79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" жовтня 2025 р. Справа №914/1884/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Телинько Я.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 18.03.2025 (вх. № 01-05/764/25 від 19.03.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2025 (повний текст рішення складено 27.02.2025, м. Львів, суддя О.Д. Запотічняк)
у справі № 914/1884/24
за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів, в інтересах держави в особі
позивача Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец», м. Львів
про визнання недійним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав,
за участю представників:
від прокуратури: Максимовська С.С. - прокурор;
від позивача : Коржевич У.Ф - в порядку самопредставництва;
від відповідача: Свідунович Р.І.
Львівська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» про визнання недійним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статтю 136 Земельного кодексу України, положення Законів України «Про оренду землі» та «Про оцінку земель» обґрунтовані тим, що під час проведення земельних торгів незаконно застосовано середню нормативну грошову оцінку ріллі по Львівський області, за результатами яких укладено оспорюваний договір, за відсутності діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та без отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що є порушенням законодавства.
Тому прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На переконання суду першої інстанції визначений прокурором статус Львівської міської ради (сторони оспорюваного договору) як позивача не є належним, так як останній, як сторона оспорюваного договору повинен мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін правочину, але й допущеними ним порушеннями при його укладенні.
Оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними договору оренди землі безпосередньо стосуються прав та обов'язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема, міської ради, такий спір не може бути розглянутий щодо позивача, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем.
Місцевий суд врахував, що фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є саме держава, а не відповідний орган або прокурор. Тому прокурор не вправі звертатись до суду із цим позовом в інтересах позивача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлення факту порушення позивачем інтересів держави має наслідком неналежно визначений прокурором суб'єктний склад учасників справи. Тому процесуальним наслідком встановленого неналежного суб'єктного складу є відмова у задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню, похідні вимоги про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав також не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2025, Львівська обласна прокуратуа звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 18.03.2025 (вх. № 01-05/764/25 від 19.03.2025) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 у справі № 914/1884/24 та постановити нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Апелянт з посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав держави на думку прокурора є заявлення позовних вимог про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації прав та повернення спірної земельної ділянки її власнику - Львівській міській раді. Такий спосіб захисту, який був обраний прокурором, є достатнім, об'єктивно виправданим та обґрунтованим і виключатиме в подальшому необхідність пред'явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Вказане, відповідає змісту та характеру правопорушення, цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права, приведе до повного відновлення порушеного права, а судове рішення буде виконуваним і відповідатиме принципу процесуальної економії.
Прокурор вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» під час участі у земельних торгах, а також під час укладення договору оренди знало про відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку або повинно було та могло, проявивши принаймні розумну обачність і ознайомившись з документацією про Лот.
Окрім того, на переконання скаржника, з огляду на незаконність передачі та отримання спірної земельної ділянки в оренду, а також відсутність іншого механізму виправлення допущених порушень, задоволення позовної заяви у даній справі становитиме пропорційне втручання у право товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» на володіння майном, забезпечуватиме дотримання рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 02.10.2025 з'явився прокурор, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 02.10.2025 з'явився позивач, надав пояснення.
У судове засідання 02.10.2025 з'явився представник відповідача, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Рішенням Лисиничівської сільської ради № 18-452 від 21.07.2017 вирішено затвердити детальний план території в урочищі «Свинна-2» в селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області.
Рішенням Лисиничівської сільської ради № 26-656 від 30.03.2018 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,63 га в урочищі «Свинна-2» в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області для передачі в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Згідно з рішенням Лисиничівської сільської ради № 32-835 від 05.10.2018, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6248 га (кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:001:0325та здійснено реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку (пункти 1, 2). Включено земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону (пункти 3, 4). Затверджено стартовий розмір річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановити термін оренди 10 років (пункти 5, 6). Встановлено значення кроку земельних торгів у формі аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою (пункт 7). Вирішено провести торги в порядку, визначеному статтями 137-139 Земельного кодексу України.
