Справа № 761/37267/25
Провадження № 2/761/10434/2025
13 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа, де Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 84283,34 грн. та витрати по оплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані/проживають Відповідач під'єднана до внутрішньо будинкової води, а отже відповідач, є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Таку послугу надає позивач. Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась). Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість яка станом на 30.06.2025р. складає 62179,38 грн., а саме: за період з 01.05.2018 - 31.10.2021 р. заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 18315,56 грн.; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7156,96 грн.; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24980,73 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 9347,02 грн.
Також у період до 31.10.2021 р. заборгованість зі сплати зі сплати внесків з обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 94,50 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 23,62 грн.; за період з 01.11.2021 р. заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн.
Крім того, позивач вказує, що на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (КМДА) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 5855,99 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1791,76 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про можливість ухвалення по справі рішення у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України та задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: - з 01.05.2018 року до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. - з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Правові відносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, Постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі-постанова Кабінету Міністрів України» від 11.12.2019 №1182) та Постанова КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таке за змістом положення містила ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинної до 10 грудня 2017 року.
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Уразі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача: суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 18315,56 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 3168,59 грн. 3% річних у розмірі 776,78 грн; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період
з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7156,96 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 1238,15 грн. 3% річних у розмірі 303,53 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 24980,73 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 3498,74 грн. 3% річних у розмірі 845,82 грн., пеня у розмірі 1029,09 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 9347,02 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 1275,65 грн. 3% річних у розмірі 303,36 грн., пеня у розмірі 369,09 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5855,99 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1013,09 грн. 3% річних у розмір' 248,36 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 1791,76 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 309,97 грн. 3% річних у розмірі 75,99 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 94,50 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 23,62 грн.
З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води до квартири відповідача, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідач ними користується та жодних претензій до позивача не заявляв. У спірний період відповідач не укладав самостійно договори з іншими постачальниками житлово-комунальних послуг для себе особисто.
Будинок підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.
Відповідачем не надано доказів сплати коштів за фактично отримані житлово-комунальні послуги у зазначений період на погашення заборгованості, тому суд визнає належним виконаний позивачем розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги.
Отже, позивач надавав послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач, у свою чергу, належним чином не виконував обов'язок зі сплати вказаних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141,229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 282, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 84283,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
13 жовтня 2025 року