Справа № 991/10042/25
Провадження 1-кс/991/10130/25
13.10.2025 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
1.29.09.2025 ОСОБА_3 через «Електронний суд» звернувся до Вищого антикорупційного суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальне правопорушення за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та не розпочали досудове розслідування.
2.30.09.2025, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Скаржник просив розглянути скаргу за його відсутності. З огляду на що, а також засаду диспозитивності, слідча суддя вважає за можливе здійснити такий розгляд у відсутність скаржника.
4.САП свого представника у судове засідання не направила. Оскільки, КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку неприбуття представника суб'єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, слідча суддя вважає за можливе розглянути таку скаргу.
5.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
6.Скарга мотивована тим, що 19.09.2025 ОСОБА_3 звернувся електронною поштою до САП із заявою № 19/09/2025-2-2 про вчинення кримінальних правопорушень, у якій зазначив, що судді Шевченківського районного суду м. Києва, зокрема, голова суду ОСОБА_4 , перебуваючи у злочинній змові із колишнім керівником апарату суду ОСОБА_5 , а також із групою осіб, серед яких керівництво Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, СУ ГУНП у м. Києві та СУ ГУНП в Київській області, за сприяння окремих посадових осіб апарату суду та технічних спеціалістів, використовуючи своє адміністративне становище та повноваження голови суду, створив та реалізує систему штучного блокування доступу до правосуддя у справах щодо захисту прав інвесторів, бізнесу, державної власності та протидії корупційним схемам.
7.Також у заяві ОСОБА_3 зазначав, що існують підстави вважати, що зазначені ним особи сприяють маніпулюванню даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі щодо фіксації неправдивих підстав для відмови у відкритті провадження або розгляду скарг, що, на переконання скаржника, містить ознаки службового підроблення.
8. ОСОБА_3 переконаний, що зазначені ним у заяві дії: (1) створюють умови для фабрикації судових рішень в інтересах конкретних фізичних та юридичних осіб, зокрема у справах, пов'язаних із рейдерськими захопленнями майна, незаконним видобутком корисних копалин, корупційними правопорушеннями у сфері державного управління, що завдає шкоди економічній безпеці України; (2) сприяють незаконному прикриттю злочинної діяльності окремих організованих груп шляхом системного блокування судового контролю над досудовим розслідуванням, зокрема через процесуальну бездіяльність слідчих та прокурорів, які перебувають у змові з вказаними особами; (3) створюють реальну загрозу принципам верховенства права, доступу до правосуддя, незалежності судової влади та підривають довіру до правосуддя як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівні.
9.Зокрема у заяві ОСОБА_3 навів приклади справ, у яких суддею ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його скарг на бездіяльність слідчих та прокурорів щодо невнесення відомостей до ЄРДР. ОСОБА_3 переконаний, що у задоволенні його скарг було відмовлено безпідставно, позаяк такі відповідали вимогам КПК України. Водночас інші суди (Печерський районний суд м. Києва, Київський районний суд м. Харкова, Октябрський районний суд м. Полтави) за аналогічними заявами ухвалювали рішення про протиправність бездіяльності прокурора та зобов'язували внести відповідні відомості до ЄРДР.
10.Зазначене, на переконання ОСОБА_3 , вказує на наявність упередженості судді ОСОБА_4 щодо скаржника та очолюваної ним ГО «НОН-СТОП», незабезпечення об'єктивного й неупередженого розгляду справ, системне блокування розслідування резонансних кримінальних правопорушень, ініційованих за заявами ОСОБА_3 , а також порушення принципів незалежності судової влади через узгоджені дії з представниками органів прокуратури.
11.Також у заяві ОСОБА_3 зазначав про те, що колишня керівник апарату Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 має стійкі позаслужбові зв'язки із суддею ОСОБА_4 , тісно пов'язана з тимчасово окупованими територіями України, а також не зазначає у деклараціях майно, яким фактично користується.
12.Поряд з цим, ОСОБА_3 переконаний, що наведені ним у заяві дії були б неможливими без протиправної бездіяльності з боку правоохоронних та контролюючих органів, на які покладено обов'язок забезпечення законності та запобігання зловживанням у системі правосуддя. Адже незважаючи на наявність численних ознак порушення закону з боку ОСОБА_4 , зокрема упередженого та неправомірного здійснення правосуддя, винесення рішень, що не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства, а також потенційних ознак дисциплінарних проступків, органи, уповноважені на здійснення контролю, у тому числі Вища рада правосуддя, демонструють повну бездіяльність.
13.В діях вищенаведених осіб, на переконання скаржника, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України.
14.У заяві ОСОБА_3 просив, окрім іншого, внести відповідні відомості до ЄРДР. Однак такі, як зазначив скаржник, до ЄРДР внесені не були.
15.САП будь-якої інформації про результати розгляду заяви не надано.
16.Отже, наразі відомості за заявою скаржника до ЄРДР не внесені.
17.Виходячи з наведеного, слідча суддя доходить висновку, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, у визначений ч. 1 ст. 304 КПК України строк.
18.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
19.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
20.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
21.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
22.Отже, оскаржена ОСОБА_3 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
23.Також згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
24.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
25.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
26.Так, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено такі умови, як вчинення вищенаведених кримінальних правопорушень, зокрема, суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), а також Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, особою вищого складу Національної поліції, військовослужбовцем вищого офіцерського складу Служби безпеки України.
27.Отже, скарга в частині повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України, суддями Шевченківського районного суду м. Києва, а також керівництвом СБУ, БЕБ, НПУ, серед яких можуть бути особи, що відповідають умовам, визначеним п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, підлягає розгляду в цьому суді,
28.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у скарзі йде мова також про можливе вчинення кримінальних правопорушень, у співучасті з іншими особами, а також інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366, 376, 376-1 КК України, цими ж особами, а тому з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом.
29.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
30.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулося, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
31.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
32.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
33.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
34.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
35.Однак, на переконання слідчої судді, скарга ОСОБА_3 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
36.Як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки за тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалася вище.
37.На переконання слідчої судді, твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
38.Адже покликання скаржника у заяві про вчинення кримінальних правопорушень зводяться фактично до його незгоди з процесуальними рішеннями судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 , що постановлені за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 на бездіяльність слідчих та прокурорів.
39.Однак, такі обставини, на переконання слідчої судді, не дають підстав стверджувати про наявність в діях судді будь-яких ознак кримінальних правопорушень. Адже лише незгода з такими рішеннями не вказує на те, що вони є не законними, ухваленими з метою укриття корупційних кримінальних правопорушень та такими, що блокують доступ заявника до правосуддя.
40.Водночас, інші твердження ОСОБА_3 у заяві є лише його припущеннями, на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень.
41.Натомість, самих лише абстрактних припущень про можливе вчинення кримінальних правопорушень, викладених у заяві, недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
42.До того ж, слідча суддя звертає увагу, що після внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування мають проводитись слідчі дії, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, які передбачають обов'язкове втручання в права та свободи особи у тій чи іншій мірі. Водночас, здійснення такого на основі припущень, без наявності об'єктивних даних, які б вказували на чинення кримінального правопорушення, є недопустимим.
43.З огляду на наведене, обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
44.Отже, оскільки викладене скаржником не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відсутня і бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за такою заявою.
45.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями 214, 303, 307, 371-372 КПК України, слідча суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб САП.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до такої палати протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1