20.09.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Лисиничівської сільської ради на земельну ділянку площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, що підтверджується витягом № 4607765222018.
30.11.2018 Лисиничівською сільською радою та ПП «Фірма «Сомгіз» укладено договір № 301118/01-О на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди терміном на 10 років земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту), відповідно до пункту 1.2 якого сторони погодили земельні торги провести не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення офіційної інформації про проведення торгів.
11.01.2019 відбулися земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 (номер лоту 29427), переможцем торгів визнано учасника № 1 - ТОВ «Рубін-Автоспец», що підтверджується протоколом № 37.
11.01.2019 за результатами проведених земельних торгів Лисиничівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Рубін-Автоспец» (орендар) укладено спірний договір оренди земельної ділянки площею 1, 6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, строком на 10 років з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктами 5, 9, 12 оспорюваного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1791,31 грн. За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами торгів і становить 53006, 67 грн в рік та сплачується на поточний рахунок місцевого бюджету Лисиничівської сільради. Орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується орендарем щомісячно в розмірі 1/12 річної орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації у такі строки: 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (відповідно до Податкового кодексу України).
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар отримав у фактичне користування земельну ділянку площею 1, 6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.01.2019.
16.01.2019 ТОВ «Рубін-Автоспец» зареєструвало своє право оренди на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою від 18.07.2024 № 387341103.
Ухвалою Львівської міської ради від 04.11.2021 № 1572 «Про прийняття у комунальну власність та реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна територіальної громади Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади» ухвалено зареєструвати Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності на ряд об'єктів нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325.
07.12.2021 Львівська міська рада зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою № 387341103.
У 2022 році прокурор, як позивач, звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец», Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз» про визнання недійними результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі від 11.01.2019, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (справа № 914/1262/22).
Постановою Верховного Суду від 12.09.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2022 у справі № 914/1262/22, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, залишено без змін, а касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради - без задоволення.
Залишаючи оскаржувані у справі № 914/1262/22 судові рішення без змін в частині визнання недійсним договору, суд касаційної інстанції зазначив, що така вимога без застосування наслідків недійсності правочину не призведе до ефективного захисту прав держави.
З метою вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів прокурорського реагування прокуратура зверталась з листами № 15/1-335ВИХ-24 від 18.03.2024, № 15/1-465ВИХ-24 від 11.04.2024 до Львівської міської ради.
У відповіді 2403-вих-03951 від 07.05.2024 Львівська міська рада зазначила, що будь-які заходи до захисту інтересів органу місцевого самоврядування щодо спірних земельних ділянок такою не вживатимуться.
На виконання приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Львівська обласна прокуратура листом № 15/1-1013ВИХ-24 від 15.07.2024 повідомила Львівську міську раду про подання позову.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Щодо визначення статусу Львівської міської ради як позивача у справі.
З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, суд першої інстанції вказав, що визначений прокурором статус Львівської міської ради як позивача не є належним, так як остання, як сторона оспорюваного договору повинна мати статус відповідача, який визначається не тільки належністю її до сторін правочину, але й допущеними нею порушеннями при його укладенні.
З цього приводу колегія суддів вказує наступне.
Так, у п. 78 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та обгрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває: 1) орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу); 2) прокурор, у разі: відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах; відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду.»
З огляду на те, що рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 32-835 від 05.10.2018, щодо затвердження проекту землеустрою, стартового розміру річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки та проведення земельних торгів в порядку ст. ст. 137- 139 ЗК України, на переконання прокурора не відповідає вимогам закону, то належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади є саме визнання недійсним договору оренди землі.
Відповідно до ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції.
У цих правовідносинах Лисиничівська сільська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною Договору оренди землі).
Відтак, в даній справі наявний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Львівська міська рада, оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування має повноваження на звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору, стороною якого він є.
Вказане підтвердила Велика Палата Верховного Суду у п. 84 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, зазначивши, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради, яка є однією з сторін договору оренди землі, який підлягає визнанню недійсним, проте, незважаючи на обізнаність про порушене право, не вжила заходів щодо його захисту.
У даній справі, на відміну від справи № 925/1133/18, прокурором рішення органу місцевого самоврядування не оскаржувалось, оскільки таке відповідає вимогам закону. В свою чергу, у справі № 925/1133/18 порушення інтересів держави полягало у незаконній зміні рішенням Черкаської міської ради цільового призначення земельних ділянок із земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови, з огляду на що таке рішення міської ради було оскаржено прокурором.
Отже, прокурор з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави може звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради, оскільки цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор, а також у зв'язку з заявленням у даній справі вимоги про повернення земельної ділянки від набувача на користь територіальної громади, від імені якої Львівська міська рада діє як представник.
Більше того, з такими доводами прокурора щодо представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, та підставного визначення його саме позивачем, у випадку, якщо не оскаржується рішення самого органу місцевого самоврядування, погодився Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 443/275/24 за позовом про визнання недійсним договору і повернення земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із визначенням Львівської міської ради позивачем у справі.
Щодо позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (стаття 13 Конституції України).
Статтею 14 Основного закону визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до пункту «г» частини першої статті 136 Земельного кодексу України підготовка лотів до проведення земельних торгів включає отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї.
Частина четверта цієї ж статті визначає, що проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги; проект договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 Земельного кодексу України організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу. Документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (статті 5 Закону України «Про оцінку земель»).
Статтею 13 цього ж закону передбачено випадки, в яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться обов'язково, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
В силу вимог статті 18 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Відповідно до статті 23 цього ж закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.10-698/2-22 від 16.02.2022, наданою на запит обласної прокуратури, протягом 2019 року витяги з технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 не видавалися.
Також, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13- 0.10-1162/2-22 від 04.05.2022 протягом 2018 року витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 не видавалися. Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг не відомо про проведення нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.
Згідно з інформацією Львівської міської ради №2403вих-25379 від 07.04.2022 при проведенні розрахунків для укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 брався до уваги лист відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області від 29.11.2018 № 18-13-0.29-1360/113-18, відповідно до якого середня нормативно-грошова оцінка ріллі у Львівській області станом на 01.10.2018 становила 22049,66 грн/га. У протоколі земельних торгів від 11.01.2019 № 40 зазначено стартовий розмір річної орендної плати 1439,62 грн, а відповідно до пункту 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка на дату його укладення становить 1439,62 грн. Оцінка спірної земельної ділянки, застосована при проведенні земельних торгів, становить 28792,40 грн. (1439,62 х 100 : 5).
За доводами Прокурора орієнтовна нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, у випадку її проведення, могла б становити 1 914 014,4 грн (16248х117,80).
Як наслідок, стартовий розмір річної орендної плати міг би бути 95 700,72 грн (5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як це встановлено рішенням Лисиничівської сільської ради № 32 - 835 від 05.10.2018).
Як виснував Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (постанова від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18). Окрім цього, звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки за відсутності для цього визначених законом перешкод. Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» під час участі у земельних торгах, а також під час укладення договору оренди виходячи, зокрема, з приписів статей 136, 137 ЗК України, які є однозначними, доступними та зрозумілими, знало про відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку або повинно було та могло, проявивши принаймні розумну обачність і ознайомившись з документацією про Лот, знати про це.
Відтак, суд доходить до висновку, що наявними у справі матеріалами встановлено наявність юридичних підстав, з якими закон в силу вимог статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язує недійсність правочину, що є підставою для визнання недійсним Договору оренди та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» повернути спірну земельну ділянку. Зокрема, проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності без здійснення нормативної грошової оцінки цих ділянок суперечить вимогам статті 136 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України «Про оцінку земель», статтям 15, 21 Закону України «Про оренду землі».
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі №914/1885/24.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 не відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16, стосовно відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки як спеціальної підстави недійсності договору оренди землі за земельним законодавством.
У такий спосіб втручання шляхом постановлення судового рішення про недійсність правочину та зобов'язання Відповідача повернути земельну ділянку буде відповідати критерію законності. Відповідні норми законодавства доступні, чіткі та передбачувані у питаннях застосування та наслідків їх дії. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» як щодо вибору засобів примусового виконання, так і щодо встановлення виправданості наслідків виконання в загальних інтересах з метою досягнення мети відповідного закону (Chassagnou and Others v. France, заява №25088/94 та 2 інші, п. 75, ЄСПЛ 1999-III). Це поняття має широке значення, оскільки втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності (рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).
У цій справі № 914/1884/24 «суспільний інтерес» полягає у необхідності правильного застосування законодавства при передачі та отриманні в оренду земель. Так, ЄСПЛ визнає, що саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 02.11.2004 у справі «Тригубенко проти України»). Окрім цього, «суспільний інтерес» полягає у забезпеченні економічних інтересів держави, зокрема можливості відчужити спірну ділянку у власність чи користування після проведення її нормативної грошової оцінки, а відтак і забезпечити належне наповнення відповідного бюджету.
З огляду на наявні у справі розрахунки Прокурора про те, що стартовий розмір річної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою міг би бути істотно більшим ніж той, який було визначено кінцевим за результатами проведених земельних торгів, колегія суддів зазначає, що постановлення судового рішення про недійсність Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку буде виправданим з точки зору задоволення «суспільного інтересу».
Колегія суддів додатково вказує, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (постанови від 06.07.2020 у справі № 914/2618/16, від 20.07.2020 у справі № 923/196/20, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).
Зокрема, не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» під час участі у земельних торгах, а також при укладенні Договору оренди знало, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проведена, технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку відсутня, або повинно було та могло, проявивши принаймні розумну обачність і ознайомившись з документацією на Лот, знати про це, а відтак вказані обставини не свідчать про добросовісність підприємства при отриманні права оренди на земельну ділянку.
Отримання майна в оренду, у тому числі за результатами торгів, та подальше укладення договору оренди, передбачає наявність волевиявлення як у організатора, так і у переможця (орендаря майна). Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» беручи участь у відповідному аукціоні, знало, яке майно буде реалізовуватись на ньому та повинно було враховувати вимоги законодавства, в тому числі щодо необхідності проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, в подальшому, її зазначення у договорі оренди землі.
Водночас позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Автоспец» не підлягає задоволенню внаслідок обрання Прокурором неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до їх поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Про це виснувано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.
У такий спосіб оскаржуване рішення суду першої інстанції про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку підлягають залишенню в силі, проте з інших мотивів - внаслідок обрання Прокурором неефективного способу захисту.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване ним судове рішення - скасуванню у вказаних вище частинах з ухваленням нового рішення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 18.03.2025 (вх. № 01-05/764/25 від 19.03.2025) задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2025 у справі № 914/1884/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівської обласної прокуратури про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №б/н від 11.01.2019 та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» повернути Львівській міській раді земельну ділянку.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н від 11.01.2019, укладений між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (ЄДРПОУ - 04369535) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУБІН- АВТОСПЕЦ» (ЄДРПОУ - 13836800) щодо земельної ділянки площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» (ЄДРПОУ - 13836800) повернути Львівській міській раді (ЄДРПОУ - 04055896) земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 площею 1,6248 га, яка знаходяться в с. Лисиничі, Львівського району Львівської області.
В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2025 у справі № 914/1884/24 залишити без змін з урахуванням мотивів цієї постанови.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» (вул. Княгині Ольги, 100 Ж, м. Львів, 79053, ЄДРПОУ 13836800) на користь Львівської обласної прокуратури (пр. Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 02910031) 4844,80 грн за подання позовної заяви, 7267,20 грн за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук