Справа № 161/17004/25 Провадження №11-сс/802/528/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області про накладення арешту на майно (ЄРДР №72025031010000028),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання про арешт майна прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025031010000028 від 11.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201-3 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що представником благодійної організації надані документи, які вказують на те, вантаж поставлявся в якості гуманітарної допомоги і його вартість 4605826 гривень, при цьому в примітці ст.201-3 КК України зазначено, що відповідальність настає у випадку якщо загальна вартість предметів контрабанди в 5 тисяч і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що становить 7570000 гривень. Зазначає, що надані стороною захисту документи свідчать про те, що в даній ситуації була реальна поставка гуманітарної допомоги в адресу БО «Всеукраїнський благодійний фонд» справедливе суспільство», а висновки прокурора у клопотанні про арешт майна не підтверджені належними доказами. Вказує на те,що обмеження накладені судом на вантаж гуманітарної допомоги буде порушенням порядку ввезення гуманітарної допомоги в України в умовах військового стану. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який апеляційну скаргу підтримував і просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, думку прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила рішення слідчого судді залишити без змін, пояснення детектива, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів клопотання вбачається, що Підрозділом детективів ТУ БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025031010000028 від 11 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201-3 КК України.
Так, згідно матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, під час проведення обшуку транспортного засобу марки «DAF» з р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н.з. НОМЕР_2 було виявлено та вилучено: 377 позицій вітамінів, дієтичних добавок, харчових добавок, амінокислот, спортивних добавок, різного об'єму, ваги та виробника - загальна маса яких становить приблизно 16 350 кг; транспортний засіб «DAF» р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 ; напівпричіп р.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , який опломбовано пломбою №00610; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу р.н.з. НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу р.н.з. НОМЕР_6 ; ключі до транспортного засобу; мобільний телефон ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , марки «SAMSUNG», модель Galaxy S24 FE, темно сірого кольору, s/n: НОМЕР_8 IMEI 1 : НОМЕР_7 .
Як встановлено під час апеляційного розгляду, орієнтовна вартість переміщуваних товарів становить понад 20 млн грн., що спростовує доводи апелянта про вартість товарів, яка складає 4605826 гривень.
Крім того, директор благодійного фонду, в адресу якого ввозились товари з червня 2023 року перебуває за кордоном. А згідно інформації, отриманої органом досудового розслідування, доступ до системи і подання відповідних декларацій відбулось з території України.
Вказане майно є предметом, засобом вчинення кримінального правопорушення та зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України, а тому 15.08.2025 детективом його визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Доводячи підставність поданого клопотання, прокурор вказував про те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів та дослідження органами досудового розслідування, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчим суддею частково накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201-3 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170 - 173 КПК України, частково наклав арешт на вищевказане майно.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи частково арешт на майно, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає непереконливими.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про часткове накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, як того просять апелянти - немає.
Не вбачає апеляційний суд й істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року про часткове задоволення клопотання про арешт майна - без зміни.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: