Іменем України
10 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 389/1440/25
провадження № 22-ц/4809/1429/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Письменного О. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2025 року у складі головуючого судді Українського В. В.
Короткий зміст позовних вимог, заяви відповідачки і рішення суду першої інстанції.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №1358-3468 від 02 березня 2024 року в розмірі 42 500 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 02 березня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1358-3468.
Цей договір разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був ознайомлений попередньо.
Договір укладений в електронній формі у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із врахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор С0570, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 8 500 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 30 днів, знижена % ставка - 2,5% в день, стандартна % ставка - 2,5% в день.
Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодвця, а саме отримавши кредитні кошти.
В подальшому, всупереч вимогам кредитного договору, ОСОБА_1 порушила його умови, не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю та не виконала інші грошові зобов'язання навіть після спливу строку кредитування, встановленого договором.
У зв'язку з чим, станом на 24 березня 2025 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 72 250 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8 500 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 63 750 грн.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами, тому позивач просить з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 500 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 8 500 грн та простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 34 000 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту (основною сумою боргу). Разом з тим, просила відмовити у стягненні нарахованих відсотків, оскільки вона є дружиною військовослужбовця. До вказаної заяви долучила копію свідоцтва про шлюб, копію військового квитка ОСОБА_2 , копію довідки форми 5, та копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2 (а.с.87-92).
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1358-3468 від 02 березня 2024 року в сумі 8 500 грн.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №1358-3468 від 02 березня 2024 року за процентами в розмірі 34 000 грн, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в сумі 484, 50 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №1358-3468 від 02 березня 2024 року в сумі 8 500 грн, суд першої інстанції встановив, що факт отримання позики за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався, відтак, з урахуванням встановлених обставин, з відповідачки підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредитного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами в розмірі 34 000 грн, суд першої інстанції керувався тим, що станом на час укладення спірного кредитного договору відповідачка була дружиною військовослужбовця Збройних Сил України і є нею на даний час, отже на неї розповсюджуються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2025 року та ухвалення нового про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 1358-3468 від 02 березня 2024 року в сумі 42 500 грн, з яких: 8 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 000 - заборгованість за відсотками.
В обгрунтування зазначено, що відповідачкою укладено договір про відкриття кредитної лінії 02 березня 2024 року, в той час як пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитними коштами, відповідно до п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не була передбачена для дружин військовослужбовців станом на час укладення спірного договору. Зміни до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» були внесені ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року, що набув чинності лише 18 травня 2024 року.
Вказано, що під час розгляду справи відповідачкою було надано довідку форми 5 про проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_2 , яку датовано 08 січня 2025 року. Однак ОСОБА_1 не надала жодного доказу, який міг би підтвердити, що ОСОБА_2 проходить військову службу станом на дату відкриття провадження у справі.
Крім того, зазначено, що судом першої інстанції не встановлено чи перебуває відповідачка у шлюбі із ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем.
Окремо вказано, що проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов'язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
02 березня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1358-3468. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля).
Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит в розмірі 8 500 грн зі строком користування кредитом 300 календарних днів, базовий період складає 30 календарних днів, стандартна процентна ставка становить - 2,5,00 % за кожен день користування кредитом, пільгова процентна ставка становить - 2,5% за кожен день користування кредитом протягом базового періоду. Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Умовами договору передбачено, що його невід'ємною частиною є: 1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів); 2) Паспорт споживчого кредиту; 3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки.
Правила відкриття кредитної лінії розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) передбачені правила та процес надання кредиту, порядок укладання договору, правил нарахування відсотків за користування кредитом та погашення заборгованості, програма лояльності, захист персональних даних, права та обов'язки сторін договору, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів та порядок внесення змін до договору чи правил та припинення договору (а.с.19-32).
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 8 500 грн підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування ОСОБА_1 вказаних сум за допомогою системи LIQPAY на платіжну карту та довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.44-49).
Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором 1358-3468 від 02 березня 2024 року станом на 24 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 72 250 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8 500 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 63 750 грн.
Разом з тим, кредитодавцем було прийняте рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами, тому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 500 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 8 500 грн, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 34 000 грн (а.с.50-53).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення скасування рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2025 року та ухвалення нового про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 1358-3468 від 02 березня 2024 року в сумі 42 500 грн, з яких: 8 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 000 - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, вказаним рішенням задоволено частково позовні вимоги позивача та стягнуто на його користь із відповідачки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 500 грн, відповідачка позовні вимоги в цій частині визнавала, а тому колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в частині незадоволених позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами в розмірі 34 000 грн, суд першої інстанції керувався тим, що станом на час укладення спірного кредитного договору відповідачка була дружиною військовослужбовця Збройних Сил України і є нею на даний час, отже на неї розповсюджуються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що проценти за користування кредитом за кредитним договором № 1358-3468 від 02 березня 2024 року відповідачці нараховуватися не повинні.
Пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Статтю 14 цього Закону було доповнено пунктом 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 №1275-VІІ.
Пунктом 3 Розділу 2 «Прикінцеві положення» Закону №1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Тобто законодавець чітко передбачив ретроактивну дію п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Редакція п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що положення ч.1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Крім того, в п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період скасовано нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 відповідачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 листопада 2012 року (а.с.92).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України по мобілізації 13 вересня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 (а.с.89-90).
Згідно з довідкою форми 5 №56/1 від 08 січня 2025 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині за призовом під час мобілізації (а.с.91).
Належними та достатніми доказами доведено, що станом на час укладення спірного кредитного договору відповідачка була дружиною військовослужбовця Збройних Сил України і є нею на даний час, отже на неї розповсюджуються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги про те, що в період нарахування відповідачці процентів за користування кредитом пільга для дружин військовослужбовців ще не діяла, грунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка не надала актуальної довідки щодо проходження її чоловіком військової служби, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія військового квитка ОСОБА_2 , в якому міститься інформація про проходження останнім військової служби.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 10.10.2025.
Судді
С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
О. А. Письменний