ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 жовтня 2025 року Справа № 903/802/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25
за заявою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідачів:
1) Луцької районної державної (військової) адміністрації,
2) Головного управління Держгеркадастру у Волинській області,
3) Ківерцівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Ківерцівський національний природний парк "Цуманська пуща"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу, рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників сторін:
прокурор - Чернега Ю.П;
позивача - не з'явився;
відповідача - 1 - не з'явився;
відповідача - 2 - не з'явився;
відповідача - 3 - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач, Волинська ОВА) звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Луцької районної державної (військової) адміністрації (далі - відповідач-1, Луцька РДА), Головного управління Держгеркадастру у Волинській області (далі - відповідач-2, ГУ Держгеркадастру), Ківерцівської міської ради (далі - відповідач-3, Міська Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ківерцівський національний природний парк "Цуманська пуща" (далі - третя особа, НПП "Цуманська пуща"), якому просить:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га;
- визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 18-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";
- визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку до рішення Ківерцівської міської ради №8/103 від 30.03.2021 "Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок державної власності" щодо передачі земельної ділянки площею 26,6557 га з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 у комунальну власність Ківерцівської міської об'єднаної територіальної громади;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської військової державної адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 26,6557 га з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської військової державної адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;
- усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Ківерцівської міської ради (код ЄДРПОУ: 26516861) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ: 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га протиправно вибула з об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП "Цуманська пуща" та була передана у комунальну власність Ківерцівській міській раді, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд".
Також із позовною заявою заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборони вчиняти Ківерцівській міській раді Луцького району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що на даний час, Ківерцівська міська рада має можливість здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га припинить своє існування як об'єкт цивільних прав. Таким чином такі дії Ківерцівської міської ради можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави. У такому разі відновлення порушених інтересів держави потребуватиме затрат значних ресурсів, зокрема, пред'явлення нових позовів.
На переконання прокурора, у зв'язку з цим виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га та заборони вчиняти Ківерцівській міській раді Луцького району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, прокурор не довів жодними доказами обставин, з наявністю яких закон пов'язує вжиття відповідних заходів.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25, в якій прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. ст. 2, 11, 74, 136, 137 ГПК України, внаслідок чого зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи;
- заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- судом першої інстанції не звернуто увагу на той факт, що навіть зі змісту позовних вимог позову, у якому вживалось забезпечення, вбачається наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, зокрема, оспорюваного рішенням Ківерцівської міської ради від № 8/103 від 30.03.2021 "Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок державної власності". Прийняття вказаного рішення є дією міської ради, яка свідчить про усвідомлене набуття земельної ділянки сільськогосподарського призначення за наявності погодження Ківерцівською міською радою розташування земельних ділянок під створення Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща";
- Ківерцівська міська рада має можливість здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га та передати її у користування, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення. Із вказаного вбачається, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у цьому спорі;
- ухвала Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25 постановлена без урахування правових висновків постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, яка стосувалась немайнових позовних вимог, натомість застосовано правові позиції у справах №902/483/18, № 910/4491/19, № 910/14149/19, № 922/2163/17 про стягнення коштів (майнові вимоги). Вказані обставини та докази на їх підтвердження залишено поза увагою суду, чим порушено вимоги ст. 76 ГПК України;
- з огляду на наявність рішення Ківерцівської міської ради від № 8/103 від 30.03.2021 "Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок державної власності", не відповідають обставинам справи доводи суду про відсутність доказів, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій щодо розпорядження земельною ділянкою. Застосовані судом позиції, викладені постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 стосуються вимог майнового характеру, при цьому, заява про забезпечення позову у справі №914/970/18 про заборону вчиняти дії щодо відчуження майна задоволена судами та залишена в силі судом касаційної інстанції. Не підлягає до застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, оскільки відмова у забезпечені позову обґрунтована не визначенням конкретного переліку робіт, які позивач просив заборонити здійснювати на земельній ділянці, що унеможливлювало проведення земляних та інших робіт для негайної локалізації аварій (аварійних ситуацій), ліквідації наслідків або відвернення їх загрози.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Листом від 25.08.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи з Господарського суду Волинської області.
02.09.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2025 о 14:15 год.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.
В судовому засіданні 09.10.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив задоволити її вимоги, скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.
Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 09.10.2025, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, беручи до уваги клопотання відповідача-2 про розгляд справи без участі його повноважного представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши в судовому засіданні прокурора, зазначає наступне.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Волинської області від 13.08.2025, якою в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів обставин, з наявністю яких закон пов'язує вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції суд зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема у таких випадках: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п.10).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у справі № 903/802/25 є вимоги прокурора в інтересах позивача до відповідачів про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу, рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути (усунути перешкоди) земельну ділянку з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га протиправно вибула з об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП "Цуманська пуща" та була передана у комунальну власність Ківерцівській міській раді, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд".
Колегія суддів зазначає, що у разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
При цьому наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор просить суд заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га та заборонити вчиняти Ківерцівській міській раді Луцького району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки (поділ земельної ділянки, відчуження, передача в оренду (суборенду), вчинення договорів, підписання актів та будь-яких інших документів).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що на даний час, Ківерцівська міська рада має можливість здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га припинить своє існування як об'єкт цивільних прав.
Таким чином, такі дії Ківерцівської міської ради можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави. У такому разі відновлення порушених інтересів держави потребуватиме затрат значних ресурсів, зокрема, пред'явлення нових позовів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи Ківерцівською міською радою та/або державними реєстраторами будуть здійснені будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи та/або нові реєстраційні дії, то прокурор не зможе захистити або поновити права позивача в інтересах якого подано позов в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього.
Відтак, заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га та заборони вчиняти Ківерцівській міській раді Луцького району дії щодо спірної земельної ділянки є співмірним заходом забезпечення позову в даному випадку, яка забезпечує можливість ефективного захисту права на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів вважає, що застосування відповідних заходів забезпечення позову дозволить уникнути можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та уникнення будь-яких труднощів щодо його виконання, що і є метою забезпечення позову.
Більше того, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки (поділу земельної ділянки, відчуження, передача в оренду (суборенду), вчинення договорів, підписання актів та будь-яких інших документів та/або реєстраційні дії) не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Заходи забезпечення позову спрямовані на вирішення спору із врахуванням принципу процесуальної економії, адже сприяють цілісності об'єкту, що є предметом позову та збереженню складу учасників судового процесу, зокрема відповідачів.
Щодо правових позицій Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, якими суд першої інстанції обґрунтовував неналежне співвіднесення виду забезпечення позову із заявленими прокурором вимогами, то вказані справи не є релевантними даній справі, оскільки позовні вимоги у справі №922/2928/17 стосується зобов'язання ПАТ "Харківміськгаз" відновити розподіл природного газу на ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", а заходи забезпечення позову - зобов'язання відповідача утриматись від дій з припинення, обмеження газопостачання та відновити газопостачання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", тобто фактичного задоволення однієї з позовних вимог без вирішення спору по суті. В той же час, справа № 922/599/19 теж стосується питання газопостачання та є аналогічною справі №922/2928/17 зі схожими висновками.
На відміну від згаданих справ, у справі № 903/802/25 позовні вимоги стосуються визнання незаконними та скасування рішень органів влади, реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а заходи забезпечення позову - забороною вчиняти дії, тобто це не призводять до задоволення позовних вимог.
При цьому застосовані судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24 щодо підтвердження обов'язку заявника обґрунтувати підстави, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову не є релевантними даній справі, оскільки стосуються позовів майнового характеру - про стягнення коштів та забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. На відміну від зазначених справ, справа № 903/802/25 є немайновою, а забезпечення позову не стосується обмежень у розпорядженні майном, яке б на праві власності належало відповідачу.
Щодо доводів суду про необхідність доказування наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, то вказані твердження суду зроблені з огляду на судову практику, що стосується майнових спорів про стягнення коштів з відповідачів, тобто майна, яке перебувало у власності відповідача, а заходом до забезпечення позову був арешт цих коштів, тобто справи №902/483/18, № 910/4491/19, № 910/14149/19, № 922/2163/17 не є схожими до даної справи. Як зазначалось вище судом, у справах з немайновими вимогами не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, не надав належної правової оцінки обставинам справи, на підставі яких прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову та безпідставно відмовив в її задоволенні.
Колегія суддів, за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції, вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, оскільки судом неналежним чином досліджено обставини справи щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову задоволити.
Виходячи з приписів статті 129 ГПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України, за результатами розгляду даної апеляційної скарги, не проводиться.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 903/802/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову задоволити.
Заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755, площею 26,6557 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Заборонити вчиняти Ківерцівській міській раді Луцького району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721883100:04:000:0755 площею 26,6557 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.