Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/4015/24
провадження № 22-ц/4809/1012/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - керівник Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року (суддя Шевченко І. М.).
У червні 2025р керівник Кропивницької окружної прокуратури Володимир Рубан звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, з метою захисту інтересів держави.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Кропивницької міської ради завдану шкоду в сумі 97 207,80 грн, які зарахувати в дохід місцевого бюджету та на користь Кіровоградської прокуратури стягнути сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
В обґрунтування вимог вказано наступне.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень прокурор встановив, що судовими рішеннями у справі № 405/3754/22 за наслідком незаконного звільнення, поновлена на роботі ОСОБА_2 на посаді директора Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського з 30.06.2022 року та стягнуто з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 97 207,80 грн; допомогу на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу в сумі 8 679,00 грн; на користь держави судові витрати в сумі 2 977,20 грн та 992,40 грн.
Незаконне звільнення, яке зумовило за наслідком поновлення на роботі виплату працівнику коштів за час вимушеного прогулу, допущено з вини начальника Управління освіти Кропивницької міської ради ОСОБА_1 , якою 28.06.2022 року видано незаконний наказ № 103-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».
Судове рішення у справі № 405/3754/22 повністю виконане, про що листом від 11.04.2024 року № 474/26 Управління освіти Кропивницької міської ради повідомило окружну прокуратуру, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда Управлінням Державної казначейської служби України у місті Кропивницькому Кіровоградської області проведено безспірне списання коштів на користь ОСОБА_2
-14.12.2022 року управлінням Казначейства проведено безспірне списання з реєстраційного рахунку № UА428201720344260026000021293 КПКВКМБ 0611091 КЕКВ 2111 на користь ОСОБА_2 середній заробіток у сумі 15 370,51 грн та утримано податки в сумі 3 723,29 грн (негайне виконання);
- 26.07.2023 року до управління Казначейства надійшли на виконання: виконавчий лист Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2023 року по справі № 405/3754/22 про стягнення з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 97 207,80 грн, виконавчий лист Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2023 року по справі № 405/3754/22 про стягнення з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу в сумі 8 679 грн і судових витрат по справі в сумі 992,40 грн.
Рішення суду повністю виконане 01 серпня 2023р.
Незаконним звільненням ОСОБА_2 із займаної посади та, як наслідок, сплатою їй середнього заробітку за час вимушеного відповідачем заподіяна шкода в сумі 97 207,80 грн підлягає стягненню з винної у незаконному звільненні службової особи, а саме начальника управління Костенко Л.Д. в порядку статей 130, 134, 237 КЗпП України.
Відзив на позовну заяву
26.08.2024 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні вимог через безпідставність заявлених вимог.
В обґрунтування вказує про невідповідність позову вимогам закону, зокрема, право звернутися з позовом до відповідача щодо відшкодування шкоди є лише у позивача Управління освіти Кропивницької міської ради, у позивача Кропивницької міської ради таке право не виникає, оскільки відповідач не перебуває з ним у трудових відносинах.
Керівник Кропивницької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, в якій не визначено предмет позову та не зазначено спосіб захисту прав позивача Управління освіти Кропивницької міської ради.
Вимоги позову обґрунтовані як нормами Цивільного кодексу так і Кодексу законів про працю, що становить протиріччя в застосуванні.
Судове рішення
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року в задоволенні позову керівника Кропивницької окружної прокуратури Володимира Рубана в інтересах держави уповноваженим органом якої виступають: Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, відмовлено.
Суд виснував, що Кропивницька міська рада не є особою, яка сплатила кошти незаконно звільненому працівнику ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, нею не вживались заходи для стягнення в регресному порядку коштів з винних осіб, а тому у Кропивницької міської ради взагалі не виникло право вимоги, так як кошти на виконання рішення суду у справі № 405/3754/22 були виплачені Управлінням освіти Кропивницької міської ради.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року доповнено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.03.2025 року у справі за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Володимира Рубана в інтересах держави уповноваженим органом якої виступають: Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника абзацом наступного змісту:
-стягнути з Кропивницької окружної прокуратури, Кропивницької міської ради, Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 333,00 грн з кожної установи.
Вказано, що 26.03.2025 року представник відповідача адвокат Лишенко С.С. звернувся в суд із заявою про стягнення з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Представником відповідача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: ордер на надання правничої правової допомоги; договір № КЛД/2024 від 15.06.2024 року про надання правової допомоги та додаткову угоду до договору № КЛД/2024 від 12.03.2025 року, відповідно до п. 4.2 якої сторони погодили суму гонорару в розмірі 25 000 грн та платіжну інструкцію № @2PL142643 від 17.03.2025 року про оплату суми 25 000 грн. Суд на підставі ч.8 ст.141 ЦПК дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача адвоката Лишенко С.С. та постановлення додаткового рішення, за наслідком якого стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга
Не по годжуючись з судовими рішенням, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Олена Нестерова подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.03.2025 у справі № 405/4015/24 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву прокурора задовольнити. Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.04.2025 у справі № 405/4015/24 (додаткове) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Лишенко С.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги та позовної заяви.
В обґрунтування оскарження вказує, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню, у зв'язку з порушенням норм матеріального (ст. ст. 134, 237 Кодексу законів про працю України) та процесуального права (ст.ст. 137, 141 263 ЦПК України).
Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, покладені в основу рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому відповідно до положень ст. 376 ЦПК України рішення підлягають скасуванню.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022 у справі № 405/3754/22, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.05.2023 задоволено позов ОСОБА_2 до Управління освіти Кропивницької міської ради про визнання пункту контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судові рішення набули законної сили.
Як вбачається зі складу учасників у справі № 405/3754/22, так і у даній справі (№ 405/4015/24) однією із сторін є Управління освіти Кропивницької міської ради, судом надано оцінку п. 6.1 Контракту, укладеному між Управлінням освіти Кропивницької міської ради в особі начальника Костенко Л.Д. та Яценко О.Є. та наказу про звільнення ОСОБА_2 , рішення у справі № 405/3754/22, відповідно обставини встановлені судом при вирішенні попередньої справи, є преюдиційними для вирішення справи № 405/4015/24.
Таким чином, службова особа, яка видала накази про звільнення працівників, які у подальшому визнано незаконними та скасовано у судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Для можливості покладення матеріальної відповідальності на відповідача, як на особу, винну у незаконному звільненні працівника, не потрібно встановлювати наявність персональної вини, оскільки виконуючи делеговані повноваження, надані розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831-р, саме ОСОБА_1 підписано з ОСОБА_2 контракт, п 6.1 якого не відповідав усталеній практиці та нормативним документам МОН, так само як і_незаконний наказ від 28.06.2022 № 103-к про звільнення ОСОБА_2 підписано ОСОБА_1 .
Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі, виплату йому коштів за час вимушеного прогулу, допущено з вини саме начальника Управління освіти Кропивницької міської ради Костенко Л.Д., якою безпосередньо підписано контракт від 22.11.2021 та незаконний наказ від 28.06.2022 № 103-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».
Щодо спричинення збитків інтересам держави, в особі Кропивницької міської ради, яка представляє інтереси Кропивницької міської територіальної громади. Управління освіти Кропивницької міської ради є виконавчим органом Кропивницької міської ради, утворюється міською радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів (відповідно до Положення про управління освіти Кропивницької міської ради ( діюча редакція), затвердженого рішенням Кропивницької міської ради від 02.02.2021 № 65).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Таким чином, міська рада є органом, якому делеговано повноваження територіальної громади на представництво такої громади та здійснення від її імені та її інтересах функцій і повноважень місцевого самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
З огляду на викладене, інтереси держави полягають у захисті економічних інтересів органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Недодержання законодавства про працю органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів.
Звільнення ОСОБА_2 з порушенням вимог трудового законодавства, винесення незаконного наказу начальником Управління освіти Кропивницької міської ради Костенко Л.Д., зумовило понесення витрат бюджетних коштів Кропивницької міської ради, які були списані з рахунку Управління освіти Кропивницької міської ради.
Таким чином, Кропивницька міська рада у вказаних правовідносинах є належним позивачем, шкода завдана незаконним звільненням працівника у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з начальника Управління освіти Кропивницької міської ради - ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 130, п. 8 ч. 1 ст. 134, ч. 4 ст. 136, ч. З ст. 233, ст. 237 КЗпП України, ст.ст. 64, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» п.п. 9,10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні від 12.03.2025 у справі № 405/4015/24 суд, посилаючись на відповідь виконавчого комітету Кропивницької міської ради №6196/10.16 від 29.08.2024 в якому зазначено, що для виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2023 у справі №405/3754/22 в частині безспірного списання коштів на користь ОСОБА_2 . Управлінням освіти Кропивницької міської ради здійснено перерозподіл кошторисних призначень без залучення додаткового фінансового ресурсу, дійшов хибного висновку про відсутність збитків, спричинених Кропивницькій міській раді.
Так як перерозподіл управлінням освіти Кропивницької міської ради кошторисних призначень не свідчить про відсутність збитків спричинених Кропивницькій міській раді викликаних виконанням судового рішення, оплатою вимушеного прогулу ОСОБА_2 .
Управління освіти Кропивницької міської ради є виконавчим органом Кропивницької міської ради, утворюється міською радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Так, Управлінням освіти Кропивницької міської ради Центральноукраїнському вищому професійному училищу імені Миколи Федоровського зменшено видатки по КПКВК 0611091 «Підготовка кадрів закладами професійно (професійно-технічної) освіти та іншими закладами освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» за КЕКВ 2111 «Заробітні плата», КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» та збільшено видатки по управлінню освіти Кропивницької міської ради по КПКВК 0611091 «Підготовка кадрів закладами професійно (професійно-технічної) освіти та іншими закладами освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» за KERB 2111 «Заробітні плата», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». З огляду на викладене, виходить, що за відсутності фактів, підтверджених рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022 у справі № 405/3754/22, зазначені бюджетні кошти могли бути зекономлені або витрачені за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» для придбання для Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського необхідного обладнання, як і передбачалось при плануванні бюджетних асигнувань.
Кошти сплачені ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, мають бути зараховані до доходів загального фонду міського бюджету м. Кропивницький, з якого фактично й були витрачені.
Щодо ухвалення судом рішення (додаткового) від 09.04.2025 у справі № 405/4015/24, яким задоволено заяву представника відповідача та стягнуто з Кропивницької окружної прокуратури, Кропивницької міської ради, Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 333,00 грн з кожної установи, апелянт вказано наступне.
Кіровоградська обласна прокуратура не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не доведено та не обґрунтовано заявлену до стягнення суму. На виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідачка очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 10 000 гривень. Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У судовому засіданні 12.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 405/4015/24. Водночас представником ОСОБА_1 - адвокатом Лишенко С.С. лише 26.03.2025 подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підтверджуючим документами ордер на надання правничої правової допомоги, договір №КЛД/2024 від 15.06.2024 про надання правової допомоги та додаткову угоду від 12.03.2025 до договору №КЛД/2024 від 15.06.2024, платіжну інструкцію № 2РЬ142643 від 17.03.2025 про оплату суми 25 000 гривень.
Зважаючи на дату ухвалення рішення, заява представника відповідачки підлягає залишенню без розгляду, оскільки строк на подачу доказів понесених стороною витрат пропущено.
Відзив на апеляційну скаргу
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, сторона відповідача, представник адвокат Лишенко С.С. подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити апеляційну скаргу заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда 03.06.2025 11 від 12.03.2025 у справі №405/4015/24 - без змін.
Вказує, що рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02.12.2022 у справі № 405/3754/22 не має преюдиційного значення для даної справи, так як одночасно не виконуються наступні умови: даним судовим рішенням не встановлено вину ОСОБА_1 , тобто дана обставина не встановлена рішенням суду; ОСОБА_1 не брала участі під час розгляду справи ні як відповідач, ні як третя особа; судовим рішенням не давалася правова оцінка діям ОСОБА_1 та інших посадових осіб; відсутній причинно-наслідкового зв'язок в діях ОСОБА_1 та порушенні прав ОСОБА_2 .
Підставою для скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 було визнання п. 6.1 Контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 в частині закінчення його дії 30.06.2022 року недійсним з моменту укладення. При цьому ОСОБА_1 лише підписала наказ про звільнення ОСОБА_2 , у зв'язку з закінченням строку дії контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 , який в подальшому був скасований судом.
Відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення посади керівника закладу професійної (професійно-технічної) освіти міста Кропивницького, затвердженого рішенням міської ради міста Кропивницького від 18.08.2020 №3317, конкурсна комісія приймає рішення щодо переможця конкурсу або визнає конкурс таким, що не відбувся. Пунктом 12 вказаного порядку визначено, що Управління освіти міської ради міста Кропивницького призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним трудовий договір (контракт).
Контракт з ОСОБА_2 укладався за рішенням конкурсної комісії, а не за персональним рішенням ОСОБА_1 .
Таким чином, вина ОСОБА_1 у включенні п.6.1 Контракту від 21.11.2021 в частині закінчення його дії 30.06.2022, відсутня. Матеріали справи не містять доказів того, що проєкт контракту розробляла особисто ОСОБА_1 та саме ОСОБА_1 винна у включенні до тексту контракту п.6.1, яким визначено закінчення строку дії контракту 30.06.2022. Факт порушення прав ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку не з діями ОСОБА_1 щодо підписання наказу про звільнення, а із закінченням строку дії контракту, який було вказано у п.6.1 укладеного контракту.
Невстановлена протиправність дій ОСОБА_1 під час розгляду справи № 405/3754/22 та справи №405/4015/24.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02.12.2022 у справі №405/3754/22 визнано недійсним саме пункт 6.1 контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 в частині закінчення його дії 30.06.2022 року недійсним з моменту укладення, скасовано наказ Управління освіти Кропивницької міської ради від 28.06.2022 року № 103-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».
При цьому наказ Управління освіти Кропивницької міської ради від 28.06.2022 року № 103-к «Про звільнення ОСОБА_2 » Ленінським районним судом міста Кіровограда не визнавався недійсним або незаконним, а його скасування є лише наслідком визнання недійсним пункту 6.1 вказаного контракту.
Тобто, рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02.12.2022 у справі №405/3754/22 звільнення ОСОБА_2 незаконним не визнавалося. Відповідно відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності.
Наказ про звільнення ОСОБА_2 прийнятий 28.06.2022, а пункт 6.1 контракту визнаний недійсним 02.12.2022.
Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_2 недійсність пункту 6.1 контракту не було встановлено, а тому ОСОБА_1 діяла на виконання вимог контракту.
Наказ про звільнення ОСОБА_2 скасовано одночасно із визнанням недійсним пункту 6.1 контракту.
Після звільнення ОСОБА_2 її посада залишалася вакантною, кошти, призначені для виплати заробітної плати за її посадою нікому не виплачувались, та пізніше були перерозподілені між КЕКВ. Тобто фактично ОСОБА_2 отримала ті самі кошти, які первісно призначалися на виплату їй заробітної плати, але з іншого рахунку.
На Кропивницьку міську раду рішенням суду у справі №405/3754/22 жодних зобов'язань не покладалося, більш того Кропивницька міська рада під час розгляду справи №405/3754/22 не була учасником справи. А тому Кропивницькою міською радою не надано доказів того, що їй було завдано шкоду. У Кропивницької міської ради не виникло право вимоги, так як кошти на виконання рішення суду у справі №405/3754/22 стягнуті з Управління освіти Кропивницької міської ради, однак заявлена позовна вимога стосується відшкодування шкоди на користь Кропивницької міської ради.
Згідно відповіді виконавчого комітету Кропивницької міської ради у листі від 29.08.2024 №6196/10.16 виходить, що для виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26.07.2023 у справі №405/3754/22 в частині безспірного списання коштів на користь ОСОБА_2 . Управлінням освіти Кропивницької міської ради здійснено перерозподіл кошторисних призначень без залучення додаткового фінансового ресурсу. Центральноукраїнському вищому професійному училищу імені Миколи Федоровського зменшено видатки по КПКВК 0611091 за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» та збільшено видатки по управлінню освіти Кропивницької міської ради по КПКВК 0611091 за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_2 та судового збору.
Рішення Кропивницької міської ради про додаткове виділення коштів з місцевого бюджету за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Управлінню освіти Кропивницької міської ради не приймались.
Питання перерозподілу бюджетних асигнувань в межах загального обсягу бюджетних призначень по КПКВК 0611091 «Підготовка кадрів закладами професійної (професійно-технічної) освіти та іншими закладами освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» є компетенцією головного розпорядника коштів.
Відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода. - причинно-наслідковий зв'язок між порушенням працівником своїх обов'язків та шкодою майну роботодавця. Причинний зв'язок має бути прямим, тобто шкода майну безпосередньо та неминуче випливає з дій працівника, його вина. Однак матеріали справи не містять доказів завдання Кропивницькій міській раді та Управлінню освіти Кропивницької міської ради прямої дійсної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку дій ОСОБА_1 та звільнення ОСОБА_2 , та винних дій ОСОБА_1 .
Таким чином, відсутні підстави притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Щодо ухвалення судом додаткового рішення від 09.04.2025 у справі №405/4015/24 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то заступник керівника Кропивницької окружної прокуратури в апеляційній скарзі зазначає, що представником відповідача було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише 26.03.2025, що не відповідає дійсності.
Стороною відповідача засобами поштового зв'язку подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до Ленінського районного суду м. Кіровограда 17.03.2025, що підтверджується поштовим штемпелем на описі вкладення до цінного листа та поштовою накладною. До заяви додані докази відправки заяви з додатками всім учасникам справи, датою направлення яких вказано 17.03.2025.
Тому, представником дотримано п'ятиденного строку, встановленого процесуальним законодавством, для подання доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Посилання заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури про те, що заява представника відповідачки мала бути залишена без розгляду, не заслуговує на увагу.
Представником відповідача на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу надано: ордер на надання правничої правової допомоги; договір № КЛД/2024 від 15.06.2024 року про надання правової допомоги та додаткову угоду до договору № КЛД/2024 від 12.03.2025 року, відповідно до п. 4.2 якої сторони погодили суму гонорару в розмірі 25 000 грн та платіжну інструкцію № @2PL142643 від17.03.2025 року про оплату суми 25 000 грн.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Дьомич Л. М., склад колегії суддів - судді Дуковський О. Л., Письменний О. А.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2025 рокуапеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду виправлену апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог процесуального закону, а також належні докази її направлення іншим учасникам справи.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2025 року справу за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 16 липня 2025 року.
16 липня 2025 року оголошено перерву до 11 години 30 хвилин 13 серпня 2025 року.
У зв'язку з відпусткою головуючого судді Дьомич Л. М. та членів колегії з розгляду даної справи - суддів Дуковського О. Л., Письменного О. А., 13 серпня 2025 року слухання справи не відбулось.
Наступне судове засідання у даній справі призначено в Кропивницькому апеляційному суді на 01 жовтня 2025 року.
У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи .
Усім учасникам судову повістку доставлено до електронного кабінету 02 вересня 2025 року (а.с. 158-164 т.2).
У судовому засіданні 01 жовтня 2025 року апеляційний суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення у справі відбудеться 13 жовтня 2025 року о 12 годині 50 хвилин.
Позиція сторін у суді
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Прокурор Ледовська Т.В. підтримала доводи апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні.
Представник позивача Кропивницької міської ради Люненко І.А. доводи апеляційної скарги та позову не підтримував.
Відповідач ОСОБА_1 заперечувала щодо мотивів оскарження, наполягала на залишенні рішення без зміни.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За положенням частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.
Норми права застосовані судом
За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з п.8 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи бо особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Встановлені факти не підлягають доказуванню, така позиція висловлені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі № 649/1393/19.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №438/723/17).
Обставини у справі встановлені судом
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022 року у справі № 405/3754/22 задоволено позов ОСОБА_2 до Управління освіти Кропивницької міської ради про визнання пункту контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: визнано п. 6.1 Контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 в частині закінчення його дії 30.06.2022 року недійсним з моменту укладення; скасовано наказ Управління освіти Кропивницької міської ради від 28.06.2022 року № 103-к «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського з 30.06.2022 року; стягнуто з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 97 207,80 грн; стягнуто з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь держави судові витрати в сумі 2 977,20 грн.
Додатковим рішенням у справі № 405/3754/22 від 19.12.2022 року стягнуто з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу в сумі 8 679,00 грн та судові витрати у справі в сумі 992,40 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу Управління освіти Кропивницької міської ради залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2022 року - без змін.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022 року у справі № 405/3754/22 виконано, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області та доданими платіжними документами, в якому зазначено, що відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), та згідно виконавчого листа від 02.12.2022 року по справі № 405/3754/22, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда, 14.12.2022 року управлінням Казначейства проведено безспірне списання з реєстраційного рахунку № UА428201720344260026000021293 КПКВКМБ 0611091 КЕКВ 2111 на користь ОСОБА_2 середній заробіток в сумі 15 370,51 грн та утримано податки в сумі 3 723,29 грн.
Виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда на підставі виконавчих листів від 26.07.2023р у справі № 405/3754/22 проведене безпірне списання 31.07.2023р та 01.08.2023р коштів на користь ОСОБА_2 (а.с.67).
Мотиви апеляційного суду
Спірні правовідносини виникли за наслідком незаконного звільнення та поновлення на роботі директора Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського ОСОБА_2 , стягнення з Управління освіти Кропивницької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 97 207,80 грн.
Прокурором заявлений позов в інтересах держави уповноваженим органом, якої виступає Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 , яка заподіяла збитки державі, внаслідок незаконного звільнення працівника, які стягуються з керівника, який видав незаконний наказ.
Керівник (або службова особа, винна в порушенні) відшкодовує підприємству кошти, які були виплачені незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу.
Зобов'язання щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_2 було покладено на Управління освіти Кропивницької міської ради, і саме управлінням зобов'язання було виконано, виплачені суми стягнення за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.12.2022р.
Службова особа, що видала накази про звільнення працівників, які згодом визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповіднодо Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам
у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8
частини першої статті 134 та статті 237 КЗпП України, настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.
Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах
про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду
про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Суди у справі № 405/3754/22 надали оцінку обставинам незаконного звільнення ОСОБА_2 , виснували, що відповідач при складенні тексту контракту та його підписанні діяв не у відповідності до тимчасово делегованих йому МОН України повноважень, здійснив порушення нормативних актів МОН України, які регулюють порядок укладення та припинення контракту, а тому пункт 6.1 Контракту від 22.11.2021 року визнаний недійсним в частині закінчення його дії 30.06.2022 року та скасований наказ Управління освіти Кропивницької міської ради № 103-к від 28.06.2022 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено на посаді директора Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського. Судовим рішення констатовано, що повноваження призначення, звільнення та укладення відповідного контракту були делеговані відповідачу (Управлінню освіти Кропивницької міської ради) для виконання, які мали бути виконанні в порядку визначеному суб'єктом, що делегував такі повноваження, тобто Міністерством освіти і науки та у відповідності до рекомендацій та роз'яснень, зокрема, що стосувалось строку дії контракту, за яким працювала ОСОБА_2 .
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду,
що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто
ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 грудня 2022р у справі № 405/3754/ 22, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.05.2023р, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2 за наказом службової особи, відповідача у справі.
Судові рішення у справі № 405/3754/22, незмінні, касаційну скаргу Управління освіти Кропивницької міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 грудня 2022 року, додаткове рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 грудня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти Кропивницької міської ради про визнання пункту контракту недійсним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допомоги на оздоровлення, ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023р, повернута заявнику.
Факт незаконного звільнення працівника встановлений судами й свідчить про вину особи, яка уповноважена на таке звільнення.
Таким чином, ОСОБА_1 , як посадова особа, що видала наказ
про звільнення, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з виплатою незаконно звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству/установі,
у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду
від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18 (провадження № 61-3858св19), від 14 травня 2018 року справа № 156/722/16-ц провадження № 61-20744 св 18
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Колегія суддів знаходить необґрунтованою позицію відповідача, з огляду наведених вище норм права про:
-стягнення коштів на користь ОСОБА_2 на виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26.07.2023 року у справі № 405/3754/22 було здійснено в межах бюджетних призначень шляхом зменшення видатків Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського та збільшення видатків по Управлінню освіти Кропивницької міської ради без залучення додаткового фінансового ресурсу. Так як після звільнення ОСОБА_2 її посада залишалася вакантною, а кошти, призначені для виплати заробітної плати за її посадою, нікому не виплачувались, та пізніше були перерозподілені між КЕКВ. Тобто фактично ОСОБА_2 отримала ті самі кошти, які первісно призначалися на виплату їй заробітної плати, але з іншого рахунку;
- на Кропивницьку міську раду рішенням суду у справі № 405/3754/22 жодних зобов'язань не покладалося;
-Кропивницька міська рада під час розгляду справи № 405/3754/22 не була учасником справи і Кропивницькою міською радою не надано доказів того, що їй було завдано шкоду;
-рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда у справі № 405/3754/22 не встановлювалася вина ОСОБА_1 у незаконному звільненні ОСОБА_2 ;
-відповідач ОСОБА_1 не була стороною по справі № 405/3754/22 та не залучалася до розгляду справи № 405/3754/22 як третя особа;
-під час розгляду справи № 405/4015/24 не розглядалося питання, що саме дії ОСОБА_1 були протиправними та такі дії ОСОБА_1 судом не встановлювались;
-підставою для скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 було визнання п. 6.1 контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 в частині закінчення його дії 30.06.2022 року недійсним з моменту укладення;
- ОСОБА_1 , як посадова особа, лише підписала наказ про звільнення ОСОБА_2 , у зв'язку з закінченням строку дії контракту від 22.11.2021 року, укладеного між Управлінням освіти Кропивницької міської ради та ОСОБА_2 , який в подальшому був скасований судом;
-факт порушення прав ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку не з діями ОСОБА_1 щодо підписання наказу про звільнення, а з закінченням строку дії контракту, який визначений у п.6.1. На момент підписання наказу про звільнення вказаний пункт контракту був чинний, відповідач ОСОБА_1 керувалася саме положеннями чинного контракту.
Дані заперечення є безпідставними, скеровані на уникнення відповідальності, що передбачена положеннями трудового законодавства. Шкода відповідачкою завдана за наслідком незаконного звільнення працівника і в подальшому виплаті поновленому на роботі працівнику коштів за період невиконання ним трудових обов'язків.
Пояснення про акумуляцією коштів, у зв'язку з незайнятою вакантною посадою, виплату за рішенням суду за рахунок коштів Управління освіти Кропивницької міської ради, жодним чином не є підставою звільнення від відповідальності.
Як вищезазначено факт незаконного звільнення встановлений судовим рішенням, що свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівника. Судові рішення виснували про допущені порушення відповідача у справі про поновлення на роботі, контракт укладений без дотримання рекомендацій та роз'яснень Міністерства освіти і науки, яке делегувало повноваження Управлінням освіти.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Таким чином вимога заявлена в позовній заяві про стягнення з відповідача завданої внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 шкоди в сумі 97 207,80 грн, які зарахувати в дохід місцевого бюджету, є законною та обґрунтованою.
Дотримання вимог ст. 233 КЗпП України. Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою ст. 233 строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, настає з реальною виплатою коштів працівникові ( ст. 237 КЗпП України).
Рішення суду у справі № 405/3754/22 остаточно виконане 01 серпня 2023року, прокурор звернувся до суду у червні 2024р, тобто в межах визначених законом.
Щодо звернення прокурора з позовом
Згідно інформації від 11.04.2024 року № 474/26, Управління освіти Кропивницької міської ради повідомило окружну прокуратуру про те, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/3754/22 з Управління освіти Кропивницької міської ради Управлінням Державної казначейської служби України у місті Кропивницькому Кіровоградської області проведено безспірне списання коштів на користь ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Російської Федерації», пункт 33 рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі «Корольов проти Російської Федерації»).
За пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду виклала такі правові висновки.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Представник Кропивницької міської ради в суді апеляційної інстанції не підтримував заявлені вимоги, наполягав на відсутності заподіянні шкоди, що доводить позицію позивача і під ставність звернення прокурора до суду.
Обґрунтування стягнення шкоди на користь Кропивницької міської ради
Позивачами у справі заявлені Кропивницька міська рада та Управління освіти Кропивницької міської ради. Питання належного позивача було спірним між сторонами, з цього приводу надавалися численні прояснення та заперечення.
Відповідачка очолює Управління освіти Кропивницької міської ради, відповідачем у справі № 405/3754/22 було Управління освіти Кропивницької міської ради, саме наказ про звільнення даного органу визнавався незаконним і за рахунок даної установи виконане судове рішення.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо належності стягнення на користь Кропивницької міської ради, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Прокурором заявлена вимога в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кропивницька міська рада та Управління освіти Кропивницької міської ради.
Управління освіти Кропивницької міської ради є виконавчим органом Кропивницької міської ради, утворюється міською радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів (Відповідно до Положення про Управління освіти Кропивницької міської ради (редакція), затвердженого рішенням Кропивницької міської ради від 02.02.2021 № 65).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Міська рада є органом, якому делеговано повноваження відповідної територіальної громади, на представництво такої громади та здійснення від її імені та її інтересах функцій і повноважень місцевого самоврядування.
Недодержання законодавства про працю органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органамисільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управліннята інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Враховуючи те, що питання повноважень начальника Управління освіти Кропивницької міської ради щодо трудових відносин не є делегованими повноваженнями органів виконавчої влади, у зазначених питаннях начальник Управління освіти міської ради є підконтрольними міській раді.
Згідно з ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
Звільнення ОСОБА_2 відбулося на підставі незаконного наказу начальника Управління освіти Кропивницької міської ради Костенко Л.Д., що відповідно зумовило понесення витрат бюджетних коштів Кропивницької міської ради (скеровані управлінню в порядку розподілу), які були списані з рахунку Управління освіти Кропивницької міської ради.
Таким чином, стягнення має відбуватися на користь Кропивницької міської ради з відповідачки ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 130, п. 8 ч. 1 ст. 134, ч. 4 ст. 136, ч. 3 ст. 233, ст. 237 КЗпП України, ст.ст. 64, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» п.п. 9,10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Висновок суду, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2023 у справі №405/3754/22 в частині безспірного списання коштів на користь ОСОБА_2 . Управлінням освіти Кропивницької міської ради здійснено перерозподіл кошторисних призначень без залучення додаткового фінансового ресурсу, не свідчить про відсутність збитків, спричинених Кропивницькій міській раді, у зв'язку виплатою коштів незаконно звільненому працівнику ОСОБА_2 .
Управління є виконавчим органом Кропивницької міської ради, утворюється міською радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Управлінням освіти Кропивницької міської ради Центральноукраїнському вищому професійному училищу імені Миколи Федоровського зменшено видатки по КПКВК 0611091 «Підготовка кадрів закладами професійно (професійно-технічної) освіти та іншими закладами освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» за КЕКВ 2111 «Заробітні плата», КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» та збільшено видатки по Управлінню освіти Кропивницької міської ради по КПКВК 0611091 «Підготовка кадрів закладами професійно (професійно-технічної) освіти та іншими закладами освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» за KERB 2111 «Заробітні плата», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Слушною є позиція прокурора, що виплачені кошти за рішенням суду в справі № 405/3754/22, завадили скерованню на відповідні потреби, тим більше, отримання Управлінням освіти Кропивницької міської ради від Кропивницької міської ради бюджетних асигнувань для виконання бюджетних зобов'язань щодо виплати заробітної плати (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) відбувалось в межах бюджетних років, що минули.
Загальний висновок
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Судом недотримані вимоги ст. ст. 89, 263 ЦПК України, дана неналежна оцінка доказам у справі, невірно встановлений характер спірних правовідносин і зроблений помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються на нормі права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Додаткове рішення
За статтею 270 ЦПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
З урахуванням того, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.03.2025р підлягає скасуванню, то додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.04.2025р також належить скасувати.
Судові витрати
У зв'язку з задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК колегія суддів здійснює розподіл судових витрат, за якими підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028,00 грн за подання позовної заяви; судовий збір у сумі 4 542,00 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають Кропивницька міська рада, Управління освіти Кропивницької міської ради, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кропивницької міської ради завдану внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 шкоду в сумі 97 207,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028,00 грн за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4 542,00 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний