Справа № 165/197/25 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.
Провадження № 22-ц/802/936/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
13 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2025 року,
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінас» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладений договір про споживчий кредит №4555473 шляхом заповнення позичальником на сайті заяви про надання кредиту, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору кредитодавцем було перераховано відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000 грн. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання виконало належним чином, проте ОСОБА_3 своїх кредитних зобов'язань належним чином не виконала, порушивши умови договору.
10.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, за яким до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за споживчим кредитом №4555473 від 14.05.2021.
Всупереч вимогам договору відповідач не виконувала взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснювала щомісячного погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором у розмірі 85 750 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63 750 грн - заборгованість за відсотками; 2 000 грн - заборгованість за комісією.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4555473 від 14.05.2021 у розмірі 85 750 гривень та судові витрати по справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2025 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4555473 від 14.05.2021 у розмірі 85750 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 750 грн - заборгованість за відсотками та 2000 грн заборгованості за комісією, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
27 червня 2025 року представником відповідача ОСОБА_4 до суду подано копію рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 26 січня 2022 року у справі №165/2239/21, відповідно до якого ОСОБА_5 було розірвано шлюб з ОСОБА_6 та відновлено їй дошлюбне прізвище ОСОБА_7 (а.с.83-84).
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_8 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду таким, що містить висновки, які не відповідають обставинам справи, і таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з цим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, порушено вимоги закону як у частині інформування з умовами договору, так і в частині порядку укладення договору та щодо нарахування заборгованості і в частині додержання строку позовної давності, а тому позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, покликаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_9 укладений договір про споживчий кредит №4555473, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит в сумі 20000 гривень зі строком повернення кредитних коштів - 15 днів, дата повернення кредиту 29.05.2021 року (а.с.27-32).
Положеннями п. 1.1. договору встановлено, що кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5750,00 грн в грошовому виразі та 42,946 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позивальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 25750 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані, виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснює повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Зі змісту п. 1.5.2. договору вбачається, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитом в сумі 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Положеннями п. 1.6 договору встановлено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 1.7 договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3 цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.2.1. визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 договору.
Згідно із п. 2.2.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Пунктом 6.1. договору визначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У п. 6.2. договору зазначено, що розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до п. 6.4., 6.5. договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно з пунктом 7.1. договору кредитний договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту.
Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4555473 від 14.05.2021 року (а.с.31) сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит, а саме: дату платежу кредиту - 14.05.2021, суму кредиту за договором - 20000 грн, проценти за користування кредитом - 3750 грн, комісія за надання кредиту 2000 грн, загальну вартість кредиту - 25750 грн.
Умови кредитування, серед іншого, відображені й у паспорті споживчого кредиту (а.с.31 зворотній бік).
Договір про споживчий кредит № 4555473 від 14.05.2021 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, її персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника, та її електронну пошту.
Відповідно до платіжного доручення № 46234753 від 14.05.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувала на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000 грн на виконання умов кредитного договору № 4555473 (а.с.34).
10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.16-20).
За умовами п. 3.1. договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Зі змісту акту приймання-передачі Реєстру боржників від 10 серпня 2021 до договору відступлення прав вимоги №06Т від 10 серпня 2021, який підписаний ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан», слідує, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 10 серпня 2021, складений за формою згідно з додатком №1 до договору (а.с.21).
27 вересня 2024 року представник ТОВ «Діджи фінанс» Міньковська А.В. направила на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій запропоновано сплатити заборгованість в сумі 85750 грн на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та роз'яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с. 36).
Згідно із наданим позивачем розрахунком відповідач має заборгованість у розмірі 85750 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 20000 грн, заборгованість за відсотками - 63750 грн та борг за комісією- 2000 грн .
Отже, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Як убачається з матеріалів справи, первинний фінансовий договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавцю подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладеними сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено підписання договору відповідачем є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
У договорі про надання кредиту вказано ідентифікуючі дані позичальника, зокрема, паспортні дані, РНОКПП, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронна пошта, місце роботи (а.с.11).
Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 у зазначеному договорі матеріали справи не містять.
Як видно із наданих доказів, лише після рішення суду від 26.01.2022 року ОСОБА_5 змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_7 , а тому покликання на інші свої анкетні дані станом на день укладення спірного кредитного договору (14.05.2021) є необґрунтованими.
Таким чином, договір про споживчий кредит №4555473 від 14.05.2021 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти) були використані товариством для укладення кредитних договорів від її імені, а не нею, відповідачем до суду не надано.
Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не надала, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного кредитного договору.
Всупереч умов укладеного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також виконання інших зобов'язань у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, у неї виникла заборгованість.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У цій справі позичальник не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених указаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ « Діджи Фінанс» у встановленому порядку, недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладання договору позики та договору відступлення права вимоги, спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Позивачем до позовної заяви було долучено належним чином засвідчений договір позики, договір відступлення права вимоги, витяги з реєстрів боржників.
ТОВ «Діджи Фінанс» надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Діджи Фінанс», а тому твердження відповідача щодо недоведення позивачем факту переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Безпідставними є й інші доводи апеляційної скарги, зокрема про неподання позивачем доказів перерахування відповідачу коштів первинним кредитором. Судом на підставі кредитного договору, що укладався відповідачем, встановлено, що кошти перераховуються на рахунок позичальника, який нею особисто був зазначений у договорі.
Заперечуючи проти їх одержання, відповідач мала змогу надати суду на підтвердження своїх заперечень належні і допустимі документальні докази того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача, вказаний у договорі, або докази того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, адже кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та невиконання зобов'язань, які відповідач взяла на себе, зокрема: неповернення у передбачені в договорах строки грошових коштів та нарахованих відсотків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що TOB «Діджи Фінанс» належними доказами підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів за названим договором та наявності відповідної заборгованості за нею.
Врахувавши, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 узгодили істотні умови договору від 14 травня 2021 року № 4555473 (суму кредиту, дату його видачі, умови та дату повернення, нарахування та сплату процентів) і відповідач погодилася на отримання у кредит коштів, саме на таких умовах, однак порушила їх, заборгованість не погасила, і право вимоги перейшло до позивача, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за зазначеним кредитним договором в розмірі 85750 гривень згідно з поданим позивачем розрахунком, який відповідачем не спростований.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн документально підтверджені, відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, обґрунтовано стягнув їх з відповідача на користь позивача.
Інші доводи скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, так як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 13 жовтня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді