ст. 34, ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства).
За наслідками розгляду матеріалів справи та позовної заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" місцевий господарський суд встановив, що провадження у справі про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю № 922/856/23 відкрито Господарським судом Харківської області 28.03.2023 за нормами Кодексу України з процедур банкрутства. У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Водночас судом встановлено, що Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в поданій ним позовній заяві просить суд:
- визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за договором відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023, який був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1811;
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1811.
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №01/300823 від 30.08.2023 первісний кредитор передає (відступає в повному обсязі), а новий кредитор приймає (набуває в повному обсязі) належне первісному кредиторові право вимоги витребувати (стягнути) у боржника (наймодавця та/або його правонаступника) у власність предмет неустойки - об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м, яке виникло на підставі п. 9.7 вищевказаного договору та як наслідок невиконання боржником (наймодавцем) умов, передбачених п. 6.2 договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, зареєстрованого за № 2162 (основний договір), який був укладений між БП "Солідарність" у формі ТОВ (наймодавець) та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" (наймач).
Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною договору про відступлення права вимоги за №01/300823 від 30.08.2023 року не є боржник (банкрут) - Багатопрофільне підприємство "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Водночас позивач - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" є єдиним законним власником вищевказаної будівлі центру сімейного дозвілля з 2022 року, що була передана за вказаним договором відступлення права вимоги за № 01/300823 від 30.08.2023 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку "Азов" (колишня назва вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літ. А), загальною площею 7317 кв. м, що підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №310595344 від 22.09.2022 та свідоцтва за №1255 від 22.09.2022.
За договором відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023, який був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", первісний кредитор передав (відступив в повному обсязі), а новий кредитор приймав (набув в повному обсязі) належне первісному кредиторові право вимоги витребувати (стягнути) у боржника (наймодавця та/або його правонаступника) у власність предмет неустойки - об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку "Азов" (колишня назва - Маршала Малиновського), буд. 24/10 (літера А), загальною площею 7317 кв.м.
Водночас, як зазначено вище, вказана нерухомість належить саме позивачу на праві власності, і БП "Солідарність" у формі ТОВ, який зазначений позивачем як один з відповідачем за пред'явленим позовом, не є власником вказаної нерухомості, і у користуванні це майно у БП "Солідарність" у формі ТОВ не знаходиться.
Отже, з огляду за суб'єктний склад та предмет спірних правовідносин місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов банку про визнання відсутнім права вимоги за договором про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 знаходиться за межами виключної, предметної та суб'єктної юрисдикції суду, що розглядає справу про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ відповідно до приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з цього приводу.
Разом з тим, керуючись вказаним вище висновками, закриваючи провадження на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, судом першої інстанції не враховано наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Як було зазначено вище, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 756/11612/23 провадження у справі за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору - закрито, роз'яснено право звернення в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі № 756/11612/23 ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року - скасовано в частині відмови у клопотанні про передачу справи до Господарського суду Харківської області. Клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про передачу справи до Господарського суду Харківської області задоволено, матеріали справи №756/11612/23 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа №922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Відтак, вказаною постановою судом було вирішення питання щодо предметної та територіальної юрисдикції справи №756/11612/23.
Зокрема, у зазначені постанові суд дійшов висновку, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Вказана постанова суду набрала законної сили, є чинною та підлягає обов'язковому виконанню з огляду на принцип res judicata - вирішена справа (res judicata pro veritate habetur! - судове рішення слід визначати за істину) означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи положення абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України, обставини надходження даної справи до Господарського суду Харківської області після постановлення апеляційним судом рішення про закриття провадження в цивільній справі № 756/11612/23 в порядку цивільного судочинства, виключають можливість закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При вирішенні даного питання апеляційний суд також звертається до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 N 15-рп/2002, який зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України (254к/96-ВР), які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України (254к/96-ВР). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України (254к/96-ВР). Так, відповідно до статті 8 Конституції України (254к/96-ВР) звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР), норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України (254к/96-ВР) встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку.
Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відтак, право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Крім того, у рішенні від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine; (заява № 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновок суду про закриття провадження у справі з підстав неможливості її розгляду в порядку господарського судочинства, за наявності судового рішення про визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, не відповідає вищезазначеним принципам (зокрема, пропорційності), в подальшому може призвести до порушення прав позивача на доступ до правосуддя і порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (на що виносячи оспорювану ухвалу не звернув увагу суд першої інстанції).
Отже, постановлену у даній справі ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати законною, оскільки судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" знайшли своє підтвердження, як підстави для її задоволення.
У п. 8 ч. 1 ст. 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції виснує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, а тому ухвала Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) підлягає скасуванню із направленням справи №922/856/23 (756/11612/23) для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області в межах справи №22/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
З приводу апеляційної скарги ОСОБА_1 судова колегія зазначає таке.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскаржувана ухвала суду стосується вирішення проміжного (процесуального) питання та впливає на хід судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Відтак, скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) з передачею справи на розгляд господарському суду, вказує про відсутність правових підстав для внесення змін до мотивувальної частини такого судового рішення, спірні питання, які мають на меті вирішити сторони, становлять предмет судового розгляду даної справи по суті. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
З приводу поданого відповідачем клопотання про направлення за підсудністю справи №922/856/23 (756/11612/23) до Оболонського районного суду м. Києва судова колегія зазначає, що вирішення поданого учасником справи клопотання має бути здійснено за наслідками визначення судом предметної та територіальної юрисдикції даної справи, що тотожно предмету даного апеляційного розгляду. За наслідками апеляційного перегляду даної справи на переконання судової колегії учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, у зв'язку чим заявлене ОСОБА_1 клопотання задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) скасувати в частині закриття провадження у справі № 922/856/23 (756/11612/23) за позовом АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору.
Справу №922/856/23 (756/11612/23) направити на розгляд Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови суду до Верховного Суду встановлені ст. 286-291 ГПК України.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна