14 жовтня 2025 року м. Чернівці Справа № 727/8471/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Дубець О.С., дата складання повного тексту 19 серпня 2025 року,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання й утримання батьком неповнолітнього сина.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання й утримання батьком неповнолітнього сина - задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 18 січня 2012 року, актовий запис за № 44.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення вимоги про розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим. Висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Вважає, що обставина не заперечення щодо задоволення позовних вимог не відповідає її дійсній волі, а позов подано позивачем не емоціях після побутової сварки, стосунки на час подання апеляційної скарги налагодилися.
Провадження №22-ц/822/891/25
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду про розірвання шлюбу скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
26 вересня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову. Наслідки прийняття заяви про відмову від позову йому відомі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та заяву про відмову від позову, колегія суддів вважає, що заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження необхідно задовольнити з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, останній наполягав на розірванні шлюбу, строків на примирення просив не призначати. Відповідачка не заперечувала щодо задоволення позову.
Розглядаючи зазначену справу в апеляційному порядку колегія суддів зауважує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини 3 ст.13 ЦПК України передбачає, у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В свою чергу, відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно із ст.373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
За приписами п.3 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Зважаючи на вказані обставини та враховуючи, що статтями 13, 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від позову, визнати нечинним рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст.206, 373, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання й утримання батьком неповнолітнього сина.
Визнати нечинним рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2025 року.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього сина.
Ухвала набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк