вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5508/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О. С.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: Божинський В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фонду державного майна України
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2025 (повний текст ухвали складений 30.07.2025)
у справі № 910/5508/23 (суддя Ковтун С. А.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України
про розірвання договору оренди та виселення
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" про розірвання договору оренди № 347 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.12.2018 та виселення громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" з нежитлових приміщень за адресою: місто Київ, вулиця Остапа Вишні, 5-А.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у справі №910/5508/23 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди №347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018, укладений між Регіональним відділенням та Громадською організацією; виселено Громадську організацію з нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 5-А, що належить до державної власності та відноситься до сфери управління і обліковується на балансі Фонду державного майна України; стягнуто з Громадської організації на користь Регіонального відділення судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.
Постановою від 29.05.2024 Верховного Суду касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" задовольнено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/5508/23 скасовано, справу №910/5508/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/5508/23 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/5508/23 стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідач подав належні докази понесення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а позивач не довів неспівмірність цих витрат, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/5508/23, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 21, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про розподіл судових витрат у розмірі 30 000 грн відмовити повністю.
При цьому скаржник зазначає, що відповідачем не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені. Положеннями ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (ст. 124 ГПК України). В акті приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2024 відсутній опис кожного виду виконаних робіт із зазначенням суми вартості таких робіт, що дає підстави вважати про необґрунтованість такого підвищення суми витрат н професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/5508/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.10.2025.
Присутній у судовому засіданні 08.10.2025 представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання 08.10.2025 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заява відповідача про розгляд справи без участі його представника судом задоволена, оскільки участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат заявником надано суду копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.11.2021; додаткову угоду № 1 від 19.06.2024; акт № 1 приймання-приймання передачі наданих послуг від 17.12.2024; ордер; свідоцтво.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 910/8089/23, від 14.05.2024 у справі № 910/11275/23, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23, від 16.05.2024 у справі № 910/12058/23.
Апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, на підставі наданих заявником доказів, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним з обсягом наданих послуг, складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Разом з тим, відповідачем не доведено неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а відтак, обґрунтовано задоволено заяву.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об'єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/5508/23 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова