Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12846/22 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
05 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/12846/22 за позовом Публічного акціонерного товариства « Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Перекупки І.Г.,
У грудні 2022 року Публічне акціонерне товариство « Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 27 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачці надано кредит в сумі 98670 дол. США, зі сплатою 9,9 % річних за користування кредитними коштами, строком до 27 лютого 2022 року.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, станом на 30 березня 2011 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 105912, 90 дол. США, з яких 72210, 96 дол. США становить сума кредиту, що підлягає достроковому стягненню, 14881, 09 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 720,74 дол. США- заборгованість за відсотками, 18100,11 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками, 49445 грн. 85 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 55562 грн. 95 коп. - заборгованість зі сплати пені на порушення сплати відсотків, 32895 грн. 30 коп. - заборгованість за комісійними нарахуваннями. Вказана заборгованість була стягнута з відповідачки на підставі рішення апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року.
Позивач зазначає, що вказане рішення не виконане ОСОБА_1 , що є підставою для застосування положень статті 625 ЦК України та стягнення 3 % річних за увесь час прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідачки на свою користь три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 24 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 9527,66 дол. США.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ « Укргазбанк» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 9527, 66 дол. США та 4142 грн. 77 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу без призначення підготовчого судового засідання.
Вказує, що вона не була повідомлена про час та місце проведення судового засідання.
Позовні вимоги про стягнення 3 % річних заявлені та задоволені судом з підстав невиконання зобов'язань за кредитним договором за ст.ст. 526,599,610,611,625,1049 ЦК України, що не відповідає нормам матеріального права та не узгоджується із релевантною практикою Верховного Суду, згідно з якою до боргу, що виник із рішення суду, застосовуються ч.5 ст.11, с.ст. 509,524,533-535, 625 ЦК України. Рішення суду містить взаємовиключні підстави задоволення позову ( за кредитним договором та за рішенням суду про стягнення боргу).
Крім того, вимоги про стягнення 3% річних пред'явлені не до усіх осіб, які повинні відповідати за ними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Вважає, що рішення суду про стягнення боргу створює також додаткові обов'язки й для іпотекодавця - ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі у справі.
Стверджує, що пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання виключає можливість стягнення 3% річних за невиконання рішення суду про стягнення боргу.
Звертає увагу на ту обставину, що позивач самостійно змінив зобов'язання за кредитним договором та звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, що виключає можливість стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2007 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08/07/840, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 98670 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, строком до 27 лютого 2022 року.
З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань 27 лютого 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку банку майнові права за договором про участь у фонді фінансування будівництва « Столиця-1» від 9 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 Та ТОВ КБ «Столиця».
У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за вказаним кредитним договором рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2011 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2011 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АБ « Укргазбанк» заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 105912,90 дол. США , 105008 грн. 80 коп. пені, 32895 грн. 30 коп. комісії.
Також в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Оскільки під час виконання вказаних судових рішень відповідачка здійснила відчуження зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 , банк звернувся до останнього із позовом про звернення стягнення на це нерухоме майно.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року №08/07/840 у сумі 105912,90 дол. США - тіло кредиту та проценти, 105008,80 грн. - пеня та 32895, 30 грн. - комісія, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 червня 2010 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року змінено вказане рішення суду першої інстанції та викладено його резолютивну частину у новій редакції.
Виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Корольова М.А. На підставі постанови виконавця від 11 жовтня 2024 року відкладено провадження виконавчих дій на підставі статті 32 Закону України « Про виконавче провадження».
На даний час рішення суду про стягнення заборгованості не виконане.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524,533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України « Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання ( стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а тому відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Установивши, що відповідачка не виконала рішення суду про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, суд першої інстації дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 3% річних у розмірі 9527,66 дол. США за період з 24 лютого 2019 року по 23 лютого 2024 року.
При цьому, наявність рішення про звернення стягнення на іпотечне майно, яке на даний час залишається невиконаним, не позбавляє позивача права на стягнення 3 % річних за порушення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2023 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 10 жовтня 2025 року.