Справа № 348/1106/25
Провадження № 22-ц/4808/1362/25
Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.
Суддя-доповідач Мальцева
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Максюти І.О., Девляшевського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03.05.2019 року вернувся до банку з метою отримання банківських послуг та уклав договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (monobank /Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www. monobank.uа/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www. monobank.uа/terms, складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Отже, підписанням Анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank 03.05.2019 Відповідач п.1 цієї Анкети підтвердив: отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору; укладання Договору; та зобов'язався виконувати умови Договору.
У змісті Анкети-заяви, визначено, що вона разом із умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору Відповідач отримала кредит у розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 4 % місяць. Спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта НОМЕР_1 .
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Тому виникла заборгованість, яка станом на 05.03.2025 року становить 36630,02 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 36630,02 грн; заборгованість за пенею 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн.
З підстав невиконання позичальником умов кредитного договору АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36630,02 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 03.05.2019 року у розмірі 36630,02 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом у розмірі 19190 грн, а також 1586,34 грн витрат по сплаті судового збору. В решті залишено без задоволення.
12 серпня 2025 року, у передбачений законом строк, представник АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 рокускасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідач був ознайомлений саме з умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання. Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Підписуючи анкету-заяву, Клієнт погодився, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Підписанням договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Наголошує на тому, що загальновідомими обставинами варто вважати ті, які відомі широкому необмеженому колу осіб, і відомості про які можуть бути отримані із загальнодоступних джерел. Наявні усі підстави для ствердження, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання https://www.monobank.ua/terms, яке міститься у кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами (яких понад 8 млн), є загальновідомим фактом, а згідно з ч. 3ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність банком того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, є безпідставним.
Указує, що прострочення зобов'язання відповідача зі сплати щомісячного мінімального платежу сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов і правил, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. На надіслані банком повідомлення відповідач не реагував та жодної дії на погашення заборгованості не вчинив
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 36630,02 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 36630,02 грн; заборгованість за пенею 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал банк»
Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно.
03 травня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до якого Відповідачеві відкрита кредитна лінія і цього ж дня підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку (а.с.5).
У анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank в редакції, чинній з 27 листопада 2021 року, які не містять реквізитів та підпису позичальника (а.с.19-25), та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank а (а.с.26-30).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 травня 2019 року, укладеним між банком та відповідачем, станом на 05 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 36630.02 грн (а.с.7-11).
Згідно з довідкою від 05.03.2025 року ОСОБА_1 встановлено за карткою НОМЕР_2 кредитний ліміт у розмірі 2500 грн- 23.11.2019, з подальшим збільшенням 05.01.2020 - 8 000 грн та 03.01.2022 - 20 000 грн (а.с.18).
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Універсал Банк» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з позичальника підлягає стягненню непогашена заборгованість за тілом кредиту, нарахована відповідно до умов договору, за вирахуванням безпідставно віднесених до тіла кредиту нарахованих процентів в розмірі 17439,90 грн (овердрафту), які в порушення умов договору погашені за рахунок кредитних коштів понад встановлений кредитний ліміт 20000 грн, що призвело до його збільшення.
Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, що 03 травня 2019 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03 травня 2019 року та просив відкрити йому поточний рахунок в гривнях.
В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. При цьому суд звертає увагу на те, що в самій анкеті-заяві не визначені умови кредитування, у тому числі й процентна ставка, комісія, кешбек, можливість зміни банком в односторонньому порядку умов договору та інше.
Матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення ОСОБА_1 з основними умовами кредитування, оскільки не містять його підпису, як і немає доказів, що саме ці умови і правила обслуговування розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-звяву до договору про надання банківстких послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, комісії, списання по яких відображені у розрахунку заборгованості та виписці по руху коштів.
Судом зауважено, що роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд також зазначає, що в даному спорі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві основних умов кредитування, домовленості сторін про сплату відсотків, комісій надані банком умови та правила обслуговування і тарифи не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Оскільки умови і правила обслуговування, витяг з тарифів, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підписів позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Щодо долученого до матеріалів справи паспорта споживчого кредиту, то суд оцінював його з урахуванням позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, згідно з якою потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61- 13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
У даному випадку паспорт споживчого кредитування, який у Законі України "Про споживче кредитування" трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу згаданої позиції Верховного Суду може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, але аж ніяк не може бути підтвердженням того, на які саме умови він пристав. Крім того, паспорт споживчого кредитування, який долучений до справи, не містить жодного підпису відповідача: ні власноручного, ні електронного, а відповідна графа з назвою "підпис споживача" є незаповненою.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Суд першої інстанціїї встановив, що заборгованість відповідача в розмірі 36630,02 грн позивач визначає як залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), хоча, як вбачається з виписки по руху коштів, у таку увійшли і списані відсотки, нараховані поза кредитним лімітом з 28 лютого 2022 року та сплачені позичальником у загальній сумі 17 439,90 грн.
Проте умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не обумовлено розмір та порядок нарахування таких. Більше того, як вбачається із розрахунку заборгованості, банк формував тіло кредиту (розмір якого також не обумовлено кредитним договором) накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних позичальником коштів нараховані проценти. В кожному наступному місяці проценти знову нараховувалися на збільшене в такий спосіб тіло кредиту, до якого увійшли попередні відсоткові нарахування. Тобто в такий спосіб банк нараховував проценти не лише на фактично використані відповідачем кредитні кошти, а й проценти за користування цими коштами, які погашалися банком за рахунок кредитного ліміту та включалися до витрачених клієнтом кредитних коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої банк відкрив йому поточний рахунок та встановив на нього кредитний ліміт, але жодних доказів умов кредитування, на які погодився відповідач, банк не надав, тому відсутні підстави для задовлення позову в заявленому обсязі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і при розгляді 18.05.2022 справи №697/302/20 за позовом АТ « Універсал Банк» про стягнення заборгованості.
Відповідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту, передбачених умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами та паспортом кредиту.
З матеріалів справи дійсно вбачається,що відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення відсотків, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала. З виписки по руху коштів (а.с. 13-16) встановлено, що відповідач отримував кошти з кредитної картки, однак не повертав своєчасно останньому грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Встановивши, що банком за рахунок тіла кредиту стягувалися з відповідача відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту, враховуючи заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення 19 190 грн неповернутих відповідачем коштів, які є різницею між витраченими і повернутими коштами на момент нарахування заборгованості.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу стосовно рішення по суті спору необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок скаржника.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
І.О.Максюта
В.А.Девляшевський