Провадження №2/760/2238/25
Справа №760/1972/23
13 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Усатової ІА.
за участю секретаря - Омельяненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 9/705207 від 10 липня 2019 року про надання споживчого кредиту у розмірі 108 660, 40 грн.
При зверненні до суду позивач посилався на те, що 10 липня 2019 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем був укладений Договір № 9/705207 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.
Підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Креді Агріколь Банк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com.
Предметом кредитного договору є надання відповідачу грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 71 964 гривень 80 копійки; строк користування - 60 місяців, тобто до 09.07.2024; процентна винагорода - 11,00 відсотків річних; комісійна винагорода - 2,30 відсотки у місяць від суми кредиту.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Кредитного договору.
22.12.2020 АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 11-2020 за яким відступило право вимоги за кредитним договором № 9/705207 від 10.07.2019.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 16 січня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 108 660, 40 грн., яка складається з:
- 70 059,67 грн. - заборгованість за кредитом;
- 278,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 10 184, 21 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін;
- 1 655, 19 грн. - заборгованість по комісії;
- 26 483, 04 грн. - рахунок простроченої комісії.
Зазначено, що відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень кредитного договору та про дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів у разі непогашення простроченої заборгованості, однак відповідач вимогу не виконав, заборгованість не погасив.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 24 січня 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою судді від 10 лютого 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
Направлений відповідачу пакет документів було повернуто до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Ухвалою суду від 30.06.2025 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставив. Направлена судова повістка повернулась до суду з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання
Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення. Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 10 липня 2019 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем був укладений Договір № 9/705207 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.
Предметом кредитного договору є надання відповідачу грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 71 964 гривень 80 копійки; строк користування - 60 місяців, тобто до 09.07.2024; процентна винагорода - 11,00 відсотків річних; комісійна винагорода - 2,30 відсотки у місяць від суми кредиту.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордерами № 27405119-1 та №27405119-5 від 10.07.2019.
У порушення умов договору відповідач кредит та відсотки за користування коштами не вносить.
06 жовтня 2022 року банком було направлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості, яка відповідачем виконана не була, заборгованість не погашена.
22 грудня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу №ІІ-2020, згідно з яким відбулося переуступка прав вимоги за рядом кредитних договорів відносно осіб, які є боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», у тому числі і до відповідача.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного з банком договору станом на 16 січня 2023 року нарахована заборгованість у розмірі 108 660, 40 грн., яка складається з:
- 70 059,67 грн. - заборгованість за кредитом;
- 278,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 10 184, 21 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін;
- 1 655, 19 грн. - заборгованість по комісії;
- 26 483, 04 грн. - рахунок простроченої комісії.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит у сумі 71964.80 грн. строком на 60 (шістдесят) місяців з 10.07.2019 до 09.07.2024 (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту додаток №1 до договору, що є його невід?ємною частиною, як день повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту.
Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 11.00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором. Комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного вище, порушення відповідачем умов укладеного з банком кредитного договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею.
Що стосується суми відсотків до стягнення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 14-10цс18 та постанові від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2022 року банк направив відповідачу вимогу про повернення заборгованості, і на момент пред'явлення вимоги проценти за умовами договору становили 278,29 грн.
З урахуванням цього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 278, 29 грн. процентів.
З розрахунку банку вбачається, що позивачу до стягнення нараховано 10 184, 21 грн. процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін відповідно до ст.625 ЦК України, тобто за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Період нарахування становить з 01.07.2019 до 09.07.2024 з розрахунку 11% річних відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, згідно з яким процентна ставка в такому розмірі встановлена за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Кредитним договором термін, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.
З урахуванням цього та викладеного вище, вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, суд вважає до стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк у цій частині також підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача комісії та пені за її несвоєчасну сплату слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3.11 договору позичальник сплачує банку комісії у розмірі та порядку відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що кредит відповідачу надавався на споживчі цілі.
Таким чином, укладений між сторонами договір є договором про надання споживчого кредиту, а тому на відносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з абзацами 2, 3 ч.4 ст.11 Закону споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення комісії та пені за її несвоєчасну сплату.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні принципу змагальності, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Будь-яких доказів іншої суми боргу відповідач не надав, доводів позивача не спростував.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, в зв'язку з частковим задоволенням вимог позивача, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684, 00 гр., сплачений останнім при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 3, 6,11, 15, 16,512, 514, 525, 549, 551, 610, 611, 612, 626- 629,1048, 1050,1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 /) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79018, м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №9/705207 від 10.07.2019 у розмірі 80 522, 17 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.А. Усатова