вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа№ 910/2991/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і Корпорації "Тсм Груп" та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024
у справі № 910/2991/24 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
за позовом Корпорація "Тсм Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення коштів,
Корпорація "Тсм Груп" (далі - позивач; Корпорація; апелянт-2; скаржник-2; заявник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надалі - відповідач; АТ "НАЕК "Енергоатом"; апелянт-1; скаржник-1) про стягнення заборгованості у розмірі 5 240 793, 55 грн за договором № 12/20 від 15.06.2020 на виконання комплексу робіт, з яких: сума основного боргу - 5 093 607, 31 грн, 3% річних - 49 738, 45 грн та інфляційні втрати - 97 447,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020, строк оплати яких настав 04.10.2021, 03.12.2021, 04.04.2022 в частині повної та своєчасної їх оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" 5 093 607,31 грн основного боргу, 1,00 грн 3% річних, 48 723,89 грн інфляційних втрат, а також 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 48 723 89 грн інфляційних втрат та 49 737,45 грн 3% річних відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, встановивши обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, з наведенням виняткових підстав для цього, вирішив задовольнити відповідне клопотання частково.
Також за висновками суду першої інстанції витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, тому керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України суд зменшив неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн, що на переконання суду відповідає принципу співмірності витрат, що понесені позивачем, з предметом позову у справі, складністю справи та іншим обставинам у справі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення у відповідній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
АТ "НАЕК "Енергоатом" зазначає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже, як вважає апелянт-1, вони не підлягають стягненню з АТ НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС.
Корпорація "Тсм Груп" своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.
Також не погоджуючись із вищезазначеним рішенням до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась й Корпорація "Тсм Груп", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 49 738,45 грн 3% річних, 97 447,79 грн інфляційних втрат та 57 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач вказує, що при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст.ст. 216, 217, 230 ГК України та ст. 625 ЦК України, оскільки штрафні санкції мають відмінну правову природу від 3% річних та інфляційних втрат, а тому норми, які регулюють застосування штрафних санкції не можуть застосовуватись до нарахування компенсаційних втрат.
Також скаржник-2 вважає, що у місцевого господарського суду не було належних підстав для зменшення витрат на правничу допомогу.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, подало відзив на апеляційну скаргу Корпорації "Тсм Груп", у якому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. На думку відповідача, оскаржуване рішення в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 - скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "1. Позов Корпорації "Тсм Груп" - задовольнити частково. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п'ять мільйонів дев'яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 49 738 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп. - 3% річних, 97 447 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок сім) грн 79 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу."
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 заяву представника Корпорації "Тсм Груп" Носик Б.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2991/24 - задоволено частково. Стягнуто з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2025 касаційні скарги АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/2991/24 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 залишено без змін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 17.04.2025 апеляційні скарги у справі № 910/2991/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 справу № 910/2991/24 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "Тсм Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Буравльов С.І. Розгляд справи № 910/2991/24 призначено на 09.06.2025.
У судовому засіданні 09.06.2025 оголошено перерву до 04.08.2025.
У зв'язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров'я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 04.08.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "Тсм Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 призначено на 22.09.2025.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.
Представник позивача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення 3% річних та витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення 3% річних та витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 49 738,45 грн 3% річних та 57 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В свою чергу, представники апелянтів заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, поданої протилежною стороною.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Корпорації "Тсм Груп" та відмову в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" (замовник) та Корпорацією "Тсм Груп" (генеральний підрядник) було укладено договір № 12/20 на виконання комплексу робіт (зареєстрований ДП "НАЕК "Енергоатом" за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (скорочено - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору - генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: "ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші".
Згідно з п. 1.3 Договору генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід'ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30565 449,06 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 5 094 241,51 грн.
Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п. 2.2 Договору).
Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 Договору).
Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).
Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомостей обсягу робіт (Додаток № 4).
Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Відповідно до п. 5.8 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).
Згідно з п. 10.8 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, прийняти від генерального підрядника будівельні роботи та здійснити розрахунок на умовах даного Договору.
Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору він належним чином виконав комплекс робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн.
26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ "Управління механізованих робіт" (новий кредитор) укладено Договір № 1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ "Управління механізованих робіт" частину вимог на суму 25468 036, 55 грн за Договором № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.
Залишок заборгованості, право вимоги на яку залишилось у позивача, у розмірі 5 093 607, 31 грн відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Позиція відповідача зводиться до наявності, на його думку, екстраординарних обставин та виключних підстав для зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/28. Втім проти стягнення суми основного боргу відповідач не заперечує.
Колегія суддів зазначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частиною 1 статті 843 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).
У даному випадку, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані роботи згідно договору підряду № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 - 5 093 607,31 грн, а також 3% річних у розмірі 49 738,45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат - 97 447,79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024.
Судова колегія враховує, що у межах розгляду іншої господарської справи № 910/17633/23 позивачем заявлялось до стягнення з відповідача за Договором підряду № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 пеня за період з 14.11.2022 по 30.06.2023, 3% річних за період з 05.10.2021 по 13.11.2023 та інфляційні втрати за період з 05.10.2021 по 31.10.2023.
За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/17633/23, яким позовні вимоги позивача задоволені, набрало законної сили.
Зокрема, у межах розгляду справи № 910/17633/23 встановлено обставину виконання позивачем умов Договору, а відповідачем прийняття робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та скріпленими печатками замовника та підрядника.
Відтак, зазначене рішення в силу частини 4 статті 75 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи щодо обставин стосовно Корпорації та АТ "НАЕК "Енергоатом".
Як вбачається з матеріалів справи, факт належного виконання позивачем комплексу робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн підтверджується:
1. Довідкою № 1 від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 (форма КБ-3) на суму 3 479 796,78 грн., складеної на підставні наступних актів:
- Акт № 5 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 590 544,06 грн.;
- Акт № 7 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 2 889 252,72 грн.
2. Довідкою № 2 від 30.09.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (форма КБ-3) на суму 21 325 521,42 грн., складеної на підставні наступних актів:
- Акт № 2 від 30.09.2021 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 21 325 521,42 грн.
3. Довідкою від 28.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (форма КБ-3) на суму 5 756 325,66 грн., складеної на підставні наступних актів:
- Акт № 1 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 190 595,02 грн.;
- Акт № 3 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 537 094,98 грн.;
- Акт № 4 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на 368 947,62 грн.;
- Акт № 6 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 53 333,16 грн.;
- Акт № 8 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 606 354,88 грн.
Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Таким чином, строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №1 від 30.07.2021 р. (форма КБ-3) настав 04.10.2021.
Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №2 від 30.09.2021 (форма КБ-3) настав 03.12.2021.
Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою від 28.01.2022 (форма КБ-3) настав 04.04.2022.
26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ "Управління механізованих робіт" (новий кредитор) укладено Договір № 1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ "Управління механізованих робіт" частину вимог до відповідача на суму 25 468 036,55 грн за Договором № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.
Згідно листа відповідача № 51/5103 від 26.04.2022, ДП "НАЕК "Енергоатом" повідомило позивача про те, що ВП "Южно-Українська АЕС" не заперечує проти проведення уступки права вимоги боргу по Договору № 12/20 від 15.06.2020 у розмірі 25 468 036,55 грн на користь ТОВ "Управління механізованих робіт".
Відповідач, у тому числі не заперечує щодо суми основного боргу перед позивачем у розмірі 5 093 607, 31 грн (30 561 643,86 грн - 25 468 036, 55 грн).
Судом першої інстанції визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу на суму 5 093 607,31 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу не є предметом перегляду в апеляційного порядку та сторонами не оскаржується.
Крім того, здійснивши перевірку проведених позивачем розрахунків, суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно та арифметично правильно нараховано 3% річних - 49 738,45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024 та інфляційних втрат - 97 447,79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024, що не було предметом стягнення у межах справи № 910/17633/23.
При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд вказав, що попри те, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, втім, на переконання суду, за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також виходячи з екстраординарних обставин, застосовуючи аналогію закону, можливе задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру належних до стягнення з останнього 3% річних до розміру 1 грн, а інфляційних втрат - на 50% до розміру 48 723,89 грн, із застосуванням статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України.
Так, оскаржуваним рішенням стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" 1,00 грн 3% річних, 48 723,89 грн інфляційних втрат, а також 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Поряд із цим, як вже зазначалось, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 - скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "1. Позов Корпорації "Тсм Груп" - задовольнити частково. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п'ять мільйонів дев'яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 49 738 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп. - 3% річних, 97 447 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок сім) грн 79 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу."
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2025 касаційні скарги АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/2991/24 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 залишено без змін.
За ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові, серед іншого, вказав, що:
«Відповідачем постанова апеляційного суду від 27.11.2024 оскаржується в частині стягнення 49 738,45 грн 3% річних та в частині стягнення 7 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині вимог судові рішення касаційним судом не переглядаються.
Суд апеляційної інстанції посилаючись на правовий висновок, зокрема, і викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, в повній мірі не проаналізував його та не врахував, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, та принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Тобто, у постанові із справи № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Отже, з урахування вищезазначеного таке зменшення або відмова у зменшенні відсотків річних має відбуватись зважаючи на встановлені судом виключні обставини або їх відсутність.
З урахуванням вказаного колегія суддів касаційного суду зазначила, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певним розсудом щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши та оцінивши всі обставини справи, необхідні для вирішення питання щодо встановлення підстав для зменшення відсотків річних, зробив висновок, що у межах справи № 910/17633/23, позивач стягував з відповідача за невиконання умов договору № 12/20, суму інфляційних втрат у розмірі 4 055 084,59 грн та 3% річних у розмірі 556 019, 17 грн, що в сукупності становить 4 611 103,76 грн за період з 05.10.2021 по 31.10.2023, а у межах справи № 910/2991/24 позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 97 447,79 грн за період з 31.10.2023 по 11.03.2024, 3% річних у розмірі 49 738,45 грн за період з 14.11.2023 по 11.03.2024, що в сукупності становить 147 186,24 грн. Тобто, за невиконання грошового зобов'язання передбаченого договором № 12/20 сума основного боргу становить 5 093 607,31 грн. Позивач, у порядку статті 625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати та 3% річних у сукупному розмірі 4 758 290,00 грн, що становить 93% від суми заявленого основного боргу, що з огляду на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності в теперішніх умовах є неспівмірним тягарем для останнього та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, що визначені статтею 3 ЦК України. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції зазначив, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних до розміру 1 грн та інфляційних втрат на 50% до розміру 48 723,89 грн.
Тоді як суд апеляційної інстанції, не надавши правової оцінки вказаним обставинам, обмежився лише констатацією факту відсутності права на зменшення відсотків річних, з посиланням на те, що такі відсотки заявлено саме у межах ст. 625 Цивільного кодексу України, не досліджуючи, встановлюючи чи відхиляючи будь які інші обставини, необхідні у даному випадку для вирішення питання стягнення відсотків річних.
Судова колегія суду касаційної інстанції підкреслила, що аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 922/592/24, в якій Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного суду в частині стягнення 3% річних, зазначив, що судом апеляційної інстанції не було надано відповідної оцінки обставинам, які мають правове значення та якими обумовлене таке зменшення, а також доказам наданим на підтвердження цих обставин, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності права на таке зменшення, а не з підстав необґрунтованості клопотання».
З огляду на наведене, наразі апеляційним господарським судом здійснюється перегляд оскаржуваного рішення в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що у відзиві на позов відповідач не заперечував проти стягнення суми основного боргу, втім з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/28 вказував про наявність виключних підстав для зменшення суми 3% річних з огляду на те, що: дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями; втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії; пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій; виконання відповідачем спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу.
В свою чергу, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив, що посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду , що викладені у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 судом відхиляються, оскільки, обставини у даній справі та справі на яку посилається позивач не є тотожними. Зокрема, у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, аніж мінімально встановленому статтею 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.
Суд першої інстанції врахував позицію Великої Палати Верховного суду, та встановив, що таке зменшення щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, підставами для стягнення яких є стаття 625 ЦК України, в принципі можливо. Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що попри те, що 3% річних та інфляційні втарти не є штрафними санкціями, втім, на переконання суду, за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також виходячи з екстраординарних обставин, застосовуючи аналогію закону, можливе задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру належних до стягнення з останнього 3% річних до розміру 1 грн, а інфляційних втрат - на 50% до розміру 48 723,89 грн, із застосуванням статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи зокрема, з обставин, які на переконання суду є винятковими підставами для такого зменшення, а саме: - введення воєнного стану в країні та у зв'язку з цим втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей; належність ДП "НАЕК "Енергоатом" до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; позивач у порядку статті 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3% річних у сукупному розмірі 4758290,00 грн, що становить 93% від суми заявленого основного боргу, що з огляду на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності в теперішніх умовах є неспівмірним тягарем для останнього та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.
Судова колегія акцентує, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Водночас, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У відповідності до загального висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Колегія суддів апеляційного суду акцентує, що у справі, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3%.
На зазначене, слушно звернув увагу й апелянт-2.
Судова колегія враховує, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка враховується колегією суддів під час розгляду справи № 910/2991/24 в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 755/10947/17 (судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції), остання вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/8269/24.
З урахуванням наведеного, судова колегія звертає увагу, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для зменшення розміру 3% річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення суми процентів річних відсутні, натомість їх розмір відповідає розміру, встановленому законом.
Відтак, за висновками колегії суддів судом першої інстанції передчасно застосовано положення ст.ст. 551, 625 ЦК України та ст. 233 ГК України, як наслідок зменшено 3% річних до 1 грн.
Судова колегія, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 14.11.2023 по 11.03.2024, що склав - 49 738,45 грн, вважає його арифметично вірним, що становить:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 14/11/2023 до 31/12/2023 5 093 607,31 x 3 % x 48 : 365 : 1004820 095,33 грн
з 01/01/2024 до 11/03/2024 5 093 607,31 x 3 % x 71 : 366 : 1007129 643,12 грн
За викладених обставин, за висновками суду апеляційної інстанції позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 49 738,45 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення в частині стягнутих 1 грн 3% річних підлягає скасуванню з викладенням резолютивної його частини у редакції про задоволення позову та стягнення 49 738,45 грн 3% річних.
В свою чергу, за наведених вище висновків, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача в частині наявності підстав для зменшення 3% річних до 1 грн відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, в т.ч. понесені стороною в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача (АТ "НАЕК "Енергоатом").
Щодо оскаржуваного рішення в частині стягнутих витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, судова колегія вказує таке.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що викладений у позовній заяві позивач зазначав, що він поніс та очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000 грн.
05.04.2024 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
З урахуванням наведеного колегією суддів відхиляються доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати адвокату коштів за надання правової допомоги по справі № 910/7618/24.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Колегія суддів вважає, що висновки про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків Об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000 грн позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікацію № 79 від 07.03.2024 на суму 57 000,00 грн, що є додатком № 79 до договору, рахунок на оплату від 07.03.2024 у розмірі 57 000,00 грн, платіжну інструкцію № 1303 від 08.02.2024 на суму 57 000,00 грн.
З огляду на перелічені документи, за висновками колегії суддів витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 57 000,00 грн є підтвердженим належними та допустимими доказами.
В свою чергу, колегія суддів вказує, що у даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: співмірність витрат, що мали б бути понесені стороною для розгляду даної справи; розумність розміру таких витрат; предметом спору; складність справи.
Колегія суддів звертає увагу, що справа не є справою, що потребує вирішення значних правових питань, а спірні правовідносини сторін є типовими та щодо вирішення яких є стала та послідовна судова практика.
Судова колегія також враховує, що матеріали справи містять лише 2 (дві) заяви по суті справи позивача (позовна заява та відповідь на відзив), жодних інших заяв, що мали б значення для вирішення спору матеріали справи не містять.
Також колегія суддів бере до уваги, що в межах розгляду справи № 910/2991/24 судом першої інстанції призначалось лише два судові засідання 30.04.2024 та 18.06.2024.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору у справі № 910/2991/24, - обґрунтованими є вимоги позивача про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, із заявлених до стягнення 57 000 грн, що, в свою чергу, відповідає принципу співмірності витрат, що мали б бути понесені позивачем для розгляду даної справи та є необхідними для захисту позивачем своїх порушених прав.
Тому, колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта-1 щодо невідповідності заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також їх недоведеності.
Отже, в межах апеляційного розгляду апеляційної скарги відповідача, судова колегія висновується, що доводи останнього про те, що оскаржуване рішення у відповідній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 в частині стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом-1 не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в цих межах.
Отже, з огляду на все вищезазначене, апеляційна скарга Корпорації "Тсм Груп" підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишається без задоволення.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції (повторний розгляд), колегія суддів зазначає таке.
29.07.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Корпорації надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просить стягнути 15 000 грн.
Позивач вказує, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.
01.08.2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача, в яких АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" наводить твердження про те, що Корпорацією «Тсм Груп» не обґрунтовано реальність, дійсність та необхідність витрат за послуги, які були надані адвокатом за надання правничої допомоги у зв'язку з новим розглядом справи № 910/2991/24 в Північному апеляційному господарському суді (відповідність витраченого часу наданим послугам) зазначивши лише про фіксований розмір. На думку відповідача, участь представника Корпорації «Тсм Груп» у зв'язку з новим розглядом справи № 910/2991/24 в апеляційному господарському суді не потребувала значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, не вимагала додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики. Докази адвокатом не збиралися, не потребували додаткового вивчення, відтак, не є складною і підготовка до розгляду цієї справи, оскільки така підготовка не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, а час, витрачений адвокатом на надання послуг у справі, з поданих документів взагалі не вбачається можливим визначити.
Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн до відповідного клопотання було додано: договір про надання правової допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням "ВІННЕРЛЕКС" (Адвокатське об'єднання; Виконавець) та Корпорацією "Тсм Груп" (Клієнт; Замовник); специфікацію № 146 від 22.04.2025 (додаток до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021); платіжну інструкцію № 1712 від 23.04.2025 на суму 15 000,00 грн.
За п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) Адвокатського об'єднання за договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару. Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.
Згідно специфікації № 146 від 22.04.2025 сторони дійшли згоди визначити конкретний вид та обсяг правової допомоги, а саме: надання професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ Груп» під час повторного розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 910/2991/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання необхідних процесуальних документів, участі в судових засіданнях, вчинення інших процесуальних дій в інтересах Клієнта.
Специфікація № 146 від 22.04.2025 підписана Виконавцем та Клієнтом та скріплена печатками сторін.
Розмір (фіксований) гонорару становить - 15 000 грн.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів, серед іншого, також враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У цьому контексті, в частині понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в частині складання додаткових пояснень від 09.06.2025, що подані під час повторного розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія враховує, що викладені позивачем у поясненнях твердження в межах оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 є подібними за змістом відносно поданої ним апеляційної скарги (а.с. 64 т. 2) та відзиву на касаційну скаргу (а.с. 173 т. 3).
Крім того, такі пояснення викладені позивачем з урахуванням висновків, зазначених у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у цій справі, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
При цьому, колегія звертає увагу на чітку та послідовну позицію позивача у справі щодо стягнення 3% річних, яка сформована з часу звернення Корпорації до господарського суду з позовом.
За таких обставин, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ст. 129 ГПК України, зважаючи на здійснення розгляду справи апеляційним господарським судом двічі, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, часткової неспівмірності заявлених судових витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат в цій справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 5 000 грн. Такий розмір витрат є справедливим та розумним, а також таким, що забезпечить баланс інтересів сторін.
В частині заперечень відповідача щодо неможливості визначення з поданих документів витраченого адвокатом часу на надання послуг у справі, то судова колегія відповідні твердження відхиляє, як необґрунтовані, оскільки позивачем, по-перше, згідно матеріалів справи фактично отримано правничу допомогу від Виконавця, а по-друге, відповідні умови щодо фіксованості розміру гонорару та способу його визначення погоджено між Замовником та Виконавцем у відповідному договорі про надання правничої допомоги.
Також колегія суддів вказує, що не вбачає підстав для зменшення заявлених позивачем витрат саме до розміру 1 000,00 грн, як про це зазначив відповідач, оскільки вважає, що таке зменшення нівелює інститут відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони.
В той же час, відповідну співмірність судом апеляційної інстанції враховано при визначенні кінцевого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Корпорації "Тсм Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 - задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 в частині стягнення 1 грн - 3% річних, 62 889,52 грн - судового збору та 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката - скасувати, виклавши відповідну резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) 3% річних - 49 738 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп., судового збору - 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 52 коп., витрат на професійну правничу допомогу - 7 000 (сім тисяч) грн».
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
5. Клопотання представника Корпорації "Тсм Груп" про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
6. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) витрати з надання професійної правничої допомоги, понесені у суді апеляційної інстанції - 5 000 (п'ять тисяч) грн.
7. В решті вимог клопотання представника Корпорації "Тсм Груп" про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції - відмовити.
8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
9. Справу № 910/2991/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.10.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
С.І. Буравльов