06 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/353/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
та представників учасників справи:
від позивача -Нещерет Д.Б.- представник;
від відповідача- Бурикін К.О.- представник
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2 Лебідь Ю.В. -представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міське управління капітального будівництва», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/353/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне об'єднання “Герц», м. Вишневе Київської області
до відповідача: Комунального підприємства “Міське управління капітального будівництва», м. Маріуполь Донецької області,
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, м. Київ
про стягнення 7232546,66грн, з яких 4920133,81грн - основний борг, 417335,19грн - 3% річних, 1895077,66грн - інфляційні втрати
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне об'єднання «Герц», м. Вишневе Київської області (далі- Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м. Маріуполь Донецької області, м. Маріуполь Донецької області (далі- Відповідач) про стягнення 7232546,66грн, з яких 4920133,81грн - основний борг, 417335,19грн - 3% річних, 1895077,66грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2025, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі- Третя особа 1) та Міністерство фінансів України (далі- Третя особа 2).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 року у справі №905/353/25 позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про доведеність позовних вимог, оскільки:
- фінансування робіт за договором про підряду №37/2020 від 16.03.2020 здійснювалось на підставі Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010- 05/168 між Міністерством фінансів України, Міністерством розвитку громад та територій України, Маріупольською міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та КП «Міське управління капітального будівництва», укладеною відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України»), ратифікованої Законом № 346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України та Міністерством фінансів України;
- нездійснення оплати виконаних робіт за договором було пов'язано з ненаданням саме Позивачем документів (рахунку №10 від 18.02.2022), що унеможливило підготовку платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності до умов Угоди про передачу коштів позики № 13010-05/168 від 31.10.2019;
- при здійсненні розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами не передбачено асигнувань на 2023 рік для тимчасово окупованих територій та територій, де ведуться активні бойові дії, у розмірі відповідно до актів виконаних робіт, по яких є рішення суду або ведуться судові процеси щодо оплати виконаних робіт, що були здійснені до 24.02.2022, отже відсутність оплати виконаних робіт сталось внаслідок незалежних від волі Відповідача обставин - припинення фінансування проекту;
- Відповідач виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, надіславши платіжні документи на оплату, а не здійснення сталось не з його вини, а внаслідок обставин, незалежних від його волі, в тому числі, вини Третіх осіб, що суд першої інстанції не взяв до уваги;
-судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам Відповідача щодо настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) як причини неможливості виконання зобов'язань за Договором підряду №37/2020 від 16.03.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025року розгляд справи призначено на 06.10.2025р. о 12:45.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів Відповідача за мотивами:
-підставою для оплати виконаних робіт за договором підряду є підписані без зауважень акти приймання-передачі виконаних робіт, які Позивач разом з формами КБ- 2в, КБ-3 надав всю Відповідачу як і всю необхідну виконавчу документацію, надання якої за умовами п.12.1 договору;
- рахунок на оплату не є первинним документом, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отримання такого рахунку відбулось 18.02.2022 разом з актами приймання виконаних робіт, які Позивач надав Відповідачу у паперовій формі, а також у форматі Excel на флеш-носії;
-Договором та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання зобов'язань за Договором;
-неможливість оплати за доводами Відповідача насправді пов'язується із відсутністю коштів та фінансування за відповідною програмою Міністерством фінансів України, що не відповідає приписам абз. 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України, а відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Третя особа 2 надала пояснення, що в рамках реалізації спільного з Європейським інвестиційним банком проекту «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України» платіжні документи для оплати робіт за субпроектом «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80, у м. Маріуполі» у сумі 4920133,81грн до Мінфіну не надходили.
Третя особа 1 не скористалась правом на надання письмових пояснень до апеляційної скарги.
У судовому засіданні 06.10.2025. представник Позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі.
Третя особа 2 надала пояснення по справі, аналогічні поясненням, наданим в суді першої інстанції, просила розглянути справу відповідно до закону.
Представники Третьої особи 1 у судове засідання не з'явились, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-підписання 31.10.2019 між Третьою особою 1, власником об'єкту - Маріупольською міською радою, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом - Третьою особою 2 та кінцевим бенефіціаром - Відповідачем, угоди про передачу коштів позики від №13010-05/168, за умовами п.2.1 ст. 2 якої Третя особа 2, у співпраці з Третьою особою 1, надає Відповідачу частину коштів позики у розмірі до 425532940,00грн (без ПДВ) на безповоротній основі відповідно до умов цієї угоди, Фінансової угоди, Угоди про впровадження та порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проєктів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 «Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» (далі - Порядок та умови надання субвенції), яку Відповідач зобов'язується використовувати на цілі фінансування, зокрема, субпроєкту «Комунальний заклад Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки по пр. Миру, 80 у м. Маріуполі - реконструкція пологового відділення» із затвердженим до нього проектом будівництва «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80, у м. Маріуполі» у сумі до 44024881,67грн (без ПДВ);
- укладення 16.03.2020 між Відповідачем та Позивачем Договору про закупівлю робіт №37/2020 (Договір підряду), на підставі Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України»), ратифікованої Законом №346-VIII від 22.04.2015, та Угоди про передачу коштів позики від №13010-05/168 від 31.10.2019, за умовами п.1.1 якого Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи з «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80, у м. Маріуполі» (код ДК 021:2015:45454000-4- Реконструкція) на об'єкті;
- складання та підписання між сторонами Додаткових угод №№1-11 до Договору, за змістом яких сторонами були внесені наступні зміни щодо викладення додатків №№2,3 до договору в новій редакції; найменування угод в тексті договору; викладення Додатків №№ 1, 2, 3,4 до договору в новій редакції;
- внесення Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №30 від 07.02.2022 змін до Переліку проектів, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (1 Пул) та Переліку проектів, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (2а, 3 та 4 Пули), відповідно до якого обсяг субвенції на 2022 рік на роботи з «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80, у м. Маріуполі» (код ДК 021:2015:45454000-4 - Реконструкція) становить 5 910 262грн.;
-підписання сторонами без зауважень та застережень актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма №КБ-2в) №2 від 18.02.2022 на суму 840780,74грн та №3 від 18.02.2022 на суму 4079353,07грн, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року (форма КБ-3);
- виставлення Позивачем Відповідачу рахунку №10 від 18.02.2022 на суму 4920133,81грн, який Відповідачем не сплачено;
-підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 по 21.02.2022, згідно з яким станом на 21.02.2022 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4920133,81грн.;
-надання Позивачем заяв свідків, в яких підтверджено обставини передання Відповідачу усіх документів, необхідних для здійснення оплати виконаних будівельних робіт.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати виконаних Позивачем підрядних робіт став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 7232546,66грн, з яких 4920133,81грн - основний борг, 417335,19грн - 3% річних, 1895077,66грн - інфляційні втрати.
Відповідач у суді першої інстанції не заперечував факт виконання робіт за Договором №37/2020 від 02.03.2020, проте стверджував, що внаслідок ведення воєнного стану та окупації м.Маріуполя створено перешкоди у підготовці платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності з умовами Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 № 13010-05/168, а з початку 2023 року інформації щодо розподілу асигнувань між проектами на 2023 рік в межах бюджетних призначень від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури на адресу Відповідача не надходило.
Додатково зазначав про отримання 17.07.2023 листа Третьої особи 1 від 14.07.2023 №6274/31/14-23 з повідомленням, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15 травня 2023 року, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то Відповідач вважав, що він звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором підряду, оскільки таке невиконання сталось не з його вини, тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
Відповідач наполягав, що у разі задоволення позовних вимог за умови відсутності фінансування за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України», враховуючи значну суму заборгованості, Відповідач опиниться у скрутному становищі.
Третя особа 1 у поясненнях повідомила, що зважаючи на ситуацію, яка склалась в Україні, враховуючи наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (із змінами) та беручи до уваги «зони безпеки» ЄІБ, 15.05.2023 на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським
інвестиційним банком проєктів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновленні України, рекомендовано припинення фінансування проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.
Третя особа 2 надала пояснення, що у рамках реалізації спільного з Європейським інвестиційним банком проекту «Надзивичайна кредитна програма для відновлення України» платіжні документи для оплати робіт за субпроектом «Реконструкція пологового відділення комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки» за адресою: пр. Миру, 80, у м. Маріуполі» у сумі 4920133,81грн до Мінфіну не надходили, а 15.05.2023 протоколом №1 засідання Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проєктів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України було схвалено рішення про припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Проєкту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення Відповідачем умов договору в частині виконання зобов'язань з належної оплати виконаних Позивачем робіт, а відсутність фінансування не є законною підставою для звільнення від виконання договірного зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими за наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, Договір про закупівлю робіт №37/2020 від 16.03.2020 дійсно було укладено в рамках проекту Надзвичайна кредитна програма для відновлення України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1068, якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках вказаного проекту.
Разом з тим, за своєю правовою природою вказаний правочин є Договором підряду, отже, на правовідносини, пов'язані з його виконанням, поширюються відповідні норми цивільного законодавства.
Предметом позову в даній справі є вимога підрядника про стягнення із замовника заборгованості з оплати за виконані роботи.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Сторонами підтверджується факт підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма №КБ-2в) №2 від 18.02.2022 на суму 840780,74грн та №3 від 18.02.2022 на суму 4079353,07грн, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року (форма КБ-3), виконання яких не оплачено.
Доказів невиконання або неякісного виконання робіт з боку Позивача, Відповідач не надав. Заперечень щодо розміру заборгованості та настання строку оплати також не наводив.
Посилання скаржника на ненадання рахунку на оплату №10 від 18.02.2022 є необґрунтованим і не змінює суті зобов'язання, рахунок не є первинним бухгалтерським документом у розумінні закону, а лише платіжним документом з інформаційним характером і йоого відсутність не впливає на наявність обов'язку оплатити прийняті роботи.
Крім того, Відповідач не надав доказів, що він повертав або не приймав рахунок, не звертався до Позивача з пропозицією надати дублікат чи виправити недоліки.
Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 12.1.2 Договору, строк оплати 45 календарних днів з моменту отримання документів, а підписання акту та довідки без зауважень є підтвердженням отримання і прийняття всіх необхідних документів.
Отже, з урахуванням дати підписання 18.02.2022, останнім днем строку оплати є 04.04.2022.
Відповідач не довів, що строк не настав або що він не мав можливості здійснити оплату. Факт втрати документів не був належним чином доведений, а також не було вчинено відповідних дій для поновлення документації, у тому числі шляхом звернення до
Позивача, і у будь-якому разі така втрата не є підставою для звільнення від відповідальності за виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.625 ЦК.
Водночас судова колегія зауважує, що у відповідності до Угоди №13010-05/168 від 31.10.2019, саме Відповідач є суб'єктом, відповідальним за підготовку та подання до Мінрегіону платіжних документів. Лист Мінрегіону №7/10/4062-22 від 11.05.2022 прямо адресований Відповідачу, і саме він мав зібрати повний пакет документів для погодження.
Натомість Відповідач цього не зробив, жодних доказів звернення до Позивача з проханням надати повторні чи уточнені документи -суду не надав.
Суд першої інстанції ґрунтовно дослідив фінансові документи, надані Позивачем: рахунки, акти приймання-передачі робіт, довідки про вартість виконаних робіт, листування між сторонами. Вказані документи підтверджують суму заборгованості, яка не була спростована Відповідачем.
Відповідач не надав контррозрахунку, який би доводив інший розмір боргу або його відсутність, а також не довів факту. Більш того, сам Апелянт не заперечує, що роботи були виконані, а підписані акти ним не оскаржені.
В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин Відповідач посилався виключно на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який має загальний характер і не є автоматичною підставою для звільнення будь-якої особи від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22 тощо).
Отже, наявність вказаних обставин підлягає доведенню в загальному порядку, при цьому навіть сертифікат ТПП України не може бути визнано беззаперечним доказом.
Однак ані відповідного сертифікату, ані будь-яких інших доказів, що свідчили б про настання форс-мажорних обставин саме для Відповідача і саме стосовно неможливості виконання умов спірного Договору підряду - не надано.
Окрім того, Договором та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов'язання у вигляді сплати суми основного боргу, про стягнення якого заявлено позов про що обґрунтовано зазначив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу і Відповідачем в ході апеляційного провадження цих аргументів не спростовано.
Стосовно посилань заявника скарги на неможливість здійснення оплати через відсутність фінансування, судова колегія зазначає, що, як було встановлено вище, фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.
Відповідно до п.11.2 Договору, джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» та/або кошти місцевих бюджетів.
Водночас, умови договору, які є обов'язковими до виконання в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст.525, 526 Цивільного кодексу України, не ставлять виконання замовником його зобов'язання з оплати виконаних підрядником робіт у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18 зазначив, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного договору, у зв'язку з чим відхилив доводи скаржника про відсутність бюджетних асигнувань на 2018 рік для фінансування оплати робіт за договором №19 від 28.04.2017 та вказав, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі “Кечко проти України» (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26). Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі № 910/18430/21.
Більш того, Сторони відповідно до п. 16.2 Договору №37/2020 від 16.03.2020 зобов'язані повідомити не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх виникнення іншу Сторону у письмовій формі, проте Відповідачем відповідно до вказаних вище умов договору не надано доказів повідомлення Позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання Позивача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що 17.07.2023 ним було отримано лист Міністерства розвитку громад та територій від 14.07.2023 № 6274/31/14-23 щодо припинення фінансування проектів, які розташовані на окупованих територіях та в місцях де ведуться активні бойові дії, у зв'язку з чим обставини невиконання зобов'язань не залежали від волі Відповідача.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини, які стосуються правовідносин не між сторонами, а між Відповідачем та третіми особами, не мають значення для вирішення спору, оскільки Відповідач в суді першої та апеляційної інстанції не навів посилань на жодну норму договору або закону, якими було б передбачено звільнення замовника за Договором підряду від обов'язку оплатити виконані роботи внаслідок обставин, пов'язаних із своєчасністю або несвоєчасністю подання ним відповідних платіжних документів.
Водночас, повторне надання документів підрядником замовникові у 2023 році не охоплювалося умовами Договору, а здійснювалося з метою відновлення цих документів та сприяння замовнику у забезпеченні ним виконання зобов'язання із оплати виконаних робіт. Тому посилання Відповідача на зволікання зі сторони Позивача, на переконання колегії суддів, також не можуть бути визнані належними, оскільки момент надання Позивачем необхідних документів не впливає на сам факт існування у Відповідача безумовного обов'язку щодо сплати Позивачеві заборгованості за Договором у розмірі 4920133,81грн, а відтак, і на обґрунтованість позовних вимог.
Тому, враховуючи, що станом на момент розгляду даної справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду спірне зобов'язання не було виконано Відповідачем (а саме, підрядник не отримав належну йому оплату в розмірі 4920133,81грн), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК України, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Більш того, статтею 617 ЦК встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, тоді як стаття 625 цього Кодексу є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, в ході апеляційного провадження відповідач не навів обставин, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/353/25 підлягає залишенню без змін.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної cкарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міське управління капітального будівництва», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/353/25- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/353/25- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Комунальне підприємство “Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь, Донецька область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков