Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 402/922/24
провадження № 22-ц/4809/1223/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2025 року у складі головуючого судді Бондаренка А. А.
Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 98 205 грн, а також здійснити розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2025 року (в зв'язку з набранням чинності 25 квітня 2025 року Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" найменування Ульяновського районного судуКіровоградської області змінено на Благовіщенський районний суд Кіровоградської області) задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за договором позики 13184 грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Здійснено розподіл судових витрат.
Додатковим (заочним) рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року відмовлено представниці відповідача ОСОБА_1 адвокату Магратій Яніні Василівні у розподілі 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідачу при розгляді цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
22 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Магратій Яніна Василівна, подав до Благовіщенського районного суду Кіровоградської області заяву, в якій просив визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року та поновити цей строк; скасувати додаткове (заочне) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування заяви зазначав, що суд першої інстанції призначив розгляд справи у спрощеному провадженні без судового засідання та без повідомлення сторін, до того ж відповідач був зацікавлений у розгляді даної справи, та через свого представника приймав участь у розгляді справи шляхом подачі відзиву на позовну заяву. Вважає, що підстав для прийняття судом заочного рішення не було. Натомість, право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення без задоволення. У зв'язку із зазначеним відповідач звернувся до суду із вказаною заявою (а.с.147-157).
Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Магратій Я. В. про поновлення строку на подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року по цивільній справі № 402/922/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Залишено без розгляду заяву представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Магратій Я. В. про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року по цивільній справі № 402/922/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення, суд першої інстанції зазначив, що представник відповідача адвокат Магратій Я. В. зареєстрована у системі «Електронний суд». Посилаючись на вимоги частин 1 та 2 статті 126 ЦПК України, місцевий суд залишив заяву представника відповідача без розгляду, оскільки відповідач та його представник одержали копію рішення 20 березня 2025 року о 17:05:50, і твердження про неотримання копії рішення є безпідставними.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року по цивільній справі № 402/922/24 доставлено до електронного кабінету одержувача - Магратій Я. В. 20 березня 2025 року о 17:05:50. Суд зауважив, що згідно вимог частини 7 статті 272 Цивільного процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Магратій Яніна Василівна, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року, поновити цей строк, відкрити провадження у справі, а ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2025 року скасувати.
В обґрунтування зазначено, що заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2025 року частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Іннова Фінанс» та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за договором позики 13184 грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим (заочним) рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року було відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з тим, що відповідач не надав документів в підтвердження оплати витрат на правничу допомогу. Представник вказує, що ЦПК встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (ст.284 ЦПК), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (ч.4 ст.287 ЦПК). Так, роз'яснюючи право на апеляційне оскарження додаткового рішення суду від 20 березня 2025 року, суд першої інстанції зазначив, що воно підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом 30 днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Дотримуючись визначеного процесуальним законом та роз'ясненого судом порядку дій щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, 31 березня 2025 року, апелянт звернувся до апеляційного суду, в межах передбаченого ч. 1 ст. 354 ЦПК 30 денного строку. Однак, 05 травня 2025 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто у зв'язку з тим, що судове рішення було ухвалено в заочному порядку, тому і додаткове рішення ухвалено в тому самому порядку. 22 травня 2025 року відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного додаткового рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року. Разом з тим, ухвалою суду від 27 травня 2025 року у клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд додаткового рішення відмовлено, заяву залишено без розгляду.
Представник вказує, що дії суду суперечать принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, і не надають відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення від 20 березня 2025 року та ставлять під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Зазначає, що про існування саме заочного рішення апелянту не було відомо, він його не отримував засобами поштового листування, доказів підтвердження цього матеріали справи не містять. В підсистемі Електронний суд відповідач не зареєстрований.
Крім того, представник звернула увагу суду, що відповідач з 2020 року проживає за адресою по АДРЕСА_1 , однак процесуальні документи судом першої інстанції направлялись йому за адресою по АДРЕСА_2 . Разом з тим, ще 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 був знятий із реєстрації за вказаною адресою та не проживав там.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Щодо участі учасників справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Учасники справи в судове засідання, призначене у цій справі на 02 жовтня 2025 року до апеляційного суду не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.215-217).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення та залишаючи заяву представника відповідача без розгляду, суд першої інстанції встановив, що представник відповідача адвокат Магратій Я. В. зареєстрована у системі «Електронний суд». Відповідно до довідки про доставку електронного документу, додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року по цивільній справі № 402/922/24 доставлено до електронного кабінету одержувача - Магратій Я. В. 20 березня 2025 року о 17:05:50. Суд зазначив, що згідно вимог частини 7 статті 272 Цивільного процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач та представник відповідача одержали копію рішення 20 березня 2025 року о 17:05:50 і твердження про неотримання копії рішення є безпідставними. Посилаючись на вимоги частин 1 та 2 статті 126 ЦПК України, місцевий суд залишив заяву представника відповідача без розгляду.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке.
Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділ ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284 288 ЦПК України).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин (частини друга четверта статті 284 ЦПК України).
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Встановлення строків звернення до суду з заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Встановлений статтею 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, оскільки право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції з заявою про перегляд додаткового заочного рішення.
Отже законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
При цьому законодавець чітко розмежовує випадки поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення у зв'язку з його неврученням в день проголошення, а також пропуск строку з інших поважних причин.
Частиною п'ятою статті 272 ЦПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року № 454/1883/22 виснувала, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (пункт 90).
Таким чином день належного вручення копії судового рішення визначається датою вручення під розписку, отримання судом підтвердження доставлення до електронного кабінету, або відповідними відмітками у поштовому повідомленні про вручення, відмову чи відсутність адресата.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що додаткове (заочне) рішення було ухвалено Ульяновським районним судом Кіровоградської області 20 березня 2025 року за відсутності учасників справи (а.с.123-125).
Згідно довідки про доставку електронного документу, копію вказаного рішення було доставлено до електронного кабінету представника відповідача адвоката Магратій Я. В. в її електронний кабінет 20 березня 2025 року о 17:05:50 (а.с.126).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази направлення додаткового (заочного) рішення від 20 березня 2025 року відповідачу у справі ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу місцевого суду, що направлення копії рішення представнику відповідача не позбавляє суд обов'язку направити таке рішення самому відповідачеві.
Крім того, колегією суддів з'ясовано, що представник відповідача адвокат Магратій Я. В. звернулась із апеляційною скаргою на вказане додаткове (заочне) рішення 31 березня 2025 року, однак ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку із порушенням порядку оскарження заочного додаткового рішення.
Після чого, 22 травня 2025 року представник відповідача звернулась до Благовіщенського районного суду Кіровоградської області із заявою про перегляд заочного додаткового рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року у даній справі (а.с.147-158).
Варто зазначити, що суд першої інстанції в своєму додатковому рішенні від 20 березня 2025 року роз'яснив, що додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, не врахувавши при цьому, що судове рішення від 26 лютого 2025 року у цій справі ухвалено в заочному порядку, а тому, відповідно, додаткове рішення у цій справі мало бути ухвалене у такому ж самому порядку, що і основне (також мало бути заочним).
Однак суд першої інстанції зазначеного не врахував, як і не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві копії додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року у даній справі.
За таких обставин, суд передчасно дійшов висновку про неповажність наведених представником відповідача причин пропуску строку на подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення від 20 березня 2025 року у даній справі та залишення без розгляду заяви про перегляд цього ж додаткового (заочного) рішення на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.
Щодо вимог апеляційної скарги про визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року та поновлення цього строку, колегія суддів зазначає, що наслідком скасування оскаржуваної ухвали суду є направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, зокрема і для вирішення питання про можливість поновлення строку для подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення суду.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення з урахуванням висновків цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскаржена ухвала про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд додаткового (заочного) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року та залишення заяви про перегляд заочного (додаткового) рішення без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Магратій Яніна Василівна, задовольнити частково.
Ухвалу Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник