Справа № 761/22447/24
Провадження № 2/761/2320/2025
23 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді: Мальцева Д.О.,
секретар: Губенко О.М.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
відповідач: ОСОБА_3 ,
представник відповідача: ОСОБА_4 ,
представник третьої особи: Шевченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_3 (відповідач), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позивач просить суд:
-постановити рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати орган опіки та піклування,. В особі Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1598 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання цієї позовної заяви і до повноліття дитини.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період часу з 2012 року по 2017 рік, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Спільне проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 виявилось невдалим через різня погляди на сімейне життя, виховання дитини, побут та ведення спільного господарства.
Це привело до того, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного.
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 , майже одразу після народження їх спільної з позивачем дитини, виїхав на роботу за кордон.
Починаючи з жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкають окремо один від одного та повністю припинили відносини. Спроби налагодити сімейне життя позитивного результату не дали.
Від спільного проживання однією сім'єю без шлюбу сторони мають малолітню доньку- ОСОБА_7 , яка мешкає разом із матір'ю ОСОБА_1 та цивільним чоловіком позивачки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та повністю перебуває на їх утриманні.
Майже одразу після припинення відносин між позивачем та відповідачем, відповідач виїхав у зв'язку з роботою поза межі України.
Крім цього, у вересні 2022 року під час повномаштабного вторгнення ворожих військ російської федерації на територію України відповідач на постійній основі проживає та працює на території іншої держави.
Відповідач із їх спільною з позивачем малолітньою донькою ОСОБА_9 із цього часу не спілкується, участі у вихованні не приймає, не сприяє всебічному фізичному, психологічному та моральному розвитку дитини, що в свою чергу свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов'язків.
Крім того, у 2019 році малолітній ОСОБА_10 було встановлено діагноз - розлад аутистичного спектру, у зв'язку з чим дитина потребує постійного стороннього нагляду, медикаментозного лікування, діагностики та контролю стану захворювання, спеціальних знань з вузько-направленими спеціалістами цієї галузі медицини, дотримання спеціального типу харчування (безглютеново-безказеїнова-безцукрова дієта).
Однак, відповідач жодним чином не сприяє та не допомагає у лікуванні дитини та підтриманні необхідних спеціальних умов для її життя та всебічного розвитку.
Враховуючи вищевикладене та безвідповідальне ставлення відповідача до малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулася з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Мальцева Д.О.
19.06.2024 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
09.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та клопотання про витребування доказів.
12.07.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в самостійне провадження та передати матеріали позовної заяви для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.
15.07.2024 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
05.08.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2024 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
11.12.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї та клопотання про витребування доказів.
24.02.2025 на адресу суду від Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.03.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксани Іванівни (адреса АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ) копію заяв ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання дозволів на проведення медичних процедур та на виїзд за кордон України дочці ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформацію про їх оформлення за період часу з 01.01.2021 року до 28.02.2022 року. Витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Артема Сергійовича (адреса 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 5, прим. 5; тел.: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ) копію заяв ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання дозволу на проведення медичних процедур та на виїзд за кордон України дочці ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформацію про їх оформлення за період часу з 01.01.2021 року до 28.02.2022 року.
02.04.2025 року на адресу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксани Іванівни на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025 року надійшла письмова відповідь.
07.04.2025 року на адресу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Артема Сергійовича на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025 року надійшла письмова відповідь.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року у справі було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач та представник відповідачів в судовому засіданні заперечувала з приводу позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд по суті встановив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Судом встановлено, що у період часу з 2012 року по 2017 рік, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась спільна донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.08.2017 року, актовий запис про народження № 4531).
Однак, починаючи з жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкають окремо один від одного та повністю припинили відносини.
Так. після припинення відносин між позивачем та відповідачем з 2017 року дитина постійно проживала з матір'ю у м. Києві, а відповідач з 2017 по 2022 p.p. на постійній основі працював за кордоном, а у вересні 2022 року - виїхав на постійне місце проживання поза межі України.
Як зазначає позивач після розірвання стосунків батько дитин ніякої участі у вихованні та матеріальному утриманні доньки не приймає і жодного інтересу до будь-якого способу виконання свої батьківських обов'язків не проявляє, не проявляє до доньки уваги, батьківської турботи, відсутні спроби спілкування у будь-якому форматі, навіть відеозв'язку.
У 2019 році малолітній ОСОБА_11 було встановлено діагноз- розлад аутистичного спектру, у зв'язку з чим дитина потребує постійного стороннього нагляду, медикаментозного лікування, діагностики та контролю стану захворювання, спеціальних знань з вузько-направленими спеціалістами цієї галузі медицини, дотримання спеціального типу харчування.
Відповідно до довідки приватного закладу «Заклад дошкілької освіти «Тотоша Нивки» (код ЄДРПОУ - 43189644. 03062. м. Київ, просп. Берестейський, буд. 67-А) вих. №14/03/2024 від 14.03.2024. виданій ОСОБА_1 , надано інформацію про те, що ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідувала «ПРИВАТНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ «ТОТОША НИВКИ» відповідно до договору про надання послуг догляду за дитиною №7 від 21.02.2020 та №2 від 02.03.2020 в період з лютого по серпень 2020 року, а також, що грошові кошти за навчання дитини сплачено ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією від 17.04.2024 року №01-58/19 Дошкільного навчального закладу (дитячий садок) компенсуючого типу (спеціальний) №110 Шевченківського району зазначається, що за час перебування ОСОБА_5 у ЗДО №110 педагоги були знайомі із ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , найчастіше саме ОСОБА_8 привозив та забирав дитину із садочка. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 приймали активну участь у житті дошкільного закладу та групи, систематично відвідували батьківські збори, неодноразово надавали благодійну допомогу у придбанні матеріалів для розвитку дітей, прибиранні, облаштуванні середовища групи, виконували доручення від батьківського комітету.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №154 Шевченківського району міста Києва від 17.04.2024 №01-10/45 до садочка дитину приводять та забирають мати - ОСОБА_1 та цивільний чоловік матері - ОСОБА_8 , з якими проживає дитина. При цьому батько дитини ОСОБА_3 жодного разу до садочка не приходив, дитина жодного разу батька не згадувала в своїй розмові і розповідях про сім'ю. Будь-якого звернення або намагання поцікавитись станом освітньої та виховної діяльності дитини в закладі з боку відповідача за весь час відвідування дитиною навчального закладу не надходило, батько дитини не приймав участі в батьківських зборах групи та житті садочку, не опікувався навчанням дитини в освітньому закладі.
Як вбачається з довідки Приватного закладу «Заклад дошкілької освіти «Тотоша Нивки» (код ЄДРПОУ - 43189644. 03062. м. Київ, просп. Берестейський, буд. 67-А) від 17.04.2024 №17/04/2024. ОСОБА_3 в садочку не бачили.
Згідно з інформацією, наданою ФОП « ОСОБА_12 » від 19.04.2024 №668/24 ОСОБА_6 була зарахована у корекційні групи денного перебування Центру психологічної допомоги «Рівновага» (ФОП « ОСОБА_12 ») 15 березня 2021 року та відрахована за бажанням матері ОСОБА_1 . 31.07.2021. для відвідування занять у корекційній групі дитину в основному приводила ОСОБА_1 або громадянин ОСОБА_8 , який уповноважений ОСОБА_1 на здійснення вказаних дій, як особа, із якою позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах. За наданою інформацію. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проявляли турботу та любов до дитини, дбайливо ставились до її психологічного та фізичного здоров'я. Всі витрати по оплаті відвідування ОСОБА_13 навчання здійснила особисто ОСОБА_1 . Відносно громадянина ОСОБА_3 Центр не може надати жодної інформації з огляду на те, що інформація про зазначену особу, про подання нею документів або про відвідування Центру - відсутня.
Згідно з інформацією від 17.04.2024 року №01-58/19 Дошкільного навчального закладу (дитячий садок) компенсуючого типу (спеціальний) №110 Шевченківського району зазначається, що за час перебування ОСОБА_5 у ЗДО №110 педагоги були знайомі із ОСОБА_1 .
Відповідно до консультативного висновку від 27.11.2024 року, виданим ТОВ «Інститут нейроімунології та імунотерапії», малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: порушення обміну речовин неуточнене Е88,9 (церебральна фолатна недостатність).
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.12.2024 року, малолітня ОСОБА_6 на прийомі у лікарів була у супроводі матері. Мати ОСОБА_1 , завжди ретельно виконує призначення лікарів.
Згідно з актом обстеження умов проживання дитини від 26.11.2024 їй створено належні умови для проживання, повноцінного та всебічного розвитку.
Громадянка ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки: виховує доньку, піклується про стан її здоров'я, навчання та дозвілля, допомагає їй у вихованні цивільний чоловік ОСОБА_8 .
Гр. ОСОБА_1 раніше за призначенням аліментів до судових органів не зверталась, батько дитини добровільно сплачує аліменти на утримання доньки.
З пояснень гр. ОСОБА_3 надіслав своє пояснення, в якому повідомляє, що проти позбавлення його батьківських прав, зазначив, що приймає участь у лікуванні доньки, пересилає кошти на утримання малолітньої, спілкується з дитиною зрідка, оскільки засобів для самостійного спілкування у неї немає, а мати дитини не надає можливості, таким чином, оскільки він проживає на даний час за межами України, тому часто спілкуватися з донькою не має можливості, але бажає виконувати свій батьківський обов'язок, спілкуватись з донькою та приймати участь у її вихованні, але до відповідних органів щодо усунення перешкод він не звертався.
Вище наведене свідчить про свідоме ухилення гр. ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки, оскільки він не приділяє їй належної уваги по вихованню, навчанню, розвитку, не виявлює турботу до неї, що протирічить принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам статтей 12,15 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись інтересами дитини, відповідно до статей 164, 165 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Крім того, у відповідності до положень статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Окрім того, в рішенні Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, рішення у справі Olsson v. Sweden (N2) від 27.11.1992) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ст. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи, що судом встановлено ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладено, Конституції України, Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 164, 165, 181, 182, 183, 191 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 223, 258-259, 263-268, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 (дані: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 02 жовтня 2025 року.
Суддя: