вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5921/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Накоп'юк Я.В.
від відповідача: Хоменко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025
у справі №910/5921/25 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач, Заліниця) про зобов'язання Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (код ЄДРПОУ 41564379) №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 48 224,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов'язання Акціонерного товариства «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому 48 224,28 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 позов задоволено.
Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 48 224,28 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти в сумі 48 224,28 грн безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/910/5921/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову та стягненні судового збору відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Скаржник вважає, що збір за зберігання вантажу правомірно нарахований за час, коли вагони з вантажем знаходились на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладеної), які зобов'язаний надати позивач і з причин, незалежних від залізниці. У даному випадку, на думку апелянта, позивач помилково вважає, що між ним і відповідачем були договірні відносини з накопичення вагонів згідно із додатком №1-4 до договору, проте плата за накопичення вагонів позивачу не нараховувалась у зв'язку із відсутністю між сторонами відповідних договірних зобов'язань. Позивачу була нарахована лише плата за зберігання вантажу, яка була сплачена ним без зауважень.
Апелянт зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним траспортом встановлено, що затримка вагонів перевізника на шляху прямування з вини відповідача оплачуються згідно зі Збірником тарифів та Правил перевезення вантажів. Отже, вважає, що збір за зберігання було нараховано у чіткій відповідності до чинного законодавства та умов договору. Доказів на підтвердження того, що відповідачем неправомірно списано з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» 48 224,28 грн збору за зберігання ватажу позивачем до суду першої інстанції надано не було.
Крім того, апелянт зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі та у справі №915/5/23 на яку посилається позивач, не є подібними, а встановлені у справах обставини суттєво відрізняються.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Також, позивач вказує, що нарахування збору за зберігання вантажу, у зв'язку із затримкою в очікуванні оформлення перевезення презюмується з обов'язком доведення факту наявності такої затримки. Оскільки складання накопичувальних карток та актів загальної форми є прерогативою саме АТ "Укрзалізниця", тому відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання. Усупереч вказаному, Залізницею не надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда № 101723. Отже, позивач вважає, що Залізницею не спростовано обставини та факти, наведені ним у позовній заяві.
Позивач звертає увагу, що, на сьогоднішній день вже сформована єдина практика Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23). Предметом обох справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі додатку 1-4 Умови організації накопичення вагонів до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та нарахування збору за зберігання вантажу в період накопичення маршрутного потягу (50 вагонів з вантажем). У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Крім того, позивач зауважує, що списання АТ "Укрзалізниця" з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" грошових коштів в сумі 48 224,28 грн, як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають. Оскільки у Залічниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 48 224,28 грн, тому на думку позивача, останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/5921/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 та призначено розгляд справи на 06.10.2025.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.10.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.10.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (замовник) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (перевізник) шляхом прийняття в цілому пропозиції був укладений договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі-договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі також - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 договору, він договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
29.09.2023 Акціонерним товариством "Укрзалізниця" оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.10.2023.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.
Пунктом 8.8 договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Також згідно із п. 9.4 договору зміни (доповнення) до договору Залізниця здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП.
Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до Договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені договором.
Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Залізницею в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Згідно із п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору.
На виконання п. 2.3.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
За п. 2.3.4 договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, та надавати Товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.
Відповідно до п. 4.5 договору, щодобово, упродовж періоду виконання договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу.
При цьому згідно із п. 14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно до п. 14.1 договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Приписами додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема: на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).
Відповідно до п. 5 вказаного додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п.п. 6, 7 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Пунктом 8 додатку визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); - за затримку вагонів замовника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); - за затримку власних вагонів перевізника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 договору (п. 9.3).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п.10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
З метою забезпечення здійснення перевезення маршрутним поїздом та з урахуванням приписів додатку 1-4 до договору Товариством за допомогою власних інформаційних систем Залізниці подано замовлення на перевезення на жовтень 2023 року, зокрема, додатковий план перевезень за формою ГУ-12 № 102462 щодо відвантаження зі станції Сула на станцію Рогатин зерна кукурудзи у кількості 50 вагонів.
Залізницею узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови Залізниці (див. п. 3 Додатку 1-4 до договору) та фактом подачі Залізницею вагонів під навантаження.
Отже, належними доказами підтверджується факт замовлення послуги з накопичення вагонів з метою формування маршрутного поїзда.
Так, Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 101723 (ідентифікація відправки 43 426704) зі станції Сула на станцію Рогатин зерна кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізних документів №№ 44880615, 44880631, 44880656, відомостями вагонів до них та витягами з АРМ вантажовідправника.
Відповідно до п. 1.3 договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Водночас, станцією Сула за час накопичення маршрутного поїзда № 101723 нараховано Товариству збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 48 224,28 грн з ПДВ (20%), що підтверджується накопичувальною карткою № 17100349 та переліком № 20231018.
На переконання позивача, у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда № 101723, а тому кошти у розмірі 48 224,28 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив про безпідставність нарахування та стягнення з нього відповідачем коштів збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування групової відправки у розмірі 48 224,28 грн, а відтак, на переконання позивача, зазначена сума підлягає поверненню останньому шляхом внесення змін до особового рахунку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За приписами статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Мінстрів України від 06.04.1998 № 457 та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки.
Пунктом 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір, у таких випадках, визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування групової відправки в 28 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Зважаючи на умови додатку №1-4 до договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до пункту 9 додатку №1-4 до договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу", відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1 додатку №1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (пункт 9.2 додатку №1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що пункт 9 додатку №1-4 до договору розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до договору), що водночас є предметом окремої послуги.
Отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав для списання збору за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем, відповідно до умов додатку №1-4, і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП "Нібулон". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Укрзалізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Укрзалізниця" з метою формування маршрутного потягу".
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Таким чином, відповідач, як перевізник надав позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору, послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 48 224,28 грн з ПДВ безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
За приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією з сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що списання відповідачем з особового рахунку позивача спірних коштів у розмірі 48 224,28 грн, як збору за зберігання вантажу, відбулось не на виконання договору, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд першої інстанції на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують встановлені висновки суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням, без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/5921/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/5921/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 07.10.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун