79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2025 р. Справа №909/201/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретаря судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стриганецький кар'єр» від 11.07.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/2172/25 від 11.07.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025, суддя Неверовська Л.М.)
у справі № 909/201/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Лисенко Олександра Олеговича (надалі - ФОП Лисенко О.О.), м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар'єр" (надалі - ТОВ “Стриганецький кар'єр»), с. Стриганці, Тисменицький район, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості в сумі 2 815 916,42 грн., з яких: 2 050 000,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 527 248,09 грн. - інфляційні втрати, 201 255,86 грн. - 3% річних та 37 412,50 грн. - пеня
з участю представників:
від позивача: Кійко А.І.;
від відповідача в режимі відеоконференції: Шунтов О.М.;
ФОП Лисенко О.О. звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача ТОВ «Стриганецький кар'єр» про стягнення 2 815 916,42 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №ДГ-18/11/22 від 18.11.2022 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого в останнього утворився борг у розмірі 2 050 000 грн. Керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення строків оплати вартості поставленого товару за договором позивачем нараховано 527248,09 грн. інфляційних втрат та 201 255,86 грн. 3% річних та на підставі п.7.2. договору 37412,50 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року у справі № 909/201/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Стриганецький кар'єр» на користь ФОП Лисенка О.О. - 2050000,00 грн. боргу, 527248,09 грн. інфляційних втрат, 201255,86 грн 3% річних, 33342,05 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В частині стягнення 37412,50 грн пені - відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Стриганецький кар'єр» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду в частині стягнення 30 000,00 грн витрат на правову допомогу є необґрунтованим , незаконними, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2023 у справі № 909/201/25 в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 30 000 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки (купівлі-продажу). Вважає, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів. Зазначає, що у спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо невиконання зобов'язання, судова практика є сталою, а матеріали даної справи не містять великої кількості документів (поставка здійснена на підставі двох видаткових накладних). Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмету спору, стягнення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу в сумі 30 000 грн. вважає не обґрунтованим в повній мірі та завищеним.
ФОП Лисенко О.О. у відзиві на апеляційну скаргу від 07.08.2025 проти доводів апеляційної скарги заперечує, зазначає, що ним в суді першої інстанції на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано докази, які судом досліджені і з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсності правомірно стягнуто 30 000.00 грн. Доводи, зазначені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та такими, що не можуть бути достатніми підставами для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Просить залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 у справі № 909/201/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Позивач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Предметом спору в даній справі було стягнення з ТОВ “Стриганецький кар'єр» на користь ФОП Лисенко О.О. заборгованість за договором купівлі-продажу №ДГ-18/11/22 від 18.11.2022 у розмірі 2 815 916,45 грн., з яких: 2050000,00 грн. заборгованість за поставлений товар, 527 248,09 грн. інфляційні втрати, 201255,86 грн. 3%річних та пеня у розмірі 37 412,50 грн.
В позовній заяві, з посиланням на пункт 6 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач складається з розміру сплаченого судового збору в сумі 33 791,00 грн. та очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 281 591, 00 грн. (а.с.3 позовної заяви).
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року у справі № 909/201/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Стриганецький кар'єр» на користь ФОП Лисенка О.О. 2050000,00 грн. боргу, 527248,09 грн. інфляційних втрат, 201255,86 грн 3% річних, 33342,05 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В частині стягнення 37412,50 грн пені відмовлено.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що оскаржується відповідачем рішення лише в частині стягнення з нього 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу, а відтак, з врахуванням положень 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Судом встановлено, що представником позивача був адвокат Кійко А.І., який діяв на підставі ордеру серія ВС №1349474 від 25.02.2025 (а.с.18), і між АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» та ФОП Лисенком О.О. укладено договір про надання правничої допомоги №27/01/24 від 27.01.2025.
Кійко А.І. є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002572 від 02.06.2023 (а.с.30).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача згідно з клопотанням від 29.04.2025 долучено до матеріалів справи копії: договору про надання юридичних, правових та адвокатських послуг №27/01/24 від 27.01.2025, додаткову угоду №1 від 27.01.2025до договору про надання юридичних, правових та адвокатських послуг №27/01/24 від 27.01.2025; рахунок на оплату виконаних робіт №29/01/1 від 29.01.2025 та платіжні інструкції, а також прибуткові касові ордери про сплату витрат на правові послуги в сукупності на суму 89000,00 грн. ; акт №1/25 від 29.04.2025 приймання-передачі наданих юридичних послуг до договору №27/01/24 від 27.01.2025 (а.с.50-61) .
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 стягнуто з відповідача на користь позивача в тому числі і 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як встановлено з обставин справи, представником позивача був адвокат Кійко А.І., який діяв на підставі ордеру серія ВС №1349474 від 25.02.2025 (а.с.18), який укладено на підставі договору про надання правничої допомоги №27/01/24 від 27.01.2025. Кійко А.І. є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002572 від 02.06.2023 (а.с.30).
27.01.2025 між АО "Адвокатська Компанія "УКРЗАХІДЮРСЕРВІС" (як виконавцем) та фізичною особою - підприємецем Лисенко Олександром Олеговичем укладено договір про надання правничої допомоги №27/01/24, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу адвокатської допомоги консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг.
Згідно з п. 2.1. договору оплата виконаних робіт і наданих послуг (гонорар) здійснюється на підставі рахунків, які щомісячно або по мірі виконання робіт виставляються виконавцем замовнику. Рахунок на оплату та/або акт виконаних робіт та наданих послуг може надаватися шляхом передачі факсимільним зв'язком, електронною поштою чи поштовим відправленням з подальшим наданням оригіналу рахунку.
27.01.2025 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №1 від 27.01.2025, яка визначає вартість та порядок оплати наданих послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стриганецький кар'єр» заборгованості зі сплати товару у розмірі 2815916, 42 грн.
Пунктом 2 даної додаткової угоди сторони узгодили, що гонорар виконавця визначається в розмірі 281591 грн за кожну судову інстанцію.
Згідно з п. 4.1. додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється частково або шляхом сплати повної суми розміру гонорару, визначеного в пунті 2 цієї додаткової угоди.
Пунктом 3.3. додаткової угоди сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється замовником у порядку, визначеному пунктом 2.2. договору про надання юридичних, правових та адвокатських послуг №27/01/24 від “27» січня 2025 року.
Адвокатським об'єднанням виставлено ФОП Лисенко Олександру Олеговичу рахунок за виконані роботи за січень 2025 року в сумі 89000 грн., які оплачено, докази чого містяться в матеріалах справи.
Згідно підписаного сторонами акту №1/25 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 29.04.2025, сторони підтверджують, що загальна вартість наданих виконавцем послуг у справі №909/201/25 станом на дату підписання цього акту становить 89000 грн (а.с.61).
Матеріалами справи встановлено, що адвокат Кійко А.І. складав та підписував позовну заяву; клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат, брав участь в судових засідання 20.05.2025, 03.06.2025, 09.06.2025 та 10.06.2025, що підтверджується протоколами судових засідань, які наявні в матеріалах справи.
Відтак, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в сукупності з нормами процесуального права, врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, участі представника в судових засіданнях, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, а також критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення таких судом першої інстанції в сумі 30 000, 00 грн. є обґрунтованим та пропорційним розміру наданих послуг (спір є незначної складності).
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 у справі №909/201/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У даній справі суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 у справі №909/201/25 без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стриганецький кар'єр» від 11.07.2025 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 у справі №909/201/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук